Ухвала

від 27.12.2023 по справі 756/16882/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/16882/23

Номер провадження № 1-кс/756/2963/23

УКРАЇНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2023 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 01.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050002635, про арешт майна,

УСТАНОВИВ:

25.12.2023 до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 01.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050002635.

У клопотанні прокурор просить накласти арешт на майно, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100050002635, а саме на: квартири за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що належить ТОВ «МЕГАЕСТЕЙТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 45365194; машиномісця в підземному паркінгу, що за адресою: АДРЕСА_3 та гараж НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дане майно, відповідною постановою старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100050002635 від 01.11.2022, за ч.4 ст. 190 КК України.

На думку прокурора, наведені обставини свідчать про те, що наразі є необхідність в накладенні арешту на вказані об`єкти, оскільки вони відповідають ознакам речових доказів.

У клопотанні прокурор зазначає, що група осіб в яку увійшла ОСОБА_5 , приватний нотаріус ОСОБА_6 та інші, відповідно до розподілених ролей, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих спонукань, за попередньою змовою, заволоділи квартирами за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Так, квартири за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належали ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється громадянином Російської Федерації, паспорт № НОМЕР_2 від 11.10.2010 року, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 . Вказані квартири належали ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від 27.08.2013 № 8527293 та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві від 23.08.2013 САЕ №937187.

24 лютого 2022 року, з початком повномаштабного вторгнення військ російської федерації та незаконних формувань так званих днр/лнр на територію України, у групи осіб виник умисел на заволодіння майном громадян російської федерації, республіки білорусь та підконтрольні вказаним громадянам активи, в тому числі квартирами за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які належали громадянину російської федерації ОСОБА_4 .

Так, реалізуючи вказаний умисел, було підроблено договір купівлі-продажу квартир від 30 березня 2017 року, згідно якого ніби ОСОБА_4 , продав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , квартирами за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

З 1 січня 2013 року в Україні запроваджено єдину державну інформаційну систему з відомостями про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкти цих прав Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Вчинення будь-яких правочинів з нерухомим майном можливо лише за наявності відомостей у Реєстрі.

Після чого, 08.07.2022, приватний нотаріус ОСОБА_6 , в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будучи обізнана про незаконність вказаних дій, зареєструвала вищевказаний підроблений договір купівлі-продажу квартир від 30 березня 2017 року. В результаті чого група осіб незаконно заволоділа квартирами за адресами: АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 .

В подальшому, з метою заплутування органу досудового розслідування, 02.11.2023 року, на підставі актів прийому-передачі та грошової оцінки майна, ОСОБА_5 , передала вказані квартири в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «МЕГАЕСТЕЙТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 45365194, про що було внесено відповідні відомості в Держаний реєстр.

Після чого, 14.11.2023, було складено іпотечний договір, де Іпотекодавцем виступило ТОВ «МЕГАЕСТЕЙТ», а Іпотекодержателем ОСОБА_7 , де строк виконання основного зобов`язання являється до 14.02.2024 року.

Крім того, встановлено, що у громадянина російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 від 11.10.2010 року, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на даний час у власності перебуває: машиномісце в підземному паркінгу, що за адресою: АДРЕСА_3 та машиномісце в підземному паркінгу, що за адресою: АДРЕСА_5 . Та враховуючи що двома квартирами останнього вже незаконно заволоділи, у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати що здійснюються заходи направлені на незаконне заволодіння вказаних машиномісць.

Таким чином, правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність: ч. 4 ст. 190 КК України.

Так, як убачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на даний час, квартири за адресою: АДРЕСА_6 , належать ТОВ «МЕГАЕСТЕЙТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 45365194, а машиномісця в підземному паркінгу, що за адресою: АДРЕСА_7 , гараж НОМЕР_3 та гараж НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання розглядається без повідомлення власників, так як згідно матеріалів клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_8 , а саме посадова особа ТОВ «МЕГАЕСТЕЙТ», входить до групи осіб яка незаконно заволоділа квартирами. При цьому, слідчий суддя враховує той факт, що досудовим розслідуванням встановлено, що власник двох паркомісць ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час не перебуває на території України.

Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Водночас, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до частин 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до пунктів 1-3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як убачається із клопотання про накладення арешту на майно та матеріалів доданих в його обґрунтування, прокурором обґрунтована необхідність арешту вказаного у клопотанні майна, зокрема, вказано перелік і види майна, що належить арештувати та надано документи, які підтверджують право власності на майно.

Так, в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

На підставі викладеного, з урахуванням того, що прокурор поданим клопотанням, а також матеріалами наданими в його обґрунтування, доведено, що мають обгрунтовані підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення щодо квартир за адресами: АДРЕСА_1 та кв. АДРЕСА_2 , органом досудового розслідування вчинено дії для запобігання вчиненню кримінального правопорушення щодо двох машиномісць в підземному паркінгу за тією самою адресою, а саме, АДРЕСА_7 , гараж НОМЕР_3 та гараж НОМЕР_1 , що належить тій самій особі ОСОБА_4 та є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні № 12022100050002635 від 01.11.2022, за ч.4 ст. 190 КК України, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна та вважає, що прокурор, виходячи з фактичних обставин кримінального правопорушення, обґрунтовано звернувся з клопотанням про арешт зазначеного майна.

Разом з тим, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на: квартири за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що належить ТОВ «МЕГАЕСТЕЙТ», шляхом встановлення заборони відчуження, користування та розпорядження, будь-кому і будь-яким чином, оскільки прокурором доведені обставини, які вказують, що група осіб, яка заволоділа вказаними об`єктами, можуть мати доступ до них, тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності, заплутування органу досудового розслідування, незаконного збагачення, можуть: приховувати, пошкодити, псувати, знищити, використовувати, перетворити, передати, відчужити майно та речі що в них перебувають.

Водночас, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності, слідчий суддя приходить до висновку, що необхідно накласти арешт на машиномісця в підземному паркінгу, що за адресою: АДРЕСА_3 та гараж НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_4 , шляхом встановлення заборони відчуження будь-кому і будь-яким чином.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора, яке подане в рамках кримінального провадження, внесеного 01.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050002635, про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт у кримінальному провадженні, внесеного 01.11.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050002635, на:

- квартири АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , що належать ТОВ «МЕГАЕСТЕЙТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 45365194, заборонивши на час досудового розслідування користування, розпоряджання та відчуження вказаним майном будь-яким особам і будь-яким чином;

- машиномісця в підземному паркінгу, що за адресою АДРЕСА_11 , що належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши на час досудового розслідування користування вказаним майном будь-яким особам і будь-яким чином.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надати прокурору.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1