Рішення

від 04.01.2024 по справі 910/8362/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.01.2024Справа № 910/8362/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ТГ"

про стягнення 37980,47 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ТГ" про стягнення за договором від 25.01.2023 № 25/1 основного боргу в розмірі 33534,96 грн., трьох процентів річних у розмірі 216,10 грн., інфляційних втрат у сумі 627,76 грн., пені в розмірі 3601,65 грн. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

21.06.2023 на електронну пошту суду та 28.06.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 33534,96 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 272,51 грн. трьох процентів річних, 627,76 грн. інфляційних втрат та 4541,96 грн. пені. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати на підставі частини 3 статті 130 ГПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відтак, оскільки дана заява позивача подана в установлені пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України строки, остання прийнята судом до розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на повному погашенні основної заборгованості, на підтвердження чого долучив відповідні платіжні інструкції.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що станом на момент пред`явлення позову до суду 24.05.2023 відповідач сплатив 23.05.2023 лише 500 грн. у рахунок погашення боргу, а решта суми боргу погашена відповідачем після пред`явлення позову до суду. Одночасно, позивачем подано заяву про розподіл судових витрат на суму 7684 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2024 провадження у справі в частині стягнення 33034,96 грн. основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки товарів № 25/1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю ветеринарі препарати, в подальшому «товар», а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору постачання товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені видаткових накладних та інших супровідних документах, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору доказом передачі партії товару у власність покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця та прикладенням печатки чи штампу покупця.

Розрахунки за товар здійснюються у строк, зазначеній у видатковій накладній (пункт 4.3 договору).

Із матеріалів справи слідує, що позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною від 21.02.2023 № РФ-0031361 на суму 24528,96 грн. (із терміном оплати до 07.03.2023) та за видатковою накладною від 28.02.2023 № РФ-0036257 на суму 12692,93 грн. (із терміном оплати до 14.03.2023).

У свою чергу, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши позивачу 3686,93 грн., а саме: 04.04.2023 - 2692,93 грн.; 06.05.2023 - 494 грн.; 15.05.2023 - 500 грн.

28.04.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо оплати товару на суму 34528,96 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними від 21.02.2023 № РФ-0031361, від 28.02.2023 № РФ-0036257 на загальну суму 37221,89 грн., з якої відповідачем сплачено 04.04.2023 - 2692,93 грн.; 06.05.2023 - 494 грн.; 15.05.2023 - 500 грн.

Згідно з календарним штемпелем АТ «Укрпошта» позивач звернувся з позовом до суду 24.05.2023, в якому просив стягнути з відповідача, зокрема, 33534,96 грн. основного боргу.

Водночас, як слідує з долучених до матеріалів справи платіжних інструкцій, відповідач сплатив 23.05.2023 на рахунок позивача 500 грн.

Таким чином, станом на момент пред`явлення позову до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 33034,96 грн.

У подальшому, відповідачем перераховано на рахунок позивача 31.05.2023 - 500 грн., 05.06.2023 - 1000 грн., 10.06.2023 - 1000 грн., 14.06.2023 - 30534,96 грн., тобто залишок основної заборгованості в сумі 33034,96 грн. сплачений відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

Судом установлено, що відповідач із пред`явленої до стягнення суми основного боргу в розмірі 33534,96 грн. сплатив частину заборгованості в сумі 500 грн. 23.05.2023, тобто до подачі позову до суду 24.05.2023, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У той же час, решта заборгованості в розмірі 33034,96 грн. погашена відповідачем вже після пред`явлення позову до суду, відтак провадження у відповідній частині підлягає закриттю через відсутність предмета спору.

Так, ухвалою суду від 04.01.2024 провадження у справі в частині стягнення 33034,96 грн. основного боргу закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

З огляду на те, що в заяві про зменшення розміру позовних вимог унаслідок сплати відповідачем суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача лише 272,51 грн. трьох процентів річних, 627,76 грн. інфляційних втрат та 4541,96 грн. пені, подальший розгляд справи здійснюється в межах зазначених вимог.

При цьому, судом прийнято до уваги, що фактично позивачем збільшено розмір нарахованої пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, порівняно із заявленим у позовній заяві.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 договору за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується і стягується за весь період прострочення платежу. В разі, якщо оплату товар прострочено більше, ніж на тридцять днів, за кожний наступний день прострочення покупець сплачує постачальнику 1 % від суми такого прострочення.

Отже, сторонами передбачено відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за весь період прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Як слідує з долученого до заяви про зменшення розміру позовних вимог розрахунку, позивачем помилково включено 14.06.2023 - день повної оплати відповідачем заборгованості, до періоду нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних за видатковою накладною від 28.02.2023 № РФ-0036257.

Відтак, за арифметичним перерахунком суду, здійсненим у межах визначеного позивачем періоду, з відповідача підлягає стягненню нарахована за видатковою накладною від 28.02.2023 № РФ-0036257 за період з 15.03.2023 до 13.06.2023 пеня в сумі 1582,27 грн. та три проценти річних у сумі 94,94 грн., а також 216,16 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 15.03.2023 до 23.05.2023 року.

В іншій частині розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за видатковою накладною від 21.02.2023 № РФ-0031361 на суму 24528,96 грн. за період з 08.03.2023 до 13.06.2023 (з урахуванням часткових оплат відповідачем боргу за цей період) здійснений правильно.

Отже, з відповідача підлягають стягненню 4524,57 грн. пені, 271,47 грн. трьох процентів річних, 627,76 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Також суд дійшов висновку покласти на підставі частини 9 статті 129 ГПК України на відповідача витрати по сплаті судового збору в частині позовних вимог, провадження по яким закрито.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. суд дійшов висновку про наступне.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання правничої допомоги від 04.01.2023 № 1/1/2023, додаткову угоду від 15.05.2023 № 1/2023 до договору від 04.01.2023 № 1/1/2023, розрахунок вартості виконаних робіт по надання правничої допомоги на суму 5000 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт від 23.05.2023 № 1 на суму 5000 грн.

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року по справі № 922/445/19 та постанови Об`єднаної палати Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року по справі № 902/347/18, для розподілу понесених судових витрат стороні необхідно подати лише договір про надання правничої допомоги та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Частиною 6 статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Натомість, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову та суми вимог, провадження по яким закрито, на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4933,50 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс" ТГ" (03189, м. Київ, вул. Здановської Юлії, буд. 73А, кв. 65; ідентифікаційний код 45093865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "O.L.KAR-АгроЗооВет-Сервіс" (23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 272В; ідентифікаційний код 33437883) 4524 (чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 57 коп. пені, 271 (двісті сімдесят одну) грн. 47 грн. трьох процентів річних, 627 (шістсот двадцять сім) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 2648 (дві тисячі шістсот сорок вісім) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 4933 (чотири тисячі дев`ятсот тридцять три) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У задоволенні позовних вимог на суму 518,43 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова