Рішення

від 05.01.2024 по справі 280/9129/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2024 року Справа № 280/9129/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЗАПОВІТ»

про стягнення капіталізованих платежів

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області, позивач,) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЗАПОВІТ» (далі -ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму капіталізованих платежів в розмірі 976515,58 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилається приписи ст. 110, 111, 112, 1205 Цивільного кодексу України, п. 3, 4, 8 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 №986, та пояснює, що на обліку в органах Пенсійного фонду України перебувають троє осіб, які отримують щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (трудовим каліцтвом), який стався під час їх роботи у ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ»: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, вказує, що загальна сума капіталізованих платежів складає 976515,58 грн., що підтверджується відповідним Розрахунком витрат на відшкодування шкоди потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. На підставі викладеного, оскільки страхувальник несе обов`язок щодо проведення капіталізації страхових виплат у разі припинення підприємницької діяльності, просить стягнути з відповідача суму капіталізованих платежів у розмірі 976515,58 грн.

Ухвалою судді від 06.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 07.12.2023 надав до суду відзив (вх. №54490), в якому із посиланням на приписи ст. 104, 111, 112, 1205 Цивільного кодексу України, ст. 48 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», п. 1, 2 Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 04.12.2019 №986, зазначає, що капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованих осіб, здійснюється до Пенсійного фонду України виключно у випадку ліквідації страхувальника. Звертає увагу суду, що відповідач припиняється не в процедурі ліквідації, а шляхом реорганізації внаслідок приєднання до ТОВ «Преображенське», а тому звернення ГУ ПФУ в Запорізькій області із даним позовом є необґрунтованим та безпідставним. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» 11.02.2000 було зареєстроване юридичною особою та перебувало, зокрема на обліку в Пологівському відділенні УВД ФСС України у Запорізькій області як платник страхових внесків на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Основний вид економічної діяльності відповідача: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На обліку в органах Пенсійного фонду України перебувають троє осіб, які отримують щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди, у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (трудовим каліцтвом), який стався під час їх роботи у ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ»: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), що саме відповідачем не заперечене.

ОСОБА_1 , працюючи, постраждав від нещасного випадку (трудове каліцтво) на виробництві 20 серпня 1983 року, що підтверджується Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 27.03.2012 Серія АВ №008709 та Довідкою до Акта огляду МСЕК від 27.03.2012 Серія АД №181648. Потерпілому була встановлена стійка втрата професійної працездатності 100% та І група інвалідності безстроково.

Постановою Запорізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області від 22.11.2022 №23019/416110/7071/158 та Постановою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 20.03.2023 №2906846946-2023-1 ОСОБА_1 призначено щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. Станом на 18.08.2023 сума страхової виплати на місяць складає 6905,07 грн.

ОСОБА_2 , працюючи, постраждала від нещасного випадку (трудове каліцтво) на виробництві, що стався 09 грудня 2000 року. За висновком МСЕК від 16.08.2001, потерпілій була встановлена стійка втрата професійної працездатності 20% безстроково.

Постановою Пологівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 23.03.2022 №23011/416122/7084/77 та Постановою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 20.03.2023 №1056589903-2023-1 ОСОБА_2 призначено щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. Станом на 18.08.2023 сума страхової виплати на місяць складає 1381,01 грн.

ОСОБА_3 , працюючи, постраждав від нещасного випадку (трудове каліцтво) на виробництві, що стався 07 жовтня 2012 року. За висновком МСЕК від 05.06.2018 серія АБ №0034985, потерпілому була встановлена стійка втрата професійної працездатності 25% безстроково.

Постановою Пологівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 23.03.2022 №23011/416477/76,1/28 та Постановою ГУ ПФУ в Запорізькій області від 20.03.2023 №1146357094-2023-1 ОСОБА_3 призначено перераховані щомісячні страхові виплати на відшкодування шкоди у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. Станом на 18.08.2023 сума страхової виплати на місяць складає 1772,27 грн.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 18.08.2023 внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Згідно з розрахунком потреби в капіталізації коштів ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» для відшкодування шкоди потерпілим на виробництві ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 станом на 18.08.2023 загальна потреба в капіталізації платежів по вказаному підприємству становить 976515,58 грн.

Оскільки сума капіталізованих платежів відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов`язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб`єктів підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону № 1105-XIV соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю.

Статтею 18 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Страхуванню від нещасного випадку, у відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону № 1105-XIV підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи-підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам на сьогодні проводиться відповідно до Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок № 986), і здійснюється по кожній особі з виплатою заборгованості за минулі роки і необхідності виплат майбутніх платежів.

За приписами п. 2 Порядку № 986 термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з п. 3 Порядку № 986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 7-8 Порядку № 986 капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності.

У кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Отже, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок надходження до Фонду капіталізованих платежів у випадках ліквідації страхувальників (суб`єктів підприємницької діяльності) означає, що у разі припинення страхувальник, який у процесі своєї діяльності заподіяв шкоду життю чи здоров`ю працівників зобов`язаний внести до Фонду належну таким працівникам грошову суму з урахуванням заборгованості за попередні роки та потреби у майбутніх виплатах. Визначення механізму надходження таких платежів дає змогу Фонду забезпечити створення резерву коштів для покриття витрат на страхові виплати та надання медико-соціальних послуг потерпілим, які отримали виробничі травми чи професійні захворювання на підприємствах, які ліквідовані без правонаступника.

При цьому, аналіз наведених вище норм чинного законодавства дає підстави вважати, що вимоги ч. 2 ст. 1205 ЦК України, ст. 11 Закону № 1105-XIV та положення Порядку № 986 щодо капіталізації платежів поширюються на всі випадки ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 809/1738/17 та Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 820/2837/17.

Суд зауважує, що у відносинах капіталізації платежів завжди беруть участь три учасники, а саме (1) Фонд та його робочі органи, (2) застрахована особа, тобто фізична особа, яка підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок, та (3) страхувальник, тобто роботодавець, який зобов`язаний сплачувати єдиний внесок.

Водночас, метою капіталізації платежів є задоволення вимог, що виникли із зобов`язань Фонду перед застрахованою особою, яка стала потерпілою внаслідок заподіяння їй шкоди життю та здоров`ю від нещасного випадку на виробництві.

Отже, капіталізація платежів полягає у визначенні суми коштів, яку Фонд повинен сплатити застрахованій особі (або особам, визначеним у ст. 41 Закону №1105-XIV) за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності застрахованої особи, у зв`язку з ліквідацією страхувальника.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1105-XIV (в редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ) з 01.01.2023 уповноваженим органом управління у системі загальнообов`язкового державного страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.

Разом із тим, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-XIV припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Частина 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частинами 1, 3, 5 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, суб`єкта управління державної або комунальної власності або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства.

З системного аналізу Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що наведеними статтями передбачено відмінність понять «припинення» та «ліквідації» юридичних осіб, що полягає в тому, що при припиненні юридичної особи шляхом приєднання, юридична особа, яка виникає при цьому, продовжує виконувати діяльність обох попередніх осіб та є правонаступником юридичної особи, яка припинила свою офіційну діяльність та виконує всі її обов`язки. Юридична особа ліквідується, коли її діяльність є неможливою або недоцільною, та не передбачає виникнення після себе правонаступників, що унеможливлює виконання обов`язків перед заінтересованими особами.

Статтею 1205 ЦК України встановлено, що у разі припинення юридичної особи, зобов`язаної відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, і встановлення її правонаступників виплата щомісячних платежів покладається на її правонаступників. У цьому разі вимоги про збільшення розміру відшкодування шкоди пред`являються до її правонаступників. У разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом. У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Тобто законодавством передбачена відмінність виконання обов`язків щодо відшкодування шкоди завданій каліцтвом, що полягає в тому, що при припиненні юридичної особи і встановленні її правонаступників, виплати щомісячних платежів покладається на її правонаступників, а при ліквідації щомісячні платежі мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому у встановленому законом порядку.

Зважаючи на те, що в даному випадку має місце не ліквідація ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» без правонаступництва, а припинення шляхом приєднання до ТОВ «Преображенське», яке є правонаступником всього майна, прав та обов`язків відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» капіталізованих платежів у сумі 976515,58 грн.

Крім того, під час ухвалення рішення судом враховано, що у спірних правовідносинах належних доказів звернення ГУ ПФУ в Запорізькій області до ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» із відповідною вимогою позивач не надав, внаслідок чого неможливо встановити факт відмови ТОВ «НОВИЙ ЗАПОВІТ» сплачувати капіталізовані платежі. Наведене свідчать, що відсутні докази того, що відповідач відмовлявся отримувати та сплачувати вимогу Фонду.

Суд зауважує, що невручення відповідачу вимоги ГУ ПФУ в Запорізькій області, окрім того, що відповідач не був обізнаний про обов`язок сплати капіталізованих платежів, позбавило його права висловити свої зауваження з приводу їх розрахунку та скористатися процедурою досудового врегулювання спору.

Як встановлено ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ЗАПОВІТ» (70202, Запорізька область, Пологівський район, м. Гуляйполе, вул. Спортивна, буд.32, код ЄДРПОУ 30733132) про стягнення капіталізованих платежів відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак