Рішення

від 10.12.2023 по справі 761/1397/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1397/22

Провадження № 2/761/3763/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2022 року до суду надійшла вказана позовна заява.

В позовній заяві позивач просить: стягнути з відповідача заборгованість за управління багатоквартирним будинком в сумі 115 197,20 грн., 3% річних та інфляційні втрати в сумі 22 014,51 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Житлово-будівельний кооператив «Політехнік-2» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки фактично там проживає.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання по сплаті за останні не виконує, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 20.12.2021 року в сумі 115 197,20 грн. - за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.

Крім того, на підставі ч.2 ст. 625 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі в сумі 15 748,62 грн. та 3% річних в сумі 6 265,89 грн., оскільки останній прострочив виконання свого зобов`язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги.

У зв`язку з тим, що в досудовому порядку відповідач відмовляється сплатити суму заборгованості, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

03.05.2023 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому він просив стягнути з нього заборгованість лише за період з 01.01.2020 року по 20.12.2021 року в сумі 25 555,65 грн., інфляційні втрати в сумі 3 963,08 грн. та 3% річних в сумі 1 510,00 грн., а в іншій частині відмовити, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Сторони в судове засіданні не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив задовольнити позовні вимоги.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки фактично там проживає. Вказану обставину відповідач у відзиві не спростував.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за відповідачем за період з 01.04.2017 року по 31.12.2021 року утворилась заборгованість, яка складається із:

заборгованості за управління будинком - 13 079,50 грн.; опалення - 26 762,00 грн.; холодне водопостачання - 19 385,00 грн.; гаряче водопостачання - 7 782,00 грн.; водовідведення - 690,31 грн., що разом становить 67 698,81 грн.

Відповідач не спростував існування заборгованості за отриманими послугами, не надав доказів, що вона існує в меншому розмірі.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовані основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Управителем будинку АДРЕСА_2 є ЖБК «Політехнік-2», яке забезпечує власників квартир та нежитлових приміщень комунальними та іншими послугами.

Відповідно до п. 1.6. Статуту ЖБК «Політехнік-2», кооператив діє виключно для утримання, експлуатації і ремонту житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів Кооперативу та інших власників квартир та/або нежитлових приміщень в будинку Кооперативу і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків або дотацій Держави, отриманих і використаних Кооперативом відповідно до мети його діяльності.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах та врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМУ від 08 жовтня 1992 №572.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями квартиронаймачі квартир багатоквартирних будинків зобов`язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Згідно ст.ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу Української РСР, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що станом на 20.12.2021 року заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком становить 115 197,20 грн.

В той же час, заявою від 23.11.2023 року представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача з врахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності, заборгованість за управління багатоквартирним будинком за період з квітня 2017 року по грудень 2021 року у розмірі 86 083,99 грн., зокрема: 67 677,82 грн. - основної заборгованості, 13 543,63 грн. - інфляційні нарахування, 4 862,54 грн. - 3% річних.

Однак позивач не звертався до суду із заявою про зменшення розміру заявлених вимог, у строки встановлені діючим законодавством.

Щодо застосування строків позовної давності необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України).

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем надавались послуги, проте в порушення вимог діючого законодавства ОСОБА_1 не сплачував за надані послуги в період з квітня 2017 року по грудень 2021 року, не вчиняв дій, які визнають заборгованість, а також оскільки позивачу було відомо про порушення зобов`язання відповідачем (несплату за житлово-комунальні послуги), суд приходить до висновку про застосування строку позовної давності та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності - за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року у розмірі 41 275,12 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат необхідно зазначити наступне.

Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Так, частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04.07.2020 року, було внесено зміни до Цивільного кодексу України, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 15 такого змісту: у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Так, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), який в подальшому неодноразово продовжувався.

Зважаючи на викладене вище, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ЖБК «Політехнік-2» за період з 01.02.2019 року по 03.07.2020 року 3 % річних у розмірі 1 758,98 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 103,65 грн.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЖБК «Політехнік-2» підлягають частковому задоволенню.

Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись ст.ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 352, 354, 355 ЦПК України; Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд

ВИРІШИВ:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» (код ЄДРПОУ 24362085, адреса: м. Київ, просп. Берестейський, 27) до ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, дата народження не відома, адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Політехнік-2» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року в розмірі 41 275,12 грн., за період з 01.02.2019 року по 03.07.2020 року 3% річних в розмірі 1 758,98 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 2 103,65 грн., а всього 45 137 (сорок п`ять тисяч сто тридцять сім) гривень 75 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 грудня 2023 року.

Суддя: Н.Г. Притула