Рішення

від 22.12.2023 по справі 593/812/22

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/593/78/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Бережанський районний суд Тернопільської області

"22" грудня 2023 р.

У складі:

Головуючого судді Німко Н.П.

При секретарях

судового засідання Олексів О.Б., Макійчук Г.Р.

З участю:

Представника позивачки Дарморіс О.М.

Представника відповідача Прийдуна І.Б.

Представника відповідача Олійник Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Бережанського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» та Акціонерного товариства «Укртелеком» про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_4 , адвокат Дарморіс Оксана Маркіянівна, діючи в інтересах позивачки, подала до Бережанського районного суду Тернопільської області позов, й згідно уточнених позовних вимог та складу відповідачів, просила суд ухвалити рішення, яким стягнути 23 785,88 гривень на користь позивачки, солідарно з відповідачів Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Бережанського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» (далі - Відповідач 1) та Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - Відповідач 2), на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачці пошкодженням її майна; а також судовий збір у розмірі 992,40 грн. та 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача 1 по несвоєчасному демонтажу аварійної електроопори і внаслідок протиправних (вчинених із порушенням встановлених правил експлуатації та робіт на об`єктах електропостачання) дій працівників Відповідача 2 по демонтажу дротів проводового мовлення з електроопор, належних Відповідачу 1, на автомобіль позивачки впала електроопора й пошкодила його, тим самим заподіяла позивачці матеріальну шкоду у вказаному розмірі. У добровільному порядку обидва відповідачі відмовилися відшкодовувати таку шкоду, що й змусило позивачку звернутися до суду із вказаними вище вимогами.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Дарморіс О.М. підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, які вказані у позові, а також у заяві про зміну позовних вимог (т.1 а.с.150). В обґрунтування таких вимог представник позивачки загалом зазначила, що на думку їх сторони, у діях працівників відповідача АТ «Укртелеком»(відповідач 2) та у бездіяльності працівників відповідача ВАТ «Тернопільобленерго»(відповідач 1) є склад цивільного правопорушення.

Як вважає сторона позивача, демонтаж з електроопори (суміжної з тою опорою, котра впала) ліній проводового мовлення, працівниками Відповідача 2 проводився неправомірно, з порушенням правил безпеки та експлуатації та без згоди власника опори ЛЕП (Відповідача 1); у свою чергу, працівники Відповідача 1 вчасно не демонтували опору (ту, котра у подальшому впала), знаючи при цьому про її незадовільний технічний стан - у цьому полягає протиправна недбалість (бездіяльність) Відповідача 1.

На думку сторони позивача, такі неправомірні дії працівників Відповідача 2 та протиправна бездіяльність працівників Відповідача 1, у своїй сукупності призвели до падіння на автомобіль позивачки аварійної опори ЛЕП (стовпа), власником якої був Відповідач1. Унаслідок такого падіння майну позивачки було завдано майнову шкоду у виді пошкодження її автомобіля, розмір якої складає 23785,88 грн., яку слід стягнути на користь позивачки солідарно з обох відповідачів.

У решті, представник позивачки підтримала й просить суд врахувати позицію їх сторони, викладену у поданих ними заявах по суті справи.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи, її інтереси у суді представлені її представником адвокатом Дарморіс О.М.

Представник Відповідача 1 - ВАТ «Тернопільобленерго» в особі Бережанського району електричних мереж ВАТ «Тернопільобленерго» адвокат Прийдун І.Б. щодо задоволення позову заперечив, вважає його безпідставним і необґрунтованим. В обґрунтування заперечень проти позову просить суд врахувати ті посилання, які є зазначеними у поданих суду їх стороною заявах по суті справи. Загалом послався на те, що їх працівниками повністю дотримані правила, строки й порядок експлуатації електроопори, яка впала на автомобіль позивачки; з їх сторони не допущено жодних порушень, ні у виді дій чи бездіяльності, які б призвели до такого падіння. Відповідачем 1 не визнається факт несвоєчасного демонтажу ним, як власником аварійної електроопори, яка внаслідок дій працівників Відповідача 2 по демонтажу ліній проводового мовлення на суміжній електроопорі, впала на автомобіль позивачки. Поряд з цим, у судовому засіданні представник Відповідача 1 не заперечив той факт, що власником електроопори, яка впала, є саме Відповідач 1 і ця опора підлягала демонтажу упродовж першого кварталу 2021 року, у зв`язку із закінченням терміну її експлуатації.

Представник Відповідача 2 АТ «Укртелеком» Олійник Т.П. щодо задоволення позову заперечила, вважала його безпідставним та необґрунтованим у частині заявлених до Відповідача 2 позовних вимог. Заперечуючи проти позову, просила суд врахувати ті посилання, які вказані у поданих суду їх стороною заявах по суті справи. Також зазначила, що працівники Відповідача 2, демонтуючи дроти на суміжній із електроопорою, котра впала, діяли на вимогу Відповідача 1 та за його усною згодою, а не на власний розсуд (тобто, не самовільно) При виконанні такого демонтажу, працівниками Відповідача 2 не було порушено правил і вимог техніки безпеки по проведенню таких робіт. На її думку, саме бездіяльність працівників Відповідача 1 по неналежній експлуатації електроопори, яка була на момент падіння аварійною і не була вчасно демонтованою, призвела до її падіння (в силу непередбачених причин) на автомобіль позивачки, і як наслідок - його пошкодження.

Судом також з`ясовано, що Відповідачем 2, у свою чергу, не визнавався факт проведення його працівниками на електроопорі, суміжній із тою, що впала, робіт по демонтажу дротів проводового мовлення без згоди власника електроопори (Відповідача 1) та порушенням при цьому робіт правил техніки безпеки; також не визнано, що падіння електроопори стало наслідком проведення таких робіт їх працівниками (тобто, що між вказаними діями працівників Відповідача 2 по демонтажу дротів та падінням електроопори Відповідача 1, є причинно-наслідковий зв`язок).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що упродовж 2021 року він працював на посаді електромонтера лінійних споруд СВД№1 в ДМД №314-5 ТФ ПАТ «Укртелеком» (в м.Бережани Тернопільської області). Пригадує, що наприкінці березня (28-29 число, це був понеділок або вівторок) 2021 року, до нього зателефонував головний інженер Бережанського РЕМу (Відповідача 1) ОСОБА_6 і повідомив, що працює бригада по вулиці Тернопільській і проводить демонтаж електричних дротів з ЛЕП (лінії електропередач) та заміну опор; а тому, до п`ятниці слід демонтувати з таких опор їхні (Відповідача 2) дроти, оскільки саме у п`ятницю заплановано демонтаж опор РЕМу. Після цього ОСОБА_6 знову телефонував з того ж приводу у середу, та у четвер. Таким чином вони узгодили з Відповідачем 1, що знімуть свої дроти по вулиці Тернопільській. У письмовій згоді Відповідача 1 у даному випадку потреби не вбачали, оскільки заплановані роботи мали проводитися на опорах, з яких уже були зняті дроти електропостачання. Того дня, він разом із працівниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули на вулицю Тернопільська. Дротів електропостачання на старих опорах вже не було, були лише їх (Відповідача 2) дроти проводового мовлення. Також поряд зі старою лінією, вже знаходилася нова повітряна лінія електропостачання із новими опорами та закріпленими на ній дротами електропостачання. Попередньо, він, як старший групи, оглянув старі опори на лінії, червоного кольору позначок аварійності на них не виявив, а тому дав дозвіл розпочати роботи. У процесі роботи, один із працівників піднімався на стовп та знімав дроти, потім опускав їх на землю, а другий працівник їх скочував. Таким чином були демонтовані дроти із трьох опор. Перед роботами на черговій опорі, працівники помітили, що дроти проходили над господарством позивачки і у випадку опускання, вони могли впасти на автомобіль, який знаходився на подвір`ї її господарства. А тому вони попросили чоловіка позивачки відігнати авто в інше, безпечне місце, на що той погодився. У подальшому, працівник піднявся на опору, зняв дроти та опустив їх на землю, після чого почувся гуркіт. Тут вони побачили, що наступна в лінії опора (розташована на відстані близько 45 метрів), впала на землю. Після чого роботи вони припинили і повідомили поліцію. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні категорично запевнив, що перед проведенням робіт по демонтажу дротів проводового мовлення, перед демонтажем сусідньої опори, він оглядав опору, яка впала і при цьому жодних міток чи позначок про її аварійність не побачив, оскільки їх не було. Про аварійність опори,котра впала на автомобіль позивачки, ОСОБА_6 також не повідомляв.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (працівники «АТ «Укртелеком») дали пояснення, які за своїм змістом є тотожними поясненням свідка ОСОБА_5 .

Суд, заслухавши вступні слова представників по справі, допитавши свідків, всебічно перевіривши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення проти позову у відповідності із нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до виниклих правовідносин, вивчивши та дослідивши надані учасниками процесу докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості й достатності у їх логічному взаємозв`язку, вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування майнової шкоди підлягають до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Як вбачається із інформації, наданої стороною Відповідача 1 і не запереченої учасниками процесу - Повітряна лінія електропередавання напругою 0,4кВ (далі - ПЛ 0,4 кВ) №2 від трансформаторної підстанції напругою 10/0,4 кВ № 300 (далі - ТП300), споруджена і введена в експлуатацію у 1973 році на залізобетонних опорах зі стояками типу СН-1-1. Через зношеність і непридатний стан згідно з результатами якісної оцінки технічного стану, вказана ПЛ 0,4 кВ була запланована до реконструкції за заходами Інвестиційної програми розвитку ВАТ «Тернопільобленерго» у 2021 році.

Підрядною організацією у 1 кварталі 2021 року по АДРЕСА_1 були проведені роботи із будівництва нової ПЛ 0,4 кВ: встановлені нові залізобетонні стояки (далі - електроопори) та демонтовані із старої ПЛ 0,4 кВ дроти по передачі електрики та встановлені (перекинуті) на нову ПЛ 0.4 кВ.

Наступний етап реконструкції ПЛ 0,4 кВ полягав у проведенні робіт по демонтажу старої ПЛ 0,4 кВ - демонтаж електроопор. Оскільки на старих електроопорах ще залишалися попередньо сумісно підвішені волоконно-оптичні кабелі ліній зв`язку та ліній проводового мовлення Відповідача 2 (АТ «Уктелеком»), провайдери з надання телекомунікаційних послуг, у тому числі й Відповідач 2, були попереджені Відповідачем 1 про необхідність демонтажу належних їм ліній комунікації ( т.1 а.с.12,17).

Судом також встановлено, що 01 квітня 2021 року працівники Відповідача 2 проводили роботи по демонтажу ліній проводового мовлення, підвішених на залізобетонних опорах не діючої ПЛ 0,4 кВ по вулиці Тернопільській в м.Бережани.

У процесі роботи, один із працівників Відповідача 2 підіймався на стовп, знімав дроти, опускав їх на землю, а інший - їх змотував. Так було демонтовано дроти з трьох стовпів.

Підійшовши до наступного, працівники Відповідача 2 помітили, що у випадку демонтажу дротів, вони б упали на автомобіль марки Peugeot Expert реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував на подвір`ї господарства позивачки по АДРЕСА_1 .

На їх прохання чоловік позивачки перемістив вказаний автомобіль за межі подвір`я, на узбіччя проїзної частини дороги.

Після цього працівник піднявся на стовп і демонтував дроти. Після опускання дротів на землю, залізобетонна опора, яка була наступною у лінії (розташована на відстані близько 45 метрів від тієї, на якій відбувся демонтаж), упала. Місце її падіння припало на автомобіль позивачки у якому в цей час перебував чоловік позивачки. На цьому працівники Відповідача 2 свою роботу припинили.

У подальшому, постановою дізнавача сектору дізнання відділу поліції №1 (м.Бережани) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області від 29 грудня 2021 року, за наслідками досудового розслідування за вказаним фактом, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 1202121216050000161 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України, закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (т.1 а.с. 46-48).

Як встановлено судом, автомобіль марки Peugeot Expert, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачці ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

На досліджених у судовому засіданні світлинах, зроблених на місці події, відображено місце падіння електроопори, відсутність на ній позначок аварійності, попереджувальних знаків про таку аварійність та огороджувальних засобів задля безпеки пішоходів, транспортних засобів; пошкодження автомобіля тощо (т.1. а.с 75, т.2 а.с.102-108).

Згідно із висновком експерта від 21 грудня 2021 року №СЕ-19\120-21\12350-АВ іфз доданою ілюстративною таблицею (т.1 а.с. 21-28, 29-37), сума матеріального збитку, заподіяна власнику автомобіля Peugeot Expert, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження КТЗ під час падіння опори станом на 01 квітня 2021 року, складає 23785,88 грн.

Заперечень щодо розміру матеріального збитку від учасників процесу, не надійшло.

Належність права власності Відповідачу 1 на згадану електроопору, факт її падіння на автомобіль позивачки, факт пошкодження автомобіля позивачки внаслідок такого падіння, розмір заподіяної позивачці шкоди, а також, що роботи працівниками Відповідача2 проводились на залізобетонних опорах з яких були демонтовані дроти електропостачання, учасниками процесу, зокрема й представником Відповідача 1 - не заперечено.

Суд констатує, що учасниками процесу фактично не заперечено факту аварійності залізобетонної опори, котра впала на автомобіль позивачки. Як зазначено вище, сторона Відповідача 1 у судовому процесі неодноразово вказувала, що ця опора підлягала демонтажу по причині закінчення строку її експлуатації; у згаданих вище листах керівника Бережанського РЕМ зазначено, що ця опора зношена і непридатна до експлуатації.

У цій частині суд вважає за доцільне вказати, що такі характеристики електроопори, як зношеність і непридатність для експлуатації, по своїй суті є тотожними поняттю «аварійна», і загалом вони свідчать, що експлуатація такої електроопори може становити загрозу для життя і здоров`я пішоходів, транспортних засобів, будівель, споруд тощо, оскільки незалежно від впливу зовнішніх чинників різного роду, на відміну від технічно справної, така опора може впасти будь-якої миті та заподіяти шкоду майну, життю та здоров`ю.

Зважаючи на позицію учасників процесу по суті спору, предметом доказування у цій справі була протиправна бездіяльність працівників Відповідача 1 по несвоєчасному демонтажу зношеної і непридатної для експлуатації електроопори, яка внаслідок дій працівників Відповідача 2 по проведенню демонтажу ліній проводового мовлення на суміжній електроопорі, впала на автомобіль позивачки та пошкодила його. Доказуванню у цій справі також підлягала невідповідність дій працівників Відповідача 2 вимогам техніки безпеки та проведення таких робіт без письмової згоди Відповідача 1, яка мала наслідком падіння згаданої електроопори.

Тобто, доведенню підлягав причинно-наслідковий зв`язок між падінням аварійної електроопори на автомобіль позивачки та несвоєчасним демонтажем Відповідачем 1 непридатної для експлуатації електроопори (протиправна бездіяльність) та проведенням працівниками Відповідача 2 робіт на суміжній електроопорі з порушенням правил безпеки (протиправні дії).

У цій частині суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з положеннями ч.5 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що умовами укладеного 20 грудня 2020 року у м.Тернопіль Договору №258\616710-602\20 з доступу до опор повітряних ліній електропередавання напругою 0,4 кВ для підвішування на них проводів проводового мовлення визначено право доступу Відповідача 2, надане Відповідачем 1 до опор повітряних ліній електропередавання напругою 0,4 кВ (далі - ПЛ 0,4кВ) для сумісного підвішування Відповідачем 2 проводів проводового мовлення замовника; також узгоджено права та обов`язки сторін - Відповідача1, як власника ПЛ 0,4 кВ та Відповідача 2, як замовника при використанні ПЛ 0,4кВ, відповідальність за порушення умов договору (далі - Договір доступу)( т.1 а.с. 49-52).

Пунктом 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» (в редакції чинній станом на 01 квітня 2021 року) визначено, що інфраструктура об`єкта електроенергетики - об`єкти електроенергетики, у тому числі опори ліній електропередачі, електричні підстанції тощо, придатні для надання власником інфраструктури об`єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Розділ 3 «Терміни, позначення, скорочення» Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджені наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 6 жовтня 1997 р. N 257, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 р. за N 11/2451(далі - Правила безпечної експлуатації електроустановок), містить визначення терміну «ПЛ» - це лінія електропередавання, проводи якої підтримуються над землею за допомогою опор та ізоляторів. Початком та кінцем ПЛ є лінійні портали або лінійні вводи РУ, а для відгалужень - відгалужувальна опора та лінійний портал або лінійний ввід РУ. При цьому натяжні ізолювальні підвіски, встановлені на лінійних порталах з боку ПЛ, а також усі затискачі, закріплені на проводах ПЛ, належать до ПЛ. Не належать до ПЛ лінійні портали з натяжними ізолювальними підвісками з боку підстанції, петлі на цих порталах, спуски з проводів ПЛ до різноманітного обладнання (комутаційних апаратів, розрядників, конденсаторів зв`язку та ін.), а також високочастотні загороджувачі.

Розділом 16 Правил безпечної експлуатації електроустановок визначено правила роботи на опорах повітряних ліній електропередавання.

Зважаючи на те, що дроти, якими передавалася електрика із електроопор, на яких проводилися роботи працівниками Відповідача 2, були демонтовані, такі опори перестали були елементом інфраструктури об`єкта електроенергетики, а саме повітряної лінії електропередавання в розумінні терміну «ПЛ» - лінія електропередавання, визначеного згаданими Правилами безпечної експлуатації електроустановок.

Такий факт учасниками процесу не заперечено й визнано, а також підтверджено дослідженими доказами у справі.

Як наслідок, - такі залізобетонні опори перестали бути джерелом підвищеної небезпеки, як об`єкти діяльності, що створюють підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Отже, у даному випадку, до виниклих правовідносин не підлягають застосуванню положення ч. 1 ст. 1187 ЦК України, згідно яких шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом.

Як вбачається із вищевказаних фактичних обставин події, роботи працівників Відповідача 2 дійсно проводилися без письмового дозволу Відповідача 1, як власника електричної мереж та в охоронюваній зоні новозбудованої ПЛ 0,4 кВ.

Поряд з цим, як вважає суд, на роботи, які проводяться на залізобетонних опорах, які не мають ознак елемента об`єкта інфраструктури об`єкта електроенергетики (повітряної лінії електропередавання), не поширюються вимоги Правил безпечної експлуатації електроустановок, а також дія інших нормативно-правових та дозвільних актів, які регламентують роботи на таких об`єктах у сфері електропостачання.

Тобто, фактично залізобетонні опори, на яких працювали робітники Відповідача 2 не були повітряною лінією електропередавання (в розумінні джерела підвищеної небезпеки) і лише відігравали функцію опор, на яких були закріплені дроти проводового мовлення Відповідача 2, позначок (попереджувальних знаків), які б мав нанести власник електроопори Відповідач1, у випадку аварійності електроопори, на стовпах не було.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими посилання представника Відповідача 1, що працівники Відповідача2, виконуючи роботи на згаданих опорах, не дотрималися умови Договору доступу, Правил безпечної експлуатації електроустановок та інших, визначених законом нормативно правових актів, якірегламентують роботи на об`єктах інфраструктури у сфері електропостачання.

Посилання представника Відповідача 1 на порушення працівниками Відповідача2 вимог згаданих Правил у частині виконання робіт на згаданих опорах з одночасним перебуванням у охоронюваній зоні новозбудованої ЛЕП (2 метри навколо такої лінії), не заслуговують на увагу, оскільки такий факт жодним чином не пояснює, яким чином перебування вказаних осіб у такій зоні, призвело до падіння згаданої опори.

Поряд з цим, незаперечним є той факт, що згадані залізобетонні і опори, зокрема й та, що впала, перебували у власності Відповідача 1 і саме він, як власник, ніс тягар і відповідальність за їх належне утримання.

Відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Положеннями ст. 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном, здійснює свою владу щодо управління ним і вправі вчиняти будь-які дії, що не суперечать закону. Отже, правомочності власника щодо належного йому майна здійснюються ним незалежно від волі і бажання інших осіб і обмежується лише законом. Проте й власник не може здійснювати своє суб`єктивне право на шкоду іншим особам. Він може вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, але вони не повинні суперечити інтересам інших суб`єктів прав. Так, власник зобов`язаний вживати заходи до запобігання виникнення шкоди у будь-якому її прояві іншим суб`єктам прав у тому числі й заподіянню шкоди майну громадян (майнової або матеріальної шкоди). Таким чином тягар утримання майна покладається на власника цього майна.

Відповідно до ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

Таким чином саме на власника покладено обов`язок утримувати своє майно та відшкодовувати збитки, які пов`язані із його правом власності.

Згідно із частиною 3 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 12 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 р № 209, ВАТ «Тернопільобленерго» є оператором системи розподілу електричної енергії, тобто, юридичною особою, що відповідає за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (ліцензія Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджена постановою регулятора від 20.11.2018 № 1468).

Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.92 розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Суд не вважає доведеним у судовому засіданні, що між згаданими діями працівників Відповідача 2 та падінням електроопори є причинно-наслідковий зв`язок. Як встановлено у суді, проводячи такі роботи, працівники Відповідача 2 попередньо піднімалися на три залізобетонні опори і зняли з них дроти, після чого ці опори не змінили свого положення і не впали; натомість, на електроопору, котра впала, працівники Відповідача 2 не піднімалися і жодним чином з нею не контактували, але вона впала; у той же час, загальновідомим є той факт, що дроти кріпляться на електроопорі, а не опора кріпиться за допомогою підвішених на ній дротів і призначенням таких дротів не є утримання залізобетонних опор у вертикальному стані.

За таких обставин, розглянувши надані суду докази у їх сукупності і логічному взаємозв`язку, з точки зору їх належності, допустимості і достатності, суд не прийшов до переконання поза розумним сумнівом, що причиною падіння електроопори стало зняття дротів проводового мовлення працівниками Відповідача 2 із сусідньої із нею електроопори. А тому позовні вимоги заявлені до Відповідача 2 до задоволення не підлягають.

Натомість суд вважає, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт бездіяльності Відповідача1, яка полягає у неналежній експлуатації ним, як власником електроопори, несвоєчасності її демонтажу, не встановленню попереджувальних знаків аварійності електроопори, не вжиття заходів для її укріплення.

І саме така бездіяльність Відповідача 2, виходячи із досліджених доказів по справі та з врахуванням визнання вищевказаних обставин щодо аварійності електроопори, з більшою долею вірогідності, на переконання суду, стала причиною падіння електроопори, внаслідок чого позивачці була спричинена матеріальна шкода.

А тому, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що причиною падіння на автомобіль позивачки належної Відповідачу 1 залізобетонної опори та, як наслідок, пошкодження майна позивачки, було не забезпечення Відповідачем 1, як її власником контролю за її належним станом та несвоєчасний її демонтаж, як зношеної та непридатної до експлуатації.

З рахуванням таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування за завдані позивачці збитки підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення на користь позивачки грошових коштів в розмірі 23785, 88 грн. з Відповідача 1. У солідарному стягненні таких коштів із Відповідача 2 слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю заявлених у цій частині позовних вимог.

Питання щодо судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (ч. 2, 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З огляду на положення ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково в частині визначення особи, за рахунок якої підлягає відшкодуванню заподіяна шкода, саме з Відповідача1 на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати.

Суд визнає вимогу сторони позивача про відшкодуванні їй понесених судових витрат обґрунтованою й підтвердженою належними доказами.

Так, витрати позивачки ОСОБА_4 на професійну правничу допомогу підтверджуються договором №-106 від 23 червня 2022 року, укладеним між позивачкою ОСОБА_4 та адвокатом Дарморіс Оксаною Маркіянівною, актом № 1 від 23 червня 2022 року(а.с.55-56, 57).

У поданій стороною позивача копії чека (банківська квитанція) від 23 червня 2022 року) зазначено, що ОСОБА_4 оплатила 4 000,00 грн. за послуги з надання професійної правничої допомоги відповідно до договору від 23 червня 2022 року №106 - отримувач Дарморіс Оксана Маркіянівна (т.1 а.с. 58).

Представники Відповідачів 1 та 2 у судовому засіданні не подали клопотань про зменшення згаданого розміру витрат з надання позивачці професійної правничої допомоги адвокатом Дарморіс О.М.

За таких обставин, вимога про відшкодування позивачці понесених нею витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., сплачених згідно договору адвокату Дарморіс Оксані Маркіянівні підлягає до задоволення.

Із Відповідача 1 на користь позивачки також підлягає стягненню понесені нею судові витрати у виді сплаченого при поданні позову до суду судового збору в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 258, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 319, 322, 1166 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Бережанського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» на користь позивачки ОСОБА_4 23 785 (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) гривень 88 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої майну позивачки.

Стягнути з відповідача Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» в особі Бережанського району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» на користь позивачки судові витрат (у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) у загальному розмірі 4992 ( чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дві ) гривні 40 коп.

Заявлені вимоги до відповідача Акціонерного товариства «Укртелеком» залишити без задоволення.

Сторони по справі:

Позивачка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» 46016, м.Тернопіль, вул. Енергетична, 2, код ЄДРПОУ 00130725 в особі Бережанського району електричних мереж відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» 047501, Тернопільська область, м.Бережани, вул. Шевченка, 146, код ЄДРПОУ 25781004.

Відповідач: Акціонерне товариство «Укртелеком» 01601, Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Тернопільського апеляційного суду або через Бережанський районний суд Тернопільської області.

У зв`язку із складністю справи, у відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України, повний текст рішення суду складено 01 січня 2024 року.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Н.П.Німко