Рішення

від 03.01.2024 по справі 160/27010/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2024 рокуСправа №160/27010/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Південного відділу державної виконавчої служби в місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) про нарахування єдиного внеску №Ф-323611-55 у розмірі 26539,26 гривень від 08.11.2019 року та Вимогу про сплату боргу (недоїмки) про нарахування єдиного внеску №Ф-323611-55 у розмірі 35588,74 гривні від 06.11.2020 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в грудні 2007 року вона зареєструвалася в органах податкової служби як фізична особа-підприємець та деякий час займалася підприємницькою діяльністю до вересня 2016, після чого звернулася до податкової служби і вважала, що припинила підприємницьку діяльність. В подальшому працевлаштувалася до одного з учбових закладів, а потім до Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа №29» Кам`янської міської ради та Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради, де весь час офіційно пропрацювала до червня 2023 року. В січні 2022 року випадково дізналася, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 12.02.2021 на підставі інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу №Ф-323611-55 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 37788,74 грн., оскільки інформація про припинення позивачем підприємницької діяльності була внесена до Єдиного державного реєстру фізичних підприємців лише 13.05.2021. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року по справі №160/2829/22, яке набрало законної сили, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-323611-55 від 12.02.2021 визнана протиправною та скасована, після чого постановою державного виконавця від 21.06.2022 у ВП №67711845 повернуто виконавчий документ стягувачу та знято обтяження. У виконавчій службі їй повідомлено про наявність щодо неї ще двох виконавчих проваджень на її колишнє дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », а саме: ВП №62047919 від 20.05.2020, яке було відкрито за вимогою про сплату боргу (недоїмки) про нарахування єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн. від 08.11.2019, та ВП № 65113450 від 13.04.2021, яке відкрито за вимогою про сплату боргу (недоїмки) про нарахування єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн. від 06.11.2020, і в зв`язку з тим, що судові рішення про скасування вказаних виконавчих документів відсутні, підстави для скасування обтяжень за даними виконавчими провадженнями не має. Позивач категорично не погоджується з діями податкової служби, вважає, що правових підстав для формування декількох боргових документів за період з 2017 по 2020 роки не було. Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальне обов`язкове державне соціальне страхування не нижче мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Відповідач не застосував та не виконав вимоги частини третьої статті 9 Закону №2464-VI, а користувався пунктом 4 Розділу VI Інструкції №449. З огляду на викладене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27010/23, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено позивачу строк звернення до суду із цим позовом; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Південний відділ державної виконавчої служби в місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), та запропоновано третій особі подати до суду пояснення до позову або відзиву, у разі його подання відповідачем.

Також, ухвалою суду від 23.10.2023 витребувано у ОСОБА_3 докази зміни прізвища на « ОСОБА_2 »; у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 08.11.2019 №Ф-323611-55У, із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі; а також детальний розрахунок боргу (недоїмки), визначеної у вимозі від 06.11.2020 №Ф-323611-55У, із зазначенням періоду, за який нарахована така заборгованість і в якій сумі; докази надіслання та вручення позивачу оспорюваних вимог.

15.11.2023 від відповідача на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Згідно з даними інформаційних систем ДПС України ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 21.12.2007 по 13.05.2021 перебувала на податковому обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Кам`янська ДПІ, (м.Кам`янське), як фізична особа-підприємець. 13.05.2021 було внесено запис до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою. В ІКП 71040000 платника за 2017-2020 роки проведені щоквартальні нарахування ЄСВ. По строку 09.02.2018 відбулось автоматичне нарахування єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. За 2018 рік в ІКП 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску: по строку сплати 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., по строку сплати 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., по строку сплати 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн., по строку сплати 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн. За 2019 рік в ІКП 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску: по строку сплати 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн., по строку сплати 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн., по строку сплати 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн., по строку сплати 21.01.2020 за 4 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн. За 2020 рік в ІКП 71040000проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску: по строку сплати 21.04.2020 за 1 квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн., по строку сплати 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн., по строку сплати 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн., по строку сплати 19.01.2021 за 4 квартал 2020 року в сумі 2200,00 грн. З 20.01.2021 по 31.08.2023 в ІКП 71040000 у ФОП ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою єдиного внеску рахувалася заборгованість у сумі 37788,74 гривні. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-323611-55 від 06.11.2020 направлено на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідно до Закону № 2464 узгоджена вимога не надсилається платнику, а направляється до органу державної виконавчої служби. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористалася.

Від третьої особи Південного відділу державної виконавчої служби в місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), письмових пояснень щодо позову та/або відзиву на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом України серії НОМЕР_2 , виданого 14.11.2016 Баглійським РВ у м. Дніпродзержинськ ГУДМС України в Дніпропетровській області; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 20.07.2012 дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_2 », після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 має прізвище ОСОБА_6 (а.с.20).

Згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_4 шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 розірвано 09.09.2014 та 22.10.2016 між позивачкою та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 від 22.10.2016), згідно із яким після укладення шлюбу ОСОБА_8 має прізвище ОСОБА_10 (а.с.22).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційних даних податкового органу позивач з 20.12.2007 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем за реєстраційним номером облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Камянська ДПІ); з 13.05.2021 стан платника припинено.

08.11.2019 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу № Ф-323611-55 про сплату боргу (недоїмки), якою позивача повідомлено, що станом на 31.10.2019 сума боргу (недоїмки) з єдиного внеску становить 26539,26грн. та про необхідність її сплати протягом 10 календарних днів.

Копію вимоги від 08.11.2019 № Ф-323611-55У надіслано позивачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 , однак конверт з відміткою пошти від 10.01.2020 повернувся «за закінченням терміну зберігання».

Постановою заступника начальника відділу Південного відділу ДВС у місті Кам`янське Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 12.05.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62047919 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-323611-55У від 08.11.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборгованості в сумі 26539,26 грн. (а.с.23).

Постановою заступника начальника відділу Південного відділу ДВС у місті Кам`янське Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 27.10.2020 у ВП №62047919 повернуто виконавчий документ - вимогу від 08.11.2019 № Ф-323611-55У) стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

06.11.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу № Ф-323611-55 про сплату боргу (недоїмки), якою позивача повідомлено, що станом на 31.10.2020 сума боргу (недоїмки) з єдиного внеску становить 35588,74грн. та про необхідність її сплати протягом 10 календарних днів.

Копію вимоги від 06.11.2020 №Ф-323611-55 надіслано позивачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 , однак конверт з відміткою пошти повернувся «за закінченням терміну зберігання».

Постановою державного виконавця Південного відділу ДВС у місті Кам`янське Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 13.04.2021 відкрито виконавче провадження ВП №65113450 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-323611-55У від 06.11.2020 про стягнення з боржника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ГУДПС у Дніпропетровській області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 35588,74грн. (а.с.25).

Постановою державного виконавця Південного відділу ДВС у місті Кам`янське Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 15.04.2021 у межах ВП №65113450 накладено арешт на грошові кошти, що належать боржнику ОСОБА_5 (а.с.27).

Відповідачем у відзиві зазначено, що в ІКП платника за 2017-2020 роки проведені щоквартальні нарахування, які здійснюються автоматично по термінам.

Відповідно до розрахунку боргу (недоїмки), визначеної у вимогах від 08.11.2019 № Ф-323611-55 та від 06.11.2020 № Ф-323611-55 (зазначеного у відзиві), вказана у них заборгованість з єдиного внеску складається з наступних сум та нарахована за такий період:

за 2018 рік в ІКП 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:

- по строку 09.02.2018 за 2017 рік в сумі 8448,00грн.,

-по строку сплати 19.04.2018 за 1 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.,

-по строку сплати 19.07.2018 за 2 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.,

-по строку сплати 19.10.2018 за 3 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.,

-по строку сплати 21.01.2019 за 4 квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.

за 2019 рік в ІКП 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:

-по строку сплати 19.04.2019 за 1 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.,

-по строку сплати 19.07.2019 за 2 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.,

-по строку сплати 21.10.2019 за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.,

-по строку сплати 21.01.2020 за 4 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн.

за 2020 рік в ІКП 71040000 проведені щоквартальні нарахування єдиного внеску:

-по строку сплати 21.04.2020 за 1 квартал 2020року в сумі 2078,12 гри.,

-по строку сплати 20.07.2020 за 2 квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн.,

-по строку сплати 19.10.2020 за 3 квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн.

Не погодившись з вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 № Ф-323611-55 та від 06.11.2020 № Ф-323611-55, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України щодо відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI від 10.12.2020 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Згідно із пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення таким поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19.

Верховним Судом у цій справі сформовано наступний правовий висновок, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення спору, що розглядається.

Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, при вирішенні спору підлягають дослідженню обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 20.12.2007 по 13.05.2021 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.

В межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо прийнятих відповідачем вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 №Ф-323611-55 та від 06.11.2020 №Ф-323611-55.

За вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 №Ф-323611-55 станом на 31.10.2019 за позивачем рахується недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 26539,26грн. За вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-323611-55 станом на 31.10.2020 за позивачем рахується недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 35588,74грн.

За розрахунком суми недоїмки, що визначена позивачу в оспорюваних вимогах, заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2019 та станом на 31.10.2020 сформована автоматично за несплату ЄСВ за період 2017 рік, 1 квартал 2018 року, 2 квартал 2018 року; 3 квартал 2018 року; 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року; 2 квартал 2019 року; 3 квартал 2019 року; 4 квартал 2019 року, 1 квартал 2020 року; 2 квартал 2020 року та 3 квартал 2020 року, всього на суму 35588,74грн.

Водночас, матеріалами справи не встановлено те, що у спірний період позивач, маючи статус фізичної особи-підприємця, здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала дохід від такої діяльності у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено, у спірний період позивач перебувала у трудових відносинах.

Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_6 позивач з 01.09.2016 по 25.06.2023 працювала вчителем початкових класів у Комунальному закладі «Середня загальноосвітня школа №29» Кам`янської міської ради, який був перейменований в Комунальний заклад «Ліцей №29» Кам`янської міської ради.

За відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) у період з 2017 по 2020 роки страхові внески за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачувались наступними страхувальниками:

код ЄДРПОУ 03192537 - Управління соціального захисту населення адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради;

код ЄДРПОУ 23372425 - Комунальний заклад «ЛІЦЕЙ №29» Кам`янської міської ради;

код ЄДРПОУ 41490026 Департамент соціальної політики Кам`янської міської ради

Разом з тим, відповідачем доказів отримання позивачем інших доходів, аніж від трудової діяльності як найманим працівником у спірний період, суду не надано.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення підприємницької діяльності. Проте із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Враховуючи те, що у спірний період позивач у розумінні Закону №2464-VI є застрахованою особою і єдиний внесок за неї у період, за який винесені оспорювані вимоги, нараховано та сплачено роботодавцем, наведені обставини виключають обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще як особою, що зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Нарахування ж ЄСВ позивачу у спірний період, як фізичній особі-підприємцю, без доказів здійснення нею підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, та при одночасному перебуванні позивача у трудових відносинах та сплати роботодавцем за неї ЄСВ, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює наведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на викладене, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.11.2019 №Ф-323611-55 та 06.11.2020 №Ф-323611-55 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пп. 19.1-1.10 п.19.1.-1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі Порядок), згідно з яким інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

У підрозділі 4 розділу V Порядку №5 визначено механізм перенесення до інтегрованої картки платника результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень податкових органів та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та інформаційної системи податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 року в адміністративній справі №826/9288/18, від 30.11.2021 в адміністративній справі №300/3157/20.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановленої судом протиправності вимог від 08.11.2019 №Ф-323611-55 та 06.11.2020 №Ф-323611-55 та їх скасування, суд з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача привести інтегровану картку платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача у відповідність шляхом виключення з такої інтегрованої картки відомостей щодо недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35588,74грн., оскільки саме така сума боргу з ЄСВ нарахована позивачу до сплату за спірний період відповідно до оскаржуваних вимог.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовна заява ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Південного відділу державної виконавчої служби в місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 34974582 місцезнаходження: 51938, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Ялтинська, буд.2) про визнання протиправними та скасування вимог, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-323611-55 від 08.11.2019.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-323611-55 від 06.11.2020.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 35588,74грн. (тридцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова