Рішення

від 03.01.2024 по справі 154/4858/23

НЕ ВКАЗАНО

154/4858/23

2-о/154/13/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Жолоб К.В.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - Новосад К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа: Володимир-Волинський відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області,

ВСТАНОВИВ

27 листопада 2023року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обґрунтував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Піски-Річицькі, Ратнівського району, Волинської області. У свідоцтві про народження матір`ю вказано ОСОБА_3 , відомості про батька відсутні. З моменту народження заявник проживав на території України. З 1967 по 1977 він навчався у загальноосвітній школі с.Піски-Річицькі, Ратнівського району, Волинської області. Отриманий паспорт громадянина СРСР заявник втратив, з повідомленням про втрату паспорта у відповідні органи він не звертався, паспорт громадянина України не оформив, а тому на даний час у нього відсутні документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство.

Вказує, що 19.09.1981 він уклав шлюб з ОСОБА_4 . Відповідно до записів у Трудових книжках трудова діяльність заявника розпочалася 19.11.1975 у Ратнівському Міжколгоспстрої та відбувалася на території України. Останнім місцем роботи заявника був колгосп «Прип`ять». Заявник зареєстрований на території с.Піски-Річицькі, Ковельського району, Волинської області, проте на даний час він разом із сім`єю більше п`яти років проживає без реєстрації в с.П`ятидні, Володимирський район, Волинської області. 11.08.2023 він звернувся до Володимир-Волинського відділу УДМС у Волинській області із заявою про видачу паспорта громадянина України, де йому було роз`яснено, що оскільки він не був документований паспортом громадянина України, то йому слід звернутися до суду та встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

Зазначає, що рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року йому необхідне для отримання паспорту громадянина України. Встановлення даного факту є підставою для оформлення належності до громадянства України, а оскільки іншого порядку чинним законодавством України не передбачено, тому він звертається із даною заявою до суду.

На підставі викладеного заявник ОСОБА_1 просив суд встановити факт постійного його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Ухвалою суду від 29.11.2023 року на підставі вказаної заяви відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті.

26 грудня 2023 року від заінтересованої особи Володимир-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області до суду надійшли письмові пояснення на заяву ОСОБА_1 де зазначено, що для оформлення належності до громадянства України останньому слід подати рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року. Заявник на підтвердження факту постійного проживання на території України додав копію свідоцтва про народження, копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію Трудової книжки та довідку Устилузької міської ради про те, що останній фактично проживав без реєстрації більше п`яти років в с. П`ятидні, Волинська область. Управлінням ДМС України у Волинській області витребувано з архівів ДМСУ заяву на видачу паспорта громадянина колишнього СРСР. З питань набуття громадянства України чи документування паспортом громадянина України ОСОБА_1 не звертався. Просили суд врахувати дану інформацію при винесенні судового рішення.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали подану заяву та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник заінтересованої особи Володимир-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області Новосад К.А. в судовому засіданні залишила вирішення заяви ОСОБА_1 на розсуд суду.

Заслухавши заявника та його представника, представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч.1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз`яснено, що у порядку ч.2 ст. 315 ЦПК України суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 315 ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення юридичних фактів, у тому числі, й постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991, або станом на 13.11.1991, який має юридичне значення.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Стаття 1 Закону України «Про громадянство України» дає визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах», а саме: проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, або мають посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні; безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Отже, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюється набуття громадянства України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок №215), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року, постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року (підпункт «в» пункту 8 та підпункт «в» пункту 9 Порядку №215.

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року, або на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Піски-Річицькі, Ратнівського району, Волинської області, Україна, що підтверджується копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

19 вересня 1981 року заявник уклав шлюб з ОСОБА_4 , який зареєстрований селищною радою П`ятидні Володимир-Волинського району Волинської області, що підтверджується копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Згідно копії Трудової книжки серії НОМЕР_3 заповненої 30.05.1991 на ім`я ОСОБА_1 , заявник у період з 30.04.1991 по 26.09.1995 працював робітником дільничної бригади №3 у колгоспі «Прип`ять» та був членом цього колгоспу.

З дослідженої судом довідки, виданої 10.08.2023 №447 Забродівською сільською радою Ковельського району Волинської області, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, довідкою від 19.10.2023 №168 виданою Устилузькою міською радою Володимирського району Волинської області стверджується, що ОСОБА_1 разом із сім`єю більше п`яти років проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 .

З дослідженої судом інформації наданої УДМС України у Волинській області встановлено, що заявник був документований паспортом громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_4 , виданим 22.04.1977 року ВВС Ратнівського райвиконкому Волинської області. Згідно обліків відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 значиться зареєстрованим з 18.11.1981 року у с. П`ятидні, Володимирський район Волинська область. З питань набуття громадянства України чи документування паспортом громадянина України заявник не звертався.

11 серпня 2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Володимир-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області із заявою про видачу паспорта громадянина України.

Листом Володимир-Волинського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області від 07.09.2023 №0712-260/0712.1-23 заявнику було повідомлено про відмову в оформленні паспорта громадянина України у зв`язку з тим, що він не був документований паспортом громадянина України та ним не були подані в повному обсязі документи, передбачені розділом II Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року. Також роз`яснено, що для отримання паспорта громадянина України йому слід звертнутися до суду та встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.

Враховуючи те, що заявник має намір встановити належність до громадянства України з підстав, визначених в Законі України «Про громадянство», встановлення факту його постійного проживання станом на 24.08.1991 та 13.11.1991 на території, яка стала територією України, має юридичне значення для заявника та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку надає йому право подати заяву про набуття громадянства України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані заявником докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета розгляду, і в своїй сукупності підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 та станом на 13.11.1991.

За таких обставин, оскільки законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, який просить встановить заявник, суд приходить до висновку, що вимоги заявника є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 259, 264, 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України - задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Піски-Річицькі, Ратнівського району Волинської області, на території України станом на 24 серпня 1991 року та станом на 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційногоперегляду.

Вступна і резолютивна частина рішення виготовлена в нарадчій кімнаті 03.01.2024. Повний текст рішення складений 05.01.2024.

Головуючий А.М.Лутай