Рішення

від 04.01.2024 по справі 909/980/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/980/23Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Будзяк Оксани Володимирівни

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс"

про стягнення заборгованості в сумі 16 765 грн 98 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Фізична особа-підприємець Будзяк Оксана Володимирівна із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 16765 грн 98 коп., з яких 10212 грн 71 коп. - інфляційні втрати; 6553 грн 27 коп. - 3% річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

01.11.2023 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 09.11.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відзиву на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у встановлений судом строк не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати орендної плати згідно договору оренди нерухомого майна №04/22 від 04.02.2022 у визначений строк, що підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/1101/22. Внаслідок чого позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання нарахував відповідачу 6553 грн 27 коп. - 3% річних та 10212 грн 71 коп. - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 526, 611, 625, 759, 762, 795 ЦК України, ст. 193, 285, 286 ГК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

06.03.2023 Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі №909/1101/22, яке набрало законної сили 24.07.2023 (постанова Західного апеляційного господарського суду) та відповідно до якого позов фізичної особи-підприємця Будзяк Оксани Володимирівни про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" 320 101 грн 12 коп. заборгованості за договором оренди задоволив частково.

У вказаному рішенні суд встановив, що 20.12.2021 фізична-особа підприємець Прушківська Оксана Володимирівна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про шлюб змінене прізвище на Будзяк ) (орендодавець) та ТОВ "Медекс Плюс" (орендар) уклали попередній договір оренди № 01 (Попередній договір), відповідно до умов якого, сторони попередньо зобов`язалися не пізніше 02 березня 2022 р. укласти основний Договір: Договір оренди, відповідно до якого орендодавець передасть, а орендар прийме в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 156,5 м2.

В п. 3.4 Попереднього договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати укладення даного попереднього договору сплатити орендодавцю авансом суму у розмірі 140 850 грн за перший і останній місяць (дві орендні плати) основного договору.

Згідно з відомостями банківського рахунку позивача, 29.12.2021 відповідач перерахував позивачу кошти в сумі 140 850 грн.

04.02.2022 фізична -особа підприємець Прушківська Оксана Володимирівна ( Будзяк Оксана Володимирівна ) (орендодавець) та ТОВ "Медекс Плюс" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна № 04/22 (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 156,5 м2 (об`єкт оренди) та належить орендодавцю на праві власності. Майно передається в оренду з метою здійснення підприємницької діяльності з медичної практики.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає об`єкт оренди, з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди. Акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін є доказом фактичної передачі об`єкта оренди.

За змістом пунктів 3.1, 3.5 Договору, розмір орендної плати за користування об`єктом оренди становить 450 грн за 1 м2, без ПДВ. Загальна сума оренди становить 70 425 грн без ПДВ. Орендар сплачує орендну плату до 10 числа поточного місяця за поточний місяць на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Орендна плата нараховується з дати підписання сторонами Акта прийому-передачі об`єкта оренди та сплачується в національній валюті гривні (п. 3.6 Договору).

В п. 6.2. Договору визначено, що у випадку прострочення зобов`язання по сплаті орендної плати більше двох місяців підряд, орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це орендаря за 10 календарних днів до дати такого розірвання.

Згідно з п. 8.3 Договору, термін дії договору оренди становить 35 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди з правом пролонгації на такий самий строк та на таких самих умовах.

01.05.2022 на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування в належному до експлуатації, в технічно справному стані приміщення, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі приміщення від 01.05.2022.

Однак, як вбачається із змісту відомостей про рух коштів по рахунку ФОП Будзяк О. В. від 13.09.2022, відповідач оплатив орендну плату частково в сумі 53 000 грн, а також 28.07.2022 відшкодував позивачу комунальні послуги за травень-липень 2022 р. у сумі 1 624 грн 92 коп.

На виконання п. 3.4 Попереднього договору, позивач зарахував відповідачу сплачений 29.12.2021 аванс у сумі 140 850 грн 00 коп. як орендну плату за перший і останній місяць користування об`єктом оренди.

Плата за користування об`єктом оренди в період липень - грудень 2022 р. відповідачем не здійснювалась, у нього виникла заборгованість перед позивачем за неналежне виконання умов договору в сумі 299 125 грн. Також, суд у зв`язку із простроченням здійснення орендної плати стягнув з відповідача 3 134 грн 06 коп. 3% річних за період 11.06.2022 - 26.12.22 та 17 795 грн 81 коп. інфляційних втрат за період червень 2022 року - листопад 2022 року.

Згідно з приписами ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведену норму закону, суд приймає рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2023 у справі №909/1101/22, як доказ, що саме внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" договірних зобов"язань виникла заборгованість.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.10.2023 відповідач сплатив заборгованість відповідно до рішення від 06.03.2023 у справі №909/1101/22 в повному обсязі, копія якої приєднана до матеріалів справи.

У зв`язку з тим, що відповідач заборгованість погасив 10.10.2023, тобто з порушенням строку встановленого законодавством, що регулює відносини щодо укладення та виконання договорів оренди, позивач керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 6 553 грн 27 коп. ( за період 27.12.2022 - 09.10.2023) та інфляційні втрати в сумі 10 212 грн 71 коп. ( за період грудень 2022 року - вересень 2023 року та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 6 ст. 283 ГК України).

За змістом ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2).

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини щодо виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Судове рішення про стягнення основної заборгованості засвідчує факт неналежного виконання стороною свого зобов`язання відповідно до цивільно-правових договорів.

Отже, з аналізу положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості, в якому вказана сума заборгованості та обов"язок її оплатити, який боржник належним чином не виконав, свідчить про наявність у кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за невиконання грошового зобов`язання за увесь час прострочення.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Зважаючи на те, що факт прострочення виконання зобов`язання за договором оренди підтверджується матеріалами справи, суд враховуючи оплату заборгованості частинами перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних (за період 27.12.2022 - 09.10.2023) та інфляційних втрат (за період грудень 2022 року - вересень 2023 року) та дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6553 грн 27 коп. 3% річних та 10212 грн 71 коп. інфляційних нарахувань обґрунтована та належить до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2684 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією №1362-3403-7156-9439 від 25 жовтня 2023 року.

Суд враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 2684 грн 00 коп. покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання (правової) правничої допомоги №01/10-23 від 23.10.2023, укладений Адвокатським бюро "Яцків і партнери" та ФОП Будзяк Оксаною Володимирівною , Ордер на надання правничої (правової) допомоги ФОП Будзяк Оксані Володимирівній адвокатом Яцківим Ігором Миколайовичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №609 від 18.05.2007, акт приймання-передачі послуг №б/н від 24.10.2023 на загальну суму 3 000 грн.

Відповідно до п.1.1.договору, предметом цього договору є надання Адвокатським бюро, правової (правничої) допомоги клієнту щодо захисту клієнта, представництва його інтересів в Господарському судді Івано-Франківської області, Західному апеляційному господарському суді, в органах державної виконавчої служби, приватних виконавців, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо захисту та представництва прав, свобод, інтересів клієнта, щодо стягнення трьох відсотків річних, інфляційних втрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс плюс".

Гонорар - винагорода Адвокатського бюро (визначеного адвоката) за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта. Гонорар складається з суми вартості послуг на виконання п.1.1. цього договору. Сторони погодили фіксовану ціну 3000 (три тисячі) грн в суді першої інстанції та 3000 (три тисячі) грн в суді апеляційної інстанції (п.3.1. договору).

Оплата за надані послуги проводиться після підписання акта приймання-передачі наданих послуг (п.3.2. договору).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України). Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено стороною як підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи відсутність клопотання про зменшення розміру витрат, підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення таких витрат позивача, на відповідача.

Керуючись ст.8,124,129 Конституції України, статтями 2,74,86,129,233,236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця Будзяк Оксани Володимирівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 16 765 грн 98 коп. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медекс Плюс", вул. Військових Ветеранів, буд. 10, м. Івано-Франківськ, 76019 ( код 37409493) на користь Фізичної особи-підприємця Будзяк Оксани Володимирівни , АДРЕСА_3 (код НОМЕР_1 ) - 6 553 (шість тисяч п"ятсот п"ятдесят три ) грн 27 коп. 3% річних та 10 212 (десять тисяч двісті дванадцять ) грн 71 коп. інфляційних нарахувань, а також 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 3000 (три тисячі) грн 00 коп. - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.01.2024

Суддя Т. В. Максимів