Рішення

від 04.01.2024 по справі 905/274/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.01.2024 Справа №905/274/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу №905/274/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп», м.Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», м.Костянтинівка

про стягнення 424 582,80 гривень,

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» звернулось до Господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» про стягнення 424 582,80 гривень, з якої: основний борг у сумі 260 578,91 гривень, пеня у сумі 99 876,72 гривень, інфляційні втрати у сумі 64 127,17 гривень.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем умов Договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2020-1409 від 14.09.2020 в частині оплати за послуги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 для розгляду даної справи визначено суддю Кучеряву О.О.

Ухвалою суду від 27.03.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» про стягнення 424 582,80 гривень залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.05.2023, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Згідно спільного розпорядження голови та керівника апарату Господарського суду Донецької області від 25.05.2023 № 6-р, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з урахуванням Рішення зборів суддів від 13.06.2022 №1, а саме: суддям та працівникам апарату суду виконання посадових обов`язків в змішаному режимі, учасникам судових засідань рекомендовано утримуватись від відвідування приміщення суду, свої процесуальні права та обов`язки реалізовувати з використанням альтернативних способів подачі документів та участі в судових засіданнях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1137 затверджено Положення про Єдиний державний вебпортал електронних послуг. Згідно із п. 3 Загальної частини Положення Портал Дія призначений для реалізації права кожного на доступ до електронних послуг та інформації про адміністративні та інші публічні послуги, звернення до органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (у тому числі відповідно до Закону України «Про звернення громадян»), отримання інформації з національних електронних інформаційних ресурсів, яка необхідна для надання послуг, а також для проведення моніторингу та оцінки якості послуг у випадках, визначених цим Положенням.

Суд зазначає, що 27.03.2023 судом було здійснено підписку позивача та відповідача на отримання процесуальних документів електронною поштою по справі №905/274/23, зокрема: за електронною адресою позивача - roudtrak@gmail.com, zakon.zp@gmail.com та на електронну пошту відповідача - kzmo@ukr.net .

Суд вбачає за необхідне зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться щодо дати доставки.

Одночасно, ухвала суду від 08.05.2023 про відкриття провадження у справі №905/274/23 направлена судом на адресу відповідача за допомогою органів поштового зв`язку.

Як встановлено перевіркою руху поштового відправлення за відомостями вебсайту Укрпошти, вказана поштова кореспонденція (ухвала), направлена на юридичну адресу відповідача (85103, Донецька область, місто Костянтинівна, вулиця Інженерна, будинок 3), з номером відправлення 6102272288657 повернена за зворотною адресою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

20.12.2023 судом надіслано на адресу Донецької дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» лист з проханням надати інформацію щодо причини повернення поштового відправлення №6102272288657 адресованого Товариству з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання».

25.12.2023 на електрону пошту суду від Акціонерного товариства «Укрпошта» надійшов лист №1.10.004.-23469 від 25.12.2023, в якому повідомлено, що враховуючи вимоги приписів 106-109, 113 Правил надання послуг поштового зв`язку, інформація в автоматизованій системі відстеження Укрпошти зберігається протягом шести місяців та протягом шести місяців Укрпошта здійснює перевірку та надає інформацію щодо пересилання та станом на день надання відповіді інформація щодо поштового відправлення №6102272288657 в автоматизованій системі відстеження Укрпошти вже відсутня.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи №905/274/23 на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Повідомлення для учасників судового процесу») розміщено відповідне оголошення.

Окрім того, ухвала суду від 08.05.2023 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, у т.ч. шляхом подання відзиву на позов, з огляду на те, що подання відзиву на позов є правом, а не його обов`язком, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до приписів ч.9 ст.165 ГПК України.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення складено 04.01.2024 у зв`язку із веденням на території України воєнного стану та об`єктивною неможливістю розгляду справи у строк, встановлений ст.248 ГПК України, з урахуванням віддаленого режиму роботи суду в умовах воєнного стану.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті дослідивши матеріали справи,

В С Т А Н О В И В

14.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» (надалі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (надалі - замовник, відповідач) укладено договір №2020-1409 (далі - договір), за умовами п.п.1.1 якого предметом договору є регламентування взаємовідносин між перевізником та замовником, що виникають при плануванні, розрахунках та здійсненні міжнародних та внутрішніх (по Україні) автомобільних перевезень вантажів та надання інших послуг пов`язаних з автомобільними перевезеннями вантажів.

Відповідно до п.2.1 договору передбачено, що перевезення виконується перевізником на підставі заявок замовника на перевезення вантажів (далі-заявки). Заявка повинна містити таку інформацію: дата, час, місце завантаження; найменування відправника вантажу; найменування, характер вантажу, орієнтовна вага брутто, спосіб упакування; маршрут перевезення; ставка-нетто за перевезення (вартість фрахту); місце розгрузки; тип (тент,рефрижератор) та обсяг напівпричепа, що замовляється.

Замовник надає перевізнику заявку на перевезення не пізніше 48 годин (експортні перевезення), 72 години (імпортні перевезення) до моменту завантаження (після погодження всіх фінансових питань). Перевезення із завантаженнями, вивантаженнями більш ніж у 2-х місцях узгоджуються сторонами в кожному окремому випадку. Заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона засвідчена печаткою перевізника та підписана уповноваженою особою (п.2.2 договору).

Згідно п.3.1 договору, оплата за перевезення вантажу здійснюється за узгодженими ставками-нетто. Ставка-нетто за кожне перевезення вантажу встановлюється заявкою на перевезення або додатковою угодою факсом. Оригінали документів мають бути передані іншій стороні протягом 8 днів від дати підписання документа.

Замовник здійснює належні із замовника за цим договором платежі протягом 8 робочих днів від дати виставлення рахунку, підписання сторонами акту виконаних робіт, а також надання замовнику примірника CMR (при міжнародному перевезенні) або Товарно-транспортну накладну (при перевезенні по території України) з позначкою вантожоодержувача. Рахунок та акт виконаних робіт виставляється в день розвантаження автомобіля (п.3.2 договору).

За прострочення оплати рахунків за перевезення у встановлені п.3.2 договору строки замовник оплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь період прострочення (п.п.4.2.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2020, але в будь якому випадку до повного взаєморозрахунку сторін. Якщо за 3 місяця до закінчення строку дії договору одна із сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі про його закінчення, тоді договір автоматично продовжує свої дію (п.7.6 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору згідно заявок б/н від 11.01.2022, 12.01.2022, 31.01.2021, 04.02.2022, 10.02.2022, 11.02.2022, 12.02.2022, 12.02.2022, 16.02.2022, які підписані обома сторонами та засвідчені їх печатками. В заявках сторонами визначено дату та час навантаження, адреса навантаження маршрут перевезення; найменування вантажу; кількість та вид авто: адреса навантаження; митний перехід на кордоні; митниця призначення; адреса вивантаження; термін доставки вантажу; сума фрахту та строк доставки; авто на якому здійснювалось перевезення вантажу.

Згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0100857 від 17.04.2019р. позивачем (перевізник) здійснено перевезення вантажу (дріб сталева лита поліпшена ДСЛУ 1.4 ДСТУ 11964-81) за маршрутом Дружківка (Україна) - Барановичі (Білорусь) на адресу філіалу ЗАТ «Атлант» Барановський верстатобудівний завод (ВБЗ) (одержувач). Вказана накладна підписана позивачем (перевізник), відповідачем (відправник), ЗАТ «Атлант» (одержувач) та засвідчена їх печатками.

Сторонами складені та підписані обома сторонами акти надання послуг № 20 від 12.01.2022 на суму 5000 гривень, №25 від 13.01.2022 на суму 9000 гривень, №116 від 03.02.2022 на суму 35 232,23 гривень, №131 від 09.02.2022 на суму 35 111,78 гривень, №143 від 13.02.2022 на суму 35 195,60 гривень, №155 від 15.02.2022 на суму 35 066,35 гривень, №172 від 18.02.2022 на суму 35 175,47 гривень, №175 від 21.02.2022 на суму 35 231,13 гривень. Всього на загальну суму 260 078,91 гривень.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень та заперечень та засвідчений їх печатками.

Крім того, на підставі заявок перевезення вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR №925593 від 31.01.2022, CMR №925555 від 04.02.2022, CMR №925989 від 10.02.2022, CMR №925948 від 11.02.2022, CMR №106606 від 14.02.2022, CMR №684764 від 16.02.2022, CMR №0141034 від 21.02.2022, з відмітками вантажоодержувача у графі « 24» CMR про отримання вантажу. Накладні підписані позивачем (перевізник), відповідачем (відправник), та одержувачем та засвідчені їх печатками.

Позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату: №20 від 12.01.2022 на суму 5000 гривень, №25 від 13.01.2022 на суму 9000 гривень, №116 від 03.02.2022 на суму 35 232,23 гривень, №131 від 09.02.2022 на суму 35 111,78 гривень, №143 від 13.02.2022 на суму 35 195,60гривень, №155 від 15.02.2022 на суму 35 066,35 гривень, №156 від 15.02.2022 на суму 35 066,35 гривень, №172 від 18.02.2022 на суму 35 175,47 гривень, №175 від 21.02.2022 на суму 35 231,13 гривень. Всього на суму 260 078,91 гривень.

У тексті позовної заяви позивач зазначив, що сума боргу згідно із рахунками на оплату становить 260 578,91 гривень, хоча фактично сума послуг складає 260 078, 91 грн. Суд зазначає, що позивачем допущена описка у визначенні сукупної вартості наданих послуг, яка підрахована позивачем невірно.

Таким чином внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого товару за договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2020-1409 від 14.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнання позову відповідачем, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати за надані послуги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору №2020-1409 від 14.09.2020, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з перевезення, які (приписи), в свою чергу, згідно ч. 1, 2 ст. 307 ГК України передбачають можливість застосування загальних положень про перевезення вантажу.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні приписи містяться у ст. 909 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст.919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Статтею 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За приписами ст. ст. 1, 4, 5, 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Перелік даних, яка має містити вантажна накладна, встановлений у ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Як вище встановлено судом, підставою виникнення зобов`язання сторін у справі є укладений між ними договір №2020-1409 від 14.09.2020 та заявки на перевезення вантажу, в яких сторонами узгоджено основні умови щодо вантажу, маршрут перевезення та його одержувача, вартість послуг перевезення за узгодженим маршрутом, строк оплати таких послуг тощо.

Вказаний договір укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств.

Крім того, вище встановлені обставини справи свідчать, що послуги з перевезення вантажу, надання позивачем яких підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №925593 від 31.01.2022, CMR №925555 від 04.02.2022, CMR №925989 від 10.02.2022, CMR №925948 від 11.02.2022, CMR №106606 від 14.02.2022, CMR №684764 від 16.02.2022, CMR №0141034 від 21.02.2022 та актами надання послуг № 20 від 12.01.2022 на суму 5000 гривень, №25 від 13.01.2022 на суму 9000 гривень, №116 від 03.02.2022 на суму 35 232,23 гривень, №131 від 09.02.2022 на суму 35 111,78 гривень, №143 від 13.02.2022 на суму 35 195,60 гривень, №155 від 15.02.2022 на суму 35 066,35 гривень, №172 від 18.02.2022 на суму 35 175,47 гривень, №175 від 21.02.2022 на суму 35 231,13 гривень (всього на загальну суму 260 078,91 гривень), не оплачені відповідачем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 260 078,91 гривень. При цьому, жодних заперечень щодо наявності вказаного боргу, доказів, що спростовують його наявність, відповідачем до суду не надано.

За приписами частин першої, другої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов`язання щодо перевезення вантажу за договором виконав, матеріали справи не містять доказів наявності заперечень щодо отриманого вантажу, а також порядку перевезення та інших зауважень, на момент його фактичної передачі. За висновками суду, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав, а тому є підстави виникнення обов`язку у останнього щодо здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення.

За висновками суду, свої грошові зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги з перевезення вантажу всупереч вимог ст.ст.526, 530, 916 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Зокрема, доказів перерахування на користь позивача грошових коштів в сумі 260 078,91 гривень всупереч вимог ст.ст.74, 80 Господарського процесуального кодексу України відповідачем до справи не надано.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог не надав.

Отже, на підставі вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» про стягнення боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 260 078,91 гривень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 99 876,72 гривень пені за період з 03.03.2022 по 31.01.2023 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 4.2.4 договору передбачено, що за прострочення оплати рахунків за перевезення у встановлені п.3.2 договору строки замовник оплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за весь період прострочення.

З розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував пеню у розмірі 99 876,72 гривень за період з 03.03.2022 по 31.01.2023.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

До вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Одночасно, строки, визначені, зокрема, ст. 232 ГК України, а також ст. 258 ЦК України, згідно з п. 7 розд. IX «Прикінцеві положення» ГК України, п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідно, продовжені на строк дії карантину, який був введений на території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) з 12.03.2020 (постанова КМУ від 11.03.2020 № 211) та який діє (продовжений) 30.06.2023 (постанова КМУ від 25.04.2023 № 383).

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, суд визнає його арифметично невірним, оскільки позивач нарахував пеню на борг у розмірі 260 578,91 гривень, тоді як судом встановлено, що сума боргу складає 260 078,91 гривень.

Таким чином, сума пені, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає 99 685,04 гривень, нараховані на борг у сумі 260 078,91 гривень за період з 03.03.2022 по 31.01.2023.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 64 127,17 гривень за період березня 2022 року по січень 2023 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Згідно розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви, останнім нараховано до стягнення інфляційні втрати в сумі 64 127,17 гривень, нараховані на борг у розмірі 260 578,91 гривень, тоді як судом встановлено, що сума боргу складає 260 078,91 гривень. Крім того, позивачем не вірно визначено індекс інфляції за січень 2023 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є невірним.

На підставі чого, за розрахунком суду, інфляційні втрати, які підлягають стягненню, складають 62 404,48 гривень, нараховані на борг у розмірі 260 078,91 гривень за період з березня 2022 року по січень 2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, встановивши усі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» про стягнення 424 582,80 гривень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» про стягнення 424 582,80 гривень задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання» (85103, Донецька область, місто Костянтинівна, вулиця Інженерна, будинок 3; код ЄДРПОУ 25599771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакітрейдгрупп» (69083, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Жасмінна, будинок 5; код ЄДРПОУ 42519856) борг у сумі 260 078,91 гривень, пеню у сумі 99 685,04 гривень, інфляційні втрати у сумі 62 404,48 гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 332,53 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення

Повне рішення складено та підписано 04.01.2024.

Суддя О.О. Кучерява