Рішення

від 08.01.2024 по справі 904/5650/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2024м. ДніпроСправа № 904/5650/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефрасервіс" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефрасервіс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 148038,20грн, з якої: 83844,84грн основного боргу, 2523,80грн інфляційних нарахувань, 31870,92грн пені, 23929,50грн відсотків річних, 5869,14грн штрафу за прострочення оплати. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

06.11.2023 представник позивача подав до канцелярії суду заяву, відповідно до змісту якої позивачем надано уточнену позовну заяву із вірним зазначенням місцезнаходження позивача, а також докази відправлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, та усунув недоліки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №22 від 29.11.2021 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду від 07.11.2023 на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 21.

Доказом вручення ухвали суду від 07.11.2023 є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №4930023486336, відповідно до якого відповідач отримав зазначену ухвалу суду 15.11.2023 (а.с. 102 том 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду 15.11.2023, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 30.11.2023 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 08.01.2023 відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" (далі постачальник, позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "Рефрасервіс" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №22 (далі договір).

Розділом 1 договору «Предмет договору» встановлено:

1.1 Постачальник зобов`язується виготовити та відвантажити покупцю бетони та розчини марок зазначених у специфікаціях, рахунках, партіями згідно замовленню покупця, що є невід`ємною частиною дійсного договору.

1.2. Послуги з перевезення (доставки) продукції власного виробництва.

1.4. Здійснити послуги з надання та роботи автобетононасосу.

1.5. Покупець зобов`язується прийняти продукцію та сплатити її на умовах діючого договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна договору складається з сум всіх видаткових накладних та актів виконаних робіт, з цінами на товар, узгодженими сторонами у специфікаціях (додатках).

Згідно з п. 5.1 договору оплата продукції провадиться покупцем у розмірі 100% передплати згідно виставленим рахункам в національній валюті України за банківськими реквізитами постачальника в уповноваженому банку, або іншими формами розрахунків, які не суперечать законодавству України.

Датою сплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в уповноваженому банку (п. 5.2 договору).

За невиконання своїх зобов`язань, передбачених діючим договором, сторони несуть одна перед одною відповідальність в розмірі 0,5% від вартості недопоставленої продукції (продавець) або від суми не перерахованої до сплати за продукцію у відповідний термін (покупець) за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору покупець у разі прострочення оплати за поставлену продукцію більше ніж на 30 календарних дня додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від простроченої суми. При цьому сторони погодили не застосовувати положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у разі прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки. А також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочки (п. 7.4 договору).

Даний договір діє з моменту його підписання сторонами і до 29 листопада 2022р. та вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила про припинення дії договору у письмовому вигляді у строк за місяць до закінчення дії договору (розділ 10 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

29.11.2021 між сторонами укладено специфікацію №1 до договору (а.с. 7 том 1). Умовами специфікації визначено:

Найменування товару бетон М250, кількість 20,0куб.м. та розчин цементний М150, кількість 15куб.м., загальною вартістю 83220,00грн з ПДВ.

На вивантаження продукції надається 1 година часу.

Простій автотранспорту, що перевищує відведений час до 1 години - 350,00грн (ціна з ПДВ).

Простій автотранспорту від 1 до 2 годин - 500,00грн (ціна з ПДВ).

Простій автотранспорту понад 2 години - 800,00грн (ціна з ПДВ).

Специфікація №1 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

07.07.2022 між сторонами укладено специфікацію №2 до договору (а.с. 8 том 1). Умовами специфікації визначено:

Найменування товару бетон М300, кількість 100,00куб.м. та доставка бетону, кількість 25 разів, загальною вартістю 382200,00грн з ПДВ.

На вивантаження продукції надається 1 година часу.

Простій автотранспорту, що перевищує відведений час до 1 години - 700,00грн (ціна з ПДВ).

Специфікація №2 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

На виконання умов договору та додатків до нього (специфікацій) позивач здійснив поставку товару, надав послуги з доставки бетону та простою автотранспорту на загальну суму 202059,00грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 10-12, 17, 18, 20, 23, 24, 27, 31, 33, 38, 40, 42, 44-46, 50-52, 56-58, 62-64 том 1).

Позивач зазначає, що відповідач в період з 23.12.2022 по 16.01.2023 в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар та надані послуги за зазначеними накладними сплатив 118214,16грн. На підтвердження чого надав копії платіжних інструкцій №13215 від 23.12.2022 на суму 46343,33грн, №13371 від 29.12.2023 - 43705,83грн та №13558 від 16.01.2023 - 28165,00грн (а.с. 37, 55, 67 том 1).

Як стверджує позивач, у зв`язку з частковою оплатою поставленого товару та послуг з доставки і простою автотранспорту у відповідача виникла заборгованість у сумі 83844,84грн, яку позивач і просить стягнути, що і є причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, пені, 36% річних, інфляційних втрат та штрафу.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 5.1 договору порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за спірними видатковими накладними, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:

- 01.12.2022 за видатковою накладною №204 від 01.12.2022 на суму 23664,00грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№204, 205, від 01.12.2022 на загальну суму 6970,00грн, прострочення з 02.12.2022;

- 02.12.2022 за видатковою накладною №206 від 02.12.2022 на суму 14499,00грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№206, 208, від 02.12.2022 на загальну суму 4900,00грн, прострочення з 03.12.2022;

- 20.12.2022 за видатковою накладною №211 від 20.12.2022 на суму 14499,00грн з ПДВ, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №211 від 20.12.2022 на суму 3400,00грн, прострочення з 21.12.2022;

- 21.12.2022 за видатковою накладною №212 від 21.12.2022 на суму 14499,00грн з ПДВ, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №212 від 21.12.2022 на суму 3400,00грн, прострочення з 22.12.2022;

- 22.12.2022 за видатковою накладною №213 від 22.12.2022 на суму 14499,00грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№213, 216, від 22.12.2022 на загальну суму 4150,00грн, прострочення з 23.12.2022;

- 26.12.2022 за видатковою накладною №217 від 26.12.2022 на суму 14499,00грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№217, 218, від 26.12.2022 на загальну суму 3400,00грн, прострочення з 27.12.2022;

- 27.12.2022 за видатковою накладною №220 від 27.12.2022 на суму 14499,00грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№220, 221, від 27.12.2022 на загальну суму 3150,00грн, прострочення з 28.12.2022;

- 28.12.2022 за видатковою накладною №220-1 від 28.12.2022 на суму 14499,00грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№220-1, 224, від 28.12.2022 на загальну суму 4900,00грн, прострочення з 29.12.2022;

- 13.01.2023 за видатковою накладною №2 від 13.01.2023 на суму 14499грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№2, 3, від 13.01.2023 на загальну суму 3900,00грн, прострочення з 14.01.2023;

- 16.01.2023 за видатковою накладною №2-1 від 14.01.2023 на суму 14499грн з ПДВ, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №№2-1, 4, від 14.01.2023 на загальну суму 4400,00грн, прострочення з 17.01.2023.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 83844,84грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, враховуючи межі позовних вимог, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 83844,84грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 31870,92грн, яка розрахована на підставі п. 7.1 договору, 36% річних у сумі 23929,50грн та інфляційні втрати у сумі 2523,80грн (п. 7.4 договору та ст. 625 ЦК України), штраф 7% у сумі 5869,14грн (п. 7.2 договору), відповідно до розрахунку (а.с. 68, 69 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання своїх зобов`язань, передбачених діючим договором, сторони несуть одна перед одною відповідальність в розмірі 0,5% від вартості недопоставленої продукції (продавець) або від суми не перерахованої до сплати за продукцію у відповідний термін (покупець) за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 31870,92грн за загальний період з 01.01.2023 по 19.10.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 6884,69грн за загальний період з 17.06.2020 по 10.11.2021, з яких:

- 28566,53грн за період з 01.01.2023 по 19.10.2023 із заборгованості у сумі 74711,84грн за поставками здійсненими у грудні 2022 року;

- 3291,88грн за період з 17.01.2023 по 19.10.2023 із заборгованості у сумі 9133,00грн за поставками здійсненими у січні 2023 року.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що у разу прострочення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки. А також 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми за кожен день прострочки (п. 7.4 договору).

Заявлені позивачем до стягнення 36% річних розраховані у загальній сумі 23929,50грн за загальний період з 01.01.2023 по 19.10.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 36% річних судом встановлено, що позивачем не враховано положення ст.ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, як і при розрахунку пені.

Однак, з урахуванням меж позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума 36% річних у загальному розмірі 23929,50грн.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, які розраховані у загальній сумі 2523,80грн за загальний період з 01.01.2023 по 19.10.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат на заборгованість у розмірі 9133,00грн за поставлений товару у січні 2023 року не враховано наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, оплат здійснених відповідачем та меж позовних вимог, правомірним є нарахування до стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з січня2023 року по вересень 2023 року із заборгованості у сумі 74711,84грн за поставку у грудні 2022 року та за період з лютого 2023 року по вересень 2023 року із заборгованості у розмірі 9133,00грн за поставку у січні 2023 року.

За результатами здійсненого судом перерахунку сума інфляційних втрат за період з лютого 2023 року по вересень 2023 року із заборгованості у розмірі 9133,00грн за поставку у січні 2023 року становить 200,24грн.

Розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат нарахованих із заборгованості за поставку у грудні 2022 року, позивачем здійснений вірно.

Також, позивач заявляє до стягнення з відповідача 7% штрафу у сумі 5869,14грн, відповідно до п. 7.2 договору.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 7% штрафу, судом порушень не встановлено.

За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 147951,14грн, з яких: 83844,84грн - основний борг, 31858,53грн пеня, 23929,50грн - 36% річних, 2449,13грн - інфляційні втрати, 5869,14грн 7% штрафу.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 2682,42грн.

Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на заяву представника позивача у позовній заяві про надання доказів понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефрасервіс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 148038,20грн, з якої: 83844,84грн основного боргу, 2523,80грн інфляційних нарахувань, 31870,92грн пені, 23929,50грн відсотків річних, 5869,14грн штрафу за прострочення оплати задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефрасервіс" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 21, ідентифікаційний код 41320317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48, ідентифікаційний код 32097622) 83844,84грн - основного боргу, 31858,53грн - пені, 23929,50грн - 36% річних, 2449,13грн - інфляційних нарахувань, 5869,14грн - 7% штрафу за прострочення оплати, 2682,42грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рефрасервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноімпульс" 12,39грн - пені, 74,67грн - інфляційних втрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 08.01.2024.

Суддя В.О. Татарчук