Рішення

від 29.12.2023 по справі 160/26850/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 року Справа № 160/26850/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000166/1 від 26.09.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.09.2023 №UA110130/2023/000689.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішення про коригування митної вартості товарів митної декларації та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, ТОВ «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» під час митного оформлення було надано усі необхідні документи, які ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні та достовірні дані. Всі надані документи дають можливість у повній мірі визначити числове значення транспортних витрат, що були заявлені до митного оформлення. Зауважує, що відповідач не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. На думку позивача, подані при митному оформленні товарів документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, чого не спростовано митним органом. В свою чергу, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи. У спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган не навів жодного пояснення щодо застосування цін згідно із зазначеною у рішенні митної декларації та зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та не зазначив інформації джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

07.11.2023 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Кодексу, встановлено, що документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 3 ст. 53 МКУ). Також у своєму відзиві відповідач зазначає, що у наданих позивачем ЕМД відсутні відомості, щодо експедиційних витрат, що дає можливість невірного розрахунку віх витрат передбачених ст. 58 МКУ та невірного розрахунку митної вартості товарів. Крім того, не надано страхових документів, та документів, що підтверджують вартість такого страхування. Отже, позивач вважає, що Рішення про корегування митної вартості товарів прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

15.11.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та, зокрема, зазначено, що позивач зазначив всі необхідні числові значення, для визначення митної вартості за ціною контракту (основний метод), а саме: графа 20 ЕМД містить умови поставки FCA PL Rizniatow; графою 22 ЕМД передбачено валюту та загальну суму за придбаний Товар за рахунком 16500,00 EUR; обміний курс при цьому 38,898 грн. (графа 23 ЕМД); графою 42 ЕМД передбачено ціну за товар, у розмірі 16500,00 EUR. Зауважено, що з довідки №19/09 від 19.09.2023 про розрахунок вартості транспортних витрат та рахунку на оплату транспортних послуг № КЛ-0002952 від 19.09.2023 вбачається, що вартість доставки товару зі складу Продавця (м. Рожнятів, Польща) до кордону України (м. Краковець) становить 27 751,00 грн. При цьому, в графі 46 ЕМД вказана наступна статистична вартість 669 568,00 грн., яка складається з вартості за товар 16 500,00 EUR х 38,898 грн. = 641 817,00 грн. та транспортних витрат (вартість за поставку товару до кордону України) 27 751,00 грн. Отже, позивач вважає, що у вказаній ЕМД було враховано всі здійснені транспортні витрати у країні відправлення, які передбачені п. 5 ч. 10 ст. 58 МКУ, а тому, митну вартість було правильно розраховано.

22.11.2023 року від Дніпровської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що до митного контролю позивачем не надано страхові документи, акти виконаних робіт, заявки на перевезення товару, документи, що регулюють відносини із особами із зазначенням вартості їх послуг, тому у митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально. Зауважено, що відповідно до розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення. Акцентовано увагу, що саме розбіжності у документах щодо різниці в умовах поставки впливають на витрати в країні відправлення. Звернуто увагу, що в оскаржуваних рішеннях виконано всі вимоги до їх заповнення.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.08.2023 року між Товариством та компанією REPLAS Recycling Plastics Spуіka z o.o. було укладено контракт №070823 (надалі Контракт).

Відповідно до п. 1.1 Контракту продавець продає, а покупець купує Регранулула HDPE (поліетилен низького тиску з кришкою), надалі Товар. Найменування та асортимент Товару можуть бути доповнені сторонами при виконанні цього Контракту за бажанням Покупця з дотриманням принципів можливості ведення комерційної діяльності між Продавцем і Покупцем.

Відповідно до п.2.1 Контракту Товар поставляється партіями в дати, які узгоджуються між Покупцем і Продавцем.

Згідно з п.4.1. та п. 4.2 Контракту ціна Товару визначається для кожної поставки в рахунку-фактурі продажу та вказується за метричну тонну відповідно до Інкотермс 2010. Загальна вартість цього Контракту дорівнює сумі всіх рахунків-фактур, виставлених на кожну партію товару. Ціна тари/упаковки входить у вартість товару.

Також, 13.09.2023 року між Товариством (покупець) та компанією REPLAS Recycling Plastics, Spуіka z o.o. (продавець) було укладено Додаткову угоду до контракту №070823 (надалі Доаткова угода), відповідно до якої продавець здійснює продаж, а покупець купує регранулат тип поліолефіна 100 К.0000.1 (без пігмента).

Згідно з п. 2.1. та 2.2. Додаткової угоди продаж відбувається в кількості 22 тони грануляту, за ціною узгодженою попередньо між двома сторонами, включно без вартості транспорту для доставки до Фірми покупця.

Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди, сторони погоджують передоплату 100 %. Після надходження коштів на рахунок, відвантаження відбувається в строки 2-5 днів.

Того ж дня, між сторонами було укладено Специфікацію № 1 від 13.09.2023 до Договору від №070823, згідно з якою обумовлено поставку такого товару: Regranulat typ Polyolefin typ: 100 К.0000.1 (no pigment) в кількості 22 тони по ціні 750,00 євро за тону на загальну суму 16500,00 євро.

У специфікації № 1 було визначено наступні строки поставки: протягом 2-5 календарних днів після оплати, особливі умови: згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010» покупець зобов`язується здійснити 100 % передоплату за рахунком-фактурою до відвантаження, країна походження товару: Польща.

Також, розділом 2 Специфікації № 1 було визначено наступні умови поставки: FCA Rozniatow Polska (Incoterms 2010) це означає, що продавець передасть товар, випущений у митному режимі експорту, вказаному покупцем перевізнику в названому місці.

Вищезазначений Товар було оплачено на підставі виставленого рахунку-проформи від 14.09.2023 (інвойс №DEX/008/2023) у розмірі 16500,00 Євро (Платіжний банківський документ № 32 (NJBKLN9EO7ZE2OX) від 15.09.2023).

В подальшому компанією REPLAS Recycling Plastics, Spуіka z o.o. відповідно до умов зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації № 1 від 13.09.2023, рахунку-фактури (інвойсу) № DEX/008/2023 від 19.09.2023 було здійснено відвантаження вказаних товарів зі свого складу в м. Рожнятів (Польща).

На підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №2505-1/23 від 25.05.2023, який було укладено між позивачем і ТОВ «КЛЕВЕР ЛОДЖИСТІКС», було оформлено Заявку № 7 від 14.09.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування, на підставі чого було здійснено поставку Товару зі складу REPLAS Recycling Plastics, Spуіka z o.o. (Продавця).

Також, на підставі здійснення вказаної поставки, ТОВ «КЛЕВЕР ЛОДЖИСТІКС» було оформлено та надано Довідку №19/09 від 19.09.2023 про розрахунок вартості транспортних витрат та Рахунок на оплату транспортних послуг № КЛ-0002952 від 19.09.2023 на суму 68 238,00 грн.

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту вищевказаних товарів, ТОВ «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» до Дніпровської митниці було подано електронну митну декларацію: № 23UA110130019619U1 від 25.09.2023 р. (надалі ЕМД), в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підставі поданої позивачем ЕМД, було задекларовано наступні числові складові митної вартості.

Графа 20 ЕМД містить умови поставки FCA PL Rizniatow.

Грофою 22 ЕМД передбачено валюту та загальну суму за придбаний Товар за рахунком 16500,00 EUR. Обмінний курс при цьому 38,898 грн. (графа 23 ЕМД).

Грофою 42 ЕМД передбачено ціну за товар, у розмірі 16500,00 EUR.

Довідкою №19/09 від 19.09.2023 про розрахунок вартості транспортних витрат та Рахунком на оплату транспортних послуг № КЛ-0002952 від 19.09.2023 підтверджено, що вартість доставки товару зі складу Продавця (м. Рожнятів, Польща) до кордону України (м. Краковець) становить 27 751,00 грн.

В графі 46 ЕМД вказана наступна статистична вартість 669 568,00 грн., яка складається з вартості за товар 16 500,00 EUR х 38,898 грн. = 641 817,00 грн. та транспортних витрат (вартість за поставку товару до кордону України) 27 751,00 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, що перелічені у графі 44 цієї ЕМД, зокрема:

- зовнішньоекономічний контракт №070823 від 07.08.2023;

- додаткову угоду до контракту №070823 від 13.09.2023;

- специфікацію № 1 від 13.09.2023;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) від 14.09.2023 (інвойс №DEX/008/2023);

- платіжний банківський документ № 32 (NJBKLN9EO7ZE2OX) від 15.09.2023;

- рахунок-фактура № DEX/008/2023 від 19.09.2023;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу CXM278023 від 27.04.2017;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 18.11.2012;

- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AS0586588 від 19.09.2023;

- договір про надання послуг митного брокера 19-06/23 від 19.06.2023;

- пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 19.09.2023; Довіреність Б/Н від 25.09.2023;

Для підтвердження транспортних витрат до кордону України позивачем надано митниці:

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг №2505-1/23 від 25.05.2023;

- заявку № 7 від 14.09.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування; Довідку про транспортні витрати №19/09 від 19.09.2023;

- рахунок на оплату послуг № КЛ-0002952 від 19.09.2023.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку, що митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчислнні.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

- за ЕМД №23UA110130019619U1 від 25.09.2023 товари постачаються на підставі зовнішньоекономічного договору від 07.08.2023 No 070823, укладеного між ТОВ "ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА" та компанією Replas Recycling Plastics Spolka z.o.o. (Польща). Розрахунку до ЕМД відсутні відомості щодо транспортно-експедиційних витрат.

Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості. Відповідно розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення. Крім того, позивачем не було подано до митного органу Страхові документи, акти виконаних робіт, заявки на перевезення товару, документи, що регулюють відносини із особами із зазначенням вартості їх послуг;

- відповідно до п. 6 контракту від 07.08.2023 № 070823 якщо інше не зазначено у рахунку-фактурі платежі згідно з Договором для оплати поставлених товарів здійснюються у вигляді 100% передоплати. Відповідно до умов зазначених у інвойсі від 19.09.2023 № DEX/008/2023 оплата повинна здійснюватись у формі 100% попередньої оплати, проте, у документі також міститься позначка "умови оплати - переказ термін 20.09.2023. Умови - 100% платіж перед поставкою. Для підтвердження здійснення платежу надано SWIFT від 15.09.2023 № 32 у розділі "призначення платежу" міститься загальне посилання на контракт. Також відповідно до цінової пропозиції від 13.09.2023 б/н виставлено на умовах поставки EXW, хоча дана поставка відбувається на умовах поставки FCA. Рівень вартості товару однаковий. Таким чином, в митного органу є всі підстави вважати, що складові не включені до митної вартості. Складові митної вартості не підтверджено документально.

Вищезазначене дає підстави вважати про можливе неврахування всіх витрат, які передбачені ст. 58 МКУ, в повному обсязі та не вірності розрахунку митної вартості. Відповідно до розрахунку, декларантом можливо додані не всі здійснені витрати у країні відправлення.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню.

Листом № 26-09-2023 від 26.09.2023 року позивачем були надані до митного органу наступні пояснення:

- щодо зауваження про розрахунок митної вартості, а саме, вартості транспортних витрат, позивачем зазначено: у довідці №19/09 від 19.09.2023, що була прикріплена до 44 графи МД, правильно вказані усі дані про вартість наданих транспортно-експедиційних послуг; експедиційна винагорода за межами України клієнтом не надається; для підтвердження вартості транспортних послуг додатково було надано Рахунок на оплату № КЛ-0002952 від 19.09.2023; зазначено, що страхування вантажу не проводилося, про що повідомляється у довідці від перевізника;

- щодо зауваження про розбіжність умов поставки в декларації (FCA) та в прайс-листі Б/Н від 13.09.2023(EXW) позивачем додатково було надано прайс-лист Б/Н від 13.09.2023, де вказані ціни на умовах поставки FCA;

- щодо зауваження про загальне посилання на контракт у SWIFT від 15.09.2023 № 32, позивачем зазначено, що в призначенні платежу вказано також назву товару, що імпортується та сума платежу збігається з сумою інвойсу, тож не може виникати питань щодо ідентифікації платежу з даною поставкою.

Крім того, разом з вищевказаним листом від 26.09.2023 року позивачем було додатково надано наступні документи: рахунок на оплату транспортних витрат № КЛ-0002952 від 19.09.2023 року, довідка 19/09 від 19.09.2023 року про транспортні витрати, платіжний документ № 32 від 15.09.2023.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом Дніпровською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000166/1 від 26.09.2023, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях

Крім того, у вищевказаному рішенні визначено, що визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, у максимально наближений час з оцінюваним товаром, оформленого за основним методом визначення митної вартості: товару за ЕМД від 25.09.2023 №UA209170/2023/077476 - на рівні 1,118584 євро/кг.

Незгода позивача з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (надалі - МК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування регламентовані главою 9 МК України.

Частинами 1, 2, 3, 4 статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частинами 5, 6, 7 статті 57 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Частиною 8 статті 57 МК України передбачено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4 статті 64 МК України, митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже, чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо вартості транспортування, пунктом 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, то для підтвердження заявленої митної вартості, декларантом подаються: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Так, відповідно до п. 2.1. та 2.2. Додаткової угоди продаж товару відбувається в кількості 22 тони грануляту, за ціною узгодженою попередньо між двома сторонами, включно без вартості транспорту для доставки до Фірми покупця.

Також, розділом 2 Специфиікації № 1 було визначено наступні умови поставки: FCA Rozniatow Polska (Incoterms 2010) це означає, що продавець передасть товар, випущений у митному режимі експорту, вказаному покупцем перевізнику в названому місці.

Тобто, між позивачем та продавцем товару було досягнуто згоди щодо ціни товару без врахування витрат на його поставку.

У зв`язку з вищенаведеним, умовами Договору №070823 від 07.08.2023 та Додатковою угодою до нього, між позивачем та ТОВ «КЛЕВЕР ЛОДЖИСТІК» було заключено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №2505-1/23 від 25.05.2023, на виконання якого, експедитором було транспортовано зі складу продавця (м. Рожнятів) товар (регранулату типу поліолефіна 100 К.0000.1 (без пігмента), в загальній кількості 22 тони грануляту) і доставлено в Україну на склад покупця (позивача).

У зв`язку з чим, позивачем, як декларантом, на підтвердження заявленої митної вартості було подано документи стовно трансортних витрат: Договір про надання транспортно-експедиційних послуг №2505-1/23 від 25.05.2023 та заявку №7 від 14.09.2023 на транспортно-експедиторське обслуговування. Окрім вказаних документів, додатково було подано:

- рахунок на оплату № КЛ-0002952 від 19.09.2023, що підтверджує вартість транспортування до кордону 27 551,00 грн. (Рожнятів (Польща) - Краковець (Україна) та по території України 40 000,00 грн. (Краковець (Україна) - Дніпро (Україна), а також вартість експедиційної винагороди за організацію перевезення вантажу по території України 687,00 грн.;

- довідку про транспортні витрати №19/09 від 19.09.2023, в якій зазначено, що страхування вантажу не здійснювалось, вартість навантажувальних робіт входить у вартість транспортування (перевезення).

Суд погоджується з твердженням позивача стосовного того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» було надано всі необхідні данні та письмові докази для розрахунку вартості транспортування.

Так, графа 20 ЕМД містить умови поставки FCA PL Rizniatow.

Графою 22 ЕМД передбачено валюту та загальну суму за придбаний Товар за рахунком 16500,00 EUR. Обміний курс при цьому 38,898 грн. (графа 23 ЕМД).

Графою 42 ЕМД передбачено ціну за товар, у розмірі 16500,00 EUR.

З довідки №19/09 від 19.09.2023 про розрахунок вартості транспортних витрат та Рахунку на оплату транспортних послуг № КЛ-0002952 від 19.09.2023 вбачається, що вартість доставки товару зі складу Продавця (м. Рожнятів, Польща) до кордону України (м. Краковець) становить 27 751,00 грн.

При цьому, в графі 46 ЕМД вказана наступна статистична вартість 669 568,00 грн., яка складається з вартості за товар 16 500,00 EUR х 38,898 грн. = 641 817,00 грн. та транспортних витрат (вартість за поставку товару до кордону України) 27 751,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що у вказаній ЕМД було враховано всі здійснені витрати у країні відправлення, які передбачені ст. 58 МКУ, та митну вартість було вірно розраховано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, більшість документів, що підтверджують транспортні витрати, було надано до митного оформлення з самого початку, про що свідчить інформація, наведена у графі 44 ЕМД №23UA110130019619U1, але безпідставно не взята до уваги митним органом.

Суд зазначає, що законом не визначено докази, виключно якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати та рахунки на оплату таких витрат є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням документів, які були надані відповідачу під час митного оформлення, так і до суду, суд погоджується з позивачем, що останнім було подано всі необхідні данні для обчислення всіх транспортних витрат та, як наслідок, встановлення Митної вартості.

Щодо відсутності страховки, позивач у своїй позовній заяві зазначає наступне: вищевказана поставка товару здійснювалась на умовах FCA - відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у листі №26-09-2023 від 26.09.2023 року було надано відповідачу інформацію стосовно того, що страхування вантажу не проводилося, що підтверджується довідкою перевізника, яка наявна у матеріалах справи.

Суд зазначає, що твердження відповідача про ненадання декларантом страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, є необґрунтованим. Так, п.8 ч.2 ст.53 МК України визначено, що такі документи подаються у випадку, якщо страхування здійснювалось, про що й було повідомлено позивача, проте, в даному випадку страхування не здійснювалось, тому зазначені митницею документи позивачем на підтвердження визначеної митної вартості товару не подавались, а вимога митниці про їх надання суперечить вказаним нормам МК України.

Щодо умов, вказаних у проформі інвои?сі від 19.09.2023 № DEX/008/2023, порядку розрахунку, суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, за змістом пункту п. 3.1 Додаткової угоди до Контракту, сторони погоджують передоплату 100 %.

Відповідно до п. 1.1 Контракту №070823 від 07.08.2023 та Додаткової угоди до Контракту №070823 від 13.09.2023, передбачено конкретний вид, назву і кількість Товару, а саме регранулату типу поліолефіна 100 К.0000.1 (без пігмента), в загальній кількості 22 тони грануляту. Крім того, до вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №1 від 13.09.2023 до Контракту від №070823, згідно з якою було узгоджено найменування товару, його загальну кількість та вартість (Regranulat typ Polyolefin typ: 100 К.0000.1 (no pigment) в кількості 22 тони по ціні 750,00 євро за тону на загальну суму 16500,00 євро). Також, згідно зі вказаною Специфікацією, серед іншого, визначались наступні умови поставки: протягом 2-5 календарних днів після оплати, FCA PL Rizniatow, особливі умови: згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010» покупець зобов`язується здійснити 100 % передоплату за рахунком-фактурою до відвантаження, країна походження товару: Польща. позивачем до митного оформлення товару було надано платіжне доручення SWIFT № 32 (NJBKLN9EO7ZE2OX) від 15.09.2023. Таким чином, зазначене платіжне доручення підтвердило оплату, яка була здійснена позивачем у сумі 16500,00 Євро, тобто суму, яка повністю відповідає сумі визначеній як у специфікації № 1 від 13.09.2023, так і в рахунку проформі від 14.09.2023 (інвойс №DEX/008/2023) та Рахунку-фактурі (інвойс) DEX/008/2023 від 19.09.2023.

Як вбачається з умов Контракту, у відповідача не було необхідності в призначені платежу за товар надавати додаткову інформацію, оскільки вказаний контракт, додаткова угода до нього та специфікація укладалися під конкретну закупівлю, конкретного товару.

Відтак, сплачена позивачем вартість придбаного товару не суперечить ані досягнутим сторонам домовленостям, ані нормам чинного законодавства.

Як зазначалось вище, за придбаний Товар оплата була здійснена на підставі виставленого рахунку-проформи від 14.09.2023 (інвойс №DEX/008/2023) у розмірі 16500,00 Євро.

Суд звертає увагу на те, що проформа інвойс (в даному випадку рахунок-проформа від 14.09.2023 (інвойс №DEX/008/2023) - за своєю правовою природою це попередній рахунок, що виписується або як пропозиція (оферта), або як рахунок на передоплату в рамках зовнішньоторговельної операцій, що передбачає попередні платежі. Крім того, інформація, яка зазначається у цьому виді інвойсу, не є остаточною, в той час, як рахунок - фактура (інвойс) формується з остаточними змінами та узгодженими даними.

Як вбачається із звичаїв ділового обороту, в Республіці Польщі, Рахунок-проформа - це документ, який не є бухгалтерським документом. Такий документ надається покупцю для надання інформації про деталі операції та можливу оплату. Його також можна визначити як пропозицію укласти транзакцію, запит на оплату, пропозицію або оголошення про виставлення рахунку, про що свідчить те, що вже на підставі здійсненної оплати, компанією REPLAS Recycling Plastics, Spуіka z o.o. відповідно до умов зовнішньоекономічного Контракту, було виставлено рахунок-фактуру №DEX/008/2023 від 19.09.2023.

Зокрема, у справі №826/13142/13-а Вищий адміністративний суд України зауважив про наступне: «за змістом статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору» (ухвала від 30 січня 2014 року, ЄДРСР - 37187733).

«Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей» (Постанова від 20.03.2018 у справі № 815/4132/17).

«Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.» (Постанова від 19.11.2019, справа №804/911/14).

«Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару» (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17).

Отже, будь-яке платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар.

З викладених підстав, суд дійшов висновку, що саме платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, або свідчити про митну вартість товару, а відтак, не є підставою для сумнівів у правильності визначенні митної вартості і твердження про розбіжність у документах, при цьому, цей факт жодним чином не впливає на числові значення митної вартості, перевіряти які уповноважений митний орган. Крім того, сума оплати, яка зазначена в банківському платіжному документі SWIFT № 32 (NJBKLN9EO7ZE2OX) від 15.09.2023, повністю збігається, як із специфікацією № 1 від 13.09.2023 так із заявленою в Рахунку-фактурі (інвойс) DEX/008/2023 від 19.09.2023.

Щодо доводів митниці про розбіжність умов поставки в декларації (FCA) та в прайс-листі Б/Н від 13.09.2023 (EXW).

Так, згідно з пунктом 2.4 Контракту, сторони домовилися, що продавець доставляє товар на умовах FCA відповідно до правил Інкотермс 2010, товар перевізнику, вказаному покупцем, у місці, вказаному продавцем та узгодженому сторонами в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 4.1. Контракту, ціна товару визначається для кожної поставки в рахунку-фактурі продажу та вказується за метричну тонну відповідно до Інкотермс 2010.

Крім того, до вказаного договору сторонами було погоджено Специфікацію №1 від 13.09.2023 до Контракту від №070823, згідно з якою визначались наступні умови поставки: протягом 2-5 календарних днів після оплати, FCA PL Rizniatow, особливі умови: згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010» покупець зобов`язується здійснити 100 % передоплату за рахунком-фактурою до відвантаження, країна походження товару: Польща.

Таким чином, незважаючи на зазначений спосіб доставки в прайс-листі Б/Н від 13.09.2023 (EXW), угода на підставі якої було заключено Контракт №070823 від 07.08.2023 та всі інші первинні документи, було заключено на умовах доставки FCA (Інкотермс 2010). Про вказане також свідчить той факт, що під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару. З графи 46 ЕМД №23UA110130019619U1 вбачається, що транспортні витрати було включено у митну вартість.

Відтак, зважаючи на надані позивачем до митного оформлення документи та їх зміст щодо транспортування товару, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків митного органу, оскільки декларантом було надано документи, які дають змогу перевірити суму, сплачену за транспортування товару та умов його поставки, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, передбачених статтею 53 МК України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації (позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 27.04.2023 у справі № 820/3767/16).

Суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості. Твердження декларанта про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Неподання декларантом документів, які передбачені частиною другою статті 53 МК України, може викликати в митного органу обґрунтований сумнів, який обов`язково повинен виснуватись із обставин, які, передбачені частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Це означає, що в кожному конкретному випадку виникненню сумніву передує встановлення таких обставин. Для підтвердження (спростування) обставин митний орган вправі витребувати в декларанта конкретний документ (документи). В свою чергу, декларант повинен чітко усвідомлювати, яку обставину він повинен усунути, це дасть змогу останньому найбільш точно виконати вимогу митного органу. Абстрактний перелік документів, які повинен надати декларант, з однієї сторони, свідчить про те, що митний орган не встановив обставин, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України та обґрунтований сумнів у нього не виник. З іншої сторони, це свідчить про те, що декларант ніколи не зможе спростувати сумніви в митного органу, тільки тому, що вони відсутні. Не встановлення вказаних обставин, відсутність обґрунтованого сумніву не дає право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, а в подальшому - приймати рішення про коригування митної вартості товару.

Висновки, до яких суд прийшов у даній справі, узгоджуються із правозастосовною практикою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постановах: від 03.03.2023 у справі № 400/3830/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21, від 15.02.2023 у справі № 815/2552/16, 07.02.2023 у справі № 815/6775/17, від 13.01.2023 у справі № 813/713/18.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 цієї статті).

Згідно зі ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, під час судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000166/1 від 26.09.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпровської в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2023/000689 від 27.09.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІОН РЕСАЙКЛІНГ УКРАЇНА» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник