Рішення

від 03.01.2024 по справі 912/2132/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2024 рокуСправа № 912/2132/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Колісник Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2132/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика"

до Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Євгенійовича

про стягнення 17 000,00 грн,

представники:

від позивача - Спектор Ю.І., витяг з ЄДР;

від відповідача - участі не брали.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика", яка містить вимоги до Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Євгенійовича про стягнення 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в результаті неправомірних дій відповідача було порушено законодавство України в сфері безпеки дорожнього руху, чим було спричинено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" збитки в розмірі 17 000,00 грн, які були фактично сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 03.10.2022 № 117264.

Ухвалою від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2132/23 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд на 11.12.2023 на 12:00.

Протокольною ухвалою від 11.12.2023 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено судове засідання з розгляду справи № 912/2132/23 до 03.01.2024 на 12:00 год.

03.01.2024 господарський суд продовжив судове засідання. У судовому засіданні брав участь уповноважений представник позивача. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив та не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

Разом з тим, 03.01.2023 до господарського суду від представника відповідача надійшли пояснення від 02.01.2024 щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика".

У поданих поясненнях представник відповідача підтвердив укладення між сторонами 26.01.2022 Договору-заявки на перевезення вантажу № К0000040270.

В той час, пунктом 3.7. Договору-заявки на перевезення вантажу від 26.01.2022 № К0000040270, на порушення вимог якого посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика", передбачений обов`язок перевізника забезпечити наявність усіх необхідних дозвільних та інших документів для надання відповідного виду послуг, що повною мірою було забезпечено Фізичною особою-підприємцем Шевченко Дмитром Євгенійовичем.

Вимоги п. 4.6. Договору-заявки на перевезення вантажу від 26.01.2022 № К0000040270 не встановлюють відповідальності перевізника перед замовником за заподіяні йому збитки у вигляді адміністративно-господарського штрафу за порушення перевізником законодавства про перевезення вантажів.

За твердженням представника Відповідача, стягувач мав право утримати завдані йому збитки з вартості перевезення і лише в тому випадку, якщо ці збитки завдані безпосередньо під час перевезення, або вимагати компенсації понесених ним збитків у разі порушення правил габаритно-вагового контролю. У даному ж випадку збитки стягувача виникли значно пізніше - після винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.07.2022 № 331817 та жодним чином не стосуються порушення перевізником правил габаритно-вагового контролю.

Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується те, що водій ОСОБА_1 перебував із Фізичною особою-підприємцем Шевченко Дмитром Євгенійовичем у трудових відносинах, а також факт заподіяння позивачеві шкоди під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Зазначені обставини, на погляд представника Відповідача, виключають можливість задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика".

Крім того, у зазначених поясненнях міститься клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності Відповідача та/або його представника.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами, з врахуванням письмових пояснень представника відповідача від 02.01.2024.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (Замовник, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем Шевченком Дмитром Євгенійовичем (Перевізник, Відповідач) було укладено Договір-заявку на перевезення вантажу від 26.01.2022 № К0000040270 (далі - Договір, а.с. 10 оборот-11).

Відповідно до умов п. 1.1 даного Договору Замовник (Позивач) замовляє виконання послуг, а Перевізник (Відповідач) надає Замовнику послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом, а також пов`язані з таким перевезенням додаткові послуги, згідно наведених нижче параметрів, зокрема:

транспортний засіб - марки Мерседес;

державний номерний знак - НОМЕР_1 ;

водій - ОСОБА_1 ;

маршрут: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченко, 235А - Запорізька область, м. Мелітополь (згідно ТТН) / Донецька область, м. Маріуполь (згідно ТТН);

вантажовідправник - ТОВ "ФЕС УКР";

вага (брутто), об`єм - 4,4 т, 12 м.куб;

дата та час завантаження - 26.01.2022;

дата та час вивантаження - 27.01.2022.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість перевезення становить 10 000,00 грн.

Перевезення вважається виконаним після підписання Сторонами Акта наданих послуг (п. 3.6. Договору).

Згідно п. 3.7. Договору Перевізник, зокрема:

- зобов`язаний надати достовірну інформацію про габарити транспортних засобів до перевезення, а в разі надання недостовірної інформації надати за власний рахунок додаткові транспортні засоби для перевезень всього заявленого об`єму вантажу;

- зобов`язаний надати повну та достовірну інформацію про особу водія та копії документів, що посвідчують особу водія;

- несе відповідальність за дії третіх осіб, найнятих ним для виконання даного Договору, та бере на себе обов`язок надати на вимогу Замовника всю відому інформацію про найнятих ним для виконання Договору осіб;

- здійснити/забезпечити здійснення навантаження вантажу для його безпечного транспортування (у тому числі правильне і безпечне розміщення вантажу всередині транспортного засобу, правильний його розподіл між осями і належне закріплення вантажу, а також будь-які інші дії, невиконання яких може призвести до пошкодження вантажу або інших несприятливих наслідків); повідомляти про будь-які недостачі та/або пошкодження вантажів (в тому числі про пошкодження тари і упаковки) і належним чином документально фіксувати дані факти в товаросупровідних документах. Будь-які виявлені Перевізником недоліки, пов`язані з навантаженням, повинні бути заявлені ним вантажовідправнику, усунені останнім та/або належним чином документально зафіксовані Перевізником. Якщо Перевізник приймає вантаж до перевезення без будь-яких застережень, заяв, то вважається, що Перевізник прийняв вантаж для перевезення і зберігання під час перевезення в повному обсязі і в належному стані без будь-яких винятків;

- зобов`язаний самостійно оплачувати дорожні, в`їзні/виїзні збори, пов`язані із здійсненням міжнародних автомобільних перевезень вантажів тощо;

- зобов`язаний забезпечити наявність усіх необхідних дозвільних та інших документів для надання відповідного виду послуг.

Відповідно до п. 4.6. Договору будь-які штрафи, компенсації, збитки, завдані під час перевезення можуть бути утримані частково та/або у повному обсязі Замовником з вартості перевезення в односторонньому порядку. Перевізник зобов`язується, у випадку настання відповідальності Замовника за порушення габаритно-вагового контролю компенсувати Замовнику витрати, понесені у в`язку з притягненням Замовника до відповідальності за порушення таких вимог, у тому числі витрати по оплаті супутніх штрафних санкцій.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання досягнутої домовленості між Сторонами щодо перевезення вантажу - за маршрутом Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченко, буд. 235А - Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 199, було складено товарно-транспортну накладну (ТТН) від 26.01.2022 року № Р129 (а.с. 9-10).

Під час виконання перевезення за Договором, 27.01.2022 о 12:45 на автомобільній дорозі М-14 Одеса - Мелітополь - Новоазовськ ділянка "619км" посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій області Укртрансбезпеки проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт перевізника транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є Шевченко Дмитро Євгенійович .

За результатами перевірки був складений акт від 27.01.2022 № 323299 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано, що водієм зазначеного транспортного засобу - ОСОБА_3 , при здійсненні перевезення були виявленні наступні порушення: ст. 34 Закон України "Про автомобільний транспорт", п. 6.1. наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340 "Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів", п. 33 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 "Про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті", під час перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія т/з щоденним реєстраційним листком обліку праці та відпочинку водія (тахокарта) за 27.01.2022, чим порушено ст. 48 Закон України "Про автомобільний транспорт".

В акті від 27.01.2022 № 323299 вказано, що водій ОСОБА_3 з актом ознайомлений, від підпису відмовився.

В свою чергу на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" згідно постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.07.2022 № 331817 було накладено та стягнуто адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн за допущення порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону (а.с. 5 оборот).

Позивач зазначає, що внаслідок вищенаведених неправомірних дій Відповідача та водія ОСОБА_3 , який перебуває в трудових відносинах з власником транспортного засобу - Відповідачем, було порушено законодавство України в сфері безпеки дорожнього руху, чим було спричинено Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" збитки в розмірі 17 000,00 грн, які були фактично сплачені Позивачем відповідно до платіжного доручення від 03.10.2022 № 117264.

Також Позивач наголошує на тому, що Відповідач, в порушення умов Договору, не повідомив Замовника про перевірку Державної служби України з безпеки 27.01.2022 та не забезпечив водія транспортного засобу щоденним реєстраційним листком обліку праці та відпочинку водія.

Позивач звертався в порядку наказного провадження до Господарського суду Кіровоградської області з заявою від 21.07.2023 про видачу судового наказу з вимогою стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Євгеновича заборгованість в розмірі 17 000,00 грн за Договором.

21.07.2023 суд Господарський суд Кіровоградської області видав судовий наказ № 912/1258/23.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023 року судовий наказ від 21.07.2023 № 912/1258/23 скасовано за заявою Відповідача.

Зазначене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" до господарського суду з позовом у даній справі.

Вирішуючи даний спір господарський суд враховує наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Так, за змістом ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення. Так, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про транспорт" нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону України "Про автомобільний транспорт" визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги. За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що: рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14); рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, п. 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого виключно: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до абзацу першого п. 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106 (надалі - Положення № 340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно із абз. 4 п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385), водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.70 (надалі - ЄУТР), у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

За визначеннями, наведеними у пункті 1.4. розділу І Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Господарський суд враховує, що у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі № 823/1199/17 зроблено правовий висновок, згідно якого водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов`язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Таким чином, Верховний Суд виділяє лише один критерій для покладення обов`язку на водія мати при собі діючий та повірений тахограф.

Пунктом 1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв № 340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно пункту 6.1. Положення № 340 вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Аналізуючи наявний в матеріалах справи Договір та товарно-транспортну накладну від 26.01.2022 № Р129, суд встановив, що водій ОСОБА_3 здійснював перевезення вантажу автомобілем з повною масою понад 3,5 т за маршрутом Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченко, буд. 235А - Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозька, буд. 199, загальна протяжність маршруту становить майже 610 км.

Таким чином, оскільки протяжність маршруту є більшою за 50 км, а повна маса автомобіля понад 3,5 т, то такий транспортний засіб має бути обладнаний тахографом, а водій повинен мати реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарти) у кількості, що передбачено ЄУТР.

Недотримання вищезазначених положень стало підставою складення Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на водія транспортного засобу - MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_3 Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.01.2022 № 323299, яким зафіксовано відповідні порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", та в подальшому прийняття Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.07.2022 № 331817, якою накладено на Позивача штраф у розмірі 17 000,00 грн, які сплачено останнім згідно платіжного доручення від 03.10.2022 № 117264.

Варто зауважити, що приписи Інструкції № 385 та Положення № 340 не суперечать один одному, адже регулюють різні за змістом правовідносини. При цьому приписи пункту 1.4. Положення № 340 не відміняють як норм Інструкції № 385 (щодо обов`язку водія мати при собі тахокарту), так і не скасовують відповідальність, що передбачена абзацом ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Господарський суд також зазначає, що відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відповідальність до перевізника настає саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, а не за порушення регулювання робочого часу, часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку, що врегульовано Положенням № 340.

Відповідно до п. 4.6. Договору будь-які штрафи, компенсації, збитки, завдані під час перевезення можуть бути утримані частково та/або у повному обсязі Замовником з вартості перевезення в односторонньому порядку. Перевізник зобов`язується, у випадку настання відповідальності Замовника за порушення габаритно-вагового контролю компенсувати Замовнику витрати, понесені у в`язку з притягненням Замовника до відповідальності за порушення таких вимог, у тому числі витрати по оплаті супутніх штрафних санкцій.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За приписами ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

У даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, яка виявилась у недотриманні положень абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", Інструкції № 385 та Положення № 340 в частинні не обладнання транспортного засобу тахографом, а водія реєстраційними листками режиму праці та відпочинку (тахокарти); причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою Відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки Відповідача через недотримання вимог законодавства у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту; самої шкоди (адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000,00 грн); вина полягає в недотриманні вимог законодавства у сфері організації та діяльності автомобільного транспорту, що підтверджується Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.01.2022 № 323299 та Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.07.2022 № 331817 (доказів оскарження яких матеріали справи не містять).

Відповідач під час розгляду справи відсутність своєї вини не довів.

Посилання Відповідача на відсутність в матеріалах справи доказів перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з Фізичною особою-підприємцем Шевченко Дмитром Євгенійовичем спростовуються умовами п. 3.7. Договору, в якому передбачено обов`язок Перевізника нести відповідальність за дії третіх осіб, найнятих ним для виконання даного договору.

Крім того Відповідач хибно трактує положення п. 4.6. Договору з врахуванням того, що прийняттю Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.07.2022 № 331817 передувало складення Акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.01.2022 № 323299.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.94 року серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, обставини, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і Відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача 17 000,00 грн збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Євгенійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" (65104, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, буд. 86, код ЄДРПОУ 39427556) 17 000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укравтологістика" та представнику Фізичної особи-підприємця Шевченка Дмитра Євгенійовича, адвокату Ковальову А.І. до електронних кабінетів у системі "Електронний суд".

Повне рішення складено 05.01.2024.

Суддя О.Л. Бестаченко