Ухвала

від 08.01.2024 по справі 352/70/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/70/24

Провадження № 2-о/352/36/24

УХВАЛА

08 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Служби в справах дітей Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої доньки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із заявою про встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої доньки.

Заява обґрунтована тим, що заявник перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , з якою вони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 грудня 2016 року рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області шлюб між ними розірваний, неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з батьком. З часу припинення подружніх відносин донька проживає та перебуває на повному його утриманні. З 28 липня 2016 року його було прийнято на військову службу за контрактом до в/ч НОМЕР_1 , де він проходив службу до 23 березня 2018 року, тобто дати звільнення із ЗС України. За час військової служби з 01 вересня 2016 року по 19 жовтня 2016 року приймав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей в/ч НОМЕР_1 , отримав учасника бойових дій серія НОМЕР_2 від 04 вересня 2023 року. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» ІНФОРМАЦІЯ_2 за його згодою з 04 березня 2022 року призваний по мобілізації на особливий період під час дії воєнного стану і по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України з дислокацією окремих підрозділів частини в м. Івано-Франківську. Таким чином, зі згоди командування в/ч НОМЕР_3 проходить військову службу по мобілізації за місцем свого проживання, щоб мати змогу постійно утримувати та виховувати свою неповнолітню доньку, оскільки її мати самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. Після розірвання шлюбу мати зв`язок з дитиною не підтримує, участі у вихованні та житті дитини не приймає, не приїздить та матеріально не забезпечує. Донька з вересня 2023 року навчається у Івано-Франківському юридичному коледжі Національного університету «Одеська юридична академія» на платній формі навчання. Витрати на навчання доньки він здійснює самостійно, що підтверджується договором з навчальним закладом та копією квитанції про оплату. Оскільки донька знаходиться на його одноособовому утриманні та вихованні, заявник просить встановити факт, що він здійснює самостійне виховання його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про відкриття провадженні у справі за цією заявою, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладений у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 (справа № 200/14136/17, провадження № 61-15965св19) також висував, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки батьком необхідне заявникові для забезпечення можливості захисту не тільки прав та інтересів батька, а й прав та інтересів дитини, у зв`язку з необхідністю в подальшому одноособово звертатись до державних органів, інших закладів та установ в інтересах дитини, мати право на одержання соціальної допомоги на дитину, тимчасового виїзду з дитиною за кордон, зняття дитини з реєстрації місця проживання, вирішення інших питань, пов`язаних з вихованням дитини, в тому числі її навчанням, лікуванням, відпочинком.

Положеннямич. 3 ст. 160 СК України, встановлено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Таким чином, з урахуванням віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона самостійно визначається з місцем свого проживання, тому суд доходить висновку, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків у правовідносинах з заінтересованою особою ОСОБА_2 , тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього у правовідносинах с ОСОБА_2 ..

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, батько (мати) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

При цьому одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав. Крім того, судом під час вирішення спору у позовному провадженні щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні такого спору.

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними. Закон України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Таким чином, відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за неповнолітнім є рівним для обох з них.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів заявника або створення умов для здійснення ним особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням обов`язків та не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком неповнолітньої доньки без участі матері не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Служби в справах дітей Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої доньки, необхідно відмовити.

Роз`яснити заявнику його право вирішити питання щодо ухилення матері від виконання батьківських обов`язків шляхом подачі позову на загальних підставах.

Керуючись ст.ст. 10, 17, 44, 260, 315, 353, 354 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Служби в справах дітей Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про встановлення факту самостійного виховання батьком неповнолітньої доньки.

Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 його право звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Суддя Максим ОЛІЙНИК