Постанова

від 14.12.2023 по справі 299/3850/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/3850/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 грудня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Мацунича М.В.,

з участю секретаря Чичкало М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дидинської Богдани Миронівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 13 грудня 2022 року (у складі судді Левка Т.Ю.) за позовом ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача відділ державної реєстрації Виноградівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом у серпні 2022 р.

Просив визнати за ним право власності на будівлю тютюногладілки № 1 (виробничий будинок) площею 328 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявлена вимога обґрунтована такими обставинами.

На підставісвідоцтва проправо власностіна майновийпай членаколективного сільськогосподарськогопідприємства серіїЗК №III029708від 13.01.2017р.,серії ЗК№ III029714від 24.03.2017р.,виданих Фанчиківськоюсільською радою,і серіїЗК № III 029719 від 05.07.2022 р., виданого Виноградівською міською радою, позивач має право на пайовий фонд майна КАПТП «Іскра» у загальному розмірі 16263 грн., що складає 0.33824% загальної вартості майна колективного сільськогосподарського підприємства.

Набуття указаних речових прав було здійснено з метою оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме частину будівлі тютюногладілки бригади № 1 (виробничий будинок) по АДРЕСА_1 , яка входила до пайового фонду КАПТП «Іскра» та перебуває у користуванні позивача. Інша частина будівлі вже демонтована (розібрана на будівельний матеріал) власниками сертифікатів через неможливість оформити правовстановлюючі документи.

Позивач також не має можливості оформити право власності на належне йому нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», хоча це майно фактично перебуває у його користування, а відсутність іншого спеціального нормативно-правового акту, направленого на врегулювання порядку розподілу майна реорганізованого сільськогосподарського підприємства, позбавляє позивача права провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та повноцінно користуватися ним.

Тобто, за відсутності чинного та дієвого механізму набуття права власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства позивач змушений звернутися за судовим захистом на підставі ст. 392 ЦК України.

Рішенням Виноградівськогорайонного судувід 13.12.2022р.позов задоволено: визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на будівлю тютюногладілки бригади № 1 (виробничий будинок) площею 328,00 м кв. за адресою: АДРЕСА_1 .

Указане судове рішення мотивоване тим, що оскільки позивач має право на пайовий фонд майна КАПТП «Іскра» у загальному розмірі 16263 грн., що в сукупному складає 0,338246% загальної вартості майна КСГП, за ним слід визнати право власності на частину будівлі тютюногладілки бригади № 1 (виробничий будинок) площею 328,00 м кв., адже у виниклих правовідносинах відсутній чинний і дієвий механізм набуття права власності на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що є порушенням одного з елементів верховенства права принципу правової визначеності, наслідком чого є неможливість реалізувати гарантоване законом право на реалізацію правомочностей власника всіма учасниками правовідносин.

У апеляційній скарзі адвокат Дидинська Б.М. як представник ОСОБА_1 (третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог) просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1488.60 грн.

Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та відсутність належних доказів у підтвердження позовних вимог.

Узагальнені доводи скарги зводяться до такого:

- питання щодо виділення майнового паю у натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відносяться до виключної компетенції зборів співвласників;

- у матеріалах справи відсутні докази виділення ОСОБА_2 у натурі майнового паю із пайового фонду КАПТП «Іскра», яке було реорганізоване в ПСП «Фанчиківське», збори співвласників рішення із цього приводу не приймали та не могли приймати, оскільки спірне приміщення виділено ОСОБА_1 ;

- право власності на майновий пай не тотожне праву власності на конкретне майно, яке входить до пайового фонду КСП;

- у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 .

У письмовому відзиві позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін (а.с.134-140). Узагальнені заперечення зводяться до такого: - після закінчення процедури ліквідації КСП його члени отримують пай натурою, грішми або цінними паперами ,що збігається з порядком виходу члена КСП, а тому можна стверджувати про припинення корпоративних прав у члена КСП після ліквідації указаного підприємства, тобто провести загальні збори членів КСП після ліквідації підприємства неможливо, оскільки такі не мають ніякого юридичного значення та не є повноважними; - суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про недоведеність речового права ОСОБА_1 на спірне майно. У письмовому відзиві Виноградівська міська рада просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 повністю. Узагальнені заперечення зводяться до викладу змісту доводів позовної заяви та висновків суду першої інстанції (а.с.149-152). У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Дидинська Б.М., підтримала скаргу в повному обсязі. Позивач ОСОБА_2 і його представник адвокат Бора Ю.В., не визнали скарги як безпідставної. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції у цілому та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові з таких мотивів. Задовольняючи позов, суд першої інстанції установив наступні факти й обставини. На підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК № ІІІ 029708 від 13.01.2017 р., серії ЗК № ІІІ 029714 від 24.03.2017 р., виданих Фанчиківською сільською радою, і серії ЗК III № 029719 від 05.07.2022 р., виданого Виноградівською міською радою, позивач ОСОБА_2 має право на пайовий фонд майна КАПТП «Іскра» у загальному розмірі 16263 грн., що в сукупному складає 0,338246% загальної вартості майна колективного сільськогосподарського підприємства. Набуття указаних речових прав було здійснено позивачем для оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме частину будівлі тютюногладілки бригади № 1 (виробничий будинок) за адресою АДРЕСА_1 , яка входила до пайового фонду КАПТП «Іскра» та перебуває в його користуванні. 12.01.2000 р. КАПТП «Іскра» було реорганізовано в ПСП «Фанчиківське», яке виступило правонаступником сільськогосподарського підприємства. Однак, 19.05.2016 р. діяльність юридичної особи ПСП «Фанчиківське» (код ЄДРПОУ 03747550) була припинена у результаті визнання її банкрутом. Справа № 5008/53/2012 за заявою Управління Пенсійного фонду у Виноградівському районі «Про визнання ПСП «Фанчиківське» банкрутом розглядалася господарським судом Закарпатської області. Правонаступник у ПСП «Фанчиківське» відсутній. У відповідній ухвалі господарського суду Закарпатської області від 11.11.2013 р. міститься інформація про вирішення ліквідатором Руденко О.В. питання розпаювання майна колгоспу «Іскра», правонаступником якого було ПСП «Фанчиківське». Однак, у звітах ліквідатора інформація щодо майна пайового фонду відсутня, наявний тільки лист КП «Виноградівське РБТІ» від 17.02.2012 р. за № 500, спрямований на адресу арбітражного керуючого ОСОБА_3 про те, що за ПСП «Фанчиківське» не було зареєстрованого жодного нерухомого майна. На подані представником позивача адвокатські запити арбітражний керуючий Руденко О.В. листом від 03.06.2017 р. за № 02-10/15 надала відповідь про відсутність інформації щодо майна пайового фонду колгоспу «Іскра», а Фанчиківська сільська рада листом від 23.05.2017 р. за № 02-10/146 повідомила про відсутність відомостей щодо розпорядника або балансоутримувача майна пайового фонду колгоспу «Іскра». На запит позивача Виноградівська районна державна адміністрація надала інформацію про зберігання в архівному відділі документів ПСП «Фанчиківське» тільки за період з 1962 по 2000 рік (копія листа від 21.06.2017 р. № 13-38/03.1-16/441), хоча процес майнового розпаювання мав місце у 2001-2004 роках. За такої ситуації позивач не має можливості оформити право власності на вказане нерухоме майно в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», хоча це майно фактично перебуває у його користуванні. Згідно з інвентарною справою, технічним паспортом на виробничий будинок від 07.07.2022 р. і довідкою КП «Виноградівське РБТІ» від 15.07.2022 р. № 447 залишилось 70 % частини будівлі тютюногладілки бригади № 1, розташованої в АДРЕСА_1 . Інвентаризаційна вартість будівлі станом на липень 2022 р. становить 10476 грн. Загальна площа складає 328,0 м кв. Відповідно до архівних даних станом на 01.01.2013 р. правовстановлюючих документів на будівлю тютюногладілки бригади № 1 не оформлено. Суд відхиляє доводи відповідача, що позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності. Відновлення порушеного суб`єктивного права не могло бути досягнуто (або ініційовано) до 05.07.2022 р. дати набуття позивачем частини майнових прав у обсязі, достатньому для звернення за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу. Надану третьою особою ОСОБА_1 , накладну ПСП «Фанчиківське» № 28 від 17.03.2003 р. суд визнає недопустимим доказом на підставі ч.2 ст. 78 ЦПК України, оскільки згідно з пунктами 9, 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 62 виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників; при виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарської підприємства. Як видно з поданих до суду копій свідоцтв про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК № ІІІ029716 та ЗК № ІІІ 029715 від 04.07.2018 р. ОСОБА_1 набув право на пайовий фонд КАПТП «Іскра» тільки 04.07.2018 р. Отже, ще 17.03.2003 р. виділення нерухомого майна зі складу пайового фонду шляхом формування накладної за № 28 місця мати не могло. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із висновками суду першої інстанції через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (неналежна оцінка доказів). Згідно з положеннями ст. 263 ч.1, 2, 5 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Згідно положеннями ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Як видно з матеріалів справи, предметом позову є вимога ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна (як частину майнового пайового фонду КАПТП «Іскра») на підставі ст. 392 ЦК України. Однак, позивач не надав і під час судового розгляду не здобуто жодних належних, допустимих і достовірних доказів у підтвердження його права власності на спірне нерухоме майно частину будівлі тютюногладілки бригади № 1 (виробничий будинок) по АДРЕСА_1 . У той же час позивач вважає указане майно складовою пайового фонду КАПТП «Іскра», яким він фактично користується. Із цього приводу колегія суддів зауважує наступне. Майновий пай це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду. Відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво. Разом з тим зазначаємо, що свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) підтверджує право особи на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства. Утім державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі документів, що посвідчують виникнення чи перехід речових прав на конкретний об`єкт нерухомості, одним із яких є свідоцтво про право власності на нерухоме майно (пункт 36 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 р. № 868). Порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних господарських підприємств був урегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14.03.2001 р. № 62 «Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», зареєстрованим в Міністерстві юстиції від 04.04.2001 р. за № 306/5496, який утратив чинність 24.05.2013 р. на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.04.2013 р. № 253 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25.04.2013 р. за № 673/23205. Указаним Порядком передбачалося, що виділення майнових паїв в індивідуальну власність проводилося підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Указане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна були підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку. Із урахуванням того, що згаданий наказ № 62 від 14.03.2001 р. утратив чинність і на даний час відсутній інший спеціальний нормативно-правовий акт, направлений на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна, колегія суддів вважає, що свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі та акт приймання-передавання майна є підставою для проведення державної реєстрації прав із видачею свідоцтва про право власності. Так, згідно з п.51 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для державної реєстрації права власності у зв`язку з виділенням нерухомого майна в натурі власниками майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються: - свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченого підписом керівника такого підприємства та печаткою; - акт приймання-передачі нерухомого майна. Тобто, існує певна юридична процедура оформлення права власності на нерухоме майно в рахунок майнового паю. Установлено та не оспорюється, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК № ІІІ 029708 від 13.01.2017 р. (договір дарування № 18 від 11.01.2017 р.), серії ЗК № ІІІ 029714 від 24.03.2017 р., виданих Фанчиківською сільською радою, і серії ЗК III № 029719 від 05.07.2022 р. (договір дарування № 1184), виданого Виноградівською міською радою, має право на пайовий фонд майна КАПТП «Іскра» на загальну суму 16263 грн., що складає 0,338246% загальної вартості майна вказаного колективного сільськогосподарського підприємства. При цьому, вказані свідоцтва про право власності на майновий пай ОСОБА_2 не містять жодних відміток про належність йому на праві власності будь-якого конкретного майна як індивідуально визначеного об`єкта, а в матеріалах справи немає акту приймання-передавання майна. Тобто, позивач набув статус власника майнових паїв лише у 2017 та 2022 р. р. і доказів дотримання ним процедури оформлення права власності на спірне майно в установленому порядку не надав. Натомість, звернувся за судовим захистом на підставі ст. ст. 328, 392 ЦК України, які за фактичних обставин справи до спірних правовідносин не можуть бути застосовані. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту слід враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм з урахуванням принципу розумності свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 310/7483/18 (провадження № 61-15183св19) зазначено, що «у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року в справі № 125/1545/16-ц (провадження № 61-20164св19) вказано, що «до виділення на зазначені майнові сертифікати у передбаченому законом порядку конкретного майна усі вони є лише співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна, а тому і положення статті 362 ЦК України на них не поширюються. Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, дійшли правильного висновку про відмову у позові, оскільки до виділення на майновий сертифікат у передбаченому законом порядку конкретного майна його власник є лише власником майнового паю. Право на майновий пай виникає у члена КСП, засвідчується відповідним документом - майновим сертифікатом і не пов`язується з конкретним майном до його виділення в натурі. Окрім того, як установлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, 04.07.2018 р. апелянт ОСОБА_1 (третя особа без самостійних вимог) також набув право на пайовий фонд КАПТП «Іскра» на підставі свідоцтв про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЗК № ІІІ 029716 та ЗК № ІІІ 029715 від 04.07.2018 р. Свої претензіїна спірнемайно (частину будівлю тютюногладілки бригади № 1 (виробничий будинок) по АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 обґрунтовує довідкою Комунального підприємства Виноградівського РБТІ № 712 від 05.09.2018 р., накладною № 28 від 17.03.2003 р. і технічним паспортом на будівлю тютюногладильні від 17.08.2018 р. (а.с.65-72). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 292/1170/17 (провадження № 61-17967св19) вказано, що «оскільки майно колективних сільськогосподарських підприємств належить на праві спільної часткової власності його членам, а тому його співвласники здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників, рішення щодо виділення в натурі частки з майна повинно прийматися на загальних зборах співвласників одностайно. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2019 року у справі № 132/2483/16-ц (провадження № 61-4128св19). Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що власники спільної часткової власності здійснюють свої права за спільною згодою і жоден зі співвласників самостійно або за згодою декількох власників не вправі вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників. Така згода співвласників майна має бути отримана від всіх співвласників. Рішення щодо виділення в натурі частки з майна має прийматися на загальних зборах співвласників одностайно». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 133/2267/18 (провадження № 61-20137св19) вказано, що «підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборі співвласників». Разом із тим, у спірних правовідносинах позивач не пред`являв матеріально-правових вимог до ОСОБА_1 , а тому питання конкретного майна, яке може бути передане останньому як власнику майнового паю, апеляційним судом не розглядається, не оцінюється і не вирішується. У контексті наведеного колегія суддів вважає, що позивачем не доведено виникнення права власності на спірне нерухоме майно (частину будівлю тютюногладілки бригади № 1 (виробничий будинок) по АДРЕСА_1 ), а відповідно не обґрунтовано і не доведено порушення його прав та інтересів, у зв`язку із чим дійшла висновку про відсутність у позивача матеріально-правових підстав заявляти про порушення права власності та відсутність підстав завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом його визнання. Заявлений ОСОБА_2 позов спрямований не на захист права власності шляхом його визнання, як це передбачено ст. 392 ЦК України, а фактично на набуття права власності, що не відповідає наведеній правовій нормі. Набуття права власності позивач обґрунтовує ст. 328 ЦК України, згідно з якою право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Разом із тим, із огляду на правовий статус спірного майна (частка у пайовому фонді) також немає фактичних і правових підстав для застосування положень цивільного законодавства щодо набуття права власності (ст. 328 ЦК України, на які посилається позивач і застосував суд першої інстанції). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17. Суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення. Аналогічні висновки містяться у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 та від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19. Таким чином, оцінка наведених доказів у їх сукупності та взаємозв`язку дає підстави лише для висновку про те, що ОСОБА_2 є власником певного майнового паю, однак у справі немає жодних доказів належності спірного нерухомого майна позивачу, що виключає застосування до спірних правовідносин як положень ст. 392 ЦК України (визнання права власності), так і ст. 328 цього Кодексу (підстави набуття права власності), на які покликається позивач і які застосував суд першої інстанції. За встановлених у справі обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову через його недоведеність. Водночас, колегія суддів не бере до уваги поданий під час апеляційного перегляду справи акт приймання-передачі майнового паю у натурі від 17.03.2003 р., накладну № 28 від 17.03.2003 р. і довідку Виноградівської міської ради від 28.08.2023 р. (а.с.199-201), оскільки такі подані з порушенням норм процесуального права та не були предметом оцінки в суді першої інстанції. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.2, п.3, п.4 ЦПК України рішення суду першої інстанції належить скасувати, а в задоволенні позову ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради відмовити. Із приводу розподілу судових витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України витрати, понесені апелянтом за подачу апеляційної скарги в сумі 1488.60 грн. (а.с.119), належить покласти на ОСОБА_2 (позивача). Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1, п.2. п.3, п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу адвоката Дидинської Богдани Миронівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. 2.Рішення Виноградівського районного суду від 13 грудня 2022 року скасувати. 3.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити. 4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок у відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги. 5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 6.Повне судове рішення складено 02.01.2024 р.

Судді: