Рішення

від 05.01.2024 по справі 380/18671/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2024 рокусправа №380/18671/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Львівська митниця про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900383/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001738.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на умовах контракту №GI-09/01/2023 від 09.01.2023 придбав та ввіз на територію України товар. Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом (за ціною договору). В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення позивачем до декларації додано документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Вказані документи, на переконання позивача, не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, ціни та якості задекларованих товарів. Всупереч наведеному, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900383/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209170/2023/001738. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, відтак звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що документи, що були подані до митного оформлення, містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо в рішенні про коригування митної вартості.

В спростування наведених відповідачем доводів, представником позивача подано відповідь на відзив.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 14.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 30.08.2023 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

Суд ухвалою від 22.09.2023 призначив справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив такі задовольнити.

Представник відповідача, що прибув у судове засідання, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно з протоколом судового засідання від 13.11.2023, суд повідомив сторін, що рішення у справі буде прийняте у строк, передбачений щодо даної категорії справ.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

09.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» (Покупець) та ICOM SRL (Продавець) укладено контракт №GI-09/01/2023 від 09.01.2023 (далі Контракт №GI-09/01/2023), згідно з яким Продавець продає, а Покупець купляє продукцію, а саме побутову хімію та косметику.

Згідно з п. 2.1 Контракту №GI-09/01/2023 поставки здійснюються на умовах згідно «ІНКОТЕРМС» за редакцією 2020 року за домовленістю сторін. Умови поставки FCA PISTORIA - Strada Regionale 66, nr. 2 - 21100 PT-ITALY.

Згідно з п. 4.1 Контракту №GI-09/01/2023 оплата відповідної партії товару може бути здійсненна у формі передоплати, але сторони допускають і інші умови розрахунків. Оплата має бути здійснена згідно реквізитів, що вказані в п. 12 цього Контракту, на суму, вказану в інвойсі, що супроводжує дану партію товару.

24.05.2023 ФОП ОСОБА_1 в інтересах ТОВ «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» було подано митну декларацію №23UA209170040136UO у відділ митного оформлення №1 м/п «Городок» Львівської митниці.

24.05.2023 митним органом сформовано дві вимоги про надання додаткових документів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України.

Після надання позивачем додаткових документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900383/2 та катку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001738.

Вважаючи такі рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як випливає з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію №23UA209170040136UO, митну вартість товару якого визначено за основним методом. До декларації долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості.

24.05.2023 о 14:07 год митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 543 МК України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості (контракт, транспортні перевізні документи, банківські платіжні документи, тощо).

Заявою від 24.05.2023 представник позивача попросив вказати конкретні обставини, які викликали сумнів у недостовірності поданих декларантом розрахунку митної вартості товарів, причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

24.05.2023 о 16:59 год митним органом сформовано запит, у якому у зв`язку з виявленими серед поданих до митного оформлення документами розбіжностями, а саме умови поставки згідно ІНКОТЕРМС у рахунку проформі (EXW Pistoia) та контракті (FCA Pistoia) та у відповідності до статті 53 МК України просить подати додаткові документи, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом №26/05 від 26.05.2023 позивачем повідомлено, що виявлена інспектором розбіжність в частині вибору умов поставки ІНКОТРЕМС виникла у зв`язку з механічною опискою, допущеною постачальником та долучено додаткові документи: прайс-лист від 21.04.2023; копія митної декларації країни відправлення №23ITQ3J010023905E1від 20.05.2023; лист пояснення від виробника від 25.05.2023; рахунок-проформу №177 від 21.04.2023 із виправленою опискою у частині умов поставки ІНКОТЕРМС. Повідомлено, що страхування товару не здійснювалось та інших додаткових документів надати не має можливості.

Відтак, позивачем подано документи, якими усунуто недоліки в частині уточнення умов поставки ІНКОТЕРМС, на які покликався митний орган у запиті.

В сукупності на підтвердження заявленою митної вартості позивачем подано такі документи: Контракт №GI-09/01/202, інвойс №176/00 від 17.05.2023; проформу-інвойс №177 від 21.04.2023; сертифікат на переміщення товару; міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) №439946; платіжна інструкція №11JBKLN4; рахунок на оплату №323-000447 від 22.05.2023; заява адвоката Швадченка Є.О. від 24.05.2023; договір-заявка на транспортне експедирування вантажу №323-000447 від 17.05.2023; лист від компанії Продавця від 25.05.2023; лист ТОВ «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» №26/05 від 26.05.2023; прайс-лист від 21.04.2023; копія митної декларації країни відправлення №23ITQ3J010023905E1від 20.05.2023.

За результатами розгляду таких документів відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації №UA209170/2023/001738 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900383/2 від 26.05.2023.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.

Так, в спірному рішенні відповідач покликається на те, що відповідно до ч. 1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що "дійсна вартість" може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими "дійсної вартості", а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. У поданих до митного оформлення за МД №UA209170/2023/040136 документах наявні відомості про надання знижок у розмірі 3%. Однак, відсутні документально підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин, що призвели до надання такої знижки.

Втім, в матеріалах справи, зокрема в поданих позивачем до митного оформлення документах, відсутні відомості щодо надання знижок у розмірі 3%. Більше того, позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію №№23UA209170040136UO, а не №UA209170/2023/040136, на яку покликається відповідач.

Далі відповідач вказує, що у гр. 16 та гр. 23 CMR №439946 від 18.05.2023 року наявні штампи перевізника P.E BRUCH I.I. , натомість рахунок на оплату перевезень № 323-000447 від 22.05.2023 року та договір-заявка №323-000447 від 17.05.2023 року виставлені ФОП ОСОБА_3 . Будь-які документи, що визначають договірні відносини з P.E BRUCH I.I, відсутні. Інші документи, що підтверджують витрати на транспортування декларантом до митного оформлення не подавались. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості (транспортування, перевантаження, навантаження, портові збори, інше) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 МК України.

З цього приводу суд враховує пояснення представника позивача, що згідно умов контракту, поставки здійснюються на умовах згідно ІНКОТЕРМС 2020 року. Умови поставки FCA PISTOIA. Згідно з умовами FCA PISTOIA обов`язок понести витрати на транспортування лежить саме на покупцеві, тобто на ТОВ «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ», у зв`язку із чим було надано договір-заяву на транспортне експедирування вантажу №323-0004 від 17.05.2023 та рахунок та оплату №323-000447 від 22.05.2023, які містять усі числові значення, що підтверджують понесені ТОВ «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» витрати на транспортування товарів.

Водночас, разом із митною декларацією було подано міжнародну товарно-транспортну накладу CMR із печатками фірми P.E. BRUCH I.I.

Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару. Підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній.

Зокрема у поданій CMR були зазначені реквізити компаній відправника, отримувача та перевізника. Окрім цього, варто зауважити, що у поданій CMR зазначені номерні знаки автомобіля та причепа НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , які також були зазначені у договорі-заявці на транспортне експедирування вантажу №323-000447 від 17.05.2023, рахунку на оплату №323-000447 від 22.05.2023 та інвойсі №176/00 від 17.05.2023.

Таким чином, подана CMR жодним чином не впливає на визначення митної вартості оцінюваного товару, оскільки не містить жодних числових позначень, що стосуються вартості оцінюваного товару.

Також в оскаржуваному рішенні відповідач стверджує, що ст. 2.2 Контракту № GI-09/01/2023 від 09.01.2023 р. передбачена подача Покупцем замовлень, які повинні містити точні найменування та кількість товару. Замовлення до митного оформлення не надавались.

Втім, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 53 МК України, замовлення на товар не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Разом з тим, відомості щодо найменування, кількості та інших числових значень товару містяться в інвойсі №176/00 від 17.05.2023 та проформі-інвойс №177 від 21.04.2023.

Крім того, відповідач покликається на те, що п. 4.1 зовнішньоекономічного Контракту та інвойсом № 176/00 від 17.05.2023 р. передбачено передоплата за отриманий товар. Слід зазначити, що у гр. 70 «Призначення платежу» банківського платіжного документу №117JBKLN4 від 26.04.2023 р. зазначено лише номер та дата зовнішньоекономічного Контракту, без вказання товаросупровідного документа (проформа, інвойс тощо) відповідно до якого було здійснено платіж.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.04.2023 продавцем ICOM S.r.l. було сформовано проформу-інвойс №177, у якій було зазначено товар на суму 4 937, 03 Євро, зазначено Контракт №GI-09/01/2023 від 09.01.2023 та реквізити Покупця ТОВ «Галіція Імпорт».

26.04.2023 проформа-інвойс №177 ВІД 21.04.2023 було оплачено на суму 4 937, 03 Євро, що підтверджується платіжною інструкцією №117JBKLN4, у призначенні платежу якого зазначено: «For 1/ICOM SRL2/Strada Regionale 66, no.23/IT/Pistoia, 51100 IT64Q0200870441000106078324 for PRMNT FOR household chemistry ACCCNTR №GI-09/01/2023 DD 09.01.2023, POL:IT, POD:UA. / FULLPAY/».

Таким чином, було подано платіжну інструкцію на ідентичну суму вказану у проформі-інвойсі, окрім цього у призначенні платежі вказані реквізити Продавця, а також зазначено Контракт №GI-09/01/2023 від 09.01.2023 згідно якого відбулася оплата.

Верховний Суд у постанові у справі № 420/1709/19 від 29 липня 2020 року звернув увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Більше того, у своїх постановах Верховний Суд дійшов висновків, що чинним законодавством взагалі не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс (рахунок). А сама по собі відсутність у платіжних документах посилання на інвойс чи проформу-інвойс, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Вказана позиція зазначена у постановах Верховного Суду по справі № 1.380.2019.006980 від 11.04.2022, по справі № 520/10386/2020 від 25.05.2021, по справі №810/2784/18 від 22.08.2019.

Таким чином, відсутність у призначенні платежу посилання на товаросупровідні документи, відповідно до яких було здійснено платіж не впливає на числові значення визначення митної вартості товарів, а посилання відповідача на дану обставину, як на підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією від 24.05.2023 №23UA209170040136UO.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, у оскаржуваному рішенні крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості від №UA209170/2023/001738 від 26.05.2023 є необґрунтованим.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не має самостійних юридичних підстав прийняття, а є документом, який приймається виключно у зв`язку з прийняттям рішень про коригування митної вартості, а тому суд дійшов висновку щодо наявності підстав для скасування також і картки відмови в прийнятті митної декларації №UA209170/2023/001738.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 09.09.2020 у справі №400/3133/18.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та карти відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути на корить позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути 22 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач заявляє заперечення на клопотання (заяву) про стягнення витрат та професійну правничу допомогу, у якому покликається на не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, просить зменшити суму, яку позивач просить відшкодувати.

В спростування наведених відповідачем тверджень представником позивача подано заперечення проти клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):

- договір про надання правової допомоги від 23.05.2023;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом;

- акт виконаних робіт №06/10/2023.

Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З проміжного акту наданих послуг, долученого до матеріалів справи, вбачається, що представником позивачу надано такі послуги:

- консультація з приводу оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та оскарження картки відмови у прийнятті митної декларації - 1 год;

- аналіз та пошук практики Верховного Суду - 2,5 год;

- складення позовної заяви - 6 год;

- аналіз відзиву на позовну заяву та складання відповіді на відзив на позовну заяву - 4 год;

- складення клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - 0,5 год;

- підготовка до участі у судових засіданнях та участь у судових засіданнях - 1 год.

Вартість однієї години роботи - 1 500,00 грн.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що розмір заявлених витрат є завищеним з огляду на таке.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин.

Як вже зазначалось судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з ціною позову (ст. 134 КАС України). Водночас заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (22 500,00 грн) становить більше половини ціни позову (36 172,54 грн), що, на думку суду, суперечить принципу співмірності.

У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, суд також враховує клопотання відповідача про зменшення розміру виплат на оплату правничої допомоги.

Зважаючи на наведене, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи та зміст виконаних послуг, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн. В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниця про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900383/2 від 26.05.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/001738.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛІЦІЯ ІМПОРТ» (м. Львів, вул. Зелена, 109; код ЄДРПОУ 43483082).

Відповідач: Львівська митниця (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна