Рішення

від 14.12.2023 по справі 911/1509/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1509/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Макарівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад»

про розірвання договору та стягнення 211 008,57 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Мудрак В.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Макарівська селищна рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006 та стягнення 211 008,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 05.04.2006 в частині здійснення орендної оплати. У зв`язку із цим позивачем подано даний позов про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006 та стягнення 211 008,57 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1509/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 15.06.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Кудрявська, буд. 23-А, м. Київ, 04053.

Однак зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «за закінченням встановленого терміну зберігання». З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 та ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 3, п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. 11 та п. 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Виходячи з аналізу положень ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

З урахуванням зазначеного вище, судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи судом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву.

15.06.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 15.06.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 19.07.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.06.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача. Однак, зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

19.07.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 19.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 10.08.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 19.07.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача. Однак, зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

10.08.2023 у підготовче засідання прибув представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2023 судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1509/23 до судового розгляду по суті на 14.09.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 10.08.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача. Однак, зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».

14.09.2023 в судове засідання прибув позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 14.09.2023 судом з`ясовано у представника позивача питання щодо розрахунку заборгованості та наявності у відповідача технічної документації на здійснення будівництва на спірній орендованій відповідачем земельній ділянці. Представник позивача усно клопотав про відкладення судового засідання з метою надання відповіді на поставлені перед ним запитання. Ухвалою суду від 14.09.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 27.09.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.09.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

27.09.2023 в судове засідання прибув позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 27.09.2023 представник позивача усно заявив клопотання про відкладення судового засідання. Ухвалою суду від 27.09.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 18.10.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 27.09.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача.

18.10.2023 в судове засідання представники сторін не з`явились. Ухвалою суду від 18.10.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 16.11.2023.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 18.10.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача.

16.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому позивач повідомив суд, що з метою реалізації процесуальних прав, Макарівською селищною радою 19.09.2023 на адресу ГУ ДПС у Київській області направлено лист № 03-23/2219 про надання інформації, зокрема щодо заборгованості відповідача перед бюджетом Макарівської селищної ради, проте вказаний лист залишений без відповіді. 06.11.2023 позивачем повторно направлено на адресу ГУ ДПС у Київській області лист про надання інформації. Проте, як зазначає позивач, станом на дату складення даного клопотання відповіді на вказані листи позивачем не отримані. У зв`язку із цим позивач просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

16.11.2023 в судове засідання представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 16.11.2023 судом, з огляду на подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи та повідомлену у вказаному клопотанні інформацію, вирішено відкласти розгляд справи на 14.12.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 16.11.2023 та направлено останню на адресу-місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача.

08.12.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому позивач просить суд поновити позивачу строк для подачі доказів по справі, як пропущений з поважної причини та долучити докази до матеріалів справи № 911/1509/23, а саме: лист-відповідь ГУ ДПС у Київській області від 27.11.2023 № 3817/03-23, лист приватного нотаріуса від 19.09.2023 № 54/01-16, відомості (витяги) з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (Реєстр будівельної діяльності), лист Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Макарівської селищної ради від 25.09.2023 № 3 та врахувати зазначені докази при розгляді справи по суті.

14.12.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, просив поновити позивачу строк для подання останніх, прийняти докази до розгляду та долучити їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.12.2023, заслухавши усні пояснення представника позивача щодо зазначено вище клопотання та дослідивши зміст клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та обставини, що мають значення для справи, з огляду на те, що подані позивачем докази надані у відповідь на поставлені перед позивачем питання в судовому засіданні 14.09.2023 та з урахуванням приписів ст. 113, 116, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд протокольно поновив позивачу строк для подачі доказів, прийняв подані позивачем докази до розгляду та долучив клопотання про долучення доказів разом з додатками до матеріалів справи.

14.12.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 05.04.2006 між Макарівською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад» було укладено договір оренди земельної ділянки, якою позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,1609 га, що знаходиться в межах селища Макарів, територія Макарівської селищної ради, кадастровий номер 3222755100:01:017:0055. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М. та зареєстрований у реєстрі за № 2812.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідачем за користування земельною ділянкою орендна плата не сплачується, що свідчить про наявність систематичної несплати орендної плати та порушення норм чинного законодавства України з боку відповідача. У зв`язку із чим, на думку позивача, права Макарівської селищної ради як власника земельної ділянки порушуються, оскільки селищна рада не отримує кошти за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, що, у свою чергу, призводить до ненаповнення місцевого бюджету та порушення прав територіальної громади в цілому. Також позивач наголосив на тому, що на вказаній земельній ділянці житлові будинки, будівлі та споруди відсутні, будівельні роботи не ведуться, що дає підстави для висновку про те, що відповідачем орендована земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням.

З урахуванням усього зазначеного вище та з посиланням на приписи ст. 193, 525, 526, 651 Цивільного кодексу України, ст. 13, 15, 32 Закону України «Про оренду землі» та пп. ґ), д) ст. 141 Земельного кодексу України, позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.04.2006, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М., та зареєстрований у реєстрі за № 2812, а також стягнути з відповідача 211 008,57 грн заборгованості з орендної плати, яка виникла станом на 01.02.2023.

14.12.2023 в судове засідання представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, позовних вимог не оспорив.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 20.12.2023 до 28.12.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

05.04.2006 між Макарівською селищною радою Київської області (далі орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад» (далі орендар, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М., та зареєстрований у реєстрі за № 2812 (далі договір), за змістом п. 1.1. якого відповідно до Рішення № 528-34-IV Макарівської селищної ради Київської області від 22 грудня 2005 року орендодавець передає, а орендар одержує в строкове платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 1,1609 га, що знаходиться в межах селища Макарів, територія Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, за рахунок земель Макарівської селищної ради. Склад угідь земельної ділянки: всього 1,1609 га, з них: сіножаті 0,5818 га, низинні болота 0,5791 га. Забудови на земельній ділянці відсутні.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, права третіх осіб на користування даною земельною ділянкою відсутні. Відведення земельної ділянки не впливає на використання суміжних земель.

Земельна ділянка, яка надається орендареві, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зробленого ТОВ «ТІОН-3» та Українського класифікатора цільового використання землі відноситься до земель житлової забудови і громадського призначення, код 1.13.3.

Згідно з п. 1.4 договору, земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, технічна документація по складанню кадастрового плану та встановлення в натурі меж земельної ділянки, що надається в оренду, додається (тільки для сторін в договорі).

Пунктом 1.5 договору визначено, що ділянка, яка надається в оренду, межує згідно кадастрового плану: від А до Б ТОВ «Техпромбуд»; від Б до В землі Макарівської селищної ради; від В до Г Коваль П.В.; від Г до Д - землі Макарівської селищної ради; від Д до Е землі Макарівської селищної ради; від Е до Ж Титаренко О.Л.; від Ж до А землі Макарівської селищної ради. Присвоєно кадастровий код 3222755100:01:017:0055.

Відповідно до п. 1.6 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 234 843 (двісті тридцять чотири тисячі вісімсот сорок три) грн 45 коп. Експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 354 422 (триста п`ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 коп. Дата оцінки 28 березня 2006 року.

3емельна ділянка загальною площею 1,1609 га, яка передається в оренду, не має недоліків, що суттєво зможуть впливати на ефективність передбаченого договором її використання. Земельна ділянка має обмеження (обтяження) та сервітути у користуванні, що застережені у п. 2.5 цього договору (п. 1.7 договору).

За змістом п. 1.8 договору, передача земельної ділянки орендареві здійснюється орендодавцем за актом приймання-передач в строк не пізніше 7 (семи) днів з моменту набуття чинності даного договору.

Відповідно до розділу 2.1 договору, земельна ділянка передається в оренду для будівництва житлово-офісного комплексу. Орендареві надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання після узгодження цих питань з орендодавцем.

В розділі 2.2 договору визначено, що договір укладається на термін 49 (сорок дев`ять) років та набирає чинності після його державної реєстрації. По закінченню терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням. Умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття чинності договором законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені договором. При переході права власності на землю від орендодавця до іншої особи, договір оренди зберігає чинність для нового власника. При реорганізації орендаря договір зберігає чинність.

Розділом 2.3 договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 1,5 (півтора) відсотки від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 3 522 (три тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 65 коп. на 2006 рік. Орендна плата переглядається щорічно за згодою сторін, з дальшим урахуванням інфляційних процесів та індексації грошової оцінки земельної ділянки. Сплата орендної плати провадиться орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на спеціальний бюджетний рахунок, який буде повідомлено орендареві додатково одночасно з підписанням сторонами договору акту приймання-передачі земельної ділянки.

У разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; - у разі невиконання орендодавцем обов`язку повідомити орендареві про права третіх осіб на орендовану земельну ділянку; - збільшення розміру нормативної грошової оцінки та ставки земельного податку; - в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Розділом 3.1 договору передбачено право орендодавця, зокрема вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

За змістом розділу 3.2 договору, орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Пунктом 4.1 договору визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.2 договору, договір оренди землі припиняється або може бути розірваний у випадках, передбачених ст. 31, 32 Закону «Про оренду землі», а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом (п. 4.4 договору).

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що відповідачем за користування земельною ділянкою орендна плата не сплачується, внаслідок чого у відповідача станом на 01.02.2023 наявна заборгованість за договором в сумі 211 008,57 грн, що, на думку позивача, свідчить про наявність систематичної несплати орендної плати та порушення норм чинного законодавства України з боку відповідача. У зв`язку із чим, на думку позивача, права Макарівської селищної ради як власника земельної ділянки порушуються, оскільки селищна рада не отримує кошти за користування відповідачем спірної земельною ділянкою, що, у свою чергу, призводить до ненаповнення місцевого бюджету та порушення прав територіальної громади в цілому.

На підтвердження вказаних відомостей позивачем долучено до матеріалів справи довідку фінансового управління Макарівської селищної ради № 01-18/50 від 24.04.2023 та лист Головного управління Державної податкової служби України № 18293/10-36-13-10 від 20.11.2023 щодо наявної заборгованості відповідача перед позивачем.

Також позивач наголосив на тому, що на вказаній земельній ділянці житлові будинки, будівлі та споруди відсутні, будівельні роботи не ведуться, що дає підстави для висновку про те, що відповідачем орендована земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, що підтверджується довідкою Відділу містобудування, архітектури та просторового планування Макарівської селищної ради № 15-22/24 від 12.05.2023, листом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Макарівської селищної ради Київської області № 3 від 25.09.2023 та відомостями з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листом-вимогою № 03-23/624 від 24.03.2023, яким повідомив відповідача, що згідно інформації про суму нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених коштів до місцевих бюджетів податків та/або зборів в розрізі платників податків юридичних осіб: 18010600 орендна плата з юридичних осіб, станом на 01.02.2023 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад» (код ЄДРПОУ 31354952) заборгованість по сплаті орендної плати становить 211 008,57 грн. Листом позивач повідомив про необхідність погашення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку згідно з договором оренди земельної ділянки від 05.04.2006 у розмірі 211 008,57 грн в строк, передбачений чинним законодавством за наведеними у листі реквізитами. На підтвердження направлення вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку за № 0800100178946.

Проте, як зазначає позивач, вищезазначена лист-вимога залишена відповідачем без належного реагування, заборгованість в добровільному порядку не сплачена.

З урахуванням наведеного вище, оскільки відповідач не виконує свого обов`язку щодо сплати позивачу орендної плати, орендована земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, як наслідок, на переконання позивача, наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом, з посиланням на приписи ст. 193, 525, 526, 651 Цивільного кодексу України, ст. 13, 15, 32 Закону України «Про оренду землі» та пп. ґ), д) ст. 141 Земельного кодексу України, про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М., та зареєстрованого у реєстрі за № 2812, та стягнення з відповідача 211 008,57 грн заборгованості з орендної плати, яка виникла станом на 01.02.2023.

Отже предметом спору у даній справі є право позивача вимагати припинення орендних відносин внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати та стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 211 008,57 грн.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди земельної ділянки від 05.04.2006, посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М., та зареєстрований у реєстрі за № 2812, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення договору), договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 14 Закону).

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) (пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

За змістом частини 1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податкового кодексу України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17)).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата» за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Згідно пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Водночас, підпунктом 288.5.1 пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, при цьому річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до розділу 2.3 договору, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 1,5 (півтора) відсотки від вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 3 522 (три тисячі п`ятсот двадцять дві) грн 65 коп. на 2006 рік. Орендна плата переглядається щорічно за згодою сторін, з дальшим урахуванням інфляційних процесів та індексації грошової оцінки земельної ділянки. Сплата орендної плати провадиться орендарем за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на спеціальний бюджетний рахунок, який буде повідомлено орендареві додатково одночасно з підписанням сторонами договору акту приймання-передачі земельної ділянки.

Розділом 3.1 договору передбачено право орендодавця, зокрема вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди земельної ділянки в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за землю, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2023 за договором оренди земельної ділянки від 05.04.2006 становить 211 008,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №03-23/624 від 24.03.2023, яким повідомив відповідача, що згідно інформації про суму нарахованих та сплачених податків та/або зборів, суми податкового боргу та надмірно сплачених коштів до місцевих бюджетів податків та/або зборів в розрізі платників податків юридичних осіб: 18010600 орендна плата з юридичних осіб, станом на 01.02.2023 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад» (код ЄДРПОУ 31354952) заборгованість по сплаті орендної плати становить 211 008,57 грн. Листом позивач повідомив про необхідність погашення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку згідно з договором оренди земельної ділянки від 05.04.2006 у розмірі 211 008,57 грн в строк, передбачений чинним законодавством за наведеними у листі реквізитами. На підтвердження направлення вказаного листа позивачем долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку за № 0800100178946.

Проте, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вищезазначена лист-вимога залишена відповідачем без належного реагування, заборгованість в добровільному порядку не сплачена. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Фінансового управління Макарівської селищної ради № 01-18/50 від 24.04.2023, суми податкового боргу та надмірно сплачених до місцевих бюджетів податків та/або зборів в розрізі платників податків з юридичних осіб станом на 01.04.2023 року по ТОВ «Торговий Дім Тріад» (код ЄДРПОУ 31354952) податковий борг становить 211 008,57 грн. Орендна плата за земельну ділянку до бюджету Макарівської селищної територіальної громади не надходила.

Також, зі змісту долученого позивачем до матеріалів справи листа Головного управління Державної податкової служби України у Київській області № 18293/5/10-36-13-10 від 20.11.2023 щодо заборгованості з орендної плати з юридичних осіб ТОВ «Торговий Дім Тріад» вбачається, що в інформаційно-комунікаційній системі ДПС України по Київській області станом на 16.11.2023 у ТОВ «Торговий Дім Тріад» (код ЄДРПОУ 31354952) наявний податковий борг по орендній платі з юридичних осіб (КБК 18010600) (Макарівська громада) в сумі 211 008,57 грн, який виник за період з 01.03.2016 по 31.01.2022 в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань на підставі податкових декларацій.

Враховуючи вищенаведене, заборгованість ТОВ «Торговий Дім Тріад» з орендної плати за землю перед» перед Макарівською селищною радою станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом становить 211 008,57 грн, яка виникла за період за період з 01.03.2016 по 31.01.2022. Протилежного суду не доведено.

Суд наголошує на тому, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування наявної заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 211 008,57 грн.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми орендної плати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 211 008,57 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про розірвання договір оренди земельної ділянки від 05.04.2006, укладеного між Макарівською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад», суд зазначає наступне.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що оскільки відповідач не виконує свого обов`язку щодо сплати позивачу орендної плати, а орендована земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, як наслідок, на переконання позивача, наявні правові підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати на підставі ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та пп. ґ), д) ст. 141 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 4.2-4.4 договору, договір оренди землі припиняється або може бути розірваний у випадках, передбачених ст. 31, 32 Закону «Про оренду землі», а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом.

Правові підстави для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання визначені у статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Так відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема є: ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зазначила, що виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору. Аналогічна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Аналіз положень статей 1, 13, 21, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 141 Земельного кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення Закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, а також докази того, чого позивач був позбавлений у значній мірі із-за істотності допущеного порушення відповідачем.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом було встановлено, що відповідач з 01.03.2016 зобов`язання за договором оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів не виконує належним, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за договором оренди утворилась заборгованість в загальній сумі 211 008,57 грн. Протилежного суду не доведено.

Суд зазначає, що наведене порушення умов договору з боку відповідача є істотним, оскільки позбавляє іншу сторону орендодавця, права отримувати кошти за передану в оренду земельну ділянку, що й було основною метою укладення господарського договору оренди землі. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що систематична несплата відповідачем орендних платежів є достатньою підставою для позивача вимагати дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006 в судовому порядку відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Водночас суд звертає увагу позивача, що нездійснення відповідачем будівництва на спірний орендованій відповідачем земельній ділянці не може розглядатися як порушення розділу 2.1 договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006, оскільки строки оренди земельної ділянки (договір укладено на 49 років) не сплили, а сам договір оренди не містить кінцевих строків щодо здійснення відповідачем будівництва житлово-офісного комплексу або строків, в які відповідач зобов`язаний був отримати дозвільні документи як замовник будівництва на спірний земельній ділянці.

Крім того, відповідно до правових Верховного Суду, викладених у постанові від 04.04.2019 у справі № 922/324/17 та у постанові від 25.03.2020 у справі №715/214/17 порушенням земельного законодавства стосовно цільового використання земельної ділянки є активні дії по використанні земельної ділянки з іншою метою, а не бездіяльність з її використання.

Відтак, посилання позивача на нездійснення будівництва на спірній орендованій земельній ділянці не може бути підставою для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, оскільки нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена у договорі.

Водночас, як було зазначено судом раніше, невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки, оскільки позбавляє орендодавця права отримувати кошти за передану в оренду земельну ділянку, що й було основною метою укладення господарського договору оренди землі, у зв`язку із чим є достатньою підставою для позивача вимагати дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006 в судовому порядку відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

У свою чергу відповідачем жодних належних та допустимих на спростування наявної заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 05.04.2006 до суду не надано.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач з 01.03.2016 зобов`язання за договором оренди земельної ділянки в частині сплати орендних платежів не виконує належним, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за договором оренди утворилась заборгованість в загальній сумі 211 008,57 грн і відповідачем вказані відомості та наявність заборгованості не спростовані, що є істотним порушенням умов договору та достатньою підставою для позивача вимагати дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006 в судовому порядку відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.04.2006 є обґрунтованим, законним та таким, що підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, однак відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 849,12 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 05.04.2006, укладений між Макарівською селищною радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад», посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дарнопих Т.М., та зареєстрований у реєстрі за № 2812.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Тріад» (місцезнаходження: вул. Кудрявська, буд. 23-А, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 31354952) на користь Макарівської селищної ради (місцезнаходження: вул. Димитрія Ростовського, буд. 30, смт Макарів, Бучанський район, Київська обл., 08001; код ЄДРПОУ 04362183) 211 008,57 грн заборгованості зі сплати орендної плати та 5 849,12 грн судового збору.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко