Ухвала

від 27.12.2023 по справі 643/11218/23

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/11218/23

Провадження № 2-з/643/101/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2023 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Крівцова Д.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ

Керівник Салтівської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду з позовом, в якому просить витребувати на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (позивач) з незаконного володіння ОСОБА_1 (відповідач) земельну ділянку площею 0,168 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0235 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0011, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Представником позивача подано заяву, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу заборони на відчуження земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,168 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0235 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0011, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що фактичним володільцем вказаних вище земельних ділянок є відповідач. Будинок, який розташований на земельних ділянках, перебуває на державному обліку як пам`ятка архітектури. Оскільки предметом позову є витребування спірних земельних ділянок та повернення їх територіальній громаді м. Харкова, існує висока ймовірність того, що відповідач може в будь-який момент здійснити їх відчуження на користь інших осіб, що може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Раніше вказані земельні ділянки перебували у власності ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова був пред`явлений позов до ОСОБА_2 про зобов`язання повернути земельні ділянки. В ході судового розгляду справи ОСОБА_2 на підставі договорів дарування від 07.07.2022 здійснила відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_1 (відповідача), що і зумовило повторне звернення позивача до суду з даним позовом вже до нового власника (відповідача).

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується в тому числі забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі «Новоселецький проти України» зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18 висловила висновки щодо застосування норм права, згідно яких співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, в зв`язку з чим відсутні підстави для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, зокрема Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.10.2023 № 350738473, Договору дарування від 07.07.2022, посвідченого 07.07.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1789, земельна ділянкаплощею 0,168га зкадастровим номером6310137500:02:002:0010,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за відповідачем.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.10.2023 № 3350739002, Договору дарування від 07.07.2022, посвідченого 07.07.2022 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємець І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1793, земельна ділянкаплощею 0,0235га зкадастровим номером6310137500:02:002:0011,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована на праві власності за відповідачем.

Вказані земельні ділянки є предметом спору, оскільки позивачем заявлено вимогу про їх витребування на користь територіальної громади м. Харкова.

Згідно чинного законодавства України та висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 по справі № 381/4019/18, на даній стадії розгляду справи суд позбавлений можливості надавати по суті оцінку доведеності або обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 19.02.2021 року в справі № 643/12369/19, відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру відповідача відчужити майно не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Ураховуючи доводи заяви про забезпечення позову, а також ту обставину, що земельні ділянки є предметом спору, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна на користь інших осіб, які не є учасниками справи, а відтак істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду, а також ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача, які згідно доводів позовної заяви порушені відповідачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, що накладення заборони відчуження спірних земельних ділянок є співмірним, необхідним, ефективним та достатнім заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову і одночасно не становитиме надмірний тягар для відповідача, оскільки земельні ділянки фактично перебуватимуть у володінні власника та обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Вказаний вид забезпечення позову не впливатиме на матеріальний стан відповідача та не призведе до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування.

Суд роз`яснює учасникам справи, що вони не позбавлені права в порядку, визначеному ст. 156, 158 ЦПК України, звернутись до суду з заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим або з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Заяву керівника Салтівської окружної прокуратури м. Харкова, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Салтівськоїокружної прокуратурим.Харкова,який дієв інтересахдержави вособі Харківськоїміської ради,до ОСОБА_1 про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння задовольнити.

Заборонити відчуження земельної ділянки площею 0,168 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0235 га з кадастровим номером 6310137500:02:002:0011, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 .

Роз`яснити ОСОБА_1 право подати клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Крівцов Д.А.