Рішення

від 04.01.2024 по справі 922/4581/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4581/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ексім" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А, код ЄДРПОУ 35570505) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 119-А, код ЄДРПОУ 32031768) про стягнення 24 545,13грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 18 937,34грн, пеню в розмірі 4 695,42грн, 3% річних в розмірі 438,93грн, збитки від інфляції в розмірі 473,44грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору поставки товару на реалізацію № 1523 (Р) від 17.04.2014 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений товар. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Також, позивач просить розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ексім" залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів для усунення недоліків з дня вручення йому цієї ухвали.

03.11.2023 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвалу про відкриття провадження від 06.11.2023 по справі № 922/4581/23 надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Будмен" в його Електронний кабінет, документ доставлено до Електронного кабінету: 06.11.23 о 13:18.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Ексім" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмен" (відповідач) укладено договір поставки товару на реалізацію № 1523 (Р) (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач на умовах даного договору прийняти та оплатити його вартість.

Загальна кількість товару, його найменування (номенклатура, асортимент) та ціна визначаються сторонами у специфікаціях. У специфікаціях сторони також визначають строк, протягом якого належить здійснити поставку, у разі, якщо такий строк не визначений, товари, зазначені у специфікаціях, підлягають поставці протягом одного року з моменту її підписання (п.1.2 договору).

За умовами п.3.1 договору ціна на товар визначається в рахунках, специфікаціях або додатках до даного договору.

У розділі 2 договору сторони погодили ціну товару, що поставляється та порядок її узгодження.

Так, за умовами п.1.2 договору, ціна на товар узгоджується у підписаній сторонами специфікації.

Позивач взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару відповідачу за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 119-А (Будівельний гіпермаркет "Будмен") протягом 10 календарних днів з моменту отримання позивачем замовлення на поставку товару (п.3.1 договору).

У п. 5.1 договору сторони погодили обов`язок позивача вивезти товар з ТЦ відповідача, зокрема, якщо товар або його частина залишилась нереалізованою відповідачем понад строку реалізації, встановленого у п.3.8 даного договору (365 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної).

При цьому, за умовами п.5.3 договору позивач зобов`язаний вивезти його товар з торгівельного центру відповідача протягом 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги від відповідача.

Відповідно до п.8.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити оплату товару не раніше як після реалізації кожної одиниці товару третім особам, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача не пізніше 4 та 19 числа кожного місяця. У разі якщо вказані строки оплати припадають на святкові або вихідні дні відповідач перераховує грошові кошти за реалізований товар на наступний робочий день.

Даний договір, відповідно до п.11.1, вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2015. Строк дії даного договору автоматичного продовжується на наступний календарний рік (роки), якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про намір припинити його дію за 20 днів до закінчення строку дії договору.

Позивач на виконання умов договору протягом періоду з 01.01.2021 по 18.10.2023 здійснив поставку товару на загальну суму 378113,61грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними до них.

Зазначені накладні підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

04.01.2023 між сторонами підписано Протокол зміни ціни товарів № 1, відповідно до якого вартість поставленого позивачем товару зросла на 11 156,34грн, у зв`язку з чим загальна сума поставлених товарів становить 389 269,95грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати товару виконав частково, протягом періоду з 01.01.2021 по 18.10.2023 ним було здійснено оплату товару на загальну суму 349 321,03грн, що підтверджується копіями банківських виписок, наявними в матеріалах справи.

Також відповідачем протягом періоду з 01.01.2021 по 18.10.2023 було здійснено повернення товару на загальну суму 110 621,38грн, що підтверджується накладними на повернення товару, наявними у справі.

Оскільки остання поставка товару була здійснена позивачем 10.01.2022, то позивач, відповідно до п.5.1 договору, на вимогу відповідача (п.5.3 договору) мав здійснити повернення нереалізованого товару до 10.01.2023.

З вимогою про повернення товару відповідач до позивача не звертався, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаємних рахунків, підписані уповноваженими представниками обох сторін, відповідно до яких станом на 10.01.2022 за період з 01.01.2021 по 10.01.2022 заборгованість відповідача становила 152 078,18грн.

20.04.2023 позивач звернувся на адресу відповідача з претензією, в якій вимагав здійснити оплату товару в розмірі 29 994,15грн.

15.05.2023 відповідач у відповіді на зазначену претензію надав позивачу гарантію в строк до 15.06.2023 погасити залишок заборгованості, що утворилась за спірним договором. Також, відповідач у вказаній відповіді запевнив позивача про здійснення ним у найближчий час часткової оплати в розмірі 11 056,81грн, що і було ним зроблено.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар у встановлений договором строк розрахувався частково, у зв`язку з чим у нього перед позивачем станом на 18.10.2023 утворилась заборгованість в розмірі 18 937,34рн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування пені в розмірі 4 695,42грн, 3% річних в розмірі 438,93грн та збитків від інфляції в розмірі 473,44грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за поставлений товар не пізніше 4 та 19 числа кожного місяця.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти в повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 389 269,95грн підтверджується копіями видаткових накладних та товарно-транспортними накладними, підписаними уповноваженою особою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, та протоколом зміни ціни товарів, наявними в матеріалах справи.

Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні. Також в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з вимогою до позивача про повернення залишку нереалізованого товару, як це передбачено умовами п.5.3 договору.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач розрахувався за товар, поставлений позивачем в повному обсязі.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 18 937,34грн, у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 438,93грн за період з 10.01.2023 по 18.10.2023 та збитків від інфляції в розмірі 473,44грн. за період з січня по серпень 2023 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 438,93грнгрн та збитків від інфляції в розмірі 473,44грн, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4 695,42грн за період з 10.01.2023 по 10.07.2023, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п.9.1.1 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати товару відповідач несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми заборгованості.

На підставі зазначеного позивач на суму невиконаного зобов`язання в розмірі 18 937,34грн нарахував відповідачу пеню, яка складає 4 695,42грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені встановив, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 4 695,42грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене позов є цілком обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмен" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 119-А, код ЄДРПОУ 32031768) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ексім" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А, код ЄДРПОУ 35570505) - 18 937,34грн основного боргу, 438,93грн 3% річних, 4695,42грн пені, 473,44грн збитків від інфляції, 2 684,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "04" січня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк