Рішення

від 02.01.2024 по справі 914/3102/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.01.2024 Справа № 914/3102/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін

справу № 914/3102/23

за позовом Приватного акціонерного товариства Солді і КО, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Терра Ексім, м. Львів

про стягнення 7 300, 97 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Солді і КО до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Терра Ексім про стягнення 7 300, 97 грн.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 31.10.2023 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін; відповідачу впродовж 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали від 31.10.2023 до його електронного кабінету.

Ухвала суду від 31.10.2023 надсилалась відповідачу на юридичну адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та отримана ним 08.11.2023 (згідно з трекінгом поштових відправлень №0600057187228). Одночасно про розгляд справи відповідач повідомлявся шляхом надіслання ухвали на його електронну пошту.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 40698765.800035 від 05.03.2020 в частині своєчасної оплати за поставлений товар. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення 3 909, 51 грн пені, 725, 75 грн штрафу 313, 83 грн 3% річних та 2 351, 88 грн інфляційних втрат.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

05 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ЕКСІМ» (надалі покупець/відповідач) та Приватне акціонерне товариство «СОЛДІ І КО» (надалі постачальник/позивач) уклали договір поставки №40698765.800035 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого . постачальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором, передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець в свою чергу - зобов`язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 4.3. договору оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100 (сто) відсотків від вартості товару отриманого за видатковою накладною протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту одержання товару покупцем.

Відповідно до пункту 4.5. договору постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно договору. При наявності передоплати по одному рахунку (рахунку-фактурі) та заборгованості за іншими поставленими партіями товару, покупець погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному документі. Всі видаткові накладні підписані сторонами починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії є поставками на умовах визначених цим договором, навіть якщо у них не міститься посилання на договір.

Відповідальність сторін погоджена у розділі 10 договору, зокрема, пунктом 10.2 передбачено, що за порушення строку оплати, визначеного пунктом 4.3 даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 3 дні додатково сплачує штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого вчасно товару.

На виконання умов договору впродовж 2020-2021 років постачальник здійснював регулярні поставки на загальну суму 14 517, 31 грн.

У 2021 році поставка товару (спірна на суму 7 257, 46 грн) підтверджується такими видатковими накладними: №15634 від 13.09.2021 на суму 100, 50 грн, №15740 від 15.09.2021 на суму 810, 05 грн, №16031 від 17.09.2021 на суму 1 058, 26 грн, №16235 від 20.09.2021 на суму 1 218, 10 грн, №16955 від 30.09.2021 на суму 338, 38 грн, №18762 від 26.10.2021 на суму 773, 28 грн, №18940 від 27.10.2021 на суму 622, 75 грн, №18974 від 27.10.2021 на суму 747, 33 грн, №19008 від 28.10.2021 на суму 632, 62 грн, №19432 від 03.11.2021 на суму 349, 28 грн, №19566 від 03.11.2021 на суму 480, 81 грн, №19583 від 03.11.2021 на суму 126,10 грн.

Позивач зазначив, що товар оплачено у повному обсязі (підтверджується платіжними інструкціями від 24.03.2023 на суму 3 000, 00 грн та від 31.04.2023 на суму 4 257, 46 грн), але з порушенням строків оплати.

Отже, позивач просив стягнути з відповідача 3 909, 51 грн пені, 725, 75 грн штрафу 313, 83 грн 3% річних та 2 351, 88 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю- продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору поставки №40698765.800035 від 05.03.2020 позивач з 13.09.2021 по 03.11.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 7 257, 46 грн.

Накладні підписані обома сторонами та не містять жодних зауважень

За умовами договору (пункт 4.3) оплата за цим договором здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту одержання товару покупцем.

Відповідач оплатив посталений товар, що підтверджено платіжними інструкціями від 24.03.2023 на суму 3 000, 00 грн та від 31.04.2023 на суму 4 257, 46 грн, проте з порушенням строків оплати.

Сплачені відповідачем кошти позивач зараховував в порядку погашення найдавнішої заборгованості.

Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач заявив до стягнення 3 909, 51 грн пені, нарахованої по кожній накладній окремо, з урахуванням часткових проплат відповідача.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що такий є правильним, тому заявлена до стягнення пеня на суму 3 909, 51 грн підлягає стягненню.

Також арифметично правильним є розрахунок 10% штрафу, нарахованого на суму простроченого зобов`язання зі сплати 7 257, 46 грн. Тому до стягнення підлягає також 725, 75 грн штрафу.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 2 351, 88 грн інфляційних втрат та 313, 83 грн 3% річних, також нарахованих по кожній накладній окремо та з урахування проплат відповідача.

Перевіривши розрахунки, суд встановив, що такі є правильними. Тому до стягнення підлягає 2 351, 88 грн інфляційних втрат та 313, 83 грн 3% річних.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо судового збору.

На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача. Оскільки позивач подав позов в електронній формі, беручи до уваги приписи частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», на відповідача покладається 2 147, 20 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи у вигляді професійної правничої допомоги на суму 10 000, 00 грн.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено договір про надання правової допомоги № 23162981 від 11.01.2019, додатковий договір № 40698765.1 від 01.10.2023 та платіжна інструкція № 11703 від 30.03.2023 на суму 10 000, 00 грн.

У додатковому договорі сторони погодили зарахувати суму сплаченого гонорару адвоката за правової допомоги клієнту у господарській справі №914/1054/23 у розмірі 10 000 гривень, за заявою про видачу судового наказу від ПАТ «СОЛДI 1 КО» до ТОВ «ТЕРРА ЕКСІМ» про стягнення заборгованості за договором поставки №40698765.800035 вiд 05.03.2020 в рахунок оплати гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту за позовною заявою від ПАТ «СОЛДІ І КО» до ТОВ «ТЕРРА ЕКСIМ» про стягнення штрафних санкцій за договором поставки № 40698765.800035 вiд 21.07.2020.

Сторони дійшли згоди визнати виконаними зобов`язання клієнта з оплати гонорару адвокату за аналіз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету за складання та подачу позовної заяви до суду про стягнення штрафних санкцій вiдповiдно до платіжного доручення №11703 від 30.03.2023.

Сторони дійшли згоди визнати платіжне доручення №11703 від 30.03.2023 на суму 10 000 гривень належним підтвердженням оплати гонорару адвокату за аналiз матеріалів справи, в тому числі і документів, поданих клієнтом та надання консультацій з даного предмету та складання та подачу позовної заяви до ТОВ «ТЕРРА ЕКСIМ» про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №40698765.800035 вiд 21.07.2020 до суду.

Заперечення відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходили.

Суд встановив, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 10 000, 00 грн фактично заявлені до стягнення за підготовку по подання позову до суду.

Однак суд вважає, що заявлена до стягнення сума не відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, співмірності ні з ціною позову, ні з обсягом наданих послуг та складністю справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки вартість заявлених витрат на професійну правничу допомогу значно перевищують ціну позову, справа по суті є незначної складності та стосуються лише нарахувань санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вважає за необхідне не відшкодовувати усю суму, а присудити до стягнення 5 000, 00 грн. Решта витрат покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнутиз Товариства з обмеженою відповідальністю Терра Ексім (місцезнаходження: 79024, місто Львів, вулиця Б. Хмельницького, будинок 223 В, ідент. код: 40698765) на користь Приватного акціонерного товариства Солді і Ко (місцезнаходження: 04073, місто Київ, вул. Сирецька, будинок 28/2, ідент. код: 23162981) 3 909, 51 грн пені, 725, 75 грн штрафу, 2 351, 88 грн інфляційних втрат та 313, 83 грн 3% річних, 2 147, 20 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

СуддяГаламай О.З.