Рішення

від 04.01.2024 по справі 300/5439/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2024 р. справа № 300/5439/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області, в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області, до Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради про зобов`язання привести захисну споруду цивільного захисту у готовність до використання за призначенням, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області (надалі по тексту також - прокурор), в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - уповноважений орган, Головне управління ДСНС України в Івано-Франківській області, Головне управління ДСНС України в області, Головне управління, Управління), звернувся в суд з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради (надалі по тексту також - відповідач, КНП "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради, КНП "Косівська центральна районна лікарня", КНП) про зобов`язання привести захисну споруду цивільного захисту у готовність до використання за призначенням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням на всій території України воєнного стану Косівською окружною прокуратурою встановлено факт перебування захисної споруди цивільного захисту у неготовому для використання стані та невжиття уповноваженими органами належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання. Зокрема, встановлено, що на території міста Косів знаходиться захисна споруда цивільного захисту №33967, розташована на провулку Шевченка, 27, у м. Косові, яка через недодержання та порушення власником (балансоутримувачем) вимог законодавства України в сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту (захисних споруд) є неготовою до використання за призначенням, що створює загрозу для життя та здоров`я людей. Відповідно до технічного паспорта на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) за №33967 від 01.08.2013 площа захисної споруди становить 159,3 м2 розрахована для укриття 80 осіб у випадку настання надзвичайної ситуації. Дана захисна споруда обліковується як сховище. На даний час зазначене сховище (укриття) перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради.

Згідно з Актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (сховища) від 16.02.2021 та від 14.07.2023 вказана захисна споруда оцінюється як "обмежено готове" та "не готове" до використання за призначенням. Рекомендовано привести у відповідність до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 за №579 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №879/32331 (надалі по тексту також - Вимоги №579).

Незважаючи на збройну агресію російської федерації проти України, Головним управлінням ДСНС України в Івано-Франківській області, як спеціально уповноваженим органом у сфері контролю за станом утримання та використання об`єктів цивільного захисту, не вжито повних, вичерпних та достатніх заходів, спрямованих на зобов`язання Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради щодо приведення захисної споруди цивільного захисту №33967 у стан, придатний для використання споруди за призначенням для захисту населення. Таким чином, позовна заява прокурора є єдиним ефективним засобом захисту порушених прав та інтересів держави. У даному випадку прокурор звертається з позовом на захист інтересів держави в особі Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області у зв`язку із невиконанням та порушенням вимог законодавства України у сфері цивільного захисту, що призводить до порушення державних інтересів та встановлених державою гарантій по забезпеченню конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я і власності, насамперед в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін (а.с.67-68).

Судом 18.08.2023 через національного поштового оператора АТ "Укрпошта" засобами поштового зв`язку направлено відповідачу ухвалу про відкриття провадження за адресою, яка відповідає відомостям із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.55-56, 69, 76): провулок Шевченка, 27, м. Косів, Івано-Франківська область, 78600, яка 23.08.2023 отримана представником відповідача, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.76).

Днем вручення судового рішення, серед іншого, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3 частини 1 статті 251 КАС України).

З урахуванням вказаного ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2023 вважається врученою відповідачу належним чином.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження у справі від 18.08.2023.

В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На виконання ухвали суду від 18.08.2023, через канцелярію суду від представника Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області 31.08.2023 надійшли письмові пояснення та докази від 30.08.2023 (а.с.77-101).

Також 04.08.2023, на виконання ухвали про відкриття провадження представник Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради, через канцелярію суду, подав письмові пояснення та інвентарну картку обліку об`єкта основних засобів (а.с.102-104).

Відповідач не скористався право на подання відзиву на позов.

Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина 4 статті 159 КАС України).

В свою чергу, від керівника Косівської окружної прокуратури 23.10.2023 надійшли додаткові письмові пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області (а.с.105-110).

Дана справа розглянута і вирішена за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.

На території міста Косів Косівського району Івано-Франківської області знаходиться захисна споруда цивільного захисту №33967, розташована по вул. Шевченка, 27, м. Косів, Косівський район, яка перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради (а.с.102).

Комунальне некомерційне підприємство "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи (ЄДРПОУ) 01993546, юридична адреса реєстрації якого ідентична до адреси розташування споруди цивільного захисту №33967 (а.с.55-56).

Відповідно до Технічного паспорту №3375 на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) №33967 від 01.08.2013, за адресою: провулок Шевченка, 27, в місті Косові, її площа становить 159,3 м2 та розрахована для укриття 80 осіб у випадку настання надзвичайної ситуації (а.с.22-30).

Як свідчить лист відповідача за №960/01-05/22 від 29.08.2023 захисна споруда цивільного захисту (цивільної оборони) за №33967 знаходиться в приміщенні дитячого відділу та перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради (а.с.102).

16.02.2021 та 14.07.2023 за результатом проведеної комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту сховища №33967, складено акти (а.с.35-44, 45-54).

Згідно вказаних актів комплексної перевірки захисної споруди цивільного захисту сховища за №33967 від 16.02.2021 та від 14.07.2023 встановлено, що загальний стан захисної споруди: "обмежено готове" та "не готове" до використання за призначенням, підлягає капітальному ремонту.

Рекомендовано балансоутримувачу привести укриття у відповідність відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту" та завершити ремонтні роботи (а.с.43, 53).

Рішенням оперативної наради у Генерального прокурора від 06.07.2022 зобов`язано окружні прокуратури вжити заходи представницького характеру на захист інтересів держави за фактами незаконного відчуження або надання в оренду захисних споруд цивільного захисту, незабезпечення їх збереження за функціональним призначенням та утримання у стані, що не відповідає встановленим вимогам і стандартам.

Косівською окружною прокуратурою надіслано лист №09.54-57-822вих-23 від 12.07.2023 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з інформацією про факт неготовності протирадіаційного укриття за адресою: АДРЕСА_1 до використання за призначенням, а також з проханням надати акти оцінок стану готовності захисної споруди за минулі роки (а.с.18-20).

Головне управління ДСНС в Івано-Франківській області листом від 17.07.2023 за №1519/26-49 надало інформацію, що для здійснення контролю за станом готовності захисних споруд цивільного захисту Косівським районним управлінням ГУ ДСНС України в області, у 2023 році за результатами проведення щорічної оцінки стану готовності протирадіаційного укриття за №33967, яке знаходитися за адресою: провулок Шевченка, 27, м. Косів, (КНП "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради) визначено як "не готове" до використання за призначенням (а.с.20-21).

Косівська окружна прокуратура листом від 13.07.2023 за №09.54/1-57-824ВИХ-23 повідомила Головне управління з питань надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про те, що прокуратурою встановлено порушення інтересів держави у сфері цивільного захисту та зазначено про здійснення прокурором представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. В зв`язку з цим просив надати інформацію щодо стану готовності вказаної захисної споруди та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів, а також, надати інформацію стосовно того, чи Головне управління ДСНС в Івано-Франківській області вживало заходів з метою усунення порушень, в тому числі у судовому порядку (а.с.31-32).

На зазначений лист Головне управління ДСНС в Івано-Франківській області надало відповідь від 18.07.2023 №5401-6302/54 082, у якій зазначило, що Головним управлінням у судовому порядку не вживались заходи з метою зобов`язання балансоутримувача захисної споруди №33967 привести останню у готовність до використання за призначенням, із одночасним інформуванням про заходи, які вживалися Управлінням (а.с.33-34).

Зважаючи на те, що ГУ ДСНС в Івано-Франківській області не зверталося до суду із позовною заявою про зобов`язання КНП "Косівська центральна районна лікарня" привести захисну споруду №33967 у готовність до використання за призначенням, керуючись вимогами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", враховуючи воєнний стан в Державі, з метою забезпечення захисту в умовах збройної агресії, зокрема, захисту життя та здоров`я людей, Керівник Косівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області звернувся до суду з цим адміністративним позовом з вимогою зобов`язати привести захисну споруду у готовність до використання за призначенням.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Щодо наявності в Керівника Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області повноважень на звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 1311 Конституції України, серед іншого, визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог статті 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з положенням статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою і бере участь у розгляді справ за його позовами

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 КАС України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 КАС України).

Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 за №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 за №1697-VII (надалі по тексту також - Закон №1697-VII) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частина 4 стаття 23 вказаного вище Закону).

Зі змісту частини 3 статті 23 Закону №1697-VII слідує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

З огляду на зміст позовної заяви та долучених до неї документів, Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області право на звернення до суду з цим позовом обґрунтовує бездіяльністю Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.

Водночас, необхідно з`ясувати, чи наділене Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області належним обсягом компетенції, щоб набути повноваження позивача у цій справі.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини 1статті 4 КАС України).

Приписами частини 15 статті 32 Кодексу цивільного захисту України (надалі по тексту також КЦЗ України) визначено, що контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 за №1052 (надалі по тексту також - Положення) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до пункту 16 частини 2 статті 171 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд.

Пунктами 39 і 48 частини 2 статті 171 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами.

ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, на виконання підпункту 6 пункту 4 Положення, здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням.

Як визначено підпунктом 42 пункту 4 Положення ДСНС відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за вжиттям інженерно-технічних заходів цивільного захисту відповідно до закону.

Водночас, стаття 66 Кодексу цивільного захисту України визначає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Законом України №2655-ІХ від 06.10.2022 (набрав законної сили 29.10.2022) внесено зміни до пункту 48 частини 2 статті 171 Кодексу цивільного захисту України та розширено повноваження органів ДСНС щодо звернення до адміністративного суду з позовом.

Так, згідно з пунктом 48 частини 2 статті 171 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а межах норм частини 3 статті 171 Кодексу цивільного захисту України, здійснює повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи (у разі їх утворення).

Підпунктом 48 пункту 4 Положення визначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України за №303 від 13.03.2022 (в редакції від 06.12.2022) припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 за №64 "Про введення воєнного стану в Україні".

За наявності загрози, що має негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави, а також для виконання міжнародних зобов`язань України протягом періоду воєнного стану дозволено здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах.

В досліджуваному випадку суд враховує й те, що постановою Кабінету Міністрів України №883 від 19.08.2023 "Про внесення змін до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку", яка набрала чинності з 22.08.2023, внесено зміни до пункту 12 постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 "Деякі питання використання захисних споруд цивільного захисту", який викладено в новій редакції, зокрема, здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, після внесення змін до законодавства повноваження органів ДСНС розширено, і таке правове регулювання дає право на проведення перевірок стану утримання захисних споруд, оскільки невиконання таких обов`язків має негативний вплив на життя та здоров`я людей в умовах воєнного стану.

Як наслідок, в органів ДСНС також виникло право на звернення до суду з відповідними позовами для реалізації такої компетенції.

З урахуванням викладеного, суд не застосовує при розгляді цієї справи правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 11.08.2023 у справі №560/10015/22, від 03.08.2023 у справі №260/4120/22, від 29.08.2023 у справі №160/9125/22, оскільки вказані судові рішення суду касаційної інстанції не є релевантними з огляду на приписи частини 5 статті 242 КАС України. Так суд звертає увагу на те, що такі висновки Верховного Суду зроблено за іншого правового регулювання, тобто судом касаційної інстанції застосовано норму статті 171 Кодексу цивільного захисту України в редакції до набрання чинності змін до неї (в редакції Закону України №2655-ІХ від 06.10.2022), що мало місце з 29.10.2022.

Водночас, спірні правовідносини у цій справі (№300/5439/23), виникли в 2023 році, тобто під час дії статті 171 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону України №2655-ІХ від 06.10.2022, який набрав законної сили 29.10.2022.

В досліджуваному випадку, спеціально уповноваженим державною органом на здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту є Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області.

Разом з тим, знаючи про тривале невиконання КНП "Косівська центральна районна лікарня" вимог чинного законодавства щодо приведення захисної споруди №33967, що знаходиться за адресою: провулок Шевченка, 27, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, у готовність до використання за призначенням, Управління, маючи реальну можливість ініціювати перед центральним органом виконавчої влади прийняття рішення про здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), не вчинило відповідних владних управлінських дій (не прийняло необхідних рішень/не вжито достатніх заходів) з метою здійснення контролю за готовністю захисної споруди цивільного захисту до використання за призначенням та зобов`язання балансоутримувача вчинити дії, за змістом і обсягом наданих повноважень. Зазначені обставини стали підставою для звернення Керівника Коломийської окружної прокуратури до суду з цим позовом.

Наказом Офісу Генерального прокурора "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" від 17.02.2021 за №39, поряд з іншим, затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур. Так, юрисдикція Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області поширюється на Коломийський район.

Зважаючи на факт знаходження захисної споруди №33967 в Косівському районі, а саме за адресою: провулок Шевченка, 27, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, а також те, що власником та балансоутримувачем останньої є Комунальне некомерційне підприємство "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради, то, звертаючись з цим позовом, до суду Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області діяв в межах територіальної юрисдикції, визначеної пунктом 1 наказу Офісу Генерального прокурора "Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур" від 17.02.2021 за №39.

Оцінюючи повноваження Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області щодо контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням, можливості здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) на підставі рішень центральних органів виконавчої влади, а також звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань техногенної безпеки роботи підприємств, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, в тому числі через призму розуміння "з інших підстав, визначених законом", суд виходить із наступного.

Так, статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина має невід`ємне право на життя, обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє і на даний час (04.01.2024).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №1932-ХІІ) оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Згідно статті 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає: забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об`єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Цивільним захистом, відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України є функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

В силу вимог пункту 14 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів. До захисних споруд цивільного захисту належать сховища та протирадіаційні укриття, а також споруди подвійного призначення.

Пунктами 13, 24 і 43 частини 1 статті 2 коментованого Кодексу визначено значення наступних термінів:

- засоби цивільного захисту - протипожежна, аварійно-рятувальна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, вироби медичного призначення, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

- техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на об`єктах, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;

- надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Надзвичайні ситуації, в силу вимог частини 1 статті 5 КЦЗ України, класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій як воєнні (пункт 4 частини 2 статті 5 Кодексу).

За змістом частин 1 та 3 статті 11 Кодексу цивільного захисту України єдина державна система цивільного захисту залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, функціонує у режимах: 1) повсякденного функціонування; 2) підвищеної готовності; 3) надзвичайної ситуації; 4) надзвичайного стану.

В особливий період, у тому числі у воєнний час, єдина державна система цивільного захисту функціонує відповідно до цього Кодексу та з урахуванням особливостей, що визначаються згідно з вимогами норм міжнародного гуманітарного права, законів України "Про правовий режим воєнного стану", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також інших нормативно-правових актів.

Громадяни України мають право на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту та їх використання (пункт 2 частини 1 статті 21 Кодексу цивільного захисту України).

Статтею 32 Кодексу визначено поняття і зміст "укриття населення у фонді захисних споруд цивільного захисту".

До захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - наземні або підземні будівлі/споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей.

3. Укриттю підлягають:

1) у сховищах:

а) працівники найбільшої працюючої зміни суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту та розташованих у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів;

г) хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, які не підлягають евакуації в безпечне місце і перебувають у зонах можливих значних руйнувань населених пунктів;

2) у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах;

3) у спорудах подвійного призначення - населення, яке підлягає укриттю в захисних спорудах цивільного захисту, крім таких споруд, що мають перебувати в постійній готовності до використання за призначенням;

Частиною 4 статті 32 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Підпунктом "г" пункту 2 частини 1 статті 69 Кодексу визначено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови з питань техногенної безпеки у разі нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій.

В силу приписів пунктів 4 і 10 частини 1 та частини 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

- нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

- неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Як визначено частиною 5 статті 32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138 (надалі по тексту також - Порядок №138) визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням, в силу правового регулювання частини 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України, здійснюється суб`єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Пунктом 9 Порядку №138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

У відповідності до пункту 3 Порядку №138 балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.

Згідно пункту 10 Порядку №138 балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Конкретний строк приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням (крім споруд, що відповідно до законодавства повинні перебувати в постійній готовності) зазначається в паспорті захисної споруди, а саме:

не більше 12 годин - для захисних споруд, призначених для укриття працівників (персоналу, найбільшої працюючої зміни) суб`єктів господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту;

не більше 24 годин - для інших захисних споруд, споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.

Частиною 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України визначено, що до завдань та обов`язків, суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту, серед інших, належить організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; організація обліку фонду захисних споруд; здійснення контролю за утриманням та станом їх готовності; проведення їх технічної інвентаризації, тощо.

Згідно із пунктом 11 Порядку №138 вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

В силу приписів пункту 1 Розділу І "Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 за №579 (надалі по тексту також - Вимоги, Вимоги №579), споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Вимог №579 споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Захисні пристрої призначені для захисту осіб, що переховуються у сховищах, від надмірного тиску повітряної ударної хвилі під час застосування звичайної зброї та засобів масового ураження. До захисних пристроїв, якими обладнуються сховища, належать захисно-герметичні і герметичні двері, віконниці (ставні), захисні секції, клапани-відтиначі, КНТ тощо (підпункт 1 пункту 2 розділу III Вимог).

Балансоутримувач, як визначено пункт 6 Розділу VIII Вимог, відповідно до норм цих Вимог забезпечує утримання, контроль за станом, проведення перевірок, технічного обслуговування, поточних та капітальних ремонтів конструктивних елементів, спеціального обладнання, інженерних мереж та систем життєзабезпечення захисних споруд під час усього періоду використання сховищ у режимі ПРУ.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу VI Вимог №579 для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Оцінка стану готовності захисних споруд (надалі по тексту також - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням. Крім того, оцінка стану готовності здійснюється в таких випадках: у разі проведення технічної інвентаризації захисної споруди як об`єкта нерухомого майна; у разі підготовки пропозицій щодо подальшого використання захисної споруди; після пожеж, аварій, катастроф та інших надзвичайних ситуацій, що могли негативно вплинути на технічний стан захисної споруди; у разі здійснення ДСНС заходів державного нагляду (контролю) за станом готовності захисних споруд відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог.

Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами (підпункт 4 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Підпунктами 5, 6 пункту 2 розділу VI Вимог №579 визначено, що залучення фахівців структурних підрозділів із питань цивільного захисту міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, органів і підрозділів ДСНС до оцінки стану готовності, проведення інших обстежень захисних споруд (за винятком оцінки стану готовності під час нагляду) здійснюється за зверненням балансоутримувача.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Розділу VI Вимог під час оцінки стану готовності перевіряються: загальний стан приміщень, входів, оголовків аварійних виходів, гідроізоляції, повітрозабірних і витяжних каналів, обвалування окремо розташованих і підсипки покриття у вбудованих захисних спорудах, покрівлі та бічних поверхонь гірничих виробок, кріплень і захисно-герметичних перемичок (зовнішнім оглядом); двері (ворота, ставні), механізми задраювання, захисні пристрої, системи вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, зв`язку, автоматики та іншого інженерного обладнання (випробуванням на працездатність); температура і відносна вологість повітря всередині захисної споруди; наявність і стан засобів пожежогасіння; герметичність захисної споруди.

За результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням. Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням (підпункт 8 пункту 2 Розділу VI Вимог).

Таким чином, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів, що передбачено пунктом 8 статті 32 Кодексу та пунктом 9 Порядку.

Як встановлено судом, захисна споруда цивільного захисту №33967, що знаходиться за адресою: провулок Шевченка, 27, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, перебуває на балансі Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради, а тому на відповідача покладено обов`язок з утримання зазначеної захисної споруди цивільного захисту у готовності до використання за призначенням.

Так, Актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту №33967 від 14.07.2023, проведеної за участю представника Косівського РВ Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Івано-Франківській області, встановлено, що укриття перебуває у "не готовому" для експлуатації стані (а.с.45-54), із описом виявлених недоліків в розділах 8 (стан системи вентиляції), 9 (стан системи водопостачання), 10 (стан каналізаційної системи), 11 (справність системи опалення), 13 (справність системи зв`язку та оповіщення), 16 (протипожежний стан) та 19 (наявність документації захисної споруди).

У зв`язку із вказаним балансоутримувачу рекомендовано привести у відповідність об`єкта до Вимог №579 та завершити ремонтні роботи (а.с.53).

Даний акт підписаний без застереження провідним фахівцем з питань цивільного захисту, а також директором Комунального некомерційного підприємства "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради (а.с.54).

Такі обставини, на переконання суду, свідчить про неналежне виконання балансоутримувачем обов`язків з утримання зазначеної захисної споруди цивільного захисту у готовності до використання за призначенням.

Невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення захисної споруди цивільного захисту №33967 до стану готовності суперечить інтересам Держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Судом у спірних правовідносинах зважає на висновки, сформовані в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, за змістом яких невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області, що залучене до участі у даній справі, незважаючи на численні випадки застосування на території України ворожих безпілотних бойових літаючих апаратів та бойових ракет повітряного і наземного базування, станом на 04.01.2024, не надало суду доказів здійснення у 2023 році належного контролю за готовністю захисної споруди цивільного захисту, протирадіаційного укриття №33967, вчиненого на виконання приписів пункту 12 Порядку №138 та Вимоги №579.

За результатом огляду укриття, проведеного у 2021, 2023 роках, встановлено, що укриття не готове для використання за призначенням, а також констатовано не вжиття відповідачем дієвих заходів для приведення укриття до готовності.

Зважаючи на те, що відповідачем доказів вчинення будь-яких робіт, з моменту здійснення останньої оцінки стану готовності об`єкта (14.07.2023), не надано (станом на 04.01.2024), а Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області не вжито достатніх заходів впливу на відповідача з метою здійснення належного контролю за готовністю захисних споруд і приведення сховища №33967 до стану готовності укриття до використання за призначенням, то суд у даній справі кваліфікує поведінку останнього як бездіяльність компетентного органу, що суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Така бездіяльність Управління не може бути сумісною із обов`язком Держави щодо захисту життя людини, гарантованого статтями 27 і 50 Конституції України.

Подібну правову позицію підтримав Верховний Суд у справі №826/12192/16 (постанова від 03.10.2018) та у справі №820/5164/15 (постанова від 25.07.2019).

Згідно частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом зобов`язання Комунальне некомерційне підприємство "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради привести споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) №33967, яка знаходиться за адресою: провулок Шевченка, 27, м. Косів, Івано-Франківська область, у належний стан, придатний для використання за цільовим призначенням (готовність до укриття населення).

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача сплаченої суми судового збору.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 01993546) привести споруду цивільного захисту №33967, яка знаходиться за адресою: провулок Шевченка, 27, м. Косів, Івано-Франківська область, у готовність до використання за призначенням.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Керівник Косівської окружної прокуратури Івано-Франківської області (вул. Шевченка, 37, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78601) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 38555228; вул. Івана Франка, 6, м. Івано-Франківськ, 76018);

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Косівська центральна районна лікарня" Косівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 01993546), адреса згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: провулок Шевченка, 27, м. Косів, Косівський район, Івано-Франківська область, 78601.

Суддя Чуприна О.В.