Рішення

від 03.01.2024 по справі 500/6678/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/6678/23

03 січня 2024 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Громадської організаціїя "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини" до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася Громадська організація "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини" з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить:

визнати бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо нездійснення належного контролю за виконанням ректором Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Богданом Буяком положень Конституції України та законів України з питань освіти протиправною,

зобов`язати Міністерство освіти і науки України розглянути питання про звільнення з посади ректора Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Богдана Буяка .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Громадською організацією "Громадська Люстраційна рада Тернопільщини" в межах здійснення своєї статутної діяльності виявлено численні порушення в діях ректора Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка.

Зазначає, що неодноразово зверталися до Міністерства освіти і науки України, стосовно незаконності проведення більшості державних закупівель "по домовленостях" з подачі ректора Богдана Буяка , які містили в собі ознаки нецільового та неефективного використання бюджетних коштів, незаконного звільнення директора Наукової бібліотеки і кандидата педагогічних наук ОСОБА_2 без будь-якої правової підстави за надуманими фактами, а також використання плагіату в своїй наукові роботі та відкриттю провадження Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти щодо Буяка Б.Б. про можливі фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у тексті докторської дисертації.

Вважає, що Богдан Буяк своїми незаконними та упередженими діями, повністю нівелює здобутки університету, а також порочить його ім`я, проте не було вжито ніяких заходів щодо перевірки вказаних фактів і притягнення до відповідальності діючого ректора Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Богдана Буяка.

Позивач вказує, що саме через таку бездіяльність відповідача звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

09.11.2023 через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову Громадської організації "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини" відмовити в повному обсязі.

Міністерство освіти і науки України заперечуючи проти задоволення позовної заяви Громадської організації "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини", вказує, що в Законі України "Про громадські об`єднання" не передбачено право громадських об`єднань на звернення до суду за захистом інтересів інших осіб, у тому числі і засновників та членів таких об`єднань.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 зазначається, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Наголошує, що незадоволення відповіддю наданою суб`єктом владних повноважень на звернення не свідчить про бездіяльність чи порушення порядку розгляду зазначеного звернення та посилаючись на практику Верховного Суду судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві певні ознаки. Водночас відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Зауважує, що у позовній заяві відсутні належні та допустимі докази порушених прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю Міністерства освіти і науки України, позивачем також не оскаржувалися надані йому відповіді за наслідками розгляду його звернень до Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Як слідує з матеріалів справи Громадська організація "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини" неодноразово зверталася до різних органів влади, зокрема 27.03.2023 до Міністерства освіти і науки України стосовно незаконності проведення більшості державних закупівель "по домовленостях" з подачі ректора Богдана Буяка , які містили в собі ознаки нецільового та неефективного використання бюджетних коштів, незаконного звільнення директора Наукової бібліотеки і кандидата педагогічних наук ОСОБА_2 без будь-якої правової підстави за надуманими фактами, а також використання плагіату в своїй наукові роботі та відкриттю провадження Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти щодо Буяка Б.Б. про можливі фактів академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації у тексті докторської дисертації.

Міністерство освіти і науки України розглянуло звернення Громадської організації "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини" від 27.03.2023 №197 про порушення, на думку автора, чинного законодавства ректором Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та листом від 25.04.2023 надало відповідь.

Вважаючи бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо нездійснення належного контролю за виконанням ректором Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Богданом Буяком положень Конституції України та законів України з питань освіти протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Закон України "Про вищу освіту" встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що діяльність закладу вищої освіти провадиться на принципах: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень і відповідальності засновника (засновників), державних органів та органів місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить заклад вищої освіти, органів управління закладу вищої освіти та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності від політичних партій, громадських і релігійних організацій (крім закладів вищої духовної освіти).

Безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. (частина перша статті 32 Закону України "Про вищу освіту")

За положеннями частини третьої статті 34 Закону України "Про вищу освіту" керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу вищої освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис; видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; відповідає за результати діяльності закладу вищої освіти перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою); є розпорядником майна і коштів; забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори; призначає на посаду та звільняє з посади працівників; забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; визначає функціональні обов`язки працівників; формує контингент осіб, які навчаються у закладі вищої освіти; відраховує з закладу вищої освіти та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погодженням з органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених цим Законом; забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін; контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників; забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу вищої освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів студентського самоврядування, організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів, громадських організацій, які діють у закладі вищої освіти; сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази закладу вищої освіти, створює належні умови для занять масовим спортом; спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування закладу вищої освіти правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх; здійснює інші передбачені статутом повноваження.

Щодо твердження позивача незаконності проведення більшості державних закупівель "по домовленостях" з подачі ректора Богдана Буяка , які містили в собі ознаки нецільового та неефективного використання бюджетних коштів, то суд враховано наступне.

Статтею 19 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Абзацом 2 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення закупівель.

Положенням про Державну аудиторську службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 визначено, що держаудитслужба здійснює контроль у: міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Як зазначено у листі відповіді Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 18.09.2023 №1367/28-01 на №1/14226-23 від 18.09.2023 за результатами проведення моніторингових процедур закупівлі порушень не виявлено.

Також, як видно з долучених до відзиву документів, 19.09.2023 на засіданні експертно-кадрової комісії з розгляду питань діяльності керівників закладів фахової передвищої, вищої освіти, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України, (далі - Комісія) розглядалось питання про діяльність Буяка Богдана Богдановича , керівника Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (далі - Університет).

Члени Комісії були ознайомлені з фактом здійснення Університетом перешкоди під час виконання Державною службою якості освіти України (далі - Служба) покладених на неї повноважень в частині ненадання 14.06.2023 уповноваженим посадовим особам - членам комісії Служби під час позапланової перевірки Університету документів необхідних для здійснення заходу державного нагляду (контролю). Службою було складено протокол про адміністративне правопорушення. Зазначене питання за позовом Служби розглядалось в судовому порядку і постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.07.2023 у справі №607/11578/23 Буяка Б. Б. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-54 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; повторної відмови у наданні інформації, що запитувалась Службою.

На звернення Служби до ректора Університету із запитом "Про надання інформації" (лист від 25.07.2023 №03/01-28/178) з вимогою надати пояснення та інформацію щодо звільнених/прийнятих на посаду працівників було отримано лист від 02.08.2023 №1022/40-01.07 на офіційному бланку Університету за підписом юрисконсульта-відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації, який повідомив про відмову у наданні інформації, що запитувалась, як такої, що не належить до повноважень Служби. Також на засіданні Комісії розглядалось питання про хід виконання заходів щодо усунення Університетом порушень, виявлених під час позапланової перевірки Службою.

Крім того, на засіданні Комісії обговорювалась інформація Громадської організації "Люстраційна рада Тернопільщини", заявниці ОСОБА_4 щодо системних, на думку заявників, порушень, цькування викладачів і студентів, терор і розправи з ними з боку ректора Університету Богдана Буяка , а також про проведені Університетом незаконні державні закупівлі. Із зазначених питань Б. Буяком були надані розгорнуті пояснення.

Ректор зазначив, що Університету невідомі факти щодо системних порушень з боку керівництва закладу вищої освіти стосовно викладачів і студентів, терор і розправи. З даного приводу Університетом не реєструвались та відсутні будь-які заяви, скарги та звернення викладачів, студентів та інших працівників. Також з цього приводу та/або за такими фактами правоохоронними органами не проводилось жодної перевірки. Б. Буяк повідомив, що наказом Університету від 12.07.2023 №196 створено комісію з питань усунення виявлених Службою порушень. Оскільки зауваження комісії Служби не були системними і стосувалися лише окремих випадків, які мали місце на момент перевірки, усунення вказаних недоліків здійснювалося на окремих освітніх програмах і персоніфіковано. Водночас, здійснено превентивні заходи з метою недопущення таких недоліків іншими викладачами та службами. За результатами детального обговорення питань Комісією було прийнято рішення взяти до уваги пояснення, надані ректором Богданом Буяком , та розглянути звіт Університету про виконання розпорядження Служби "Про усунення порушень вимог законодавства у сфері вищої освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка". Комісія не знайшла в діях ректора Університету Б. Буяка підстав для винесення йому дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Гарантоване статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.

Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Більш того, щоб позивачу був наданий судовий захист, суд має встановити наявність порушеного права. При чому обов`язок щодо доказування факту наявності порушеного права покладається саме на позивача.

Суд також звертає увагу, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що позивач дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких він просить і це право, свобода чи інтерес порушені у сфері публічно-правових відносин.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, суд зазначає, що оскаржуване рішення, дія або бездіяльність суб`єкта владних повноважень повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача.

Тобто, що кожна особа (позивач) має право звернутися за захистом свого порушеного права, порушення якого допущено особою, до якої заявлено позов. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Однак, гіпотетичний інтерес не охоплюється судовим захистом. Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно.

Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Суд звертає увагу, що позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою від 27.03.2023, на яку йому надано відповідь, копія міститься в матеріалах справи.

Крім того, суд погоджується з твердженням представника Міністерства освіти і науки України, що у позовній заяві відсутні належні та допустимі докази порушених прав, свобод чи інтересів діями або бездіяльністю Міністерства освіти і науки України та позивачем не оскаржувалися надані йому відповіді за наслідками розгляду його звернень до Міністерства освіти і науки України.

З врахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо нездійснення належного контролю за виконанням ректором Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Богданом Буяком положень Конституції України та законів України з питань освіти протиправною та зобов`язання Міністерства освіти і науки України розглянути питання про звільнення з посади ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Богдана Буяка не підлягають до задоволення.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Громадської організації "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини" до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 03 січня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Громадська організація "Громадська Люстраційна Рада Тернопільщини" (місцезнаходження: вул. Текстильна, 14/71, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46007, код ЄДРПОУ: 40044792);

відповідач:

- Міністерство освіти і науки України (місцезнаходження: пр-кт Берестейський, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ: 38621185).

Головуючий суддя Мартиць О.І.