Рішення

від 08.01.2024 по справі 910/13683/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2024Справа №910/13683/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології"

про стягнення 38 664,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 38 664,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором №3075/243м-15 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 18.11.2015 у період з березня по липень 2023 року було виконано роботи загальною вартістю 38 664,00 грн, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" своїх зобов`язань з оплати таких робіт не виконало, у зв`язку з чим у відповідача виник борг у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13683/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвала суду від 04.09.2023 була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" 05.09.2023 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, ЛІТ.А), однак поштове відправлення було повернуто суду без вручення з відміткою про причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвала суду направлялася відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування останнього, то, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду по даній справі є такою, що була вручена відповідачу 07.09.2023 (день проставлення відмітки у довідці відділення поштового зв`язку).

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 у справі №910/13683/23 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" повинне було подати відзив на позов у строк до 22.09.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

18.11.2015 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот", як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології", як замовником, було укладено Договір №3075/243м-15 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника на території України.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що виконавець зобов`язується протягом всього строку дії цього Договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС, РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна виконаних робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається на підставі чинних тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", затверджених у встановленому порядку, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно із законодавством України. Розрахунок ціни здійснюється на підставі Додатку до Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.2 Договору виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт підписаними обома сторонами.

Підпунктами 3.3.1, 3.3.2 пункту 3.3 Договору погоджено, що виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи: якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову; у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт, без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в п. 3.3.1 Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими.

Пунктом 3.4 Договору визначено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язаними з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому виставлений (оформлений) рахунок.

Цей Договір укладений на строк 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності та строку дії Додаткових угод та додатків до цього Договору визначається сторонами у тексті самих Додаткових угод та Додатків. (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2 Договору цей Договір вважається подовженим на кожний наступний строк тривалістю 1 календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про виконання ним належним чином своїх зобов`язань за Договором, в той час як відповідачем не було виконано своїх зобов`язань з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у останнього виник борг у розмірі 38 664,00 грн.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про припинення дії Договору (в порядку п. 6.2 Договору), а також визнання його недійсним, суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним у спірний період.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Судом враховано, що сторони у змісті Договору та позивач у своєму позові посилаються на виконання робіт за цим договором, що свідчить про презюмування ними, що даний договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Однак, згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, а по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.

Згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам по собі. Близька за змістом правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 зі справи №761/16124/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 05.12.2022 у справі №914/2654/20.

Натомість, відповідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Необхідність виготовлення об`єкта на замовлення та за завданням одержувача є притаманною рисою підряду та дозволяє відрізнити такий правочин від правочину про надання послуг.

Судом встановлено, що Договором передбачалось проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника на території України, що є процесом, який полягає у синхронному наданні та одержанні таких послуг радіочастотного моніторингу та в якому відсутній майновий результат, а отже за своєю суттю є послугами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою договору надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У період з березня по липень 2023 року Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" рахунки на оплату наданих послуг, а саме:

- №3382 від 29.03.2023 на суму 4 860,00 грн з ПДВ,

- №4992 від 27.04.2023 на суму 7 632,00 грн з ПДВ;

- №6781 від 30.05.2023 на суму 11 304,00 грн з ПДВ;

- №8096 від 28.06.2023 на суму 8 172,00 грн з ПДВ;

- №9348 від 31.07.2023 на суму 6 696,00 грн з ПДВ.

На підтвердження надання послуг за Договором у період з березня по липень 2023 року на загальну суму 38 664,00 грн позивачем долучено до позовної заяви копії:

- Акту №23-3382 від 31.03.2023 про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО) за березень 2023 року згідно з Договором №3075/243М-15 від 18.11.2015 на суму 4 860,00 грн з ПДВ;

- Акту №23-4992 від 28.04.2023 про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО) за квітень 2023 року згідно з Договором №3075/243М-15 від 18.11.2015 на суму 7 632,00 грн з ПДВ;

- Акту №23-6781 від 31.05.2023 про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО) за травень 2023 року згідно з Договором №3075/243М-15 від 18.11.2015 на суму 11 304,00 грн;

- Акту №23-8096 від 30.06.2023 про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО) за червень 2023 року згідно з Договором №3075/243М-15 від 18.11.2015 на суму 6 810,00 грн;

- Акту №23-9348 від 31.07.2023 про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ (РО) за липень 2023 року згідно з Договором №3075/243М-15 від 18.11.2015 на суму 6 696,00 грн.

Вказані акти Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" не підписані.

Відповідно до наданих позивачем описів вкладення у цінний лист кожен із вказаних Актів був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" засобами поштового зв`язку разом із відповідним рахунком, а також із примірником Додатку №1 до Договору, однак за інформацією з пошукової системи Акціонерного товариства "Укрпошта" поштові відправлення не були вручені відповідачу під час доставки та були повернуті позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" актів про виконання робіт за період з березня по липень 2023 року на суму на загальну суму 38 664,00 грн.

Підпунктами 3.3.1, 3.3.2 пункту 3.3 Договору погоджено, що виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи: якщо замовник не підписує акти виконаних робіт він повинен протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання надати виконавцю вмотивовану відмову; у випадку не підписання замовником актів виконаних робіт, без вмотивованої відмови у прийнятті робіт по закінченню строку, вказаного в п. 3.3.1 Договору, акти вважаються підписаними, а роботи прийнятими.

Неотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" поштової кореспонденції від Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", у зв`язку з чим поштові відправлення повернулися позивачу за закінченням встановленого терміну зберігання, є наслідками вольової поведінки відповідача у формі бездіяльності щодо її належного отримання, а тому не може бути визнано поважною причиною не підписання направлених Актів №23-3382 від 31.03.2023; №23-4992 від 28.04.2023; №23-6781 від 31.05.2023; №23-80962 від 30.06.2023; №23-9348 від 31.07.2023 або не надання обґрунтованих заперечень від підписання таких актів у встановлений підпунктом 3.3.1 пункту 3.3 Договору строк, та не може слугувати підставою для висновку про ненастання у відповідача обов`язку з оплати наданих послуг.

Крім того, відповідач, як добросовісний суб`єкт господарювання, у разі зупинення господарської діяльності (яка потребувало надання Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" послуг), у зв`язку із повномасштабним вторгненням агресором в Україну та військовими діями, міг ініціювати припинення/зупинення договору надання послуг (які ним споживались з листопада 2015 року, тобто більше 8 років), однак матеріали справи не містять будь-яких доказів такої ініціативи, а отже суд приходить до висновку, що послуги у спірний період відповідачем споживались.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов`язаними з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому виставлений (оформлений) рахунок.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання з оплати послуг не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому виставлений (оформлений) рахунок, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання з оплати послуг за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день оплати виконаних робіт у кожному місяці - не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому виставлений (оформлений) рахунок, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" повинне було сплачувати відповідні рахунки у наступні терміни:

- за рахунком №3382 від 29.03.2023 на суму 4 860,00 грн з ПДВ - до 25.04.2023;

- за рахунком №4992 від 27.04.2023 на суму 7 632,00 грн з ПДВ - до 25.05.2023;

- за рахунком №6781 від 30.05.2023 на суму 11 304,00 грн з ПДВ - до 25.06.2023;

- за рахунком №8096 від 28.06.2023 на суму 8 172,00 грн з ПДВ - до 25.07.2023;

- за рахунком №9348 від 31.07.2023 на суму 6 696,00 грн з ПДВ - до 25.08.2023.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Доказів сплати на користь позивача коштів у сумі 38 664,00 грн як у встановлені Договором строки, так і станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" за Договором у розмірі 38 664,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" суми основного боргу у розмірі 38 664,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу сплаченої позивачем суми судового збору між сторонами.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 38 664,00 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 147,20 грн (2 684,00 грн мінімальної ставки судового збору х 0,8).

В той же час, Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" коштів у загальному розмірі 38 664,00 грн сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №30096 від 14.08.2023.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 536,80 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судом розподіляється між сторонами судовий збір, який підлягав сплаті позивачем за розгляд господарським судом вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" коштів у загальному розмірі 38 664,00 грн - 2 147,20 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову повністю.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд звертає увагу позивача, що останній вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору у розмірі 536,80 грн, проте в цій частині судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 5/1, ЛІТ.А; ідентифікаційний код 30753866) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 151; ідентифікаційний код 01181765) борг у розмірі 38 664 (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко