Постанова

від 04.01.2024 по справі 500/1613/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/1613/23 пров. № А/857/17703/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Коваля Р.Й.,.Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року (ухвалене головуючим-суддею Бабюком П.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РС-ЄВРО ТРАК до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю РС-ЄВРО ТРАК (далі - ТзОВ РС-ЄВРО ТРАК, Товарисиво, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209180/2022/900143/2 від 24.10.2022 та картку відмови №UA209170/2022/001582.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ РС-ЄВРО ТРАК у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин, а саме : подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ, МК України), не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. в поданій декларації митної вартості у графі 8 Джерела інформації, що використовувалися для визначення митної вартості зазначено висновок №2010/4 від 20.10.2022, в якому проведено розрахунок митної вартості товару без урахування витрат передбачених ч.10 ст.58 МКУ, які повинні включатися до митної вартості товарів, чим порушено ч.10, 21 ст.58 МКУ. Також не проводилась консультація з митним органом, щодо визначення основи вартості товарів за другорядним методом чим порушено ст.57 МКУ. Зазначає, що у наданому висновку експерта відсутній запис і підпис експерта щодо попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Також, в рахунку-фактурі №42/2022 від 12.10.2022 зазначено термін оплати 19.10.2022. Митну декларацію (далі - МД) №UA 209170/2022/082927 декларантом подано 20.10.2022, тобто на дату митного оформлення повинні були бути платіжні документи. Однак, банківські платіжні документи до митного оформлення не подавались. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного

З матеріалів справи видно, що 13.10.2022 між Przedsiebiorstwo Wielobranzove HENPOL (Постачальник) та ТзОВ РС-ЄВРО ТРАК (Покупець) було укладено договір поставки №1310/002/22 (далі - Договір поставки, Договір), відповідно до п.1.3 якого, асортимент, номенклатура, одиниця, кількість і ціна Товару та інші дані, необхідні для організації його поставок, визначаються у інвойсах, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.2, п.3.1, п.3.2, п.3.3, п.3.5 Договору, поставка постачальником товару здійснюється на умовах СРТ (Incoterms 2010) - м. Тернопіль. Ціна товару визначається у інвойсах, що виписуються Постачальником на кожну поставку Товару. Ціна Товару включає вартість транспортування до місця призначення. Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється у валюті польський злотий, у безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника, на підставі виставленого Постачальником інвойсу до даного Договору. Розрахунок Покупцем за товар здійснюється наступним чином - 100% суми Товару - з відстрочкою платежу до 180 календарних днів з моменту фактичного отримання Товару Покупцем.

На виконання умов вказаного договору продавцем було виписано інвойс Фактура VAT nr 42/2022 від 12.10.2022, відповідно до якої продавець передає покупцеві вживаний генератор Балдор TS175-3J, серійний номер Р0906220004, вага 2940 кг, країна походження США (Америка), вартість брутто 350000 польських злотих.

Агентом з митного оформлення ОСОБА_1 було подано електронну МД UA209170/2022/ на ввезений товар Дизельний генератор електроенергії Балдор TS175-3J, серійний номер Р0906220004, потужність 135-140 кВт, стаціонарний, для промислово-будівельних цілей, не військового призначення, рік випуску - 2009, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 49926,00 польських злотих.

Митну вартість визначено за резервним методом в розмірі 49926,00 польських злотих на підставі висновку експерта №2010/4 за результатами проведення експертного дослідження, складеного 20.10.2022, згідно якого вартість без урахування обов`язкових митних платежів та ПДВ, що належить сплатити в Україні за вищевказаний генератор, який поставляється ТзОВ РС-ЄВРО ТРАК, станом на дату виконання дослідження, по фактурі №42/2022 становить 49926,00 польських злотих.

До вказаної МД декларантом долучено інвойс Фактура VAT nr 42/2022 від 12.10.2022, міжнародний листок для перевезень автомобілем CMR, договір поставки №PL-UA 1310/002/22, експортну декларацію країни відправлення 22PL402010E1760541, висновок експерта №2010/4 за результатам експертного дослідження складений 20.10.2022.

За результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта МД UА209170/2022 та доданих до неї документів, відповідач здійснив коригування митної вартості товару та прийняв оспорюване рішення, яким визначив митну вартість імпортованого генератора за резервним методом в сумі 89373,240 польських злотих.

При цьому, вказавши в рішенні, що відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин, а саме : подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 цього Кодексу, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне : в поданій декларації митної вартості у графі 8 Джерела Інформації, що використовувалися для визначення митної вартості зазначено висновок №2010/4 від 20.10.2022, в якому проведено розрахунок митної вартості товару без урахування витрат, передбачених ч.10 ст.58 МКУ, які повинні включатися до митної вартості товарів, чим порушено ч.10, 21 ст.58 цього Кодексу. Також не проводилась консультація з митним органом щодо визначення основи вартості товарів за другорядним методом, чим порушено ст.57 МКУ.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості.

У подальшому, у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA209180/2022/900143/2 було сформовано картку відмови №UA209170/2022/001582 у митному оформленні МД №UA209170/2022 з причин неможливості завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр.12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA209180/2022/299143/2 від 24.10.2022) ст.54 п.6, ст.55 МКУ. Постанова Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій, наказ Міністерства фінансів України №631 від 30.05.2012 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, наказ Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, відповідно до статті 25 МКУ може бути оскаржене у митному органі вищого рівня або в суді (а.с. 24).

З огляду на це, декларантом позивача було повторно подано МД UA209170/2022, за якою імпортований генератор випущено у вільний обіг (декларація UA209170/2022/084558) у зв`язку зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України, про що зазначено у відомостях про подробиці розрахунків (графи 45-48 МД), у графі 43 Код МВВ вказано метод визначення митної вартості, який застосовано декларантом, - 1 за основним методом, та метод визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів, - 6 резервний.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. На підставі досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що використані декларантом відомості підтверджені документально, їх достовірність не спростована відповідачем, а також відсутні докази про те, що надані позивачем документи є фіктивними, недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1, 2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є : 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною третьою статті 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз приведених вище норм законодавства дає підстави дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 11.02.2021 по справі №826/8228/16, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

У зв`язку з вищевказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України видно, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16.

Судом встановлено, що вперше МД позивачем було подано 16.10.2022 за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

У подальшому, декларацію було відкликано. Для обрахунку визначення митної вартості було замовлено висновок експерта №2010/4 за результатами проведення експертного дослідження, складеного 20.10.2022.

За результатом проведених консультацій з митним органом, агентом з митного оформлення було подано митну декларацію, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 49926,00 польських злотих.

З метою підтвердження заявленої митної вартості товару позивач подав до відповідача інвойс Фактура VAT nr 42/2022 від 12.10.2022, міжнародний листок для перевезень автомобілем CMR, договір поставки №PL-UA 1310/002/22, експортна декларація країни відправлення 22PL402010E1760541, висновок експерта №2010/4 за результатам експертного дослідження складений 20.10.2022.

Згідно інвойс Фактури VAT nr 42/2022 від 12.10.2022 вартість генератора складає 35000 польських злотих.

Згідно ЕМД, вартість генератора складає 35000 польських злотих.

В ЕМД країни відправлення 22PL402010E176541 також зазначено митну вартість в розмірі 35000 польських злотих.

Відповідно до висновку експерта вартість генератора визначено в розмірі 49926,00 польських злотих.

Колегія суддів зазначає, що до МД декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару.

Щодо доводів скаржника про те, що у графі 8 Джерела Інформації, що використовувалися для визначення митної вартості зазначено висновок №2010/4 від 20.10.2022, в якому проведено розрахунок митної вартості товару без врахування витрат передбачених ч.10ст.58 МК України, які повинні включатися до митної вартості товарів, чим порушено ч.10, 21ст.58 МК України, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч.10ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно ч.2ст.55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган покликається на ч.10ст.58 МК України, яка містить 7 пунктів, та 7 підпунктів, без конкретизації, яка саме інформація повинна була б бути відображена в експертизі.

Крім того, ст.49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів серед іншого використовуються для нарахування митних платежів.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що поставка Постачальником Товару здійснюється на умовах СРТ (incoterms 2010).

Також п.3.2 Договору визначено, що ціна товару включає вартість транспортування до місця призначення.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах СРТ визначає як Продавець оплачує перевезення товару до вказаного місця призначення. Проте товари вважаються доставленими, коли товари передані першому або основному перевізнику, так що ризик передається покупцеві після передачі товару цьому перевізнику у місці відправлення в країні експорту.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Пунктом призначення є місто Тернопіль. Тобто, покупець товару, позивач у справі не несе жодних додаткових витрат, пов`язаних з доставкою товару.

Доводи скаржника про ненадання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, колегія суддів не враховує, оскільки умовами Договору поставки визначено право позивача здійснювати оплату за товар з відтермінуванням.

Стосовно доводів скаржника про те, що у поданому позивачем висновку експерта відсутній запис і підпис експерта щодо попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, колегія суддів зазначає наступне.

У разі сумніву у відповідному експертному висновку митний орган мав право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні).

Проте відповідач таким правом не скористався.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутність вказаного не є підставою для сумнівів в правильності визначення вартості товару, а також не свідчить про неможливість притягнення експерта до відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку.

Отже, на думку колегії суддів, у сукупності з іншими наданими документами висновок експерта підтверджує задекларовану митну вартість імпортованих товарів.

Колегія суддів зазначає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої митної вартості, його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 по справі №803/776/17).

Суд першої інстанції вірно не врахував доводи відповідача про те, що згідно висновку експерта вартість товару нижча ніж зазначена в інвойсі.

Згідно рахунку фактури №42/2022, експортної декларації країни відправлення 22PL402010E176541 та ЕМД, вартість генератора (товари: №1 Дизельний генератор електроенергії BALDOR TS175-3J, серійний номер Р0906220004, потужність 135-140 кВт, стаціонарний, для промислово-будівельних цілей, не військового призначення, рік випуску-2009) складає 35000 польських злотих. Висновком експерта у формі експертного дослідження вартість генератора визначено в розмірі 49926,00 польських злотих.

Можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оспорюваного рішення, відповідач використав виключно інформацію з бази даних митного органу. Тобто керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльностіМК Українине передбачено.

При цьому, сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Частиною сьомою статті 4 МК Українипередбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 по справі №826/2313/16 та 13.06.2019 по справі № 820/6315/15 дійшов висновку, що вимоги ч.3, 4 ст.53та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в МД зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну та зрозумілу інформацію про товар і його ціну. Тобто, відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам скаржника, покладеним в основу прийняття оспорюваного рішення, колегія суддів дійшла висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, останній не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598).

Так, відповідно до п.2.1 Правил №598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МКУ) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст.59, 60, 64 МКУ з обов`язковим зазначенням номера та дати МД, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Водночас, слід зазначити, що апелянт не обґрунтував, яким чином зазначені розбіжності впливають на визначення митної вартості товару.

На думку колегії суддів, позивач відповідно до вимог ст.ст.52,53 МКУ подав усі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, які не містили в собі розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 цього Кодексу, і в митного органу не було підстав для винесення оспорюваного рішення

У даній справі митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в адміністративному судочинстві добросовісність (несвавільність, розумність, справедливість) рішення суб`єкта владних повноважень означає, що при його прийнятті повинен бути застосований певний стандарт поведінки посадових осіб такого суб`єкта, що характеризується законністю, транспарентністю та повагою до прав та інтересів суб`єктів приватного права (висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 18.01.2023 по справі №500/26/22).

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6, 10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року по справі №500/1613/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль Н. В. Ільчишин