Ухвала

від 04.01.2024 по справі 420/239/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/239/24

УХВАЛА

04 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайдер «Сетка» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайдер «Сетка» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Провайдер «Сетка» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №589/15-32-04-06-19 від 14.12.2023 року.

Також 02.01.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Провайдер «Сетка» подано клопотання про забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області №589/15-32-04-06-19 від 14.12.2023 року на період до набрання законної чинності рішення по судовій справі.

В обґрунтування поданого клопотання позивач вказав, що у Підприємства у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування Єдиного податку та перейти до сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ), оскільки за період 2023 року прибуток Підприємства перевищує 1 млн грн., внаслідок чого, за нормами ст.181.1 ПКУ, Підприємство має до 10.01.2024 року подати заяву щодо реєстрації платником ПДВ. Зазначені зміни в оподаткуванні Підприємства безумовно негативно впливають на економічний стан Підприємства. Так, початок сплати ПДВ, враховуючи те, що більшість абонентів Підприємства не є платниками ПДВ, а основні витрати Підприємства полягають у сплаті орендної плати особам - неплатникам ПДВ та у виплаті заробітної плати співробітникам, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ, призведе до прямого навантаження ПДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою Єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликає у Підприємства додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів.

Заявник вказав, що незастосування мір щодо зупинення дії оскаржуваного рішення призведе до того, що Підприємство буде зобов`язане весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду про скасування оскаржуваного рішення.

Підприємство без зупинення оскаржуваного рішення фактично буде змушене порушувати ПКУ та у період розгляду судом справи вимушено перебувати у положенні особи, яка у будь-якому разі порушує закон (застосування оподаткування прибуток - ПДВ на підставі незаконного оскаржуваного рішення чи Єдиного податку при незупиненому оскарженому рішенні у будь-якому разі буде хибним).

Крім того, функціонування Підприємства у якості платника ПДВ неминуче викликає наслідки для податкового обліку за весь період розгляду справи не тільки для самого Підприємства, якому потенційно доведеться проводити перерозрахунок з підстав оподаткування прибутком - ПДВ на підстави оподаткування Єдиним податком, але й для інших осіб - платників ПДВ, які отримують послуги Підприємства, і які також матимуть перерозраховувати зобов`язання з ПДВ за весь період розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.154 КАС України).

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Суд зазначає, що у разі задоволення позову, надмірно сплачені податки можуть бути зараховані позивачу в рахунок майбутніх платежів або повернуті позивачу в установленому ПК України порядку.

Отже, невжиття заходів заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не призведе до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також суд бере до уваги, що заявник клопотання не надав до суду доказів того, що в нього виникає обов`язок реєстрації платником ПДВ за нормами п.181.1 ст.181 ПК України, зокрема, доказів щодо розміру прибутку за 2023 рік.

Крім того, зупиненням дії оскаржуваного рішення №589/15-32-04-06-19 від 14.12.2023 року, як того просить заявник, суд фактично вирішить наперед справу по суті без з`ясування обставин справи, що є рівнозначним задоволенню позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайдер «Сетка» (адреса: провулок Сурикова, 2, буд. 2-А, офіс 101, м. Одеса, 65074, код ЄДРПОУ 38017246) про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Суддя В.В. Андрухів