Рішення

від 14.12.2023 по справі 911/1897/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2023 р. Справа № 911/1897/23

За позовом Заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, 09117, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Шолом-Алейхема, 21-А

в інтересах держави в особі 1. ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_3

2. Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква", 09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, будинок 234

про визнання недійсним пункту договору № 97-22 від 28.03.2022 та стягнення 41 911,99 грн безпідставно отриманих коштів

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Маліцька Ю.С. (прокурор);

від позивача 1: Рисіч О.В. (представник);

від позивача 2: Луцький Я.І. (представник);

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Заступник керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква" про визнання недійсним пункту 3.1 договору № 97-22 від 28.03.2022 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, який укладено між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та ТОВ Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква", а також стягнення 41 911,99 грн, з яких 33 333,33 грн - сплачений ПДВ, 1 203,00 грн - 3% річних та 7 375,66 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2023 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Відтак, операції з постачання Військовій частині НОМЕР_1 за договором № 97-22 від 28.03.2022 всесезонних автомобільних шин для вантажних автомобілів марки ГАЗ-66 оподатковується за нульовою ставкою, тому передбачена пунктом 3.1 договору сума податку на додану вартість у розмірі 20% суперечить закону.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (ухвала суду від 10.07.2023).

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Натомість, 01.11.2023 від відповідача надійшла заява б/н б/д (вх. № суду 20504/23) про закриття провадження у справі № 911/1897/23, відповідно до якої відповідач повідомив, що зважаючи на військовий стан та надання пріоритету фінансування всіх видів Збройних Cил України він добровільно погасив суму основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, тому останній просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Також 02.11.2023 через підсистему "Електронний суд" від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій позивач-2 зазначив, що відповідачем сплачено 33 333,33 грн ПДВ, 1 203,00 грн 3% річних та 7 375,66 грн інфляційних втрат.

Суд, дослідивши подані документи на підтвердження викладених обставин, постановив ухвалу від 16.11.2023, якою закрив провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква" на користь Військової частини НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 41 911,99 грн, з яких 33 333,33 грн - сплачений ПДВ, 1 203,00 грн - 3% річних та 7 375,66 грн - інфляційні втрати, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Цією ж ухвалою було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 14.12.2023, оскільки предметом спору у справі № 91/1897/23 залишилась вимога прокурора про визнання недійсним пункту 3.1 договору № 97-22 від 28.03.2022.

Згідно із частинами першою, другою статті 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до частини першої статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, у судовому засіданні 14.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

28 березня 2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник, позивач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква" (постачальник, відповідач) укладено договір № 97-22, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у визначені Договором строки передати замовнику у власність автомобільні шини для транспортних засобів (код ДК 021:2015-34350000-5 "шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності") далі - товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації та технічному завданню, які є невід`ємною частиною цього Договору (додаток 1), (додаток 2), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору).

Специфікацією (додаток 1) та технічним завданням (додаток 2) до договору від 28.03.2022 № 97-22 сторони погодили найменування продукції, що поставляється, місце поставки, кількість та ціну за одиницю товару з урахуванням ПДВ, а також загальну суму з ПДВ - 200 000,00 грн, в т. ч. ПДВ 20% - 33 333,33 грн.

Згідно з умовами пункту 1.5 Договору, Договір укладається на підставі постанови КМУ від 28.02.2022 № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (зі змінами) та на підставі Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна сума Договору складає: 200 000,00 грн у т. ч. податок на додану вартість (далі по тексту ПДВ - 20%): 33 333,33 грн.

Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається накладна та рахунок (рахунок-фактура) постачальника (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.2 Договору розрахунки за товар, що поставляються проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 15 календарних днів.

Датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.3 Договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква" поставило обумовлений товар на зазначену суму, що підтверджується видатковою накладною № 375 від 31.03.2022.

Військова частина НОМЕР_1 на виконання умов договору оплатила поставлений відповідачем товар у сумі 200 000,00 грн (у т. ч. 33 333,33 грн ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 461 від 01.04.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги при зверненні до суду, прокурор послався на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" (далі - Постанова) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова КМУ № 178 набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, відповідно до якого, за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Також прокурор зазначив, що згідно листа-роз`яснення ДПС України від 29.07.2022 № 8271/6/99-00-21-03-02-06, нульова ставка ПДВ, відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2. пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України та Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

З огляду на вимоги зазначених нормативних актів, Військова частина НОМЕР_1 зверталась до відповідача із листами-вимогами від 24.06.2022 № 71/1920-22-вих, від 13.07.2022 № 71/2323-22-вих, 10.11.2022 № 71/3614-22-вих та 21.03.2023 № 71/1/493-23-вих про повернення зайво сплачених коштів у вигляді податку на додану вартість, зокрема за договором № 97-22 від 28.03.2022 у розмірі 33 333,33 грн, однак відповідач ніяким чином не відреагував на вимоги позивача-2.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув безпідставно отримані кошти у розмірі 33 333,33 грн, прокурор звернувся до суду з цим позовом та просив його задовольнити.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем та позивачем-2 Військовою частиною НОМЕР_1 були подані до суду заяви про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що відповідачем в повному обсязі сплачено відповідні кошти, зокрема 25.07.2023 повернуто на рахунок позивача-2 суму сплаченого ПДВ в розмірі 33 333,33 грн. В подальшому, 26.10.2023 відповідачем сплачено на користь позивача-2 - 1203,00 грн 3% річних та 7375,66 грн інфляційних втрат, що підтверджується платіжною інструкцією від 26.10.2023 № 855 та банківською випискою з рахунку позивача-2.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем, заявлена заборгованість щодо повернення суми ПДВ та стягнення 3% річних і інфляційних втрат, сплачена після відкриття провадження у даній справі.

Таким чином судом у зв`язку з відсутністю предмета спору у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 33 333,33 грн сплаченого ПДВ, 1203,00 грн 3% річних та 7375,66 грн інфляційних втрат закрито провадження згідно пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про що постановлено ухвалу від 16.11.2023.

Таким чином, предметом спору у даній справі є визнання недійсним пункту 3.1 договору № 97-22 від 28.03.2022 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, третьою статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Таким чином, операції з постачання Військовій частині НОМЕР_1 автомобільних шин для транспортних засобів за Договором № 97-22 від 28.03.2022 оподатковуються за нульовою ставкою, тому встановлення у пункті 3.1 договору суми ПДВ у розмірі 20% є безпідставним та не відповідає вказаним вище нормам законодавства.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи викладене вище, оскільки пункт 3.1 договору № 97-22 від 28.03.2022 до ціни договору незаконно включено суму ПДВ 20%, а саме 33 333,33 грн за придбання позивачем-2 автомобільних шин для транспортних засобів, що суперечить положенням Податкового кодексу України та Постанови КМУ від 02.03.2022 № 178, наявні підстави для визнання недійсними положень такого договору в частині включення до ціни правочину суми ПДВ.

Відтак позовна вимога прокурора про визнання недійсним пункту 3.1 договору № 97-22 від 28.03.2022 з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%, що укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква", підлягає задоволенню.

Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді Білоцерківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону.

Приписами частини третьої статті 4, частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.99 поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Вищевказаним рішенням Конституційного Суду України передбачено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З системного аналізу вказаних вище норм слідує, що на відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи, передбачені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм, зокрема шляхом надання повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має визначену законом загальну структуру, у систему якої входить Військова частина НОМЕР_1 .

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Таким центральним органом виконавчої влади є позивач-1 - Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Отже саме Адміністрація Державної прикордонної служби України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, а також Військова частина НОМЕР_1 , як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", 08.06.2023 скерувала до Адміністрації Держприкордонслужби та Військової частини НОМЕР_1 повідомлення № 560вих-23 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів, стягнення відповідних втрат за користування ними відповідачем.

У відповідь на повідомлення прокуратури Адміністрація Держприкордонслужби листом від 14.06.2023 № 71/27967/23-Вих повідомила, що підтримує необхідність повернення сплачених коштів. При цьому, причини не звернення самостійно до суду не вказала, а моніторингом загальнодоступних інформаційних джерел прокуратурою встановлено, що в судовому порядку відповідний спір не вирішується, провадження у справі судами не відкривались.

Згідно відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2023 № 14/1044-23-Вих, останній повідомив, що наразі задіяний в проведенні заходів правового режиму воєнного стану в Україні та, посилаючись на воєнний стан і пріоритетність надання відсічі ворогу, фактично заявив клопотання про подачу відповідного позову до суду органом прокуратури.

Вказана пасивна поведінка позивачів 1, 2 є достатніми підставами для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 (справа № 806/1000/17), від 10.05.2018 (справа № 910/18283/17), від 17.10.2018 (справа № 910/11919/17) не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересах за захистом до суду не звертається.

Білоцерківська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до Адміністрації Держприкордонслужби та Військової частини НОМЕР_1 з листом-повідомленням № 607вих-23 від 16.06.2023 про звернення прокурора до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі позивачів 1, 2.

Згідно листів позивача-1 від 19.06.2023 № 71/28958/23-Вих та позивача-2 від 19.06.2023 № 14/1083-23-Вих, останні підтримали необхідність повернення сплачених коштів та не заперечили щодо пред`явлення позову до суду органом прокуратури.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Адміністрації Держприкордонслужби та Військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин.

З огляду на вказане вище у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Центрального регіону сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5 368,00 грн (2684,00 грн за одну немайнову вимогу та 2684,00 грн за майнову вимогу (стягнення).

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що ухвалою суду від 16.11.2023 судом закрито провадження у справі в частині стягнення 33 333,33 грн ПДВ, 1203,00 грн 3% річних та 7375,66 грн інфляційних втрат, судовий збір сплачений за майнову вимогу підлягає поверненню з Державного бюджету України. Разом з тим, повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, однак відповідного клопотання станом на момент постановлення ухвали суду від 16.11.2023 та ухвалення даного рішення не надходило, у зв`язку із чим, суд не вирішує питання про повернення судового збору.

Щодо судового збору сплаченого за немайнову вимогу у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд вважає за до цілень покласти його порівно на сторін договору № 97-22, з урахуванням вини як замовника так і постачальника у виникненні цього спору.

Керуючись статтями 124, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 3.1 договору № 97-22 від 28.03.2022, укладеного Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква", з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми ПДВ 20%.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-технічний центр "Укравтозапчастина Біла Церква" (09113, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Сквирське шосе, будинок 234, код ЄДРПОУ 44537484) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (рахунок UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 38347014) судовий збір у сумі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.

4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (рахунок UA478201720343140002000082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 38347014) судовий збір у сумі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 02.01.2024