Рішення

від 05.01.2024 по справі 915/749/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року Справа № 915/749/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)

електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua

в особі Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ 20915546)

електронна адреса: office@sunpp.atom.gov.ua

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛМЕД", вул. Кільцева, 7, м. Чернігів, 14007 (код ЄДРПОУ 24835086)

про стягнення грошових коштів в розмірі 7 737, 84 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЛМЕД" 6 448, 20 грн. основного боргу, штрафні санкції у сумі 1 289, 64 грн., з яких пені у сумі 838, 27 грн., 7 % штрафу у сумі 451, 37 грн.

Позивач просить суд стягнути витрати на оплату судового збору в сумі 2 684, 00 грн. з відповідача на користь позивача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 22.05.2023 надіслана на адресу відповідача ТОВ "ОБЛМЕД", вул. Кільцева, 7, м. Чернігів, 14007, повернута до суду поштовою установою із відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвала суду надіслана на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття належних заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

10.07.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява (вх. № 8985/23 від 10.07.2023) про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача ТОВ "ОБЛМЕД" 838, 27 грн. - пені; 451, 37 грн. - 7 % штрафу, а також 2 684, 00 грн. судових витрат.

Заява про зменшення розміру позовних вимог мотивована добровільним погашенням ТОВ «ОБЛМЕД» 6 448, 20 грн. - основного боргу.

Докази надіслання заяви з додатками на адресу відповідача подано суду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду. Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.07.2023.

15.12.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 16468/23 від 15.12.2023) про долучення виписки з банківського рахунку позивача на підтвердження факту сплати відповідачем основного боргу.

Подані документи долучено судом до матеріалів справи.

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

3.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Південноукраїнська атомна електрична станція ДП НАЕК Енергоатом та ТОВ "ОБЛМЕД" договору № 46148 від 11.01.2021 про відшкодування плати за землю, в частині відшкодування плати за землю, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 6 448, 20 грн., яку заявлено до стягнення. В зв`язку з погашенням відповідачем суми основного боргу позивачем зменшено позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Невиконання відповідачем грошового зобов`язання стало підставою для нарахування пені та штрафу відповідно до умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 530, 546 ЦК України та умовами договору.

3.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем не подано суду відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу ДП НАЕК "Енергоатом" № 01-228-н від 21.04.2022 року "Про зміну найменування ВП "Южно-Українська АЕС" з метою приведення найменування ВП "Южно-Українська АЕС" у відповідність із вимогами стандартів державної мови та правил українського правопису, з урахуванням службової записки виконавчої дирекції з правового забезпечення від 14.04.2022 № 01-142/10сл наказано перейменувати Відокремлений підрозділ "Южно-Українська АЕС" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП ЮУАЕС) на Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська АЕС" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ВП ПАЕС) без зміни функцій, організаційної структури, штатного розпису та чисельності працівників відокремленого підрозділу.

Пунктом 2 вищевказаного наказу покладено на ВП ПАЕС відповідальність за ведення та супроводження усіх виробничих, організаційно-розпорядчих, договірних, дозвільних тощо документів ВП ЮУАЕС.

Наказ оприлюднено на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" https://www.energoatom.com.ua/.

Інформація щодо зміни найменування відокремленого підрозділу внесена до ЄДРЮОФОП.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК № 002166 від 19.04.1995 на підставі рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської Ради народних депутатів від 19.04.1995 № 90 земельну ділянку площею 379,29 га передано у постійне користування Виробничому об`єднанню Південно-Українська Атомна Електростанція, м. Южноукраїнськ для будівництва і експлуатації промислової зони, складських господарств і під`їзної а/дороги до підсобного господарства.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ЮК №43.

Відповідно до додатку до Акту рішенням виконавчого комітету міської ради від 30.01.2002 № 21 змінено назву землекористувача на Державне підприємство національна атомна енергогнеруюча компанія "Енергоатом", площа земельної ділянки 369, 8784 га (запис за № 9).

14.04.2021 між ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБЛМЕД» (сторона-2) укладено договір № 46148 /63-123-SD-21-06858 про відшкодування плати за землю.

Відповідно до п. 5.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою і діє по 31.12.2022 включно в частині надання послуг, в частині розрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 5.4 договору у разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

До договору сторонами складено додаток № 1 «Розрахунок відшкодування плати за землю під час користування ТОВ «ОБЛМЕД» земельною ділянкою під об`єктом малої приватизації станція «Енсргокомплекс».

Договір з додатком підписано та скріплено печатками сторін.

Суду не надано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору «сторона-2» відшкодовує «стороні-1» плату за землю на період користування земельною ділянкою кадастровий номер 4810800000:22:006:0027, площею 1 292 м2, під об`єктом малої приватизації - станція «Енергокомплекс», що розташований за адресою: Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Гідрокомплекс, 18 (договір купівлі-продажу (приватизації) об`єкта державної власності, нотаріально посвідчений 23.09.2020 № 2120).

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка перебуває в постійному користуванні «сторони-1» у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32143341 від 20.06.2019, реєстраційний № 1859332648108.

Відповідно до п. 2.1 договору розмір відшкодування плати за землю у період перебування земельної ділянки в користуванні «сторони-2» визначається на підставі «Розрахунку відшкодування плати за землю під час користування ТОВ «ОБЛМЕД» земельною ділянкою під об`єктом малої приватизації станція «Енергокомплекс» (додаток №1 до договору) та орієнтовно становить:

на місяць 327, 91 гри. з урахуванням 20% ПДВ;

на рік - 3 934, 92 гри. з урахуванням 20% ПДВ.

Загальна вартість договору становить 8 589, 13 грн. (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 13 коп.), у тому числі ПДВ 20 % - 1 431, 52 грн. (одна тисяча чотириста тридцять одна грн. 52 коп.).

Відповідно до п. 2.2 договору підставою для розрахунків є рахунок та підписаний уповноваженими представниками Сторін двосторонній акт здачі-приймання наданих послуг, які «сторона-1» щомісячно направляє «стороні-2» цінним листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки здійснюються щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «сторони-1» протягом 20 календарних днів після одержання «стороною-2» рахунку.

Відповідно до п. 3.1.1. договору сторона-1 зобов`язана письмово повідомляти «сторону-2» про новий щорічний розмір відшкодування плати за землю у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановленої на момент укладення цього договору, розміру земельної ділянки чи розміру річної ставки земельного податку або її індексації, підтверджених нормативно-правовими документами.

Відповідно до п. 3.1.2. договору "сторона-1" зобов`язана протягом 10 робочих днів місяця, наступного за звітним, направляти "стороні-2" акт здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до п. 3.2.1 договору «сторона-2» зобов`язана своєчасно здійснювати відшкодування плати за землю в строки, зазначені в п. 2.3 договору.

Відповідно до п. 3.2.2 договору «сторона-2» зобов`язана розглянути, підписати та повернути "стороні-1" акт здачі-приймання наданих послуг протягом 10 робочих днів з дня його отримання.

Відповідно до п. 4.1 договору за несвоєчасну оплату відшкодування плати за землю «сторона-2» сплачує «стороні-1» пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7%.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 річна сума земельного податку (до сплати) за земельну ділянку з кадастровим номером 4810800000:22:006:0027, площею 209,9830 га, становить 8 733 171, 97 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору 14.12.2022 позивач листом за вих. № 05/18468 від 13.12.2022 направив на адресу відповідача рахунок на оплату №РС, 22-1712 від 30.11.2022 на суму 6 448, 20 грн. (відшкодування плати за землю 2022), що підтверджується описом вкладення з відтиском печатки відділення поштового зв`язку.

Судом встановлено, що в поданому позивачем суду повідомленні про вручення поштового відправлення не міститься жодних відміток ані про одержання відповідачем поштового відправлення, ані про відмову від поштового відправлення, ані інших причин (закінчення терміну зберігання, відсутність адресата тощо).

27.02.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. № 32/246 від 27.02.2023, в якій позивач просив відповідача протягом 10-ти банківських днів перерахувати на рахунки позивача основний борг у сумі 6 448, 20 грн. з урахуванням штрафних санкцій в сумі 980, 12 грн.

Факт надіслання претензії підтверджується поштовою накладною від 02.03.2023, чеком поштового відправлення та відтиском печатки поштового відділення на описі вкладення.

Претензія отримана відповідачем 10.03.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з банківського рахунку від 21.06.2023 відповідач ТОВ «ОБЛМЕД» 21.06.2023 перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 7 800, 00 грн. з призначенням платежу «Оплата згідно договору № 46148 від 11.01.2020 про відшкодування плати за землю».

Як зазначено судом вище, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, яку (заяву) прийнято судом.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення штрафних санкцій.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

5.1. Правове регулювання договірних відносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

5.2. Правове регулювання нарахування та стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

14.04.2021 між ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (сторона-1) (змінене найменування Відокремлений підрозділ "Південноукраїнська АЕС" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОБЛМЕД» (сторона-2) укладено договір № 46148 /63-123-SD-21-06858 про відшкодування плати за землю.

Доказів визнання недійсним договору суду не подано.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 7 737, 84 грн., а саме: 6 448, 20 грн. основного боргу, 838, 27 грн. - пені та 451, 37 грн. - 7 % штрафу.

У зв`язку з проведенням відповідачем оплати згідно договору № 46148 від 11.01.2020 про відшкодування плати за землю № 46148 від 11.01.2020 в сумі 7 800, 00 грн. (банківська виписка від 21.06.2023), позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, яка (заява) прийнята судом до розгляду.

Отже, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення штрафних санкцій.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 2.2 договору підставою для розрахунків є рахунок та підписаний уповноваженими представниками сторін двосторонній акт здачі-приймання наданих послуг, які «сторона-1» щомісячно направляє «стороні-2» цінним листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки здійснюються щомісяця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «сторони-1» протягом 20 календарних днів після одержання «стороною-2» рахунку.

Умовами п. 3.1.2. договору на сторону-1 (позивача) покладено обов`язок протягом 10 робочих днів місяця, наступного за звітним, направляти "стороні-2" (відповідачу) акт здачі-приймання наданих послуг.

Суду не подано доказів виконання позивачем умов п. 3.1.2 договору та направлення позивачем відповідачу акту здачі-приймання наданих послуг, який за умовами п. 2.2 договору є підставою для розрахунків.

Позивач в позовній заяві зазначає, що строк оплати, встановлений договором, сплив 20.12.2022. Нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем, починаючи з 20.12.2022.

За умовами п. 2.3 договору розрахунки здійснюються протягом 20 календарних днів після одержання відповідачем рахунку.

Судом також встановлено, що до матеріалів справи позивачем в якості доказів надіслання відповідачу рахунку подано супровідний лист № 05/18468 від 13.12.2022 про направлення рахунку, який фактично надіслано 14.12.2022. Водночас в поданому позивачем до матеріалів справи повідомленні про вручення поштового відправлення не міститься жодних відміток ані про одержання відповідачем поштового відправлення, ані про відмову від поштового відправлення, ані інших причин (закінчення терміну зберігання, відсутність адресата тощо). Отже, твердження позивача про те, що строк оплати, встановлений договором, сплив 20.12.2022 є безпідставними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки позивачем не виконано умови п. 2.2, п. 3.1.2 договору в частині надіслання відповідачу акту здачі-приймання надання послуг, який разом з рахунком є підставою для розрахунків (п. 2.2 договору), що свідчить про порушення позивачем ст. 629 ЦК України та умов договору, а також не доведено належними та допустимими доказами факту прострочення боржника (з якої дати настало прострочення боржника, кількість днів прострочення зобов`язання, чи тривало прострочення більше 30 днів тощо). Враховуючи, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) здійснюється за порушення виконання боржником грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав у спірному випадку для стягнення з відповідача пені та штрафу з підстав, зазначених вище.

В позові судом відмовлено.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 684, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.01.2024

Суддя Е.М. Олейняш