Постанова
від 05.01.2024 по справі 533/998/23
КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.01.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/998/23

Провадження № 3/533/10/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року селище Козельщина

Суддя Козельщинського районного суду Полтавської області Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Заворотної К.Ю.,

прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Чуйка Д.М. (у режимі ВКЗ),

захисника адвоката Гавриленка О.В.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли від управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця селища Козельщина Козельщинського району Полтавської області; громадянина України; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; місце роботи (проходження служби): четвертий відділ Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командир роти охорони; групи інвалідності не має; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року відсутні,

- за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

УСТАНОВИЛА:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи

ОСОБА_1 звинувачувався у тому, що перебуваючи з 24.02.2022 на посаді командира роти охорони четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи військове звання капітан, будучи військовою посадовою особою Збройних сил України, відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-4 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» з 18.03.2022 по теперішній час входить до складу виконавчого органу (є директором) ТОВ «Партнер Агро Груп» (ідентифікаційний код 41676323), що має на меті одержання прибутку, чим умисно вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення

Частиною другою статті 172-4 КУпАП встановлено відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), що тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності.

Відповідно до примітки до статті 172-4 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», за винятком депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі), присяжних, помічників-консультантів народних депутатів України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, Першого заступника Голови Верховної Ради України та заступника Голови Верховної Ради України, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України.

Ставлення особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого йому правопорушення

Громадянин ОСОБА_1 вину свою не визнав, про щосвідчать йогопояснення упротоколі:«Зпротоколом не погоджуюсь. Умислу на вчинення правопорушення не мав. З 28.02.2022 повноваження директора не виконую. Протокол складено без урахування моїх пояснень, оскільки проект протоколу було виготовлено 27.09.2023, тобто з 27.09.2023 без отримання моїх пояснень та додаткових документів уповноважена особа вже прийняла рішення про складення на мене адміністративного протоколу. З урахуванням трудового законодавства, за мною на підприємстві зберігається робоче місце. Однак повноважень я не виконую».

Під час судового засідання ОСОБА_1 свою вину заперечував, стверджував, що не мав умислу на вчинення правопорушення та вчинив усі дії, які від нього залежали з метою припинення повноважень директора товариства. На запитання суду пояснив, що припинення повноважень директора на підставі п. 9.11.11 статуту не відбувалося; хто підписував звітність та фінансові документи до банківських установ та чиїм кваліфікованим електронним підписом, відповісти не зміг. Припустився, що підписання усіх документів, звітності тощо відбувалося його КЕПом, який він передав фінансовому директорові.

Захисник у судовому засіданні наполягав на тому, що:

- у діях його підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП;

- не доведено наявність прямого умислу в діях ОСОБА_1 , що є обов`язковим для притягнення до адміністративної відповідальності за такі види правопорушень;

- попередження про обов`язок та відповідальність було здійснено тільки 29.07.2023;

- у порушення вимог КУпАП протокол було складено без відбирання пояснення від ОСОБА_1 , про що свідчить на думку захисника той факт, що проєкт протоколу був направлений на погодження прокурору ще 27.09.2023, тобто до моменту з`ясування думки та пояснень ОСОБА_1 щодо інкримінованого йому правопорушення;

- ОСОБА_1 було вжито усіх заходів з метою припинення повноважень виконавчого органу (директора) товариства, про що свідчить той факт, що ним одразу після мобілізації 28.02.2023 на підставі відповідного наказу було покладено виконання обов`язків директора на іншу особу ОСОБА_2 та в цей же день його було увільнено від виконання обов`язків директора. Після цієї дати виключно ОСОБА_2 займався усіма справами товариства. При цьому проведення загальних зборів учасників товариства було неможливим через відсутність усього складу учасників товариства (один з учасників в ЗСУ, інший за кордоном) та через неможливість зібратися учасниками в одному місці;

- відповідно до ст. 119 КЗпП України до 19.07.2022 за працівником, призваним до лав ЗСУ, зберігалося місце роботи, посада та середній заробіток;

- після внесення змін до ст. 119 КЗпП ОСОБА_1 заробітна плата не виплачувалася, а виплачувалася матеріальна допомога;

- крім того з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України не працював Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що робило неможливим здійснення будь-яких реєстраційних дій в реєстрі, у тому числі щодо зміни директора товариства;

- при складенні протоколу про адміністративне правопорушення було допущено численні процесуальні порушення, перевірка не здійснювалася та не було жодних підстав для перевірки;

- ОСОБА_1 не мав обов`язку звільнятися з місця роботи, зважаючи на положення ст. 119 КЗпП;

- уповноваженою посадовою особою, що склала протокол, не зібрано та не надано доказів фактичного виконання повноважень керівника товариства ОСОБА_1 ;

- отримання ним грошових коштів не має жодного відношення до складу адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 .

Захисник та ОСОБА_1 просили суд закрити провадження у зв`язку з відсутність складу та події адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позиція сторони обвинувачення (прокурора, участь якого при розгляді справи у відповідності до ч. 2 ст. 250 КУпАП є обов`язковою)

Прокурор під час судового засідання наполягав на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зазначав, що останній є суб`єктом даного правопорушення; до мобілізації був директором та продовжує ним залишатися; отримував доходи одночасно з двох джерел як військова посадова особа ЗСУ та як директор товариства з обмеженою відповідальністю; вина його у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, є доведеною та неспростованою. Уважав, що ст. 119 КЗпП до даних відносин не застосовується, оскільки вона є загальною нормою (застосовується до всіх осіб, у ній перелічених), а ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» - спеціальною (застосовується саме до військові посадових осіб Збройних Сил України). Просив суд визнати ОСОБА_1 винним, застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів громадян з конфіскацією отриманого доходу та стягнути судовий збір.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно зі законодавством.

Згідно з положеннями абз. 3 ч. 9 ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військових посадових осіб поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

За ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строковувійськовуслужбу,військовуслужбу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті навійськовуслужбу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченимичастиною третьоюстатті 119 Кодексузаконівпро працю України, а такожчастиною першою статті 53ічастиною другою статті 57Закону України"Про освіту",частиною другою статті 44,частиною першою статті 54ічастиною третьою статті 63Закону України"Про фахову передвищу освіту",частиною другою статті 46Закону України"Про вищу освіту".

Відповідно до п. 1, 2 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Підпунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється входитидо складуправління,інших виконавчихчи контрольнихорганів,наглядової радипідприємства абоорганізації,що маєна метіодержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана непізніше 15робочих днівз дняпризначення (обрання)на посадуздійснити дії,спрямовані наприпинення підприємницької діяльності та припинення їїповноважень ускладі правління,інших виконавчихчи контрольнихорганів,наглядової радипідприємства абоорганізації,що маєна метіодержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

У строк, визначений абзацом першим цієї частини, особі, призначеній і (обраній) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється здійснювати підприємницьку діяльність, брати участь у діяльності та прийнятті рішень відповідними органами з дня призначення (обрання) на посаду та отримувати будь-які доходи (винагороду тощо) у зв`язку із здійсненням підприємницької діяльності або перебуванням у таких органах.

Частиною 3ст.25цього жзакону встановленоколо осіб,на якихне поширюютьсяобмеження,передбачені ч.1цієї статті.Серед наведеноговичерпного перелікуосіб,яких законодавецьвиключив зсуб`єктів,яким заборониввходити доскладу правління,інших виконавчихчи контрольнихорганів,наглядової радипідприємства абоорганізації,що маєна метіодержання прибутку, військові посадові особи Збройних сил України не значяться.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. При цьому, військовослужбовці отримують за рахунок держави грошове забезпечення у розмірах, стимулюючих заінтересованість громадян у військовій службі.

У відповідності до ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать товариства з обмеженою відповідальністю.

Управління діяльністюгосподарського товаристваздійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно відвиду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства (ч. 1 ст. 89 ГК України).

Статтею 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» установлено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Ч. 1, підпунктом 7 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Ч. 1 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради або ради директорів товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено порядок скликання загальних зборів учасників товариства, а саме:

Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників (ч. 1 ст. 32).

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства (ч. 2 ст. 32).

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (ч. 3 ст. 32).

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (ч. 4 ст. 32).

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (ч. 5 ст. 32).

Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників (ч. 6 ст. 32).

Частиною 4 статті 33 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що на загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа з числа учасників товариства або їх представників, якщо інше не передбачено статутом товариства. Протокол, що містить відомості про рішення про зміну керівника товариства, у разі якщо для прийняття такого рішення достатньо голосів не більше 10 осіб, підписується учасниками (їх представниками), які голосували за таке рішення та кількості голосів яких достатньо для прийняття рішення, якщо інше не передбачено статутом товариства. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол.

За ст. 35 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник товариства може взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі (заочне голосування). Справжність підпису учасника товариства на такому документі засвідчується нотаріально. Голос учасника товариства зараховується до результатів голосування з кожного окремого питання, якщо текст документа дозволяє визначити його волю щодо безумовного голосування за чи проти відповідного рішення з питання порядку денного. Такий документ долучається до протоколу загальних зборів учасників та зберігається разом із ним.

Частинами 1-4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства; до компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення); виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень; виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Частиною 3 ст. 119 КЗпП (у редакції до 19.07.2022) було встановлено такі гарантії дляпрацівниківна час виконання державних або громадських обов`язків, а саме: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий періодабо прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільненнязберігаються місце роботи і посадана підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною 6 ст. 119 КЗпП України було визначено осіб, на яких гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади не поширюються (особи, які займали виборні посади ворганах місцевого самоврядуваннята строк повноважень яких закінчився).

Військові посадові особи ЗСУ серед осіб, на яких законодавець не поширив гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, - не значилися.

Частина 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції, чинній станом на жату складення протоколу про адміністративне правопорушення) гарантує, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий періодабо прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільненнязберігаються місце роботи і посадана підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частинами 6, 7 ст. 119 КЗпП України (у чинній редакції) встановлено, що гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився. Гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.

Військові посадові особи ЗСУ серед осіб, на яких законодавець не поширив гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, - не значяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги» користувачі електронних довірчих послуг зобов`язані: забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа; невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1-2 ст. 7 КУпАП).

Відповідно дост.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підставі ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів

Для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення за ч.2ст.172-4 КУпАПсуду необхідно встановити факт порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих органів підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, в даному випадку сумісництва, та не вчинення відповідних дій, наслідком яких стало б усунення таких обмежень, у 15-ти денний строк, встановлений законом.

Із аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує, що відповідальність за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП настає за сукупності таких умов:

1) особа, що суб`єктом правопорушення, входить до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації;

2) організація, підприємство, до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради якої входить особа згідно з установчими документами, створена з метою отримання прибутку;

3) особа не виконала обов`язку щодо здійснення дій, спрямованих на припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих органів підприємства, організації, що має на меті одержання прибутку, у строк, встановлений законом (15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду.

На доведення вини громадянина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, органом поліції надано такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення № 491 від 11.10.2023, з яким не погодився ОСОБА_1 , про що свідчать його пояснення у відповідній графі протоколу;

- рапорт працівника поліції від 11.10.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 , перебуваючи з 24.02.2022 на посаді командира роти охорони четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи військове звання капітан, будучи військовою посадовою особою Збройних сил України, відповідно до пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-4 КУпАП, являючись субєктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», з 18.03.2022 по теперішній час входить до складу виконавчого органу (є директором) ТОВ «Партнер Агро Груп» (ідентифікаційний код 41676323), що має на меті одержання прибутку, чим умисно вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 2 ст. 172-4 КУпАП. З урахуванням викладеного старший оперуповноважений просив дати доручення зареєструвати рапорт в ІТС ІПНП (журналі ЄО) УСР в Полтавській області для прийняття рішення згідно з чинним законодавством (а.с. 10);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 11.10.2023, відповідно до яких він добровільно прибув до четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 24.02.2022 та був мобілізований до Збройних сил України 24.02.2022. У зв`язку з його мобілізацією та неможливістю виконувати обов`язки директора підприємства ним на підставі наданих статутом повноважень 28.02.2022 видано наказ № 17 про покладання обов`язків директора ТОВ «Партнер Агро Груп» на ОСОБА_2 , про що повідомлено засновників. Після видачі відповідного наказу, він жодних дій з управління підприємством та рішень не приймав, оскільки з 28.2.2022 відповідні повноваження директора здійснював ОСОБА_2 . Про подальшу діяльність підприємства йому не відомо, оскільки він перебував на військовій службі. При цьому з урахуванням вимог трудового законодавства за ним зберігається його робоче місце. Жодних дій на порушення законодавства не вчиняв та не мав умислу (а.с. 12);

- копію посвідчення офіцера серії НОМЕР_2 на імя ОСОБА_1 (а.с. 13-14);

- запит управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 25.08.2023 № 3814/55/115/03-2023 про надання ТОВ «Партнер Агро Груп» (ідентифікаційний код 41676323) інформації та документів (а.с. 17-18);

- відповідь ТОВ «Партнер Агро Груп» від 01.09.2023 № 54-09/23 з додатками (а.с. 19). Відповідно до інформації, наданої ТОВ «Партнер Агро Груп», починаючи з 01.01.2022 по теперішній час засновниками ТОВ «Партнер Агро Груп» є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ; директором товариства з 01.01.2022 є ОСОБА_1 . У зв`язку з призовом ОСОБА_1 до ЗСУ 28.02.2022 виконання обов`язків директора товариства покладено на заступника ОСОБА_2 ;

- копію статуту ТОВ «Партнер Агро Груп», ідентифікаційний код 41676323 (а.с. 20-38), відповідно до якого:

1) товариство засноване для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності (п. 1.1 статуту);

2) товариство створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності (п. 4.1 статуту);

3) органами товариства є загальні збори учасників та виконавчий орган (п. 9.1);

4) до компетенції загальних зборів належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства (пп. 7 п. 9.3.2);

5) загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (пп. 1 п. 9.4.1);

6) загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства (п. 9.5.1);

7) виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства (п. 9.5.2);

8) виконавчий орган зобов`язаний повідомити учасників товариства неменше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства (п. 9.5.3);

9) повідомлення, передбачене п. 9.5.3, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (п. 9.5.4);

10) у повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний (п. 9.5.5);

11) п. 9.8 статуту передбачено порядок заочного голосування;

12) виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор (п. 9.11.4);

13) повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим (п. 9.11.11);

- довідку ТОВ «Партнер Агро Груп» від 01.09.2023 № ПАЦБ-000004 про розмір доходу ОСОБА_1 , який займає посаду директора товариства. Відповідно до довідки дохід ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 склав 88720,00 грн, сума до виплати 68626,25 грн (а.с. 39);

- довідку ТОВ «Партнер Агро Груп» від 01.09.2023 № ПАЦБ-000005 про розмір доходу ОСОБА_1 , який займає посаду директора товариства. Відповідно до довідки дохід ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.08.2023 склав 154 100,00 грн, сума до виплати 124050,20 грн (а.с. 40);

- копію наказу від 13.02.2018 №3 директора ТОВ «Партнер Агро Груп», відповідно до якого ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора товариства з 13 лютого 2018 року (а.с. 41);

- копію протоколу від 12.02.2018 № 3 загальних зборів учасників ТОВ «Партнер Агро Груп», відповідно до якого прийнято рішення про обрання ОСОБА_1 на посаду директора товариства з 13 лютого 2018 року (а.с. 42-43);

- запит управління стратегічнихрозслідувань вПолтавській областіДепартаменту стратегічнихрозслідувань Національноїполіції Українивід 25.08.2023№ 3813/55/115/03-2023про надання ІНФОРМАЦІЯ_3 інформації та документів (а.с. 44-45);

- відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.09.2023 № 6/2649 (а.с. 46-48);

- відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.09.2023 № 6/2557, відповідно до якої капітан ОСОБА_1 призначений та виконує обов`язки командира роти і у відповідності зі ст. 112 Статуту внутрішньої служби зобов`язаний керувати ротним господарством; займає посаду та відноситься до військових посадових осіб відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», надано копії запитуваних документів (а.с. 49-50);

- витяг із наказу від 24.02.2022 № 36 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по строковій частині) про призначення капітана ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_5 24.02.2022 командиром роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вважати таким, що з 24.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 19 тарифним розрядом та посадовим окладом 4370 гривень на місяць, шпк «капітан» (а.с. 51);

- копію аркушу доведення особовому складу четвертого відділу Кременчуцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки переліку корупційних правопорушень, повязаних з корупцією, за які законом встановлено кримінальну/адміністративну відповідальність, визначення підслідності кримінальних правопорушень, який містить особистий підпис ОСОБА_1 та датупідпису29.07.2022 (а.с. 52);

- копію відомості доведення до особового складу роти охорони четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 10/439 від 18.07.2023, щодо профілактики та недопущення скоєння підлеглим особовим складом правопорушень, повязаних з отриманням неправомірної вигоди та ін., яка містить особистий підпис ОСОБА_1 та датупідпису01.08.2022 (а.с. 53);

- довідку від 21.09.2023 № 9/2/5151 про доходи, надану ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) працює у ІНФОРМАЦІЯ_3 , займає посаду командира роти та відноситься до військових посадових осіб відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», надано копії запитуваних документів (а.с. 49-50);

- запит управління стратегічнихрозслідувань вПолтавській областіДепартаменту стратегічнихрозслідувань Національноїполіції Українивід 25.08.2023№ 3815/55/115/03-2023про наданняГУ ДПСу Полтавськійобластіінформації та документів за період з 01.01.2022 по 30.06.2023 про джерела та розміри доходів ОСОБА_1 (а.с. 55-56);

- лист ГУ ДПС у Полтавській області від 06.09.2023 № 15188/5/16-31-12-01-10, відповідно до якого ТОВ «Партнер Агро Груп» отримало дохід від будь-якої діяльності у 2021 році у розмірі 43782,0 тис грн, у 2022 році 62864,0 тис грн, за 1 півріччя 2023 року 63409,0 тис грн, станом на 30.08.2023 підприємство є суб`єктом електронного документообігу, остання звітність подана 29.08.2023 (а.с. 57-58);

- реєстраційні дані відповідно до інформаційних систем ДПС України станом на 29.08.2023 про посадових осіб та засновників ТОВ «Партнер Агро Груп» (ідентифікаційний код 41676323) за період з 01.01.2022 по теперішній час (а.с. 59-60). Відомості про посадових осіб юридичної особи містять запис: керівник ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (а.с. 59 -60);

- копію відповіді на запит № 1631-2023-0001922 від 28.08.2023 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-підприємців платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 1 кварталу 2022 року по 2 квартал 2023 року, за якою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) отримував дохід (заробітну плату, код ознаки доходу 101; благодійну, у тому числі гуманітарну допомогу, код ознаки доходу 169; інші доходи, код ознаки доходу - 127); від ТОВ «Партнер Агро Груп» (ідентифікаційний код 41676323), виплату військовослужбовцям (код ознаки доходу 185) від ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) та від продажу рухомого майна (а.с. 61-62);

- роздруківку інформації з Опендатабот щодо ТОВ «Партнер Агро Груп», відповідно до якої директором є ОСОБА_1 (а.с. 63-70);

- інформацію на безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої керівником ТОВ «Партнер Агро Груп» ОСОБА_1 (а.с. 70);

- калькулятор (робочих) днів (а.с. 71-72);

- супровідний лист Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області від 27.09.2023 про направлення керівнику Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону копії матеріалів та проєкт протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП для вивчення та погодження (а.с. 73);

- супровідний лист Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 04.10.2023 про повернення начальнику УСР в Полтавській області ДСР НП України копій матеріалів та проекту протоколу для вирішення питання про складення відповідного протоколу (а.с. 74).

На спростування складу та події адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та його захиснико надано такі докази:

-роздруківку з вебсайту НАІС про тимчасове призупинення роботи Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с. 101);

-копію наказу директора ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» від 28.02.2022 № 17 про покладення виконання обов`язків директора товариства на ОСОБА_2 у зв`язку з призовом директора ОСОБА_1 до ЗСУ (а.с. 104);

-копію наказу в.о. директора ТОВ ПАРТНЕР АГРО ГРУП» ОСОБА_2 від 28.02.2022 № 17/1-ВК про увільнення від роботи на час проходження служби капітана роти охорони ОСОБА_1 , директора ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП», від роботи на час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період зі збереженням середнього заробітку з 28.02.2022 до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби (а.с. 105);

-копію доповідної записки начальника відділу кадрів ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» від 01.03.2022 ОСОБА_6 на ім`я в.о. директора товариства Марченка В.М. про повідомлення учасників товариства про увільнення від виконання обов`язків директора товариства ОСОБА_1 та необхідність прийняття рішення про обрання нового директора на час перебування ОСОБА_7 в ЗСУ (а.с. 106);

-копію наказу в.о. директора ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» ОСОБА_2 від 19.07.2022 № 24-ВК, яким з 19.07.2022 запроваджено нарахування та виплату мобілізованим працівникам у фіксованому розмірі, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати у місяці нарахування (п. 107);

-копію наказу в.о. директора ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» ОСОБА_2 від 19.07.2022 № 24-ВК про залишення ОСОБА_1 , директору ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП», виплати середнього заробітку на період проходження військової служби з 19.07.2022, незважаючи на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ХІ та внесення змін до частини 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України (а.с. 108);

-копію наказу в.о. директора ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» ОСОБА_2 від 01.03.2023 № 16 про надання ОСОБА_1 , директору ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» матеріальної допомоги у розмірі 2,5 посадового окладу щомісяця, починаючи з березня 2023 року протягом періоду увільнення його від роботи у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації (а.с. 109);

-табеля обліку робочого часу адмінперсоналу ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» за періоди з лютого 2022 року по листопад 2023 року, відповідно до яких ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з інших підстав (а.с. 110-152);

-типову форму переліку осіб, що мають право розпоряджатися всіма рахунками клієнта ЮО, що засвідчується керівником ЮО, відповідно до якої окрім директора ТОВ «Партнер Агро Груп» ОСОБА_1 право першого підпису має фінансовий директор товариства ОСОБА_8 (а.с. 165);

-позитивну службову характеристику на капітана ОСОБА_1 за місцем служби (а.с. 164).

З відповіді (№ 304705 від 03.11.2023), отриманою суддею з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі ЄДРЮО) керівником ТОВ «Партнер Агро Груп» станом на дату отримання суддею інформації є ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні 27.11.2023 пояснив, що він є за посадою заступник директора ТОВ «Партнер Агро Груп». Одразу після мобілізації ОСОБА_1 , на нього (свідка) були покладено виконання обов`язків директора товариства з 28.02.2022. У цю ж дату ОСОБА_1 було увільнено від виконання обов`язків директора, та він після увільнення жодних рішень не ухвалював та нічого не підписував. Пояснив також, що за його (свідка) вказівкою начальник відділу кадрів телефонувала засновникам та намагалася скликати загальні збори для призначення нового директора, проте збори не відбулися у зв`язку з тим, що один зі засновників перебуває у лавах ЗСУ, а один за кордоном. Не зміг чітко пояснити, чиїм КЕПом підписувалися фінансові звіти та розпорядчі документи, стверджував, що ймовірно його як представника за довіреністю. Додатково пояснив, що на нього як на заступника директора товариства ще 25.03.2021 було виписано «генеральне доручення», нотаріально посвідчене, на представлення інтересів товариства з усіма правами без обмежень. Запевнив, що саме на підставі такого «доручення» він оформив собі КЕП як представник та здійснював діяльність від імені товариства, оскільки інформацію про нього як про виконуючого обов`язки директора не була внесена до ЄДРЮО.

Судом встановлено, що капітан ОСОБА_1 є військовою посадовою особою Збройних сил України, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. Належність ОСОБА_1 до суб`єктів відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією за ст. 172-4 КУпАП ОСОБА_1 та його захисником не оспорювалася.

Одночасно ОСОБА_1 є директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР АГРО ГРУП», яке має на меті одержання прибутку.

Прибутковість як мету діяльності ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» ОСОБА_1 та його захисник також не заперечували, як і наявність відомостей про нього як про одноособового члена виконавчого органу товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Особовому складу роти охорони четвертого відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 доводились вимоги антикорупційного законодавства, зокрема вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», зокрема і ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис у відповідних відомостях.

Доводи захисника про несвоєчасне повідомлення ОСОБА_1 про обмеження та відповідальність його як суб`єкта, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а саме 01.08.2023, суд не бере до уваги, оскільки, навіть після цієї дати ОСОБА_1 не вчинив дії, що були необхідні для припинення його повноважень у складі виконавчого органу ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП». Крім того, з матеріалів справи вбачається, що й до цього 29.07.2022, він також повідомлявся про перелік корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, за які законом встановлено кримінальну/адміністративну відповідальність.

Не заперечуючи факт входження до складу виконавчого орану товариства, що має на меті одержання прибутку, ОСОБА_1 , а також його захисник наполягали на тому, що ОСОБА_1 було вчинено усі необхідні дії, спрямовані на припинення повноважень, а саме призначено іншу особу виконуючим обов`язки директора. Ним не вчинялися будь-які дії з управління діяльністю підприємства, а також об`єктивно неможливо було скликати загальні збори учасників товариства у зв`язку з тим, що один з учасників перебуває за межами України, а інший також служить у лавах ЗСУ.

Оцінюючи основні аргументи сторони захисту суддя зазначає таке.

Статут ТОВ «ПАРТНЕР ГРУП АГРО» (п. 1 п. 9.4.1, 9.5.1-9.5.4 статуту) та наведені вище норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (ст. 32) визначають чіткий та однозначний порядок скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, який полягає у тому, що виконавчий орган (директор товариства) скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному з учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні зазначаються дата, час, місце, порядок денний.

Також положення статуту товариства (п. 9.8) та норми Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (ст. 35) передбачають право учасника взяти участь у загальних зборах учасників шляхом надання свого волевиявлення щодо голосування з питань порядку денного у письмовій формі, так зване заочне голосування.

ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження вчинення ним дій у порядку та у спосіб, що визначені статутом та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», спрямованих на скликання загальних зборів учасників ТОВ «ПАРТНЕР ГРУП АГРО».

Так, на переконання судді такі дії мали б полягати у тому, що ОСОБА_1 протягом 15 робочих днів мав направити кожному з учасників товариства заяву про припинення ним повноважень директора (звільнення, призупинення дії трудового договору, тимчасове відсторонення тощо) та призначення загальними зборами іншого керівника тимчасово або постійно; повідомлення про скликання загальних зборів у строк не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників зі зазначенням у порядку денному зборів питання про припинення його повноважень як директора.

Тільки у разі б вчинення таких дій та направлення учасникам товариства повідомлення поштовим відправленням з описом вкладення у строки, встановлені законом, ОСОБА_1 уважався б таким, що вчинив усі залежні від нього дії, спрямовані на припинення повноважень директора господарського товариства.

ОСОБА_1 доказів надсилання учасникам товариства повідомлення та заяви поштовим відправленням з описом вкладення не надав.

Відтак, ОСОБА_1 як директор ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП» не вчинив відповідні дії, спрямовані на припинення повноважень його як директора (члена виконавчого органу) господарського товариства, що має на меті одержання прибутку.

Доводи захисника про неможливість скликання загальних зборів учасників товариства через неможливість ними зібратися в одному місці є безпідставними, оскільки як встановлено суддею загальні збори учасників у порядку та у строки, визначені статутом та законом, не скликалися взагалі. Крім того, статутом та законом передбачена можливість заочного голосування, а доповідна записка начальника відділу кадрів на ім`я виконуючого обов`язки директора про повідомлення в телефонному режимі учасників про необхідність прийняття рішення про обрання директора товариства не є належним повідомленням про скликання загальних зборів учасників у розумінні як закону, так і статуту.

Що стосується покладення обов`язків директора на іншу особу ОСОБА_2 , то суд зазначає, що таке покладення виконання обов`язків директора на іншу особу, визначену самим директором, а не загальними зборами учасників товариства статутом товариства не передбачено. Відповідні відомості про особу, що виконує обов`язки директора товариства, до ЄДРЮО не вносилися. Крім того, у судовому засіданні було з`ясовано, що ОСОБА_1 , всупереч ч. 2 ст. 12 Закону України «Про електронні довірчі послуги», було передано його кваліфікований електронний підпис іншій особі. Зважаючи на те, що за відомостями ЄДРЮО та Державної податкової служби саме ОСОБА_1 є керівником ТОВ «ПАРТНЕР АГРО ГРУП», суд виснує, що усі податкові, бухгалтерські та інші звітності від імені товариства здійснювалися саме за підписом (КЕП) керівника, а не виконуючого обов`язки. Такі висновки підтверджують й покази свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що оскільки відомості про нього як про уповноважену особу неможливо внести без рішення загальних зборів учасників до відповідних реєстрів, то він всі дії від імені товариства вчиняє як представник за довіреністю, а не як її керівник.

Оскільки директор товариства наділений багатьма повноваженнями, увільнення його від роботи не може обмежуватися оформленням внутрішнього наказу про покладення обов`язків директора на іншу особу та увільнення директора від виконання обов`язків. Адже згідно із законом і статутом товариства на нього покладено виконання багатьох функцій таких як: представництво інтересів і право підпису податкової, статистичної та іншої звітності; підпис та затвердження платіжних та інших фінансових документів; здійснення від імені товариства будь-яких інших дій, які не суперечать законодавству тощо. Саме тому обов`язково мають бути внесені зміни до державного реєстру - Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», і тільки у такому разі ці відомості будуть очевидними, легітимними та нестимуть відповідні наслідки для самого товариства, його посадових осіб та третіх осіб.

Суд звертає увагу, що сутність вказаного у п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, не може входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а сам факт такого входження, навіть без активної поведінки особи (як у випадку заборони займатися іншою оплачуваною діяльністю), є порушенням вимог Закону.

Доводи захисника про неможливість внесення змін до відомостей про керівні органи товариства через те, що не працював ЄДРЮО, є нелогічними, оскільки рішення загальних зборів учасників товариства про зміну керівника товариства не приймалося, а такі збори учасників не скликалися та не проводилися. Крім того, деякі тимчасові особливості у проведенні державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в умовах воєнного стану, що встановлювалася постановою КМУ від 06.03.2022 № 209, не можуть бути визнанні перешкодою для припинення повноважень ОСОБА_1 як директора, оскільки саме рішення загальних зборів учасників не ухвалювалося, а він не вчиняв необхідних та достатніх дій на припинення повноважень.

Типову форму переліку осіб, що мають право розпоряджатися всіма рахунками клієнта юридичної особи, відповідно до якої право першого підпису банківських документів належить окрім директора ще й іншій особі, суд не бере до уваги, оскільки наявність додаткового першого підпису серед уповноважених осіб товариства факт входження ОСОБА_1 до складу виконавчого органу управління господарським товариством не спростовує.

Той факт, що згідно з табелями робочого часу ОСОБА_1 не був присутнім на робочому місці, факт його входження до складу виконавчого органу товариства, що має на меті одержання прибутку, також не спростовує. Крім того, суду не були надані докази, що саме такі відомості були подані до персоніфікованої звітності відносно фактично відпрацьованих днів особою.

Отже, суд уважає, що військова посадова особа має обов`язок протягом 15 робочих днів з дня призначення на посаду здійснити дії, які від неї залежать та які передбачені статутом та Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а саме подати заяву, адресовану загальним зборам учасників товариства як найвищому органу управління про припинення власних повноважень як директора; скликати загальні збори учасників товариства шляхом направлення кожному з учасників відповідне повідомлення з проєктом порядку денного, в який включити питання про припинення повноважень директора та обрання нового директора або покладення тимчасово виконання обов`язків директора на іншу особу.

Такі дії вчиненні ОСОБА_1 не були, принаймні докази такого суду не надано.

Отже, формально у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою Збройних Сил України (ЗСУ) та суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», не вчинив усіх необхідних дій, що вимагаються законом та статутом на припинення повноважень у складі виконавчого органу товариства, що має на меті одержання прибутку, та продовжує входити до складу виконавчого органу товариства.

Що стосується гарантій, визначених ст. 119 КЗпП України, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 та його захисник наполягали на тому, що ОСОБА_1 як громадянин, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має право на збереження за ним місця роботи, посади, та до 19.07.2022 середнього заробітку, як це передбачено ст. 119 КЗпП України.

Оперуповноважений Управління стратегічних розслідувань в Полтавській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, що склав протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, проігнорував письмові пояснення ОСОБА_1 в цій частині. Пояснення та заперечення ОСОБА_1 належним чином не проаналізував та не оцінив. Про цей факт свідчить й те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений та підсписаний у день отримання таких пояснень та без їх урахування.

Прокурор, що підтримував пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уважав, що гарантії, закріплені у ст. 119 КЗпП, на військових посадових осіб ЗСУ не поширюються, оскільки ст. 119 КЗпП є загальною нормою по відношенню до ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, суд має визначитися з тим, якою саме нормою закону повинен був керуватися та її виконувати ОСОБА_1 як військова посадова особа ЗСУ та працівник (керівник) господарського товариства, призваний на військову службу за призовом під час мобілізації.

Вирішуючи це питання суд виснує таке.

Пункт 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» забороняє особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (у тому числі військовим посадовим особам ЗСУ) входити до складу правління, інших виконавчих органів підприємства, що має на меті одержання прибутку, якщо іншене передбаченоКонституцією абозаконами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Частиною третьою ст. 25 цього ж закону визначено коло осіб, на яких не поширюються обмеження, передбачені частиною першою цієї статті. Військових посадових осіб ЗСУ, серед таких осіб, законодавець не визначив. Отже, обмеження, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», мають поширюватися на військових посадових осіб ЗСУ.

П. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» допускає, що Конституцією України або іншими законами України можуть бути встановлені інші правила (заборони або дозволи) щодо сумісництва та суміщення посад з іншими видами діяльності.

На думку суду таким законом є Кодекс законів про працю України та Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу», які по іншому встановлюють права громадян, призваних на військову службу.

Так, частина третя статті 119 КЗпП у чинній редакції встановлює гарантії для працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий періодабо прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення - у виді збереження місця роботи і посадина підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

До 19.07.2022 наведена норма також гарантувала наведеним працівникам збереження середнього заробітку.

Разом з тим, до 19.07.2022 частиною 6 ст. 119 КЗпП України було визначено коло осіб, на яких гарантії, визначені у частині третій цієї статті, в частині збереження місця роботи, посади та середнього заробітку не поширювалися. Військові посадови особи ЗСУ серед таких осіб не значилися.

У подальшому Законом України від 08.07.2022 N 2379-IX та від 13.12.2022 N 2839-IX законодавець розширив коло осіб, на яких гарантії, визначені у частині третій цієї статті, не поширюються, та встановив, що такі гарантії не поширюються на осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, а в частині збереження місця роботи, посади - також на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився. Гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються також на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили.

Військові посадови особи ЗСУ серед таких осіб, на яких законодавець не поширив гарантії, визначені ч. 3 ст. 119 КЗпП України, - знову не значилися.

Отже, законодавець, визначаючи виключне коло працівників, на яких не поширюються надані законом гарантії у виді збереженні місця роботи, посади та до 19.07.2022 середнього заробітку, військових посадових осіб ЗСУ не відносив. З цього можна зробити висновок , що на військових посадових осіб ЗСУ поширюються гарантії, надані ч. 3 ст. 119 КЗпП України, нарівні з іншими працівниками, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий періодабо прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Така ж гарантія за громадянами, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнятті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, закріплена частиною 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Разом з тим, положеннями абзацу 3 ч. 9 ст. 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що на військових посадових осіб поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» одночасно покладено на військових посадових осіб обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», у тому числі щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25), та надано гарантії, передбачені частиною третьою ст. 119 КЗпП України.

Законодавець не включив військових посадових осіб ЗСУ у перелік суб`єктів, на яких не поширюються обмеження, передбачені ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», та не включив до переліку працівників, призваних на військову службу, на яких не поширюються гарантії, передбачені ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Спірні правовідносини врегульовані нормативно-правовими актами рівної юридичної сили (законами).

Національним агентством з питань запобігання корупції у методичних рекомендаціях від 02.04.2021 № 5 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» у прикладі № 6 щодо проходження військової служби за призовом пояснило, що не є порушенням проходження військової служби за призовом у Збройних силах України особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зважаючи на гарантії, закріплені ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Суд зазначає, що законодавство має бути доступним, передбачуваним і сумісним із принципом верховенства права, відповідати чинним гарантіям.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов`язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), «Стіл та інші проти Сполученого Королівства»(Steel and others v. the United Kingdom)та ін.).

ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалисязакономдля цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатисязаконом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства»The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France) Суд зазначив, щозаконмає відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 816/1155/16 дійшов висновку, що вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що неузгодженість норм законодавства, а саме нормЗакону України «Про військовий обов`язок і військову службу», який є спеціальним у правовідносинах щодо надання гарантій особам, призваним на строкову військову службу, та нормКЗпП України не може бути підставою позбавлення гр. ОСОБА_1 гарантованого державою права на збереження робочого місця та середньомісячного заробітку.

У справі № 334/3161/17 від 22 червня 2021року Велика Палата Верховного Суду виснувала (п. 19-21), що при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акту, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин (п. 19).

Отже, за загальним правилом, норми права мають забезпечувати однозначні орієнтири правомірності поведінки як суб`єктів приватного, так і публічного права, а також не повинні суперечити одна одній та мають взаємно узгоджуватись.

ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110).

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Достатньо важливими є висновки, які зроблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11, п. 170, 171). Так, характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» …. також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у пункті 179 цього Рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33).

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40; Metropolitan Church of Bessarabia, заява № 45701/99 п. 109).

У справі «Лійвік проти Естонії» (Liivik v. Estonia) Європейський суд визнав порушення статті 7 Конвенції, оскільки заявник, якого було засуджено за зловживання посадовим становищем, не міг передбачити відповідно до чинного кримінального законодавства того, що його дії кваліфікуватимуться як кримінальне правопорушення.

Окремо варто звернути увагу на рішення ЄСПЛ, в яких було констатовано порушення Україною положень Конвенції, у тому числі, з огляду на застосування положень закону, який не відповідає критерію «якість закону».

Так, у справі «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11, п. 52; заявника було неправомірно покарано за організацію та проведення мирної демонстрації та, відповідно, порушено право на свободу мирних зібрань) Суд акцентував увагу на тому, що «закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (рішення у справах Rekvenyi v. Hungary [ВП], заява № 25390/94, п. 34; Rotaru v. Romania [ВП], заява № 28341/95, п. 55; Maestri v. Italy [ВП], заява № 39748/98, п. 30).

У справі «Редакція газети «Правоє дєло» та «Штекель проти України» (заява № 33014/05, п. 51, 52; встановлено порушення статті 10 Конвенції у зв?язку із зобов`язанням, покладеним національними судами щодо опублікування офіційного вибачення та покаранням заявників за оскаржувану публікацію) Суд наголосив на тому, що саме законодавство повинно відповідати певним умовам «якості», зокрема, норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він повинен бути здатен за потреби й за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія.

У справі «Веніамін Тимошенко та інші проти України» (заява № 48408/12, п.п. 79-84; констатовано порушення стаття 11 Конвенції «Свобода зібрань та об`єднання») Суд дійшов висновку, що втручання становитиме порушення Конвенції, якщо воно не було «встановлено законом», не переслідувало одну або більше легітимних цілей та не було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених цілей; вислів «встановлено законом» вимагає не лише того, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві, а він також стосується якості закону, який має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість за необхідності шляхом надання відповідної допомоги передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може спричинити відповідна дія.

У справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03, п. 43; органи влади порушили «право на житло» у зв`язку із визнанням недійсною прописки заявників та подальшим їх виселенням) Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону; положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування (рішення у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), заява № 78146/01, п. 125).

Крім цього, Європейським судом з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Корецький та інші проти України» (заява № 40269/02, п.46) зазначив, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій в національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону».

Крім того,Велика ПалатаВерховного Судуу постановівід 06листопада 2018року усправі №812/292/18зазначила,що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Отже, відповідними критеріями, за якими визначається якість норми національного права, є такі: 1) доступність норми права, що визначається можливістю фізичних та юридичних осіб, до яких вона звернена, ознайомитись зі змістом норми права; 2) передбачуваність її застосування має місце, якщо її формулювання є достатньо чіткими з урахуванням специфіки відповідних суспільних відносин, зокрема статусів їхніх учасників, щоб дати змогу учасникам суспільних відносин передбачити в розумних межах у світлі особливостей конкретних обставин наслідки, що може потягти за собою те чи інше їх діяння; 3) наявність гарантій проти її свавільного застосування, тобто національне законодавство повинно давати приватним особам належне уявлення про обставини та умови, за яких представники влади мають повноваження вдатись до заходів, що зачіпають права приватних осіб.

У контексті охарактеризованого критерію «якості закону» слід зазначити, що встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону», зобов`язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.

Вимога щодо «якості закону» та обов`язок суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону, який не відповідає визначеним критеріям якості закону, ґрунтуються передусім на положеннях ч. 1 ст. 57 Конституції України, яка встановлює, що «кожному гарантується право знати свої права і обов`язки». Із цієї конституційної норми відомо те, що у випадку встановлення судом того факту, що закон сформульований у спосіб, який не дозволяє особі знати свої права і обов`язки, застосування (тлумачення) такого закону повинно відбуватися судом на користь особи, яку позбавили (звузили) на підставі цього закону певного права або встановили (розширили) для неї нові обов`язки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 констатував, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України у справі від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 міститься такий висновок «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі».

Принцип застосування пріоритету із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права, який запозичено з кримінального судочинства та загальноприйнято розуміти так: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акту, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів, або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаєминах із державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Також у постанові від 3 липня 2019 року у справі №911/1521/18 Верховний Суд наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Згідно зі ч. 3 ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на … припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд уважає, що у даній справі норми законів (п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 3, 6, 7 ст. 119 Кодексу законів про працю України, абз. 3 ч. 9 ст. 20, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») не відповідають виробленим практикою ЄСПЛ підходів щодо якості закону, оскільки такі норми не є чіткими та передбачуваними для застосування суб`єктом, який підпадає одночасно під дію декількох неузгоджених між собою норм законів; норми допускають можливість різного тлумачення положень таких законів, отже втручання у право особи не може бути виправданим, а таку особу, яка не могла чітко та усвідомлено передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності, не може бути притягнуто до відповідальності.

Отже, умисел ОСОБА_1 на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП (про що зазначено у протоколі про адміністратвине правопорушення) є недоведеним.

Відповідно, суд усі неузгодженості та суперечливості норм п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», ч. 3, 6, 7 ст. 119 Кодексу законів про працю України, абз. 3 ч. 9 ст. 20, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо встановлених ними обмежень та гарантій для військової посадової особи ЗСУ, призваної на військову службу під час мобілізації, тлумачить на користь особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та визнає невинною у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а провадження у справі закриває на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Оскільки адміністративне стягнення на особу не накладається, судовий збір, відповідно, також не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 40-1, ч. 2 ст. 172-4, ст. 247, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити напідставі п.1ч.1ст.247КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст складено та підписано суддею 05.01.2024.

Суддя В.П. Козир

СудКозельщинський районний суд Полтавської області
Дата ухвалення рішення05.01.2024
Оприлюднено08.01.2024
Номер документу116121443
СудочинствоАдмінправопорушення
КатегоріяАдміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності

Судовий реєстр по справі —533/998/23

Постанова від 05.01.2024

Адмінправопорушення

Козельщинський районний суд Полтавської області

Козир В. П.

Постанова від 30.10.2023

Адмінправопорушення

Козельщинський районний суд Полтавської області

Козир В. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні