Рішення

від 29.12.2023 по справі 599/306/23

ЗБОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 599/306/23

Номер провадження 2/599/124/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2023 р. Зборівський районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Чорної В. Г., при секретарі Грицай О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зборові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернулася всуд зпозовом доТовариства зобмеженою відповідальністю"Західнаагровиробнича компанія"про усунення перешкодв користуванніземельними ділянкамишляхом скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8334 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0035, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, проведеної згідно з Договором оренди землі б/н від 02.04.2019 та Додатковою угодою б/н від 31.10.2020 до договору оренди землі, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 31609310 від 14.05.2019. Скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7671 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0214, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, проведеної згідно з Договором оренди землі б/н від 02.04.2019 та Додатковою угодою б/н від 31.10.2020 до договору оренди землі, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 31610437 від 14.05.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачка не підписувала додаткових угод з ТОВ «Західна виробнича компанія», не узгоджувала з цим товариством істотних умов оренди землі, такі Додаткові угоди є неукладеними, так як перебувала за межами країни, будь кому права на розпорядження земельними ділянками не доручала. Оскільки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користування землею та записи про державну реєстрацію речового права (права оренди землі) на підставі таких угод за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» порушують її права щодо вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном, тому просить скасувати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

Відповідач подав відзив, де вважає заявлений позивачем позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає, так як на підставі договору оренди землі від 02 квітня 2019 року за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 6122689600:01:001:0035, площею 1,8334 га. На підставі договору оренди землі від 02.04.2019 року за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 6122655300:01:001:0214, площею 0,7671 га. Факт реєстрації права оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на вищевказані земельні ділянки підтверджує інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На день звернення до суду відсутні будь-які рішення судів щодо визнання вказаних правочинів розірваними, недійсними чи неукладеними, тому вважає, вказані правочини дійсними, так як і право оренди на земельні ділянки, яке виникло у відповідача на підставі цих договорів та угод. Зазначає, що позивач не надала до суду належних доказів того, що спірний правочин підписаний не нею, а іншою особою, зокрема, не надала висновку судового експерта з даного питання. Крім цього, вказує, що позивач отримувала від відповідача орендну плату. За 2021 рік орендна плата виплачена згідно платіжного доручення від 17.09.2021. За 2022 рік орендна плата виплачена згідно платіжного доручення від 05.05.2022 та 13.12.2022. Обставини виплати орендної плати спростовують обставину зазначену позивачем у позовній заяві про те, що вона не підписувала угод із ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а про їх існування дізналася лише в 2021 році.

Обставинами виплати орендної плати спростовує обставину зазначену позивачем у позовній заяві про те, що вона не підписувала угод із ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а про їх існування дізналася лише в 2021 році.

На думку відповідача: отримуючи орендну плату позивач підтвердив існування договорів оренди землі та додаткових угод і відсутні будь-які належні докази того, що позивач не підписував вказаних договорів та угод, відповідно дані угоди є чинними. Тому підстави для задоволення позову відсутні, у зв`язку із чим у позові просив відмовити.

Позивач подала через представника відповідь на відзив, в якому звернула увагу на застосування норм матеріального права при розгляді справ даної категорії, зокрема на правові висновки, викладені в постанові Великої палати Верховного суду від 16.06.2020 р. у справі №145/2047/16-ц: щодо твердження відповідача про відсутність будь-яких рішень судів про визнання правочинів розірваними, недійсними чи неукладеними, не вказує на дійсність таких правочинів та,відповідно,права орендиземлі. Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Щодо посилання відповідача на отримання позивачем орендної плати, то позивач не заперечує факт отримання коштів на свій рахунок у 2021 та 2022 роках. Зазначає, що доводи відповідача про те, що позивач отримувала плату за користування земельною ділянкою не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на визначення у них істотних умов, зокрема, щодо строку дії договору оренди, розміру та порядку оплати орендної плати, тощо, оскільки такий договір позивач своїм підписом не скріплювала, а чинним законодавством не передбачено усної форми договору оренди землі. Більше того, враховуючи, що права оренди земельної ділянки підлягає обов`язковій державній реєстрації, і приступати до використання землі орендар має право лише після такої реєстрації, яка здійснюється лише за наявності письмового договору.

Щодо наданих відповідачем оригіналів додаткових угод до договорів оренди землі зазначає, що додаткову угоду б/н від 31.10.2020 відповідач суду не надав, що в чергове підтверджує протиправність державної реєстрації права оренди земельної ділянки, зокрема, із визначенням такої характеристики права оренди.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Зборівського районного суду Тернопільської області від 10.02.2023 відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 24.02.2023. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с.22/.

Ухвалою суду від 24.02.2023 за клопотанням позивача у відповідача витребувано оригінали доказів, в зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладено на 09.03.2023 /а.с.28/.

07.03.2023 на електронну адресу суду представником відповідача Товариства зобмеженою відповідальністю"Західнаагровиробнича компанія" подано відзив на позовну заяву з додатками /а.с. 31-51/.

Ухвалою суду від 09.03.2023 підготовче судове засідання відкладено на 23.03.2023 /а.с.85/.

Ухвалою суду від 02.03.2023 клопотання представника позивача задоволено постановлено судові засідання проводити в режимі відеоконференції /а.с. 53/.

23.03.2023 через електронний суд представником позивача подано відповідь на відзив /а.с. 69-72/ в зв`язку з чим відкладено підготовче судове засідання на 05.04.2023.

23.03.2023 представником позивачки подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи /а.с. 73/.

Ухвалою суду від 05.04.2023 задоволено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи /а.с. 80/.

24.11.2023 на адресу суду за результатом виконання ухвали від 05.04.2023 надійшли матеріали даної справи та висновок експерта № 525/526/23-22 від 14.11.2023 /а.с. 88-92/

Ухвалою суду від 24.11.2023 поновлено провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 07.12.2023 /а.с. 123/.

Ухвалою суду від 07.12.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті 20.12.2023 /а.с. 129/.

20.12.2023 та 29.12.2023 представником позивача подано заяву про розгляд справи за її відсутності /а.с. 135/.

20.12.2023 судовий розгляд відкладено в зв`язку з неявкою відповідача на 29.12.2023 /а.с. 136/.

Розгляд справи по суті відбувся 29.12.2023 за відсутності сторін.

Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.

Позивач в підготовчому судовому засіданні надала пояснення, що не підписувала договорів оренди землі з ТОВ «Західна виробнича компанія», не узгоджувала з цим товариством істотних умов оренди землі, таки договори оренди є неукладеними, так як їх не підписувала, будь кому права на розпорядження земельними ділянками не доручала. Підтримала позовнівимоги заобставин викладениху позовнійзаяві та просила задоволити позовні вимоги з підстав зазначених у ній.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, в силу п.3 ст.211 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника позивача.

Відповідач, будучи належно повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, повторно, до суду не з`явився, не повідомивши про причини неявки, заяв про відкладення судового розгляду чи про розгляд справи за їх відсутності до суду не подав.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст.81ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлені таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Позивач євласником земельноїділянки дляведення товарногосільськогосподарського виробництваплощею 1,8334га зкадастровим номером6122689600:01:001:0035,що знаходитьсяна територіїЧистопадівської сільськоїради Зборівськогорайону Тернопільськоїобласті та земельноїділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7671 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0214, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. Державна реєстраціяправа власностіздійснена 05грудня 2018року. Державна реєстрація права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена орендарем 14 травня 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122689600:01:001:0035, номер запису про інше речове право:31609310 та 14 травня 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6122689600:01:001:0214, номер запису про інше речове право: 31610437.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оренди землі, та у зв`язку із відсутністю у відповідача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» права користування зазначеними земельними ділянками, так як позивач не укладала договорів оренди землі, що стверджено висновком експерта та є підставою для скасування державної реєстрації права оренди.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо захисту громадян їх права власності на земельні ділянки, а також щодо підстав виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема й з договорів, пов`язаних з передачею власниками земельних ділянок у найм (оренду), регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року й Протоколами до неї, Цивільним кодексомУкраїни (надалі ЦК України), Земельним кодексомУкраїни (надалі ЗК України), Законом України «Про оренду землі», іншими актами цивільного та земельного законодавства.

Так, в силу ч. 4 ст. 13 та ст. 14Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Визначення права власності особи наведено у ст.316 ЦК України, ч.2 котрої визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності відповідно до ч.1 ст.317ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном. В силу частин 2, 4-5 ст.319ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 321ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.386ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У свою чергу,ст.152ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 1, 2 ст.202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено ст. 205 ЦК України. Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч. 2, 4ст. 207 ЦК України).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису ч. 1ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233ЦК України про правочини, вчинені з дефектом воліпід впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Тобто, як у ч. 1ст. 215 ЦК України, так і встаттях 229-233 ЦК Українийдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним уст. 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Поняття договору закріплено у ст. 626 ЦК України, відповідно до якої договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3ст. 626 ЦК України). Згідно з ч. 1ст. 627 ЦК Україниі відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У свою чергу, ч. 1ст.628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Статтею 759ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3ст. 760 ЦК України).

Згідно зіст.13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом (ч. 1ст. 14 Закону України «Про оренду землі»).

Істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки),дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частини 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»). Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом ст.17Закону України«Про орендуземлі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1, 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент укладення договорів оренди) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 4 ст.263ЦПК України суд при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19-ц та постанові Великої палати Верховного суду від 16.06.2020 р. у справі №145/2047/16-ц, у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав).

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно дост.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Надаючи оцінку аргументам сторін, які викладені у поданих до суду заявах по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, суд вважає аргументи сторони позивачки належним чином обґрунтованими та мотивованими, а аргументи відповідача такими, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, узагальнюючи оцінку доводів та аргументів сторін у цій справі, суд звертає увагу, що за загальним змістом наведених вище норм чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК України, особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин. Так, за змістом ст.11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (ч. 2, 4ст. 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у ч. 3 ст. 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Тому з урахуванням встановлених загальних вимог до письмової форми правочину слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи, однак взяти до уваги, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У той же час, відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений, а наявність же самого по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права й обов`язки поза таким волевиявленням. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством. Разом з тим, укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом ст.76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Як вбачається з висновку експерта № 525/526/23-22 від 14.11.2023 /а.с. 88-92/ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у даній справі, котрий є повним, чітким та зрозумілим, й у суду немає підстав ставити такий під обґрунтований сумнів, позивачка ОСОБА_1 як орендодавець, Договір оренди землі б/н від 02 квітня 2019 року щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8334 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0035, та Договір оренди землі б/н від 02 квітня 2019 року щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7671 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0214, не підписувала.

Отже, за встановленими у цій справі обставинами Договору оренди землі б/н від 02 квітня 2019 року щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7671 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0214, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, та Договору оренди землі б/н від 02 квітня 2019 року щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8334 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0035, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області позивачка ОСОБА_1 не укладала, так як не підписувала та, відповідно, її волевиявлення щодо названих правочинів не було, істотних умов цих правочинів вона не погоджувала, що, з-поміж іншого, суперечить основним засадам укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, визначеним Законом України «Про оренду землі», котрий у даному випадку є спеціальним та згідно з яким укладення таких договорів здійснюється виключно за згодою орендодавця.

При цьому позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на земельніділянки дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,власником якихє позивач ОСОБА_1 , порушене право позивача як власника спірних земельних ділянок, підлягає захисту в обраний нею належний й ефективний спосіб, оскільки має місце не укладання нею згаданих вище правочинів, зокрема, договорів оренди, ненадання нею згоди на їх укладення та заперечення нею факту їх укладення, як і виконання з її боку, а відповідний висновок про неукладеність цих правочинів викладений у мотивувальній частині даного судового рішення, що вважається достатнім у такому випадку.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" про підлягають дозадоволення.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в загальному розмірі 2147,20 грн, що підтверджується квитанцією №28 від 20.01.2023 /а.с. 1/ та витрати за проведення судової експертизи 8364,30 грн, згідно акту приймання передачі висновку експерта №525/526/23-22 від 14.11.2023 /а.с.87/.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду та витрати за проведення судової експертизи, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст.4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовні вимоги задоволити.

Скасувати державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,8334 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0035, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, проведеної згідно з Договором оренди землі б/н від 02.04.2019 та Додатковою угодою б/н від 31.10.2020 до договору оренди землі, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 31609310 від 14.05.2019.

Скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,7671 га з кадастровим номером 6122689600:01:001:0214, що знаходиться на території Чистопадівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, проведеної згідно з Договором оренди землі б/н від 02.04.2019 та Додатковою угодою б/н від 31.10.2020 до договору оренди землі, запис про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер 31610437 від 14.05.2019.

Стягнути з відповідачів в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати: суму сплаченого судового збору 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок) та витрати за проведення судової експертизи 8364,30 грн (вісім тисяч триста шістдесят чотири гривні тридцять копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Повний текст рішення складено 08 січня 2024 року.

Суддя Зборівського

районного суду Чорна В.Г.