Рішення

від 05.01.2024 по справі 520/31215/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

05.01.2024 р. справа №520/31215/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Просяне" (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 03.07.2023р. №0/19166/0416,

встановив:

Вимоги позову умотивовані тим, що оскаржене податкове повідомлення - рішення суперечить п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та пунктам 89 і 90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за тестом - Реєстр) контролюючим органом цілком правомірно та обґрунтовано було застосовано штрафи.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов визначену законом процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу резидента України - юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 31847986, у спірних правовідносинах знаходився на податковому обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

01.05.2023р. працівником контролюючого органу відносно заявника була проведена камеральна перевірка з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період виписки лютий 2022р. - листопад 2022р. та лютий 2023р. - березень 2023р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 01.05.2023р. №11735/20-40-04-16-03 (далі за текстом - Акт №11735).

У тексті Акту №11735 викладені власні судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме: п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України за рахунок фактичної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних заявником податкових накладних поза межами граничних строків.

Згідно з п.2 ч.5 ст.45, п.4 ч.5 ст.45, п.5 ч.5 ст.45 КАС України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Ці обов`язки сторін кореспондують запровадженому ч.2 ст.79 та ч.4 ст.161 КАС України обовязку позивача подати до суду усі докази, що мають юридичне значення для справи і запровадженому ч.3 ст.79 та ч.4 ст.162 КАС України обовязку відповідача подати до суду усі докази, що мають юридичне значення для справи.

Також ці обовязки кореспондують положенням п.4 ч.5 ст.160 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України, де указано, що позивач повинен відобразити у позові: вимоги, виклад обставин на підтвердження вимог позову, зазначення доказів на підтвердження викладених обставин і положенням п.5 ч.2 ст.162 КАС України, де указано, що відповідач повинен відобразити у відзиві на позов: заперечення стосовно викладених у позові обставин та заперечення проти правових підстав позову.

Заявник у межах даного позову не оскаржує ані обставин стосовно календарних дат виписування перелічених вище податкових накладних, ані обставин розміру податкового зобов`язання з ПДВ за переліченими вище податковими накладними, ані обставин тривалості часу затримки.

Тому ці обставини (котрі за суттю та змістом є окремими підставами позову) не входять до предмету доказування у даному спорі, а тому не досліджуються на не оцінюються судом у ході розгляду справи.

03.07.2023р. із посиланням на Акт №11735 контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №0/19166/0416 про застосування штрафу у розмірі 515.533,59грн.

Як з`ясовано судом, юридичним мотивом прийняття указаного рішення контролюючий орган указав положення п.1201.1 ст.1201 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також положення п.90 і п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало викладене в Акті №11735 судження про реєстрацію податкових накладних поза межами граничних строків згідно з п.89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Стверджуючи про невідповідність закону оскарженого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

До 08.02.2023р. строк реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної платником ПДВ податкової накладної був визначений п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Так, згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Жодних змін до п.201 ст.201 Податкового кодексу України в частині граничних строків реєстрації складених платником ПДВ податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не вносилось.

Пунктом 1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України передбачений штраф за порушення визначеного ст.201 Податкового кодексу України граничного строку реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Пунктом 89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Отже, п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ введено відмінні від п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних і при цьому законодавцем не указано окремо конкретної календарної дати, з якої п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ підлягає застосуванню.

Відтак, за загальним правилом положення п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ підлягають застосуванню до тих правовідносин, котрі виникнуть у часі після набрання законної сили нормами Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ (тобто після 08.02.2023р.) або стосовно тих накладних граничний строк реєстрації яких у Реєстрі не закінчиться перебігом на указану календарну дату.

Згідно з п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Закон України від 12.01.2023р. №2876-ІХ набрав чинності з 08.02.2023р.

Таким чином, до 07.02.2023р. граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних визначались п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а з 08.02.2023р. граничні строки реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних визначаються п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ.

За порушення визначених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничних строків реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає застосуванню штраф у порядку п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, а за порушення визначених п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ граничних строків реєстрації податкової накладної (та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної) в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягає застосуванню штраф у порядку п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не суперечить ані п.89, ані п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ, позаяк стосовно виписаних з 28.02.2023р. податкових накладних суб`єктом владних повноважень були застосовані положення п.89 та п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ, а відносно решти податкових накладних підлягають застосуванню норми п.201.10 ст.201 і п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України.

Наведене тлумачення належних норм закону є цілком релевантним до змісту правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22, де указано про принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях цього Суду від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, а також від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли й закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Підсумовуючи викладені вище міркування за цим епізодом, суд доходить до переконання про те, що оскільки у спірних правовідносинах строки реєстрації податкових накладних в Реєстрі регламентувались і п.201.10 ст.201 і п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, і п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ, то контролюючий орган за відсутності прямої вказівки у законі про інше цілком правомірно за порушення строків реєстрації податкових накладних відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України застосував штраф згідно з п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, а за порушення строків реєстрації податкових накладних відповідно до п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ застосував штраф згідно з п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ.

При цьому, суд зважає, що станом на календарну дату прийняття оскарженого рішення субєкта владних повноважень були чинними і положення п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, і положення п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Відповідно до п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ для платників податків та контролюючих органів було зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.102.9 ст.102 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 15.03.2022р. №2120-ІХ на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану було зупинено перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 24.03.2022р. №2142-ІХ у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому, п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ законодавцем було введено у дію правову конструкцію відсутності можливості своєчасного виконання податкового обов`язку та введено правило розподілу усіх платників податків на категорії, а саме: 1) платників із відсутністю можливості своєчасно виконувати податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних (розрахунків коригування), подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні); 2) платників із можливістю своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних (розрахунків коригування) (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку з приводу реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до - 15.07.2022р., з приводу подання податкової звітності до - 20.07.2022р., з приводу сплати податків та зборів у строк не пізніше - 31.07.2022); 3) платників із відновленою можливістю своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних (розрахунків коригування) (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків).

За приписами п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов`язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок.

Отже, з 27.05.2022р. було відновлено перебіг строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та строків подання документів обов`язкової податкової звітності.

Згідно з п.п.69.9 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.11.2022р. №2719-ІХ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ платники податків, які не мають можливості своєчасно виконати податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від відповідальності у разі виконання податкових обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року; реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року; подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, I квартал 2022 року (для звітності, що подається за квартальний звітний (податковий) період) та звітності за лютий - травень 2022 року (для звітності, що подається за місячний звітний (податковий) період), за умови подання такої звітності до контролюючого органу не пізніше 20 липня 2022 року; строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року); строків сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Згідно з п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 13.12.2022р. №2836-ІХ платники податків, у яких відновилася можливість виконувати податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Розв`язуючи спір по суті, суд зважає, що уведена законодавцем у дію в положеннях п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ правова категорія можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України прямо кореспондує приписам п.п.112.1 ст.112 і п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України в частині вини як обов`язкового елементу складу податкового правопорушення (крім випадків, прямо передбачених нормами Податкового кодексу України) та п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України в частині дії непереборної сили (форс-мажору) як обставини, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022р. за №967/38303; набрав чинності - 06.09.2022р.; далі за текстом - Порядок №225).

Згідно з п.3, п.4, п.6 і п.7 Порядку №225 процедурою набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов`язку, у якості обов`язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви та документів у підтвердження викладених у цій заяві фактів, а у разі невчинення платником означеного діяння такий платник у силу застереження п.7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Матеріали справи не містять доказів про те, що заявник подавав до контролюючого органу заяви про неможливість виконання податкового обов`язку в частині реєстрації власно складених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, суд зважає, що обчислені у тексті Акту №11735 строки тривалості затримки реєстрації податкових накладних у Реєстрі були обчислені субєктом владних повноважень з 16.07.2022р. відносно тих податкових накладних, котрі були виписані до цієї дати, а також з календарної дати виписування кожної окремої податкової накладної після 16.07.2022р.

Стосовно доводу заявника про юридичні наслідки дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19; далі за текстом - Карантин) суд зазначає, що п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ було визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Міра юридичної відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення правил нарахування і декларування податку на додану вартість (тобто за заниження грошового зобов`язання з ПДВ/недоплату грошового зобов`язання з ПДВ) запроваджена ст.123 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-ІХ.

Міра юридичної відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення правил сплати податку на додану вартість (тобто не сплата узгодженої суми грошового зобов`язання або несвоєчасна сплата узгодженої суми грошового зобов`язання) запроваджена ст.124 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-ІХ.

Натомість, міра юридичної відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій (штрафу) за порушення правил реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаної платником податку на додану вартість податкової накладної в частині недотримання строків реєстрації запроваджена п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України.

У силу спеціального застереження п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відтак, оскільки за приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за виписаною платником податків податковою накладною, реєстрація якої в Єдиному реєстрі податкових накладних була зупинена або відносно якої контролюючим органом було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Реєстрі податкових накладних у будь-якому разі підлягає включенню до складу податкових зобовязань з ПДВ декларації з ПДВ відповідного звітного податкового періоду, а невключення показників ПДВ за згаданою податковою накладною до відповідної податкової декларації з ПДВ утворює склад податкового правопорушення заниження грошового зобов`язання з ПДВ (недоплату грошового зобовязання з ПДВ, тобто ненарахування та недекларування ПДВ), то склад податкового правопорушення за п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України не охоплюється правовими категоріями нарахування податку на додану вартість, декларування податку на додану вартість, сплата податку на додану вартість.

Таким чином, у силу п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ за вчинені платником податків правопорушення, зміст яких охоплюється складом п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України, подія скоєння яких припадає на період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19; далі за текстом Карантин) штраф не застосовується ані протягом дії Карантину, ані після завершення дії Карантину.

Карантин був введений постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і з урахуванням рішень Уряду України, зокрема, постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 діяв до 24:00год. 30.06.2023р.

Разом із тим, у силу спеціального застереження за п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з моменту набуття чинності Законом України від 12.05.2022р. №2260-ІХ (27.05.2022р.) виникла колізія між п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ та п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині застосування фінансових санкцій (штрафу) за п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України.

Відтак, положення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині застосування фінансових санкцій (штрафу) за п.п.1201.1 ст.1201 Податкового кодексу України не можуть бути поширені на випадки, де граничний строк реєстрації податкової накладної був розпочатий перебігом до 27.05.2022р. і подія реєстрації податкової накладної припала на період до 27.05.2022р.

Натомість у разі, коли граничний строк реєстрації податкової накладної був розпочатий перебігом до 27.05.2022р., а подія фактичної реєстрації податкової накладної припала на календарну дату після 27.05.2023р., то положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), не створюють підстав для віддання пріоритету у застосуванні саме п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ, адже і п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ, і п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ є рівносильними однопредметними актами права, але п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ був прийнятий пізніше у часі.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що оскільки станом на календарну дату прийняття субєктом владних повноважень оскарженого рішення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ був чинним, то субєкт владних повноважень не мав правових підстав для незастосування саме цієї норми закону.

Стосовно обчислення граничних строків реєстрації податкових накладних в Реєстрі суд зазначає, що з урахуванням викладених вище міркувань з тривалості фактичних строків несвоєчасної реєстрації платником ПДВ податкової накладної у Реєстрі (тобто із арифметичного показника затримки) підлягає виключенню період 07.03.2022р.-27.05.2022р. (коли п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ було зупинено перебіг усіх строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, період 28.05.2022р.-06.09.2022р. (у разі, коли платник податків не мав фізичної можливості здійснити реєстрацію податкової накладної у Реєстрі безвідносно до подання до контролюючого органу заяви про неможливість виконання податкового обов"язку), період з 06.09.2022р. (у разі коли платник податків не мав фізичної можливості здійснити реєстрацію податкової накладної у Реєстрі і подав до контролюючого органу заяву про неможливість виконання податкового обов`язку).

При цьому, суд зважає, що як закінчений склад податкового правопорушення за ст.1201 Податкового кодексу України, так і закінчений склад податкового правопорушення за п.90 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ включають одночасно два строки, а саме: 1) граничний строк реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ; 2) строк затримки у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Часовий проміжок 07.03.2022р.-27.05.2022р. у силу імперативного правила п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 03.03.2022р. №2118-ІХ підлягає виключенню з обох згаданих вище строків (тобто із з граничного строку реєстрації податкової накладної в Реєстрі, із строку затримки реєстрації податкової накладної в Реєстрі).

Однак, оскільки тривалість граничного строку реєстрації власно виписаної податкової накладної в Реєстрі є наперед відомою платнику податків, то у силу п.112.2 ст.112, п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України платник податків повинен організувати дотримання податкової дисципліни у спірних правовідносинах у спосіб реалізації щоденного наміру на реєстрацію податкової накладної в Реєстрі.

Тому настання в останній чи передостанній день граничного строку реєстрації податкової накладної в Реєстрі перешкоди (перепони) у виконанні податкового обовязку через дію обставин, виникнення яких платник податків обєктивно міг передбачити на майбутнє (як то: зміна керівника платника податків, закінчення строку дії електронного цифрового підпису, відсутність електропостачання тощо) не можуть бути кваліфіковані факторами нездоланної (непереборної) дії (форс-мажором).

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем суб`єктом владних повноважень.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - поза будь-яким розумним сумнівом, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - баланс вірогідностей.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Такий висновок окружного адміністративного суду цілком корелюється із правовими позиціями постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21, постанови Верховного Суду від 15.06.2023р. у справі №804/2960/16.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 чітко указано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Суд зауважує, що заявником у ході розгляду справи не було подано до суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів реєстрації власно виписаних податкових накладних в Реєстрі виключно через дію форс-мажору.

Тому суд змушений виходити із факту відсутності таких доказів.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом було доведено дотримання у спірних правовідносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини реєстрації згаданих в Акті №120968 податкових накладних поза межами строку згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України підтверджені приєднаними до справи доказами, а підстави для поширення на спірні правовідносини норм п.89 підрозділу 2 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.01.2023р. №2876-ІХ існують виключно відносно податкової накладної заявника від 31.01.2023р. №15 на суму ПДВ 85.456грн.

Стосовно підписанта оскарженого податкового повідомлення рішення суд зазначає, що згідно з п.20.4 ст.20 Податкового кодексу України керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу (його структурних підрозділів) повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в межах повноважень, визначених відповідним положенням про такий територіальний орган.

Відповідно до розміщеної на офіційному сайті ГУ ДПС у Харківській області в мережі Інтернет інформації, підписанту оскарженого податкового повідомлення-рішення за наказом ГУ ДПС у Харківській області від 16.01.2023р. №35 делеговані повноваження на прийняття податкових повідомлень-рішень.

Оскільки заявник не оспорює розміру обчисленого суб"єктом владних повноважень згідно з п.п.1201.1 ст.1201 та п.90 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафу, то суд не знаходить підстав для перевірки управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень саме за цим критерієм, позаяк цей довід може бути окремою підставою для нового позову платника податків про скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Оскільки владний суб`єкт у спірних правовідносинах обставини фактичної дійсності з`ясував з достатньою повнотою, дав вірну оцінку істотним юридично значимим факторам, правильно кваліфікував суть діяння приватної особи, помилки у тлумаченні належної норми закону не припустився, то вчинене оскаржене управлінське волевиявлення цілком узгоджується як і з нормативним регламентуванням, так і із змістом та характером спірних відносин.

Отже, у спірних правовідносинах оскаржене податкове повідомлення-рішення не спричинило безпідставного настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 22.02.2007р. у справі Красуля проти Росії, від 05.05.2011р. у справі Ільяді проти Росії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), вичерпно реалізував усі діючі юридичні механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Решта аргументів не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті, а тому не підлягає окремій та детальній оцінці.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко