Рішення

від 21.12.2023 по справі 908/2713/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/68/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2023 Справа № 908/2713/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676)

до відповідача Комунального підприємства Токмак біоенергія Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А, ідентифікаційний код 42980582)

про стягнення 31 683 967,39 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.08.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 125/08-7198 від 17.08.2023 (вх. № 2946/08-07/23) Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до Комунального підприємства Токмак біоенергія Токмацької міської ради про стягнення 31 683 967,39 грн., які складаються з 25 712 359,40 грн. основного боргу за Договором № 2549-НГТ-13 про постачання природного газу від 21.07.2021, 930 896,40 грн.-3% річних та 5 040 711,59 грн. втрат від інфляції.

Позов обґрунтовано умовами договору № 2549-НГТ-13 від 21.07.2021 про постачання природного газу. На виконання умов даного договору, позивач у період з жовтня 2021 по квітень 2022 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 43 367 938,69 грн., що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково в сумі 17 655 579,29 грн., у зв`язку з чим, основна заборгованість складає 25 712 359,40 грн., яку просив стягнути з відповідача. На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних у сумі 930 896,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 040 711,59 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.08.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2713/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2713/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/68/23, підготовче судове засідання призначено на 09.10.2023.

Ухвалою суду від 19.09.2023 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/2713/23, визначено розгляд справи № 908/2713/23 09.10.2023 о 14-00 та наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 09.10.2023, в порядку ст. 183 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 06.11.2023.

Ухвалою суду 06.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №908/2713/23 до судового розгляду по суті на 04.12.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Давиденко І.В. з 04.12.2023 по 06.12.2023 на лікарняному, судове засідання, призначене на 04.12.2023 о 16 год. 30 хв. не відбулося.

Ухвалою суду від 07.12.2023 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.12.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представники сторін в судове засідання 21.12.2023 не з`явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені всіма належними засобами.

Місцезнаходженням відповідача, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, територія Токмацької міської територіальної громади входить до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 26.02.2022 по теперішній час).

Ухвалою суду від 04.09.2023 відповідачу встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-сайті судової влади України у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Відповідач про відкриття провадження у даній справі, відкладення підготовчого засідання, закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, у відповідності до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення текстів відповідних ухвал на вказаному сайті. Додатково ухвали суду по даній справі були надіслані відповідачу на електронну адресу, зазначену у позові.

Отже, судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2713/23 та хід судового розгляду даної справи.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 04.09.2023 у справі № 908/2713/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи № 908/2713/23.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Токмак біоенергія Токмацької міської ради (споживач, відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 2549-НГТ-13.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

У пп. пп. 2.1.1, 2.1.2, п. 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 01.10.2021) сторони визначили, що постачальник передає споживачу на умовах замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 до червня 2024, а саме з червня 2021 до червня 2022 в кількості 4073,984 тис. куб.м., в тому числі по місяцях. На період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються сторонами окремими додатковими угодами.

Пунктом 3.5 Договору (п. 3.5.2 в редакції додаткової угоди № 8 від 01.10.2021) закріплено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого), акт на передачу Обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу Обсягу ІІ. При цьому сторони, в першу чергу оформляють передачу обсягу І фіксованого та Обсягу ІІІ фіксованого природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1. пункту 2.1 Договору за відповідні значення у відповідному розрахунковому періоді. Різниця між фактично використаним споживачем обсягом газу за відповідний період та Обсягом І (фіксованим) та Обсягом ІІІ фіксованого оформлюється актом приймання-передачі, як Обсяг ІІ. Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 6 від 01.10.2021 до Договору), оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа включно місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Додатковою угодою № 11 від 06.01.2022 до Договору сторони виклали пункт 5.1 в іншій редакції, встановивши, що оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем включно грошовими коштами в наступному порядку:

5.1.1 Оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім Обсягу І фіксованого, здійснюється споживачем в повному обсязі (100 % вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу;

5.1.2 Оплата 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання передачі природного газу Обсягу І фіксованого здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу.

5.1.3 Остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % вартості фактично переданого природного газу Обсягу І (фіксованого).

5.1.4 У разі відсутності акту/ актів приймання передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 Договору

Відповідно п. 7.2 Договору (у редакції додаткової угоди № 6 від 01.10.2021), у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого плату же за кожний день прострочення.

Згідно з п. 13.1 Договору, він набирає чинності з дати його укладання і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Позивачем до матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2021 за період: жовтень 2021 на суму 221 039,98 грн.;

- від 31.10.2021 за період: жовтень 2021 на суму 978 067,18 грн.;

- від 31.10.2021 за період: жовтень 2021 на суму 269581,81 грн.;

- від 30.11.2021 за період: листопад 2021 на суму 3 369 642,42 грн.;

- від 30.11.2021 за період: листопад 2021 на суму 41 716,72 грн.;

- від 30.11.2021 за період: листопад 2021 на суму 3 966 420,01 грн.;

- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 4 044 509,80 грн.;

- від 31.12.2021 за період: грудень 2021 на суму 4 764 601,37 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 4 499 436,85 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 588 783,00 грн.;

- від 31.01.2022 за період: січень 2022 на суму 5 229 655,39 грн.;

- від 28.02.2022 за період: лютий 2022 на суму 4 165048,10 грн.;

- від 28.02.2022 за період: лютий 2022 на суму 2 527 877,17 грн.;

а також копії коригуючих актів приймання-передачі природного газу: від 25.04.2022 за період: березень 2022, згідно якого сума з урахуванням коригування: 3 505 485,96 грн.; від 25.04.2022 за період: березень 2022, згідно якого сума з урахуванням коригування: 3 084 402,97 грн.; від 30.04.2022 за період: квітень 2022, згідно якого сума з урахуванням коригування: 2 111 669,96 грн.

Таким чином, загалом, згідно вказаних актів, сума за поставлений газ становить 43 367 938,69 грн.

Відповідно поданих позивачем актів приймання-передачі природного газу позивачем поставлено відповідачу природний газ за період з жовтня 2021 по квітень 2022 в загальному об`ємі 3921,32247 тис.куб.м.

Усі перелічені вище акти приймання-передачі природного газу, сторонами підписані без зауважень та заперечень.

Згідно інформації, наданої АТ Державний ощадний банк України від 29.12.2022 вих. № 16/2-09/2652, відповідачем у період з 21.07.2021 по 02.12.2022 було перераховано позивачу оплату за природний газ у загальній сумі 17 655 579,29 грн.

Відповідно до матеріалів справи та поданого позивачем розрахунку заборгованості, у відповідача виник борг за поставлений природний газ у січні 2022 у сумі 10 317 875,24 грн., у лютому 2022 у сумі 6 692 925, 27 грн., у березні 2022 у сумі 6 589 888,93 грн., у квітні 2022 у сумі 2 111 669,96 грн., що разом складає 25 712 359,40 грн.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів належного виконання умов Договору в частині своєчасного і повного розрахунку за поставлений природний газ в сумі 25 712 359,40 грн. суду не надав.

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору зобов`язання та вимоги чинного законодавства.

Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 25 712 359,40 грн. за Договором № 2549-НГТ-13 постачання природного газу від 21.07.2021 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу за Договором № 2549-НГТ-13 постачання природного газу від 21.07.2021, вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних і інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховані 3 % річних за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за Договором в загальному розмірі 930 896,40 грн., які розраховані по кожному акту окремо.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 930 896,40 грн. 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 5 040 711,59 грн., які розраховані за кожним актом окремо.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний неправильно.

Згідно перерахунку суду, здійсненого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», за кожним несплаченим актом, суд встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає інфляційні втрати в загальній сумі 5 024 042,49 грн. Суд відмовляє у стягненні 16 669,10 грн. втрат від інфляції, у зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення 25 712 359,40 грн. основного боргу, 930 896,40 грн. 3% річних, 5 024 042,49 грн. інфляційних втрат. В іншій частині в задоволені позову відмовляється.

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судовий збір у сумі 475 009,47 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Токмак біоенергія Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А, ідентифікаційний код 42980582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 25 712 359 (двадцять п`ять мільйонів сімсот дванадцять тисяч триста п`ятдесят дев`ять) 40 коп. основного боргу, 930 896 (дев`ятсот тридцять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн. 40 коп. 3% річних, 5 024 042 (п`ять мільйонів двадцять чотири тисячі сорок дві) грн. 49 коп. інфляційних втрат,

3. Стягнути з Комунального підприємства Токмак біоенергія Токмацької міської ради (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 45-А, ідентифікаційний код 42980582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) витрати по платі судового збору в сумі 475 009 (чотириста сімдесят п`ять тисяч дев`ять) грн. 47 коп.

4. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено і підписано « 08» січня 2024 після виходу судді з щорічної відпустки.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.