Рішення

від 05.01.2024 по справі 640/5814/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 року № 640/5814/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроімпорт ЛТД» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроімпорт ЛТД» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Агроімпорт ЛТД») з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту також відповідач, ЦМУ ДПС ВПП), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.12.2020 №00002380701, №00002390701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на ненаданні документів посадовим особам під час проведення перевірки, проте Товариство повідомляло відповідача, що оригінали первинних бухгалтерських документів по фінансово-господарським відносинам з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Інтерагростандарт» було вилучено Прокуратурою міста Києва. Таким чином, на думку позивача, висновки акта перевірки щодо відсутності реальності господарських операцій проведених з вказаним контрагентом є безпідставними, оскільки зроблені без дослідження первинних документів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення рішення визнано протиправними та скасовано.

Постановою Верховного Суду від 14.03.2023 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №640/5814/21 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

09 травня 2023 року справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та за результатом автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Дудіну С. О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 адміністративну справу прийнято до провадження для її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Скасовуючи вищевказані судові рішення, Верховний Суд зазначив, що надання документів на запит (вимогу) про витребування документів не є тотожним вилученню (виїмці) документів, оскільки це різні процесуальні дії, які мають різні процедури вчинення (призначення), регулюються різними правовими нормами та мають різні правові наслідки, у той час як нормою пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу документів - це їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Тобто, за твердженням Верховного Суду, надання документів на запит (вимогу) правоохоронного органу про їх витребування не є тією обставиною, з якою норма пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України пов`язує незастосовність правових наслідків ненадання платником податків контролюючому органу документів під час проведення перевірки. Такими обставинами є виключно виїмка або інше вилучення документів правоохоронними органами.

Верховний Суд зазначив, що вилучення (виїмка) документів правоохоронними органами у платника податків повинно бути підтверджено належним чином, тобто належними та допустимими доказами.

Крім того, суд касаційної інстанції також зауважив, що навіть при вилученні (виїмці) правоохоронними органами оригіналів документів, володілець таких може вимагати залишення йому копій вилучених оригіналів документів (стаття 165 Кримінально - процесуального кодексу України), а тому при самостійному (добровільному) наданні оригіналів первинних документів на запит (вимогу) правоохоронного органу є цілком доречним і таким, що відповідає інтересам платника податків, залишити в себе копії документів, які передаються, а в подальшому, за необхідності, надати такі копії до перевірки.

При цьому Верховний Суд також звернув увагу на наявність в матеріалах справи листа Офісу Генерального прокурора від 25.03.2021 №17/2/2-29661-20, яким повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження 42020100000000046 (в межах якого позивачем було передано до Прокуратури міста Києва оригінали документів по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Інтерагростандарт») відсутній як запит (вимога) прокурора про надання документів (від 21.08.2020 № 04/2/4/3-11715-20), так і лист позивача (від 18.09.2020 №21/09/20-1) про передачу нарочно первинних документів.

Верховний Суд зауважив, що суди не дослідили вказані докази, не надали їм оцінки при прийнятті рішень, як і не врахували того, що положення пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України щодо обов`язку правоохоронних чи інших органів надати для проведення перевірки контролюючому органу копії документів або забезпечення доступу до перевірки документів стосується саме вилучених документів.

Щодо саме вилучення документів у позивача по правовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Інтерагростандарт» старшим слідчим Головного слідчого управління Державної фіскальної служби України на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №1-кс/761/18544/2020 (кримінальне провадження №42020000000000478), то як встановлено судами, проведення обшуку та вилучення документів зафіксовано в протоколі обшуку від 01.10.2020 (т.1 а.с. 60-119).

При цьому, Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій також встановлено, що на запит відповідача Головним слідчим управлінням Державної фіскальної служби України листом від 19.10.2020 №4631/5/9999-03-01-16 було надано доступ до вилучених в ході проведення обшуку документів. Однак матеріали справи не містять вказаного листа про надання доступу до документів, які було вилучено у позивача. В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що документи, які вилучено і до яких надано доступ, наведено в додатку №2.1 до акта перевірки. Згідно вказаного додатку такими документами є виключно видаткові накладні за серпень 2020 року і в таких відсутні підписи та печатки обох сторін (підприємств).

Верховний Суд звернув увагу на те, що судами вказані обставини, як і докази, не досліджувались, не встановлено, які ж саме документи по правовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Інтерагростандарт» було вилучено у позивача, за який період, та чи надавався доступ відповідачу до вилучених документів, та до яких саме.

З огляду на вищевказане, Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій нівелюють приписи матеріального закону та не свідчать про дотримання процесуального закону як щодо встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), так і щодо стандартів доказування, а саме: оцінки доказів та обставин, які можуть свідчити про недопустимість чи допустимість доказів, які використано судом для встановлення фактів та не встановлення обставин, що складає предмет доказування у даній справі.

З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд дійшов до висновку про не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не дослідження доказів, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Усною ухвалою суду від 24.10.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 05.12.2023 представники сторін надали усні пояснення по справі. Представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі, а представник відповідача заперечував проти позову.

Суд зазначає, що під час виступу представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, які не були зазначені у позовній заяві в якості підставі позову, як-то: порушення контролюючим органом строків проведення перевірки тощо. При цьому письмової заява про зміну підстав позову представник позивача суду не надав.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, оскільки позивачем не було подано до суду письмової заяви про зміну підстав позову, а також враховуючи, що процесуальний строк для подання такої заяви обмежено підготовчим провадженням, яке у цій справі було закрито 24.10.2023, розгляд та вирішення цієї справи здійснюється судом виключно з урахуванням підстав позову, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні 05.12.2023 представник позивача подав клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечував проти задоволення цього клопотання.

Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене, суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання від 05.12.2023, вирішив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» (ідентифікаційний код 35917124, місцезнаходження: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 42) є юридичною особою, зареєстрованою 25.04.2008, та перебуває на обліку як платник податків в ЦМУ ДПС ВПП. Основним видом діяльності за КВЕД є - 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.

Наказом ОВПП ДПС від 28.09.2020 №110 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД».

Головним державним ревізором-інспектором на адресу ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» направлено запит №1 від 30.09.2020 про надання документів для перевірки, у відповідь на який позивач листом від 02.10.2020 №02-10 повідомив, що 01.10.2020 на підставі ухвали по справі №1-кс/761/18544/2020, винесеної слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук у приміщеннях позивача. 10.09.2020 позивачем отримано вимогу від 21.08.2020 №04/4/11715-20 в порядку ст. 36, 93 КПК щодо надання оригіналів документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» за 2019-2020 роки, в рамках якої ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» передано документи згідно листа від 18.09.2020 №21/09/20-1. Станом на 02.10.2020 позивач приводить до відповідності всі реєстри документів, що були перекладені по кабінетах ТОВ «ТЛ «Агроімпорт ЛТД» під час обшуку.

Означений лист містить відмітку про отримання 05.10.2020 посадовою особою контролюючого органу.

З вимоги Прокуратури міста Києва від 21.08.2020 №04/2/4/3-11715-20, адресованої ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» вбачається, що прокуратурою міста Києва здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 10.02.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020100000000046, за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України… При розслідуванні злочину виникла необхідність у встановленні обставин здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» та інших суб`єктів господарювання; посадових осіб, які здійснювали операції по розрахунковим рахункам товариств, належність підписів службових осіб товариств і печатки товариства, відповідності між фактичними показниками фінансово-господарської діяльності товариств та показниками, зазначеними у документах, які були надані для отримання кредиту, та іншого.

Враховуючи викладене, у зв`язку з необхідністю, що виникла в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, прокуратура просила надати у десятиденний строк з дня отримання даного запиту наступні оригінали документів:

- щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД» з ТОВ «Торговий Дім «Інтерагростандарт» (код ЄДРПОУ 38244851) за період 2019-2020 рік, а саме: договори (додатки до договорів, банківські виписки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), додаткові угоди, специфікації до них, видаткові накладні, акти прийому-приймання виконаних робіт (наданих послуг) або товарів, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують завантаження/розвантаження та транспортування ТМЦ, платіжні документи, акти проведення взаємозаліків, сертифікати, паспорти якості, документи листування між представниками та посадовими особами (в т.ч. роздруківки електронних документів), документів, підтверджуючих повноваження отримувача товару (робіт, (робіт, послуг), по вищевказаному контрагенту, а також документів на подальшу реалізацію (використання в виробництві, зберігання на складі) придбаної продукції (робіт, послуг і т.д.);

- інформацію щодо листування зі структурними (територіальними) підрозділами Державної фіскальної служби (раніше - органів доходів і зборів України), іншими контролюючими та правоохоронними органами (отриманих запитів та наданих відповідей, будь-яких інших матеріалів, що підтверджують спілкування, взаємодію, контроль) щодо здійснення ними перевірок та будь-яких інших контрольно-перевірочних заходів стосовно зазначених фінансово господарських операцій, в т.ч. проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних), фактичних перевірок та зустрічних звірок, проведення заходів в рамках кримінально-процесуального законодавства (обшуків, вилучення документів, ТМЦ, інших слідчих та процесуальних дій), проведення контрольних заходів при митному оформленні товарів, коригування митної вартості товару, складання протоколів про порушення митних правил, тощо (документи надати в оригіналах);

- інформацію щодо наявного рухомого/нерухомого майна, грошових коштів, цінних паперів, інших активів, залишків ТМЦ, що знаходяться на балансі або використанні підприємства та їх місцезнаходження (в т.ч. офісних, складських та інших приміщень) за весь період діяльності.

Крім цього, повідомлено, що у разі відмови у видачі, зазначених у вимозі, документів, можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені п.п. 5, 6 ст.131 КПК України.

Листом ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» від 18.09.2020 №21/09/20-1 з відміткою «Отримав», підписом та прізвищем « М. Сорока » без дати та вхідного номера Прокуратури міста Києва у відповідь на вимогу від 21.08.2020 №04/2/4/3-11715-20 передано затребувані документи (за наявності - оригінали, за відсутності - копії) з відміткою про відсутність інших документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт», а саме: договори від 01 лютого 2019 року, від 05 лютого 2020 року, від 20 липня 2020 року, від 27 липня 2020 року, від 07 серпня 2020 року, від 26 серпня 2020 року, від 01 вересня 2020 року, від 07 вересня 2020 року, від 14 вересня 2020 року, від 03 січня 2020 року, від 26 січня 2018 року, від 03 січня 2019 року; рахунки на оплату за лютий - березень 2020 року, червень-вересень 2020 року, видаткові накладні за січень-лютий 2020 року, червень 2020 року, рахунки-фактури за січень-лютий, червень 2020 року, специфікації за січень-лютий, червень 2020 року, прибуткові накладні за січень-лютий 2019 року, вересень 2019 року, листопад-грудень 2019 року, рахунки на оплату за січень-лютий 2019 року, вересень-листопад 2019 року (812 документів згідно Додатку №1 та 47 документів згідно Додатку №2).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22.09.2022 у справі №761/29607/20 надано старшому слідчому з ОВС 3-го ВУРКП ГСУ ДФС України та слідчим, які увійшли до складу слідчої групи у кримінальному провадженні №42020000000000478 дозвіл на проведення в офісному приміщенні, яке фактично використовують службові особи, ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» з метою відшукання, встановлення та вилучення фінансово-господарських документів по взаємовідносинам з ТОВ «Альтдел», а також інші документи та інше можливе знаряддя створення мнимих фінансових операцій.

Відповідно до протоколу обшуку від 01.10.2020 позивачу в рамках проведення обшуку запропоновано видати речі та документи по взаємовідносинам з ТОВ «Альтдел». У зв`язку з відмовою (частковим наданням) того, що вимагається, проведено обшук, у ході якого виявлено:

- товарно-транспортні накладні за вересень 2019 року між вантажовідправником ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» та замовником ТОВ «ТД «Інтерагростандарт»;

- оригінал вимоги Прокуратури міста Києва від 21.08.2020 №04/2/3-11715-20, на яку листом позивача від 18.09.2020 №21/09/20-1 надано оригінали документів за 2019-2020 роки, укладених між позивачем та ТОВ «ТД «Інтерагростандарт»;

- оригінал вимоги Прокуратури міста Києва від 21.07.2020 №04/2/4/3-103-вих20, на яку позивачем надано оригінали документів листом від 23.07.2020 №23/07/20-1 по взаємовідносинам до ТОВ «Агрегатний стан», ТОВ «Оптімал Трейдінг» та іншими підприємствами;

- видаткові накладні, рахунки на оплату, копії податкових накладних та листа з квитанціями №2 за грудень 2018 - січень 2019 року по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт», специфікації до договорів поставки;

- специфікації, видаткові накладні по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» без підписів, без печаток;

- копії транспортних інструкцій;

- додатки до договору поставки від 07.08.2020 №2020-0708/1, акти приймання-передачі майна, специфікації до договорів, замовлення постачальнику, рахунки на оплату, укладеного між позивачем та ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» без підписів;

- специфікацію та рахунок на оплату від 05.02.2020;

- документи по взаємовідносинам з ТОВ «Овруч Стоун».

Документи, укладені між позивачем та, зокрема, ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» вилучено як тимчасово вилучене майно.

ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» листом від 02.10.2020 №01-10 на запит відповідача №1 від 30.09.2020 щодо надання документів до перевірки зазначило про проведення у його приміщеннях обшуків на підставі ухвали від 01.10.2020 №1-кс/761/18544/2020 та про передачу документів на виконання вимоги Прокуратури міста Києва від 21.08.2020 №04/2/4/3-11715-20 листом від 18.09.2020 №21/09/20-1. До листа позивачем долучено, зокрема, копії вимоги, відповіді на вимогу, ухвали, протоколи обшуку та вказано, що копії документів не були збережені.

Офісом великих платників податків ДПС направлено до Головного слідчого управління ДПС запит від 05.10.2020 №21957/7/28-10-07-01 з проханням розглянути питання надання доступу до вилучених документів або отримання їх копій для завершення документальної перевірки ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД».

ДФС України листом від 19.10.2020 №4631/5/99-99-03-01-16 у відповідь на означений лист від 05.10.2020 повідомило, що ГСУ ДФС України надасть відповідачу доступ до документів ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», вилучених в ході обшуку відповідно до протоколу обшуку від 01.10.2020 та отримання копій документів, які необхідні для завершення документальної перевірки.

Відповідачем направлено на адресу Прокуратури міста Києва повторний запит від 23.10.2020 №6294/9/28-10-07-01-01 про надання доступу до документів, в якому зазначено, що на запит від 05.10.2020 №5872/9/28-10-07-01 відповіді не отримано. В означеному запиті відповідач з посиланням на пункт 85.9 статті 85 ПК України просив надати копії вилучених документів або доступ до них працівникам ОВПП ДПС.

Посадовими особами відповідача, з посиланням на пункт 44.6 статті 44 ПК України, складено акт від 03.11.2020 про ненадання документів в ході документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», в якому зазначено, що станом на 03.11.2020 позивачем не надано до перевірки інформацію та її документальне підтвердження на запит від 24.10.2020 №4.

Позивачем подано до контролюючого органу заперечення від 03.11.2020 №03-11-2 на акт про ненадання документів, в яких зазначено, що оригінали таких документів були вилучені на вимогу прокуратури міста Києва від 21.08.2020 №04/2/4/3-11715-20 та відповідно до протоколу обшуку від 01.10.2020, проведеного в рамках кримінального провадження №42020000000000478, зареєстрованого в ЄРДР 12.03.2020. Вказана інформація була надана під час надання відповіді на запит №4 від 29.10.2020 та у відповіді на листи №33856/10/28-10-04-01-02-11, від 16.10.2020 №33188/10/28-10-04-01-02-11 від 07.10.2020. Заперечення отримані відповідачем 03.11.2020.

Посадовими особами відповідача складено акт про ненадання документів в ході документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» від 11.11.2020 №36/28-10-07-01-01.

Позивачем подано до контролюючого органу заперечення від 11.11.2020 №11-11-2 на акт про ненадання документів про неможливість надання таких документів до перевірки у зв`язку з їх вилученням.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 18.11.2020 №334/28-10-07-01-02 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні у Декларації за серпень 2020 року від`ємного значення з ПДВ встановлено порушення ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, що призвело до:

- завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 36607959 грн;

- заниження податкового зобов`язання з ПДВ до сплати на суму 14233719 грн;

- пункту 121.1 статті 121 ПК України, яким передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

З акта перевірки вбачається, що позивачем віднесено до податкового кредиту в декларації за серпень 2020 року від 17.09.2020 №9235800795 суму податку на додану вартість у розмірі 50841678 грн, яка згідно додатку №5 до згадуваної податкової декларації сформована за рахунок взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Інтерагростандарт».

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивачем до перевірки не було надано первинних документів, які б підтверджували реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ «Торговий дім «Інтерагростандарт».

Листом ОВПП ДПС від 09.12.2020 №38257/10/28-10-07-01-01-17 за наслідками розгляду заперечень позивача на акт перевірки висновки акта перевірки залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Податковим повідомленням-рішенням ОВПП ДПС від 11.12.2020 №00002380701 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 21350578,50 грн, у тому числі за основним платежем 14233719,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 7116859,50 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ОВПП ДПС від 11.12.2020 №00002390701 позивачу зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 36607959,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ОВПП ДПС від 11.12.2020 №00002400701 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 грн за порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Рішенням ДПС України від 17.02.2021 №3732/6/93-00-06-01-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 11.12.2020 №№ 00002380701, 00002390701 та 00002400701 - без змін.

Листом Офісу Генерального прокурора від 25.03.2021 №17/2/2-31328ВИХ-21 відповідачу надано відповідь, в якій вказано про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020000000002419 від 11.12.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 212, частиною першою статті 365 КК України, в рамках якого перевіряються обставини щодо можливого вчинення неправомірних дій працівниками Прокуратури міста Києва, які полягають у вилученні первинних бухгалтерських документів окремих суб`єктів господарювання з метою унеможливлення проведення перевірки податкового законодавства органами ДПС.

У листі зазначено, що листом від 18.09.2020 позивачем передано нарочно прокурору відділу прокуратури м. Києва Сороці М.В. документи, пов`язані зі взаємовідносинами позивача з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» у відповідь на його запит від 21.08.2020, направлений в рамках досудового розслідування №42020100000000046 від 10.02.2020 за частиною третьою статті 212 КК України. Однак, запит прокурора Сороки М.В. в матеріалах означеного кримінального провадження відсутній, як і вказаний вище лист ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД».

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, зазначає таке.

Однією з підстав позову ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» зазначено порушення відповідачем порядку проведення перевірки, терміни проведення якої, на його думку, мали б бути перенесені контролюючим органом до дати отримання копій вилучених у позивача первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» в силу покладеного на відповідача пунктом 85.9 статті 85 ПК України обов`язку.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень. Підставам позову такого змісту, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками перевірки, - переходити до перевірки підстав позову, пов`язаних з оспорюванням висновку контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення (порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган).

Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частині другій статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18.

Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, в першу чергу судом досліджується питання наявності чи відсутності порушень відповідачем вимог законодавства під час проведення перевірки.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

З метою реалізації своїх функцій, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК України.

Отже надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Згідно з пунктом 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у разі, якщо до початку або під час проведення перевірки здійснено виїмку оригіналів первинних документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, або інше вилучення їх правоохоронними органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них. Перенесення термінів перевірки є обов`язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки.

Водночас, передумовою для перенесення термінів перевірки у цьому випадку законодавець зазначив виключно відсутність документів внаслідок їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

У Податковому кодексі України немає визначення поняття вилучення документів правоохоронними органами.

Поряд з цим питання вилучення (виїмки) документів врегульовано положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 159 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку); тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов`язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. На вимогу володільця особою, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів (частини третя та четверта статті 165 Кримінального процесуального кодексу України).

Отже у разі вилучення (виїмки) оригіналів або копій документів володільцю таких надається опис вилучених документів чи їх копій, а також на вимогу володільця має бути залишено копії вилучених оригіналів документів.

Факт вилучення документів відображається у протоколі слідчої дії.

З аналізу вказаних норм вбачається, що вилучення (виїмка) документів може бути проведено виключно на підставі ухвали слідчого судді, суду і таке вилучення (виїмка) має бути підтверджено документально, описом, протоколом слідчої дії, тощо.

Також частиною другою статті 93 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже у разі надходження запиту (вимоги) про витребування (надання) документів від правоохоронного органу (сторони обвинувачення) органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, службові та фізичні особи надають запитувані документи, відомості, речі та інше.

Водночас, як зазначено у висновках Верховного Суду, надання документів на запит (вимогу) про витребування документів не є тотожним вилученню (виїмці) документів, це різні процесуальні дії, мають різні процедури вчинення (призначення), регулюються різними правовими нормами та мають різні правові наслідки.

Як вже зазначалось вище, нормою пункту 44.6 статті 44 ПК України передбачено єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу документів - це їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Тобто, надання документів на запит (вимогу) правоохоронного органу про їх витребування не є тією обставиною, з якою норма пункту 44.6 статті 44 ПК України пов`язує незастосовність правових наслідків ненадання платником податків контролюючому органу документів під час проведення перевірки. Такими обставинами є виключно виїмка або інше вилучення документів правоохоронними органами.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що вилучення (виїмка) документів правоохоронними органами у платника податків повинно бути підтверджено належним чином, тобто належними та допустимими доказами.

Крім того, навіть при вилученні (виїмці) правоохоронними органами оригіналів документів, володілець таких може вимагати залишення йому копій вилучених оригіналів документів (стаття 165 Кримінального процесуального кодексу України), а тому при самостійному (добровільному) наданні оригіналів первинних документів на запит (вимогу) правоохоронного органу є цілком доречним і таким, що відповідає інтересам платника податків, залишити в себе копії документів, які передаються, а в подальшому, за необхідності, надати такі копії до перевірки.

Саме такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові у цій справі, які підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні даного спору.

Водночас, позивачем не надано суду жодних пояснень, які б підтверджувалися доказами, щодо вчинення ним дій, які б відповідали його інтересам, зокрема, копіювання первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт», зазначених у листі від 18.09.2020 №21/09/20-1 як такі, що надані на вимогу Прокуратури міста Києва від 21.08.2020 №04/2/4/3-11715-20, або ж направлення до ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» запитів про надання копій таких документів.

На противагу означеному, матеріали справи містять копію листа Офісу Генерального прокурора від 25.03.2021 №17/2/2-29661-20, яким повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження 42020100000000046 (в межах якого позивачем було передано до Прокуратури міста Києва оригінали документів по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Інтерагростандарт») відсутній як запит (вимога) прокурора про надання документів (від 21.08.2020 № 04/2/4/3-11715-20) так і лист позивача (від 18.09.2020 №21/09/20-1) про передачу нарочно первинних документів.

Київською міською прокуратурою листом від 09.08.2023 №31/3-167ВИХ-23 на виконання вимог ухвал суду від 15.06.2023 та від 25.07.2023 повідомлено про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021100000000240 від 06.04.2021 за фактом втрати службовими особами прокуратури міста Києва частини матеріалів кримінальних проваджень №12020100020000604 та №42020100000000046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочато на підставі рапорта прокурора та висновку службового розслідування від 25.02.2021. Перелік документів, що могли бути втрачені, час, місце та інші обставини, визначені статтею 91 КПК України, підлягають встановленню в ході розслідування.

Висновком службового розслідування щодо можливості втрати частини матеріалів кримінальних проваджень №12020100020000604 та №42020100000000046 від 25.02.2021, затвердженого керівником Київської міської прокуратури О. Кіпер 25.02.2021 (далі по тексту - висновок), в частині, що стосується цієї справи, встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42020100000000046 прокурором Сорокою М.В. 21.08.2020 скеровано вимогу в порядку статей 36, 93 КПК України керівнику ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» щодо надання оригіналів документів по взаємовідносинам вказаного підприємства з іншими суб`єктами господарювання. Відповідно до листа ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» №21/09/20-1 від 18.09.2020 (згідно додатків) прокурор Сорока М.В. отримав документи нарочно.

Згідно листа директора ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» Дубовенко В.В., отриманого під час проведення службового розслідування, підтверджено факт надання на вимогу, зокрема, прокурора Сороки М.В. документів згідно означеного вище запиту. На даний час документи ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» не отримано.

Оскільки відповідно до інформації відділу документального забезпечення Київської міської прокуратури від 03.02.2021 матеріали та листи від ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» №21/9/20-1 від 18.09.2020 та №23/07/20-1 від 23.07.2020 в Київській міській прокуратурі не значаться серед зареєстрованих, означене свідчить про отримання документів прокурором Сорокою М.В. в порушення вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.02.2016 №103.

З метою з`ясування обставин можливої втрати частини кримінальних проваджень, зокрема №42020100000000046, до Київської міської прокуратури здійснювався виклик прокурора Сороки М.В., який в телефонній розмові повідомив, що перебуває за межами міста Києва, конкретних подій щодо обставин проведення службового розслідування, тобто отримання документів від позивача та їх подальшого руху не пригадав, щодо надання пояснень повідомив, що не може визначити, коли він повернеться до м. Києва, причину та конкретні дату та час явки для надання пояснень не вказав, тобто, фактично на пропозицію з`явитись для надання пояснень відмовився. Із займаної посади звільнений 09.09.2020.

Таким чином, за результатами службового розслідування знайшов своє підтвердження факт втрати частини матеріалів, зокрема кримінального провадження №42020100000000046 у тому, що прокурор Сорока М.В. під час виконання своїх службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуванням, 21.07.2020 за №04/2/4/3-103-вих20 здійснив запит керівнику ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» з метою витребування оригіналів фінансових документів. Надалі, Сорока М.В. у невстановленому місці отримав згідно запиту нарочно витребувані документи, що завізував власним підписом (без зазначення дати) у супровідному листі ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД».

Разом з цим, у прошення вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.02.2016 №103, а також Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 12.02.2019 №27, не зареєстрував, отримані матеріали до кримінального провадження №42020100000000046 не долучив, у зв`язку з чим частина матеріалів кримінального провадження була втрачена і встановити їх місцезнаходження не виявилось можливим.

Тобто, з наданих Київською міською прокуратурою листа та висновку вбачається відсутність документів у матеріалах кримінального провадження №42020100000000046, які зазначені у листі ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» від 18.09.2020 №21/09/20-1 як такі, що надані на вимогу від 21.08.2020 №04/2/4/3-11715-20.

Як вже зазначалось судом, пунктом 44.6 статті 44 ПК України імперативно визначено єдине виключення при застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу документів - це їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами.

Водночас, надання позивачем копії листа від 18.09.2020 №21/09/20-1 про передачу Прокуратурі міста Києва оригіналів документів по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» з відміткою прокурора Сороки М. про їх отримання без зазначення дати такого отримання, без наявності вхідних номеру та дати Прокуратури міста Києва про отримання, як і відсутність таких документів у матеріалах кримінального провадження № 42020100000000046 не підтверджують факт їх виїмки чи іншого вилучення, оскільки як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, зазначені у листі ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» від 18.09.2020 №21/09/20-1 документи надані позивачем самостійно, а не були вилучені правоохоронними органами.

Як наслідок, у контролюючого органу не виникло встановленого пунктом 85.9 статті 85 ПК України обов`язку перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за спірний період до отримання копій документів або забезпечення доступу до них правоохоронними органами щодо первинних документів, зазначених у листі ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» від 18.09.2020 №21/09/20-1.

Щодо вилучення документів у позивача по правовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Інтерагростандарт» старшим слідчим Головного слідчого управління Державної фіскальної служби України на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №1-кс/761/18544/2020 (кримінальне провадження №42020000000000478), то, як встановлено судом, проведення обшуку та вилучення документів зафіксовано в протоколі обшуку від 01.10.2020.

Матеріалами справи підтверджено, що на запит відповідача Головним слідчим управлінням Державної фіскальної служби України листом від 19.10.2020 №4631/5/9999-03-01-16 було надано доступ до вилучених в ході проведення обшуку документів. Означений лист надано відповідачем на вимогу суду, копія якого міститься в матеріалах справи.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що документи, які вилучено і до яких надано доступ, наведено в додатку №2.1 до акта перевірки. Згідно вказаного додатку такими документами є виключно видаткові накладні за серпень 2020 року, при цьому в таких документах відсутні підписи та печатки обох сторін (підприємств).

На виконання вимог ухвали суду від 19.05.2023 відповідачем долучено до матеріалів справи фотокопії документів, до яких контролюючому органу листом ГСУ ДФС від 19.10.2020 №4631/5/9999-03-01-16 було надано доступ, на 507 аркушах.

Дослідивши подані відповідачем копії документів, судом встановлено, що такими документами є:

- видаткові накладні, в яких зазначено постачальником ТОВ «ТД «Інтерагростандарт», покупцем - ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД», які не містять жодних підписів та печаток, без зазначення дати та номеру довіреності на отримання ТМЦ, за липень, серпень, вересень 2020 року;

- товарно-транспортні накладні за серпень 2020 року з підписом у графі «отримав водій/експедитор» без зазначення П.І.Б. водія, з підписом у графі «відпуск дозволив», без зазначення посади та П.І.Б та з печаткою позивача (вантажовідправник) і зазначенням вантажоодержувачем ТОВ «ТД «Інтерагростандарт»;

- специфікації до договору поставки №2020-2007/01 від 20.07.2020 та №АІ-00009 від 03.01.2020 без підписів, печаток та інших ідентифікуючих ознак підписантів;

- додатки до договору поставки №2020-0708/01 від 07.08.2020 без підписів та без печаток;

- акт приймання-передачі до договору зберігання №27/04/20-3 від 27.04.2020;

- замовлення без підписів та без печаток за липень 2020 року;

- рахунки на оплату без підписів та без печаток за серпень, вересень 2020 року.

Перелік таких документів міститься щодо ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» міститься у протоколі обшуку від 01.10.2020 як такі, що вилучені в ході проведення обшуку.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Водночас, у зв`язку з відсутністю у досліджених судом під час розгляду справи та контролюючим органом під час проведення перевірки документах таких обов`язкових реквізитів як підписи та печатки обох підприємств, означені документи не є первинними документами у розумінні положень частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не можуть бути підтвердженням реальності здійснення господарських операцій за період, що перевірявся.

Відсутність в матеріалах справи копії листа ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» від 02.01.2019 з квитанцією та копій транспортних інструкцій, які зазначені у протоколі обшуку від 01.10.2020, свідчить про те, що відповідачем такі документи не досліджувались.

Водночас, на переконання суду, на підставі таких документів неможливо дослідити реальність вчинення господарських операцій між сторонами, з урахуванням чого їх відсутність під час проведення перевірки не призвела до неправильних висновків контролюючого органу щодо предмета перевірки.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, судом досліджено перелік документів, вилучених у позивача відповідно до протоколу обшуку від 01.10.2020, та доступ до яких у подальшому було надано відповідачу для проведення перевірки.

При цьому, суд зазначає, що, незважаючи на те, що Додаток №2.1 до акта перевірки не містить перелік усіх документів, до яких відповідачу було надано перевірку, копії таких документів долучено ним до матеріалів справи як перелік перевіряємих контролюючим органом під час проведення перевірки.

Суд зауважує, що у зв`язку з невідповідністю таких документів вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», такими документами не може бути підтверджено реальність здійснення господарських операцій за період, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «ТД «Інтерагростандарт», а тому відсутність їх повного переліку у додатку до акта перевірки не могла вплинути на правильність висновків відповідача у спірних відносинах.

Щодо звернення контролюючого органу листами від 05.10.2020 №5872/9/28-10-07-01 та від 23.10.2020 №6294/8/28-10-07-01-01 до Прокуратури міста Києва про надання копій документів ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД» та проведення перевірки і складання акта перевірки без надання відповіді на такі запити, суд зазначає, що оскільки такі документи не були вилучені правоохоронними органами, у відповідача, відповідно, не виникло обов`язку перенесення термінів проведення перевірки до отримання копій документів або забезпечення доступу до них правоохоронними органами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач під час проведення перевірки діяв у відповідності до встановлених ПК України вимог, а тому доводи позивача щодо порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки не знайшли свого документального та нормативного підтвердження під час судового розгляду справи.

По суті виявлених порушень суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства. При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що господарські операції для формування податкового обліку мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. При цьому сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка полягає в тому, що такі правові наслідки, як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 20.02.2018 у справі №818/920/17, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18.

Дослідивши наявні у справі докази, виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Крім того, такі первинні документи повинні відповідати законодавчо встановленим до них вимогам, а також потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Водночас, матеріали справи не містять жодних складених належним чином первинних документів за результатами здійснення господарських взаємовідносин із контрагентом TOB «ТД «Інтерагростандарт».

Оскільки, як вже зазначалося судом, наявні в матеріалах справи копії документів не містять обов`язкових реквізитів, що унеможливлює дослідження їх як первинних документів, оформлених між позивачем та ТОВ «ТД «Інтерагростандарт».

При цьому, суд зауважує, що виходячи з додатку 2 до акта перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», відповідачем під час проведення перевірки були досліджені накази по підприємству, податкова декларація з ПДВ за серпень 2020 року, картки по бухгалтерським рахункам 37, 36, 63, 68, 70, 311, реєстр платіжних доручень, здійснено аналіз АІС «Податковий блок» та досліджено документи, вилучені відповідно до протоколу обшуку від 01.10.2020, доступ до яких надано відповідачу листом ДФС від 19.10.2020.

Первинні документи відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України (договори, специфікації, видаткові накладні, рахунки на оплату, тощо) у позивача відсутні.

З проведеного аналізу інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку з відсутністю відомостей щодо наявності у ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» права власності на нерухоме майно, відповідач дійшов висновку, що власних складських приміщень у ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» не встановлено.

Податкові декларації зі сплати земельного податку та орендної плати за землю до ДПІ за основним місцем обліку не подавались, що свідчить про неможливість вирощування олійних та зернових культур (кукурудза).

Згідно отриманої відповідачем відповіді від 04.11.2020 №1144 ДП «Держреєстри України» інформації з основного реєстру та реєстру зернового складу з 01.08.2019 по 31.08.2020, у т.ч. по контрагенту (постачальнику) ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» та його постачальники протягом вказаного періоду не оформлювали складські документи щодо зберігання (зміни власності) таких видів зерна як кукурудза на будь-яких зернових складах на території України. Таким чином, у періоді взаємовідносин позивача з ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» (серпень 2020 року) на зернових складах не встановлено зберігання кукурудзи у зазначених обсягах реалізації позивачу.

Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів листом від 09.11.2020 №17.3-3/216927 повідомлено, що згідно з даними уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми за ТОВ «ТД «Інтерагростандарт» не зареєстровані.

Водночас, суд зазначає, що норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Проте, такі висновки не впливають на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів із господарською діяльністю позивача.

Суд враховує, що висновки акта перевірки щодо відповідності критеріям ризиковості контрагентів по ланцюгу постачання є безпідставними, однак, зазначене не впливає на результат вирішення спору.

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи правомірність вчинення відповідачем дій з проведення перевірки з урахуванням документів, вилучених відповідно до протоколу обшуку від 01.10.2020, до яких відповідачу надано доступ листом ДФС України від 19.10.2020 №4631/5/99-99-03-01-16, без перенесення термінів такої перевірки у зв`язку з відсутністю на те підстав, оскільки документи, які витребовувались відповідачем до перевірки, не були вилучені у нього правоохоронними органами (прокуратурою) в розумінні норм Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, по суті виявлених порушень у зв`язку з відсутністю жодних доказів, якими б підтверджувалась реальність вчинення позивачем господарських операцій з придбання товарів з метою їх використання у своїй господарській діяльності, ненадання ним обґрунтованих пояснень з цього приводу, суд дійшов висновку про правомірність винесення спірних рішень.

Судом не приймається в якості доказу поданий позивачем висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України з огляду на те, що статтею 113 КАС України передбачено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.

Сутність науково-правової експертизи полягає у можливості провідних вчених надати кваліфіковані відповіді на складні запитання щодо правореалізації, формування науково-правових позицій, аналізу та доктринального тлумачення приватного права, цивільного та господарського законодавства з метою правильного застосування права у практичній діяльності замовника.

Як інструмент права науково-правова експертиза окремих положень чинного законодавства може бути дієвим засобом розв`язання проблеми правозастосування у конкретній справі та забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Зі змісту наведених норм вбачається, що висновок експерта з питань права не є доказом, а його прийняття та врахування є правом, а не обов`язком суду.

При цьому, такий висновок в силу положень статті 112 КАС України може стосуватися лише передбаченою КАС України питань - застосування аналогії закону чи аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Водночас, поданий позивачем висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України не відповідає положенням статті положенням статті 112 КАС України та є за своєю суттю тлумаченням положень КПК України та ПК України.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати суд залишає за позивачем відповідно до положень статті 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.