Рішення

від 02.01.2024 по справі 160/28437/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2024 рокуСправа №160/28437/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18 серпня 2023 року № 046450012193, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року та з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року та призначити з 01.07.2023 року пенсію за віком, з урахуванням цього стажу;

Також позивач просить суд допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу в період з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року та з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року та призначити з 01.07.2023 року за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після досягнення пенсійного віку, а саме 60 років, згідно ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач звернувся до підрозділу Пенсійного фонду України для нарахування пенсії за віком. Рішенням ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області № 046450012193 від 18.08.2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком та зараховано страховий стаж 12 років 10 місяців 26 днів. Крім того, вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979 року, оскільки присутнє виправлення за період з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; період з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року не зараховано до страхового стажу, у зв`язку з розбіжністю (прийнятий в КДСП «Нива» на звільнення печатка СГК «Жданівський» перейменування відсутнє, архів не підтверджує; період перебування в центрі зайнятості з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року не зарахований через розбіжність між датою прийняття та наказом на прийняття (більше 3 місяців). Однак, позивач не погоджується із рішенням, через неврахування вищенаведеного стажу роботи, у зв`язку із чим вважає, що відповідачем порушено його право на належне пенсійне забезпечення. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 17.11.2023 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи

27.12.2023 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому управління не погоджується з доводами позивача викладеними у позовній заяві з огляду на наступне. 11.08.2023 року позивач звернулася територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком, що визначається ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було розглянуто заяву позивача та долучені до заяви документи та 18.08.2023 року за №046450012193 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До заяви про призначення пенсії за віком позивач долучив трудову книжку серії НОМЕР_2 заповнена 10.12.1979 року. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979 року, оскільки присутнє виправлення за період з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Період роботи з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року не зарахований до страхового стажу в зв`язку розбіжністю (прийнятий в КДСП Нива на звільнення печатка СГК Жданівський переіменування відсутнє, архів дані не підтверджує). Період перебування в центрі зайнятості з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року не зарахований через розбіжність між датою прийняття та наказом на прийняття (більше 3 місяців). Довідку №М-406/1-25 від 13.07.2023 року, яка долучена до заяви, можливо взяти до уваги після акту перевірки. Для зарахування періодів роботи зазначених в трудовій книжці необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами на підставі первинних документів за час виконання роботи, або підтвердити факт належності трудової книжки в судовому порядку. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії від 11.08.2023 року та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 12 років 10 місяців 26 днів. На підставі вищевикладеного, вважає, що Головним управлінням правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 30 років. Таким чином, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.08.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву ОСОБА_1 від 11.08.2023 року було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18.08.2023 року № 046450012193 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Також в даному рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979 року, оскільки присутнє виправлення за період з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; період з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року не зараховано до страхового стажу, у зв`язку з розбіжністю (прийнятий в КДСП «Нива» на звільнення печатка СГК «Жданівський» перейменування відсутнє, архів не підтверджує; період перебування в центрі зайнятості з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року не зарахований через розбіжність між датою прийняття та наказом на прийняття (більше 3 місяців).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).

Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Правові відносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).

За приписами абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У відповідності до п.1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України, Радою Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Відповідно до п. 5, 6 основних положень про порядок видачі трудових

книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та

затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані: відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Враховуючи, що обчислення стажу роботи селян має певні особливості, з огляду на те, що в багатьох із них праця сезонна, слід мати на увазі, що період праці в колективному господарстві після 1965 року зараховують до стажу залежно від виконання встановленого мінімуму трудової участі. Якщо, для прикладу, член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховують тільки час його роботи за фактичною тривалістю. Тобто для розрахунку стажу за період роботи в колгоспі необхідні дані про встановлений мінімум трудоднів та про кількість фактично відпрацьованих трудоднів.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.12.1979 року ОСОБА_1 у спірні періоди працював:

- з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року на посаді робочого Магдалинівської районної лікарні;

- з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року отримував виплату допомоги по безробіттю.

Також згідно з вкладишем у трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_3 від 10.12.1979 року, позивачем відпрацьовано в КДСП «Нива» та СГК «Жданівський»:

- у 1985 році (з 20.09.1985 року) 54 трудодні при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1986 році 280 трудоднів при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1987 році 301 трудодень при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1988 році 312 трудоднів при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1989 році 304 трудоднів при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1990 році 240 трудоднів при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1991 році 263 трудодні при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1992 році 287 трудоднів при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1993 році 321 трудодень при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1994 році 321 трудодень при встановленому мінімумі 260 трудоднів;

- у 1995 році 272 трудодні при встановленому мінімумі 250 трудоднів;

- у 1996 році 287 трудоднів при встановленому мінімумі 260 трудоднів.

Таким чином, за період з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року позивач виконав встановлений визначений річний мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Однак, у своєму рішенні про відмову про призначення пенсії відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано: періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979 року, оскільки присутнє виправлення за період з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників; період з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року не зараховано до страхового стажу, у зв`язку з розбіжністю (прийнятий в КДСП «Нива» на звільнення печатка СГК «Жданівський» перейменування відсутнє, архів не підтверджує; період перебування в центрі зайнятості з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року не зарахований через розбіжність між датою прийняття та наказом на прийняття (більше 3 місяців).

Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженоїнаказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58(далі -Інструкція № 58).

Відповідно до п.2.4Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Суд зазначає, що відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбаченихзакономвипадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.

Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.

Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Суд зазначає, що розбіжності щодо періоду роботи з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року пов`язані з тим, що правонаступником КДСП «Нива» був СГК «Жданівський», у зв`язку із чим у трудовій книжці мається відповідна печатка цього підприємства. Вказані обставини підтверджуються, зокрема рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 160/600/19, яке набрало законної сили 27.05.2019 року, в якому зазначено, що правонаступником КДСП «Нива» став СГК «Жданівський» (код ЄДРПОУ 03740223, перереєстрація від 21.06.2000 року № 0167 Д). Державну реєстрацію СГК «Жданівський» припинено на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Також період перебування в центрі зайнятості з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року не зараховано, через те, що в трудовій книжці зазначено, що на підставі наказу від 31.01.2001 року позивачу 01.05.2001 року розпочато виплату допомоги по безробіттю. Однак вказані розбіжності не свідчать про неправильність цих записів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи позивача з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року та з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року. Відтак суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вказані періоди роботи.

Таким чином, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18 серпня 2023 року № 046450012193, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії за віком - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію з 01.07.2023 року, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до страхового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.08.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Щодо клопотання позивача допустити рішення суду до негайного виконання в частині виплати пенсії за один місяць, суд зазначає про таке.

Статтею 371 КАС України визначено категорії адміністративних справ, рішення по яких виконуються або можуть виконуватися негайно, тобто до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 ч.1 цієї статті (п.1 ч.2 ст.371 КАС України).

Оскільки рішення суду у даній справі носить зобов`язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, то дія п.1 ч.1 ст.371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1073,60 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 805,20 грн.

Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 18 серпня 2023 року № 046450012193, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи з 03.12.1979 року по 15.01.1980 року, з 20.09.1985 року по 07.04.2000 року та з 01.05.2001 року по 03.09.2001 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 11.08.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33004, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір у розмірі 805,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна