Ухвала

від 04.01.2024 по справі 904/5221/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

04.01.2024 м. ДніпроСправа № 904/5221/23

за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Житлово-будівельного кооперативу № 295, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міський комунальний заклад культури "Дніпровська дитяча музична школа № 14", м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання права власності на нерухоме майно.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Ярличенко І.В. - самопредставництво;

від відповідача: Доманський В.П. - адвокат;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: Бажан В.П. - адвокат;

від третьої особи-3: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 295 та просить:

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 594, загальною площею 104,3 кв.м, літ. а (4) ганок з площадкою по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі;

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 595, загальною площею 59,7 кв.м, літ. а (8) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі;

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 596, загальною площею 60,4 кв.м, літ. а (5) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі;

- визнати право комунальної власності за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на нежитлове приміщення № 597, загальною площею 48,3 кв.м, літ. а (6) ганок по вул. Велика Діївська, буд. 40 у м. Дніпрі (далі спірні об`єкти нерухомості).

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує своїм правом власності на спірні об`єкти нерухомості, яке підтверджує низкою долучених до позову розпорядчих документів щодо будівництва, прийняття в експлуатацію, передання на баланс, присвоєння поштових адрес житловому будинку тощо та неправомірною реєстрацією державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. на підставі рішень від 07.12.2021 №№ 62108797, 62109943, 62109554, від 08.12.2021 № 62120434 спірних об`єктів нерухомості за відповідачем, оскільки рішення про їх передачу останньому позивачем не приймалося.

Ухвалою суду від 29.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.10.2023, за результатом якого підготовче засідання відкладалося на 21.11.2023, 12.12.2023 у межах підготовчого провадження, продовженого ухвалою суду від 31.10.2023 до 28.12.2023 включно.

11.12.2023 представник відповідача подав клопотання про залишення позову без руху з підстав частини одинадцятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів щодо сплати позивачем судового збору у розмірі, який би відповідав дійсній вартості спірного майна.

При цьому заявник посилається на судову практику, а саме постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", постанову пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", а також на положення Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

В основі правової позиції заявника - твердження про недотримання позивачем під час звернення з позовом до суду вимог законодавства щодо оцінки спірного майна, яке для цілей визначення судового збору має відповідати ринковій вартості, підтвердженій відповідним актом (звітом) суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна.

Необхідність інших учасників справи в ознайомленні з указаним клопотанням та наданні обгрунтованої правової позиції стали підставою для постановлення ухвали суду від 12.12.2023 про відкладення підготовчого засідання на 04.01.2024.

03.01.2024 представник позивача через підсистему "Електронний суд" подав заперечення проти задоволення клопотання представника відповідача про залишення позову без руху з огляду на відсутність правових підстав.

Вмотивовуючи своє заперечення, представник позивача зазначає, що судовий збір визначений ним правильно, на підставі оціночної вартості спірного майна згідно з нормативними приписами Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого Наказом Фонду Державного майна України № 658 від 17.05.2018.

У підготовчому засіданні 04.01.2024 представник Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради адвокат Бажан В.П. підтримав заперечення позивача у справі проти задоволення клопотання про залишення позову без руху.

Заявлене представником відповідача клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною одинадцятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України № 3674-VI від 8 липня 2011 року (із змін. і доп.) "Про судовий збір" (далі - Закон України "Про судовий збір").

Заявлені позовні вимоги носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір".

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

За змістом пункту 2 частини першої статті 163 цього Кодексу ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно - вартістю майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

За частиною першою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Частиною першою статті 9 указаного Закону передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, визначив ціну позову з урахуванням вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" за довідками про оціночну вартість спірних об`єктів нерухомості, сформованими відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку (пункт 5 розділу III), затвердженого Наказом Фонду державного майна України №658 від 17.05.2018 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12 січня 2021 року № 24), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 2018 р. за №677/32129 (далі - Порядок, Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).

Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку цей Порядок визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб`єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.

Цей Порядок поширюється на:

фізичних та юридичних осіб;

суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, які відповідають вимогам, установленим Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", та суб`єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель, які відповідають вимогам, установленим Законом України "Про оцінку земель" (у разі визначення ринкової вартості земельної ділянки) (далі - суб`єкти оціночної діяльності);

оцінювачів;

нотаріусів (пункт 3 розділу I Порядку).

Згідно з пунктом 4 розділу I Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку у Єдиній базі даних звітів про оцінку підлягають реєстрації:

електронні довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформовані на запити фізичних та юридичних осіб;

звіти про оцінку майна, складені суб`єктами оціночної діяльності для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), у випадках, передбачених Податковим кодексом України (далі - цілі оподаткування).

Отже, взята позивачем за основу для визначення розміру судового збору оціночна вартість спірних об`єктів нерухомості за довідками з Єдиної бази даних звітів про оцінку не суперечить Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", відповідає приписам цього Закону, в тому числі й щодо методичного регулювання оцінки майна компетентними органами, серед яких Фонд державного майна України, а також щодо суб`єктів оцінки майна та осіб, на яких така оцінка поширюється.

Частиною другою статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

За обставинами справи відсутні правові підстави для висновку очевидної невідповідності спірних об`єктів нерухомості їх дійсній вартості, чи то неможливість встановлення їх ціни на момент пред`явлення позову.

За нормативними приписами частини другої статті 163 Господарського процесуального кодексу України наявність таких підстав не є підставою для залишення позову без руху, а потребує попереднього визначення ціни позову судом з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Отже, остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів. Такі обставини є предметом доказування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.05.2022 у справі № 910/19980/20.

Зокрема, Верховний Суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 918/188/21, дійшов висновку, що якщо на момент пред`явлення позову встановити точну дійсну ціну позову неможливо, і суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, не має права зобов`язувати позивача доплачувати суму судового збору та постановляти ухвалу про залишення позову без руху відповідно до частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, а має встановити ціну позову при розгляді справи та здійснити розгляд справи по суті, і відповідно до статті 129 цього Кодексу розподілити судові витрати за результатами такого розгляду, зокрема, стягнувши недоплачений судовий збір.

За частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, заявлене представником відповідача клопотання є незаконним та необгрунтованим.

Керуючись ст.ст. 2, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Доманського В.П. про залишення позову без руху у справі № 904/5221/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення - 04.01.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали складено 08.01.2024.

Суддя І.І. Колісник