Ухвала

від 18.12.2023 по справі 761/46187/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46187/23

Провадження № 1-кс/761/29955/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №42014100100000315 від 24.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України,

ВСТАНОВИВ :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №42014100100000315 від 24.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За змістом вказаного клопотання, 18.03.2009 року прокуратурою Шевченківського району м. Києва було порушено кримінальну справу N 60-3188, відносно директора ТОВ "Комерційна фірма "Професіонал" (код ЄДРПОУ 34795014) ОСОБА_4 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 KK України, яку направлено до слідчого відділення ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва для організації проведення досудового слідства.

Після проведення досудового слідства кримінальну справу №60-3188 було передано до розгляду у Шевченківський районний суд м. Києва, де 03 жовтня 2013 року було прийняте рішення повернути кримінальну справу прокурору Шевченківського району м.Києва для організації додаткового розслідування. (Судова справа № 1-113/11. Провадження №1/761/37/2013)

24.07.2014 відомості з кримінальної справи №60-3188 прокуратурою Шевченківського району м. Києва внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100100000315 із попередньо визначеною правовою кваліфікацією, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України KK України, яке 10.03.2015 року, в порядку ст.26 КПК України, для подальшого здійснення досудового розслідування направлено до СВ Шевченківське УП ГУ НП у м. Києві.

ОСОБА_4 вказує, що оскільки імовірний факт скоєння кримінального правопорушення, що розглядається у ході досудового розслідування №42014100100000315 стався не пізніше 2008 року, та враховуючи той факт, що громадянин ОСОБА_4 не ухилявся від проведення досудового розслідування, то строки давності, передбачені ст. 49 КК України, спливли.

З огляду на вказане, ОСОБА_4 просить слідчого суддю зобов`язати прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва закрити кримінальне провадження №42014100100000315 згідно ст. 283 КПК України, або зобов`язати прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва звернутися до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, або звільнити ОСОБА_4 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідуванням №42014100100000315, а також скасувати арешт нерухомого майна (квартира за адресою АДРЕСА_1 ), яке належить ОСОБА_4 на праві власності, який було накладено слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києві ОСОБА_5 постановою К.С. № 60-3188 від 27.01.2010 р.

Заявник ОСОБА_4 своє клопотання підтримав, зазначив, що оскільки минули строки давності, визначені ст. 49 КК України, кримінальне провадження слід закрити та скасувати арешт майна, накладений у цьому провадженні. Також пояснив, що не знав, про встановлені КПК України обмеження щодо суб`єктів, які мають право звертатись із відповідними клопотаннями на стадії досудового розслідування.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання ОСОБА_4 вказуючи, що з відповідним клопотанням на стадії досудового розслідування має право звертатись виключно прокурор. Крім того, зазначав, що в рамках кримінального провадження №42014100100000315 ОСОБА_4 не повідомлялось про підозру, а тому незрозуміло з яких підстав останній вважає, що кримінальне провадження стосується саме його. На підтвердження своїх доводів надав слідчому судді ряд документів у кримінальному провадженні.

Суд, заслухавши прокурора та заявника, дослідивши клопотання, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що зазначено у ст. 26 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В ході судового розгляду було встановлено, що Шевченківським УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014100100000315 від 24.07.2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 366 КК України.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а саме:

1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

3) рішення слідчого, дізнавача, про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником;

5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача, про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;

10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Таким чином, кримінальним процесуальним законодавством України передбачена можливість оскарження учасниками кримінального провадження бездіяльності слідчого/прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).

Як вбачається зі змісту клопотання, ОСОБА_4 фактично оскаржує бездіяльність процесуального керівника у кримінальному провадженні, яка полягає у тому, що прокурор не звільняє ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, та не звертається із відповідним клопотанням до суду. Крім того, за таких обставин ОСОБА_4 самостійно просить суд звільнити його від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, аналіз кримінального процесуального законодавства України дозволяє дійти висновку про те, що вчинення такої процесуальної дії, про яку просить ОСОБА_4 , не відноситься до процесуальних дій, які прокурор зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.286 КПК України встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Водночас, зазначені у ч. 2 ст. 286 КПК України дії належать до процесуальних дій, строк вчинення яких кримінальним процесуальним законом України точно не визначений, що свідчить про недопустимість застосування в даному випадку положень п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.

В той же час, розглядаючи клопотання ОСОБА_4 в аспекті його питання про необхідність його звільнення від кримінальної відповідальності взагалі - слідчий суддя вважає за потрібне роз`яснити наступне.

Зі змісту витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42014100100000315 від 24.07.2014 року вбачається, що в рамках цього кримінального провадження жодній особі не було повідомлено про підозру.

В той же час, аналіз положень §2 Глави 24 КПК України, дозволяє дійти висновку, що питання про можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути предметом розгляду лише стосовно тих осіб, які набули статусу підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні. Питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у провадженнях, які здійснюються за фактом вчинення діяння, яке може містити ознаки кримінального правопорушення - не передбачене положеннями чинного кримінального процесуального законодавства.

Окрім того, слід зазначити, що зі змісту §2 Глави 24 КПК України вбачається, що на стадії досудового розслідування виключним правом звертатись до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності законодавець наділив лише сторону обвинувачення в особі прокурора. Такий висновок додатково підтверджується чітко визначеною процедурою такого звернення та вимогами до його змісту.

При цьому частиною 4 ст. 286 КПК України передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Отже сторона захисту, до якої належить особа, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, може ініціювати перед судом питання про звільнення від кримінальної відповідальності виключно під час здійснення судового провадження, тобто по закінченню досудового розслідування та направлення до суду кримінального провадження з обвинувальним актом.

Таким чином слід дійти висновку про відсутність правових підстав для розгляду по суті слідчим суддею клопотання особи про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якому не закінчено.

Так, частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Отже, оскільки положеннями КПК України не передбачено чіткого строку, у який прокурор має здійснити дії, передбачені ч. 2 ст. 286 КПК України, отже у слідчого судді відсутні правові підстави для розгляду клопотання ОСОБА_4 як скарги в порядку ч.1 ст. 303 КПК України, а також те, що заявником по суті ставиться питання про звільнення його від кримінальної відповідальності, в той час, як жодній особі в рамках кримінального провадження №42014100100000315 від 24.07.2014 про підозру повідомлено не було, а досудове розслідування не закінчено, що унеможливлює розгляд питання про звільнення від кримінальної відповідальності, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 49, 358 КК України, ст.ст. 26, 284, 314, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №42014100100000315 від 24.07.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголосити 22 грудня 2023 року о 10 год. 10 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1