Рішення

від 04.01.2024 по справі 903/1129/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 січня 2024 року Справа № 903/1129/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом: Приватного підприємства «МЕТР на МЕТР»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Більської Марти Остапівни

про стягнення безпідставно набутого майна (коштів)

Встановив: Позивач - Приватне підприємство «МЕТР на МЕТР» звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Більської Марти Остапівни про стягнення 20 000 грн. безпідставно набутих коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перерахував відповідачу кошти відповідно до виставленого рахунку № 7 на оплату авансу для закупівлі матеріалів для утеплення приміщень, однак відповідач зобов`язання не виконав, отримані кошти не повернув.

Ухвалою суду 06.11.2023 позовну заяву Приватного підприємства «МЕТР на МЕТР» до Фізичної особи-підприємця Більської Марти Остапівни про стягнення безпідставно набутого майна (коштів) залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме надання суду доказів про наявність у адвоката Осадовського Р.Е. електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

07.11.2023 від представника позивача надійшло повідомлення за вх.№ 01-75/6757/23 до якого останній долучив відповідь №246769 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Ухвалою суду від 08.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 08.11.2023 про відкриття провадження у справі, отримана позивачем 09.11.2023 шляхом надіслання процесуального документу електронною поштою, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 09.11.2023.

Ухвала суду від 08.11.2023 про відкриття провадження у справі, що направлена з рекомендованим листом на адресу - Фізичної особи-підприємця Більської Марти Остапівни , була отримана відповідачем 13.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №0690210975930.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

В порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідачу запропоновано подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати до суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Відповідач відзив на позовну заяву/заперечення до суду не подав.

Будь-яких інших заяв та клопотань по суті сторонами подано не було.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

Між Приватним підприємством «МЕТР на МЕТР» (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Більською Мартою Остапівною (підрядник) була досягнута домовленість щодо укладення договору підряду №34 від 25.11.2022 за яким відповідач зобов`язалася виконати роботи по утепленню приміщень за адресою АДРЕСА_1 .

25.11.2022 відповідачем виставлено рахунок №7 на оплату авансу для закупівлі матеріалів для утеплення приміщень згідно договору підряду №34 від 25.11.2022 в сумі 20 000 грн. (а.с. 7).

На виконання досягнутої домовленості щодо виконання робіт позивачем згідно платіжної інструкції в національній валюті №1863 від 25.11.2022 перераховано на рахунок Фізичної особи-підприємця Більської Марти Остапівни грошові кошти у розмірі 20 000 грн. з призначенням платежу: "Аванс для закупівлі матеріалів, зг.рах.№7 від 25.11.2022р у т.ч. ПДВ 20% - 3333,33 грн."(а.с. 8).

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно попередньої домовленості відповідач повинен був виконати обумовлені проектом договору підряду №34 від 25.11.2022 роботи до 12.12.2022 та підписати договір.

В порушення зобов`язальних відносин Фізична особа-підприємець Більська Марта Остапівна не виконала роботи по утепленню приміщень.

02.03.2022 Фізичною особою-підприємцем Більською Мартою Остапівною надано Приватному підприємству «МЕТР на МЕТР» гарантійний лист №02/03 згідно якого відповідач зобов`язався виконати обумовлені проектом договору підряду роботи до 10.03.2023 (а.с. 13).

В подальшому позивачем направлено відповідачу лист із вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів до 01.04.2023, у зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, однак ПП «МЕТР на МЕТР» відповіді на вказаний лист не отримав, а грошові кошти відповідачем повернуті не були.

Невиконання відповідачем вимог в частині повернення суми отриманих коштів позивача стали підставою для звернення ПП «МЕТР на МЕТР» до суду з позовом про примусове стягнення з ФОП Більської М.О. на підставі ст. 1212 ЦК України грошових коштів в загальному розмірі 20 000 грн., як безпідставно набутих.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Відповідно до зазначеної статті, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України позивачем повинно бути доведено суду обставини отримання (утримання) відповідачем вказаних коштів без достатньої правової підстави або обставини того, що певна підстава набуття коштів припинилась.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені статтею 1212 ЦК України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях. Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №924/1338/19.

Суд, встановив, що позивачем було перераховано ФОП Більській М.О. грошові кошти в розмірі 20 000 грн. відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №1863 від 25.11.2022.

Між тим, у матеріалах справи відсутні докази щодо укладення та підписання сторонами договору підряду №34 від 25.11.2022.

Згідно п.3. ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовується також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач - ФОП Більською М.О. не надано доказів в підтвердження здійснення перерахування (повернення) на рахунок позивача отриманих коштів в сумі 20 000 грн. в досудовому порядку, як і не надано будь-яких документів в підтвердження перерахування попередньо отриманих грошових коштів на рахунок Приватного підприємства «МЕТР на МЕТР» на час розгляду справи судом.

За таких обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку щодо наявності підстав вважати, що грошові кошти в сумі 20 000 грн. є такими, що набуті та збережені відповідачем без належної для цього правової підстави, а відтак дійти висновку щодо правомірності та обґрунтованості вимог позивача про їх стягнення з відповідача згідно та на підставі положень п.3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Із матеріалів справи вбачається, що між Приватним підприємством «МЕТР на МЕТР» (Замовник) та адвокатом Осадовським Романом Едуардовичем (Адвокат) було укладено договір №1 про надання правової допомоги від 21.04.2023, згідно умов п. 1.1. котрого, адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п. 1.2. договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:

- надає замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС, СБУ, ДФС, державної виконавчої служби, органах прокуратури та на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб.

Пунктами 3.1.-3.2. договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п. п.1.2. договору замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі та на умовах визначених у додатку № 1 до цього договору. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором, та сплачується окремо.

Згідно п.4.1.-4 .2. договору, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору. За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу.

Згідно п. 1 додаткової угоди, розмір гонорару за супровід справи у господарському суді Волинської області за позовом ПП «МЕТР на МЕТР» до ФОП Більської Марти Остапівни про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відповідно до п. 3.1 основного договору становить 5000 грн.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, оплата гонорару здійснюється в день підписання додаткової угоди, але не пізніше дати прийняття судом першої інстанції рішення.

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 30.10.2023 №2335, що міститься в матеріалах справи, ПП «МЕТР на МЕТР» здійснило оплату адвокату Осадовському Р.Е. наданих останнім послуг на суму 5000 грн. (гонорар).

З урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, суд встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до позовної заяви доказами, а саме: договором № 1 про надання правової допомоги від 21.04.2023, додатковою угодою до договору про надання правової допомоги №1 від 21.04.2023, детальним описом робіт за договором № 1 про надання правової допомоги від 21.04.2023, ордером на надання правничої допомоги серія АС №1071049 від 31.10.2023, платіжною інструкцією в національній валюті від 30.10.2023 №2335 на суму 5000 грн.

Суд бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, пов`язаних із розглядом справи №903/1129/23.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Більської Марти Остапівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «МЕТР на МЕТР» (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 24, код ЄДРПОУ 37572530, п/р НОМЕР_2 в ПАТКБ «Правекс-Банк») грошові кошти у розмірі 20 000 грн., 2684 грн. витрат пов`язаних зі сплатою судового збору та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя В. М. Дем`як