Рішення

від 08.01.2024 по справі 911/3254/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3254/23

За позовом Державного підприємства «Укрриба»

до Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс»

про стягнення 141 193, 38 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Державне підприємство «Укрриба» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» (надалі-відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 141 193, 38 грн, з яких: 49 299, 79 грн основний борг, 70 920, 07 грн пеня, 5 188, 72 грн 3 % річних та 15 784, 80 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором зберігання державного майна №26/14 від 01.12.2014, в частині повної та своєчасної оплати за використання майна, переданого для зберігання за період з 15.12.2020 по 30.11.2022.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.10.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

01.11.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 911/3254/23 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 03.11.2023, яка отримана останнім 10.11.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600058298805.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України №274 від 24.09.2003, на виконання п.11 Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за №126/752 Про передачу гідротехнічних споруд, затверджено Акт прийому передачі споруд, які не увійшли до статутного фонду сільськогосподарського товариства ВАТ «Київрибгосп», на баланс ДП Укрриба та закріплене зазначене в акті майно за ДП Укрриба на праві повного господарського відання.

01.12.2014 між позивачем (далі - поклажодавець) та відповідачем (далі зберігач) укладено договір зберігання державного майна №26/14 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно актом приймання-передачі нерухоме державне майно гідротехнічна споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України а Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752 від 06.05.2003.

Відповідно до п.1.2. договору об`єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів майно, що перебуває в державній власності відповідно до п.1.1. договору.

Згідно із п.1.3. договору зазначене майно розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Толокунь.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що поклажодавець має право на вимогу щодо повернення йому майна від зберігача, навіть якщо строк дії цього договору не закінчився.

Відповідно до п.4.1. договору при передачі майна зберігачу від поклажодавця, останній готує та надає після підписання договору зберігачу на підписання акт приймання-передачі майна.

При передачі майна поклажодавцю від зберігача останній готує та надає у строк 5 робочих днів після закінчення строку дії договору або після отримання вимоги поклажодавця щодо повернення майна згідно п.3.4. цього договору, або з інших підстав припинення дії цього договору на підписання акта приймання-передачі майна (п.4.5. договору).

У разі ненадання поклажодавцю від зберігача та/або не підписання останнім актів приймання-передачі згідно із п.4.6. цього договору, майно вважається переданим поклажодавцю згідно переліку зазначеного в акті приймання-передачі, укладеного згідно пп. 4.1., 4.3. цього договору (п.4.6. договору).

Згідно із п.4.7. договору у випадку ухилення зберігача від передачі майна та/або його відмови від підписання акта приймання-передачі поклажодавець має право скласти комісійний акт за участю представників поклажодавця та незалежної особи про ухилення або відмову зберігача від підписання акта приймання-передачі, при цьому дата складання такого акта буде вважатися датою повернення майна поклажодавцю.

Цей договір набуває чинності з дня підписання акта приймання-передачі згідно п.4.1. цього договору і діє один рік з моменту укладання цього договору (п. 7.1. договору).

Відповідно до п.7.3. договору дія цього договору може бути припинена зокрема в односторонньому порядку з ініціативи поклажодавця.

Пунктом 7.6. договору погоджено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, як були передбачені цим договором.

Відповідно до акта приймання-передачі від 01.12.2014 (додаток № 1 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні спору ставів) балансовою вартістю 3 937 117, 87 грн та залишковою вартістю станом на 01.12.2014 1 138 270, 19 грн, яке розташоване за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Толокунь.

17.09.2015 сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до п.1 якої позивач надав згоду відповідачу на користування майном, переданому останньому на зберігання в порядку даної додаткової угоди до договору зберігання, а відповідач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Зберігач здійснює використання майна відповідно до «Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств», затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004 №6 та «Виробничої програми», що розроблена відповідачем та погоджена з позивачем і є невід`ємною частиною даної додаткової угоди до договору зберігання.

Відповідач зобов`язаний надавати позивачу копію звіту за формою №1 А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури» до 20 січня календарного року, наступного за звітним. Зобов`язання дотримуватись норм зон аквакультури (рибництва) та зональної рибопродуктивності та регіонах України, визначених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.01.2013 № 45 (п.6., 7. додаткової угоди від 17.09.2015).

Також пунктом 8 вказаної додаткової угоди встановлено, що відповідач зобов`язаний проводити плату за користування державним майном , зазначеним в акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначається у протоколі про договірну ціну, який є невід`ємною частиною даної додаткової угоди до договору і становить 7 000, 00 грн. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру щомісячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі виникнення заборгованості за користування державним майном з боку відповідача, позивач має право здійснювати зарахування платежів за користування державним майном у першу чергу на погашення такої заборгованості.

Крім цього, в п.10. зазначеної вище додаткової угоди сторонами погоджено, що в разу затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

17.09.2015 сторонами погоджено протокол про договірну ціну за користування державним майном зазначену в додатковій угоді до договору в розмірі 7 000, 00 грн.

Позивач зазначає, що в подальшому відповідачем частково повернуто майно позивачу, проте суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній відповідний акт приймання-передачі.

Натомість позивачем долучено до позову підписаний сторонами та скріплений їх печатками перелік державного майна (гідротехнічних споруд), яке обліковується на балансі позивача та передається в користування відповідача (додаток № 2 до додаткової угоди від 23.06.2017 до договору).

23.06.2017 сторонами погоджено додаткову угоду до договору, якою змінено пункт 1 додаткової угоди від 17.09.2015 до договору , а саме погоджено, що позивач надає згоду відповідачу на користування частиною майна (додаток №2 додаткової угоди від 23.06.2017) переданому останньому на зберігання відповідно до договору.

Також вказаною додатковою угодою сторонами змінено ціну зазначену в п.8. додаткової угоди від 17.09.2015 до договору та погоджено, що ціна за користування державним майном становить 3 000, 00 грн.

Крім цього зазначеною додатковою угодою викладено пункт 7.1. договору в наступній редакції: цей договору набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до укладання договору оренди.

Також сторонами 23.06.2017 погоджено протокол про договірну ціну за користування державним майном зазначену в додатковій угоді до договору в розмірі 3 000, 00 грн.

30.09.2022 позивачем на адресу відповідача направлено листа щодо припинення дії договору №26/14 від 01.12.2014 у якому також міститься прохання оплатити заборонність за договором у розмірі 42 436, 25 грн у місячний строк, який отриманий останнім 11.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0405352408492.

Відповіді на вказаний вище лист матеріали справи не містять, також у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі майна щодо повернення державного майна позивачу.

Проте в матеріалах справи міститься комісійний акт, відповідно до якого у відповідності до п.4.7. договору 22.12.2022 вважається датою повернення майна позивачу.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за використання майна, переданого для зберігання за період з 15.12.2020 по 30.11.2022, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 49 299, 79 грн основного боргу, 70 920, 07 грн пені, 5 188, 72 грн 3 % річних та 15 784, 80 грн інфляційних втрат.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 8 додаткової угоди від 23.06.2017 встановлено, що відповідач зобов`язаний проводити плату за користування державним майном щомісячно не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним та ціна за користування державним майном, становить 3 000, 00 грн. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру щомісячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі виникнення заборгованості за користування державним майном з боку відповідача, позивач має право здійснювати зарахування платежів за користування державним майном у першу чергу на погашення такої заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за використання державного майна (останнім місяцем нарахування позивачем оплати за користування відповідачем державним майном переданому останньому на зберігання є листопад 2022 року) в розмірі 49 299, 79 грн, доказів її погашення відповідачем у порядку передбаченому ГПК України суду не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 15.01.2021 по 30.09.2023 в сумі 5 188, 72 грн та 15 784, 80 грн інфляційних втрат за період з березня 2021 року по травень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 та в постанові від 03.02.2023 у справі № 910/9374/21.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 15.01.2021 по 30.09.2023 в сумі 5 188, 72 грн суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано оплати відповідача визначені самим позивачем при розрахунку основного боргу, крім цього, суд звертає увагу, що при розрахунку 3 % день оплати не враховується

Враховуючи зазначене вище судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 15.01.2021 по 30.09.2023, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, також судом враховано, що останнім місяцем за який позивачем нараховується 3 % річних є жовтень 2022 року, а саме наступним чином:

Місяць користування майномНарахована сума до сплати (грн)Дата оплатиСума оплати (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування 3 % річних3 % річних (грн) 29.12.20203 859, 25 3 852, 25 грудень 2020 року 3 849, 19 3 842, 1915.01.2021 28.01.20214, 42 29.01.20213 207, 66634, 5329.01.2021 25.02.20211, 46січень 2021 року3 899, 23 3 899, 2315.02.2021 25.02.20213, 53 26.02.20213 899, 23634, 5326.02.2021 28.03.20211, 62лютий 2021 року3 938, 22 3 938, 2215.03.2021 28.03.20214, 53 29.03.20213 938, 22634, 5329.03.2021 28.04.20211, 62березень 2021 року4 005,17 4 005,1715.04.2021 28.04.20214, 61 29.04.20214 005, 17634, 5329.04.2021 19.05.20211, 10квітень 2021 року4 033, 20 4 033, 2015.05.2021 19.05.20211,66 20.05.20214 033, 20634, 5320.05.2021 15.12.202110, 95травень 2021 року4 085, 6310.06.20214 085, 63634, 53 червень 20214 093, 80 4 093, 8015.07.2021 15.12.2021 51, 82липень 20214 097, 89 4 097, 8915.08.2021 15.12.202141, 43серпень 20214 089, 70 4 089, 7015.09.2021 15.12.202130, 92 16.12.202110 000, 002 915, 9216.12.2021 13.01.20226, 95вересень 20214 138, 78 4 138, 7815.10.2021 13.01.202230, 96жовтень 20214 176, 02 4 176, 0215.11.2021 13.01.202210, 59листопад 20214 209, 43 4 209, 4315.12.2021 13.01.2022 10, 38 14.01.202215 000, 00440,1514.01.2022 30.12.202212, 70грудень 2021 року4 234, 69 4 234, 6914.01.2022 30.12.2022121, 82січень 2022 року4 289, 74 4 289, 7415.02.2022 30.12.2022112, 47 31.12.20228 905, 5059, 0831.12.2023 30.09.20231, 33лютий 2022 року4 358, 38 4 358, 3815.03.2022 30.09.2023202, 40березень 2022 року4 554, 50 4 554, 5015.04.2022 30.09.2023199, 90квітень 2022 року4 695, 70 4 695, 7015.05.2022 30.09.2023194, 52травень 2022 року4 822, 48 4 822, 4815.06.2022 30.09.2023187, 48червень 2022 року4 971, 97 4 971, 9715.07.2022 30.09.2023181, 03липень 2022 року5 006, 78 5 006, 7815.08.2022 30.09.2023169, 54серпень 2022 року 5 061, 86 5 061, 8615.09.2022 30.09.2023158, 51вересень 2022 року5 158, 04 5 158, 0415.10.2022 30.09.2023148, 81жовтень 2022 року5 287, 00 5 287, 0015.11.2022 30.09.2023139, 06Всього2 048, 12За розрахунком суду розмір 3 % річних за загальний період з 15.01.2021 по 30.09.2023 складає 2 048,12 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Також суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 15 784, 80 грн за період з березня 2021 року по травень 2023 року, зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку не враховано оплати відповідача визначені самим позивачем при розрахунку основного боргу, а тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2021 року по травень 2023 року, обмежуючись періодом визначеним позивачем, так, суд звертає увагу, що з розрахунку наданого позивачем вбачається, що останнім місяцем заборгованості на який позивач нараховує інфляцію є серпень 2022 року, а саме наступним чином:

Місяць користування майномНарахована сума до сплати (грн)Дата оплатиСума оплати (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування інфляціїІнфляція (грн) 29.12.20203 859, 25 3 852, 25 грудень 2020 року 3 849, 19 3 842, 19 січень 2021 року3 899, 2329.01.20213 207, 664 533, 76 лютий 2021 року3 938, 2226.02.20213 899, 234 572, 75березень 2021 року77, 74березень 2021 року4 005,1729.03.20213 938, 224 639,7квітень 2021 року 32, 48квітень 2021 року4 033, 2029.04.20214 005, 174667, 73травень 202160, 68травень 2021 року4 085, 6320.05.20214 033, 20634, 53 10.06.20214 085, 63634, 53червень 2021 року1, 27червень 20214 093, 80 4 728, 33липень 2021 року 4, 73липень 20214 097, 89 8 826, 22серпень 2021 року-17, 65серпень 20214 089, 70 12 915, 92вересень 2021 року154, 99вересень 20214 138, 78 17 054, 70жовтень 2021 року153, 49жовтень 20214 176, 02 21 230, 72листопад 2021 року169, 85листопад 20214 209, 4316.12.202110 000, 0025 440, 15грудень 2021 року152, 64грудень 2021 року4 234, 6914.01.202215 000, 004 674, 84січень 2022 року60, 77січень 2022 року4 289, 74 8 964, 58лютий 2022 року 143, 43лютий 2022 року4 358, 38 13 322, 96березень 2022 року599, 53березень 2022 року4 554, 50 17 877, 46квітень 2022 року554, 20квітень 2022 року4 695, 70 22 573, 16травень 2022 року609, 48травень 2022 року4 822, 48 27 395, 64червень 2022 року849, 26червень 2022 року4 971, 97 32 367, 61липень 2022 року226, 57липень 2022 року5 006, 78 37 374, 39серпень 2022 року411, 12серпень 2022 року 5 061, 86 42 436, 25вересень грудень 2022 року2 510, 05 31.12.20228 905, 5033 530, 75січень травень 2023 року 1 257, 54Всього8 012, 17За розрахунком суду розмір інфляційних втрат заборгованості за платежі з грудня 2020 року по серпень 2022 року нарахованих за загальний період з березня 2021 року по травень 2023 складає 8 012, 17 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі визначеному судом.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.01.2021 по 30.09.2023 у розмірі 70 920, 07 грн.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

У пункті 10. додаткової угоди від 17.09.2015 сторонами погоджено, що в разу затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, шестимісячний строк нарахування пені визначений ч.2 ст.232 Господарського кодексу України продовжений на період дії карантину, а саме до 30.06.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 15.01.2021 по 30.09.2023 у розмірі 70 920, 07 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем не враховано часткові оплати відповідача, які визначені позивачем при розрахунку основного боргу та не враховано встановлений ч.2 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені, який продовжений на період дії карантину, який закінчився 30.06.2023, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені за загальний період з 15.01.2021 по 30.06.2023, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

Місяць користування майномНарахована сума до сплати (грн)Дата оплатиСума оплати (грн)Сума боргу (грн)Період нарахування пеніПеня (грн) 29.12.20203 859, 25 3 852, 25 грудень 2020 року 3 849, 19 3 842, 1915.01.2021 29.01.202118, 95 634, 5330.01.2021 26.02.20215, 84 29.01.20213 207, 66 січень 2021 року3 899, 23 3 899, 2315.02.2021 26.02.202115, 38 26.02.20213 899, 23 634, 5327.02.2021 29.03.20216, 90лютий 2021 року3 938, 22 3 938, 2215.03.2021 29.03.202121, 04 29.03.20213 938, 22 634, 5330.03.2021 29.04.20217, 49березень 2021 року4 005,17 4 005,1715.04.2021 29.04.202124, 47 29.04.20214 005, 17 634, 5330.04.2021 20.05.20215, 48квітень 2021 року4 033, 20 4 033, 2015.05.2021 20.05.20219, 94 20.05.20214 033, 20 634, 5321.05.2021- 10.06.20215, 48травень 2021 року4 085, 6310.06.20214 085, 63634, 5315.06.2021 -16.12.202152, 62червень 20214 093, 80 4 093, 8015.07.2021 16.12.2021 289, 03липень 20214 097, 89 4 097, 8915.08.2021 16.12.2021230, 94серпень 20214 089, 70 4 089, 7015.09.2021 16.12.2021177, 93 16.12.202110 000, 00 2 915, 9217.12.2021 14.01.202241, 70вересень 20214 138, 78 4 138, 7815.10.2021 14.01.2022181, 43жовтень 20214 176, 02 4 176, 0215.11.2021 14.01.2022122, 76листопад 20214 209, 43 4 209, 4315.12.2021 14.01.2022 64, 35 14.01.202215 000, 00440,1515.01.2022 31.12.2022161, 20 31.12.20228 905, 50 грудень 2021 року4 234, 69 4 234, 6915.01.2022 31.12.20221 550, 94січень 2022 року4 289, 74 4 289, 7415.02.2022 31.12.20221 499, 65 59, 0801.01.2023 30.06.202314, 65лютий 2022 року4 358, 38 4 358, 3815.03.2022 30.06.20232 537, 41березень 2022 року4 554, 50 4 554, 5015.04.2022 30.06.20232 574, 23квітень 2022 року4 695, 70 4 695, 7015.05.2022 30.06.20232 576, 85травень 2022 року4 822, 48 4 822, 4815.06.2022 30.06.20232 516, 94червень 2022 року4 971, 97 4 971, 9715.07.2022 30.06.20232 390, 63липень 2022 року5 006, 78 5 006, 7815.08.2022 30.06.20232 194, 75серпень 2022 року 5 061, 86 5 061, 8615.09.2022 30.06.20232 003, 94вересень 2022 року5 158, 04 5 158, 0415.10.2022 30.06.20231 830, 04жовтень 2022 року5 287, 00 5 287, 0015.11.2022 30.06.20231 651, 28Всього24 784, 20За розрахунком суду розмір пені за загальний період з 15.01.2021 по 30.06.2023 складає 24 784, 20 грн, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 49 299, 79 грн основного боргу, 24 784, 20 грн пені, 2 048, 12 грн 3 % річних та 8 012, 17 грн інфляційних втрат.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Укрриба» до Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» про стягнення 141 193, 38 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рибгосп «Толокунський» Товариства з обмеженою відповідальністю «Авенсіс Будсервіс» (07323, Київська область, Вишгородський район, село Толокунь, ідентифікаційний код 24217721) на користь Державного підприємства «Укрриба» (04053, місто Київ, вулиця Кониського Олександра, будинок 82-А, ідентифікаційний код 25592421) 49 299 (сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 79 коп. основного боргу, 24 784 (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 20 коп. пені, 2 048 (дві тисячі сорок вісім) грн 12 коп. 3 % річних, 8 012 (вісім тисяч дванадцять) грн 17 коп. інфляційних втрат та 1 599 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 53 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова