Рішення від 04.01.2024 по справі 916/3609/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3609/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.88, код ЄДРПОУ - 42114410, електронна пошта: court@ooek.od.ua)

До відповідача: Дочірнього підприємства «МОНОЛІТ-СЕРВІС» (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Паркова, буд.48, код ЄДРПОУ - 32927758, електронна пошта: elatiy@gmail.com)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Ісак Д.

Представники сторін:

Від позивача: Рябоконь В.І.- на підставі довіреності №04/16/09 від 19.09.2022р.; №15/22/11 від 22.11.2023р.

Від відповідача: Латій О.В. - на підставі ордеру серія ВН №1179808 від 19.09.2023р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Рябоконь В.І.- на підставі довіреності №15/22/11 від 22\11\2023р.

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - ТОВ «ООЕК»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом Дочірнього підприємства (далі - ДП) «МОНОЛІТ-СЕРВІС» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 786 268 грн 49 коп.

Ухвалою суду від 23.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2023р. Протокольною ухвалою від 19.09.2023р. відкладено підготовче засідання на 12.10.2023р.

25 жовтня 2023р. до суду надійшло клопотання ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» про зупинення провадження у справі №916/3609/23 до набрання законної сили рішенням у справі №916/983/23 за позовом ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» до ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" про стягнення заборгованості у розмірі 588 679 грн 88 коп., пені у розмірі 16 863 грн 83 коп., інфляційних втрат у розмірі 40 281 грн 58 коп.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що відповідно п.5 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Станом на 31.09.2023р. заборгованість співвласників багатоквартирних будинків перед ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» за спожиту електричну енергію складає 616 249 грн 60 коп., яку, зокрема. повинна сплатити ОСББ «Радісна Двадцять Один». Без стягнутих з боржника - ОСББ «Радісна Двадцять Один» коштів за спожиту електроенергію ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» не зможе сплатити заборгованість ТОВ «ООЕК», тому що відсутні інші джерела для її погашення, і стягнення заборгованості призведе до арешту рахунків і зупинення діяльності ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» по обслуговуванню інших мешканців мікрорайону.

Ухвалою суду від 12.10.2023р. відкладено підготовче засідання на 07.11.2023р.

07 листопада 2023р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивача (вх.40114/23) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої від ТОВ «ООЕК» просить стягнути з ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 749 746 грн 64 коп.

Ухвалою суду від 07.11.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.12.2023р.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 07.11.2023р. судом відмовлено у задоволенні клопотання ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» про зупинення провадження у справі №916/3609/23 до набрання законної сили рішенням у справі №916/983/23 за позовом ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» до ОСББ "РАДІСНА ДВАДЦЯТЬ ОДИН" про стягнення заборгованості у розмірі 588 679 грн 88 коп., пені у розмірі 16 863 грн 83 коп., інфляційних втрат у розмірі 40 281 грн 58 коп.

Відмовляючи у задоволенні даного клопотання суд виходив з того, що відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Але, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами неможливість розгляду справи №916/3609/23 до набрання законної сили рішенням у справі №916/983/23 за наявними у справі матеріалами, адже, на думку суду, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Судове засідання, призначене судом на 05.12.2023р. не відбулося та ухвалою суду від 11.12.2023р. призначено судове засідання на 19.12.2023р. Ухвалою суду від 19.12.2023р. відкладено судове засідання на 04.01.2024р.

Позивач - ТОВ «ООЕК», підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач - ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС», відзив на позовну заяву до суду не надав.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч.4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи все викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 02.11.2022р. між ТОВ «ООЕК» (далі - Постачальник) та ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» (далі - Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №03-2019-ПВЦ, за умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок останнього, а Споживач сплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах передбачених Договором.

У зв`язку з укладенням договору ТОВ «ООЕК» Споживачу було відкрито особовий рахунок №03-2019.

Згідно п. 13.1. Договору №03-2019-ПВЦ Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

Крім того, між ТОВ «ООЕК» та ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» було підписано Додаток № 2 до Договору «Комерційна пропозиція ПВЦ - Попередня оплата/Б» із терміном дії з дати укладання договору по 31.12.2022 р.. Пунктом 11 зазначеної комерційної пропозиції передбачено, що комерційна пропозиція вважається продовженою на кожний наступний квартал, якщо не пізніше ніж за 20 днів до кінця кварталу Постачальник не повідомив Клієнта про внесення змін до комерційної пропозиції та/або викладення її в новій редакції.

Додатковою угодою №2 від 15.02.2023р. до Договору було викладено заяву - приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №03-2019-ПВЦ (додаток №1) та відомості про розрахункові засоби обліку споживача (додаток №4) у новій редакції у зв`язку з додавання точок обліку електричної енергії.

Позивач зазначає, що взаємовідносини між сторонами регламентовано Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р.(далі ПРРЕЕ ).

У відповідності до вимог Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р. Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. Кодексом комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП №311 від 14.03.2018р., передбачено, що зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Згідно п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.

Відповідно до п.5 постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії ОСР (ОСП) надає послуги комерційного обліку споживачам, точки комерційного обліку яких улаштовані на території його ліцензованої діяльності, відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03. 2018 р. № 311 (далі - ККОЕЕ).

Згідно з пунктом 8.6.1 ККОЕЕ зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.

Позивач зауважив, що на даний час, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».

За розрахунковий період березень-червень 2023р. ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС». З отриманих даних вбачається, що за особовим рахунком №03-2019 у березні-червні 2023р. ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» було спожито 219 040 кВт./год. Обсяги споживання підтверджуються довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

На підставі вищезазначених даних, ТОВ «ООЕК» було виписано відповідачу та отримано представником останнього під особистий підпис, рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 952 408 грн 49 коп., у т.ч. ПДВ, а саме: №03-2019/1 від 04.04.2023р., №03-2019/1 від 04.05.2023р., №03-2019/1 від 05.06.2023р., №03-2019/1 від 05.07.2023р.

Позивач зазначив, що відповідно до п. 5.7 Договору №03-2019-ПВЦ оплата рахунка Постачальника має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції.

У свою чергу, відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до Договору, передбачено, що Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ «ООЕК».

Позивач зазначив, що ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» було здійснено часткову оплату вартості електричної енергії на загальну суму 166 140 грн., внаслідок чого станом на день звернення до суду із цією позовною заявою заборгованість ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» за спожиту електроенергію в березні-червні 2023р. складала 786 268 грн 49 коп.

В ході розгляду справи судом розмір заборгованості зменшився на 36 521 грн 85 коп., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту у березні-червні 2023р. електричну енергію у розмірі 749 746 грн 64 коп.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 526, 546, 714 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 199 Господарського кодексу України.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальниками та споживачами, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018р. (далі -Правила, ПРРЕЕ ).

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику».

Згідно зі ст. ст. 1, 26 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.1.2 ПРРЕЕ передбачено, що електрична енергія (активна) - енергія, що виробляється на об`єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2022р. між ТОВ «ООЕК» ( Постачальник) та ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» ( Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №03-2019-ПВЦ, відповідно до п.1.1. якого цей Договір про постачання електричної енергії Споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього Договору.

Згідно п.1.2 Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державні регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковим для всіх споживачів.

У зв`язку з укладенням Договору ТОВ «ООЕК» Споживачу було відкрито особовий рахунок №03-2019.

Відповідно до п.13.1. Договору цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та/або сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника. Відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України Сторони прийшли до взаємної згоди, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2019р.

Згідно заяви - приєднання, що є додатком №1 до Договору, початком постачання електричної енергії є 01.01.2019р.

Відповідно до Комерційної пропозиції, що є додатком №2 до Договору, Договір набирає чинності з дати підписання Клієнтом заяви-приєднання до договору і укладається на строк до « 31» грудня 2022р., а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи нарахування пені та штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 21 день до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в ніякому разі не більше ніж на термін дії Договору Клієнта з Оператором системи про надання послуг розподілу (передачі) електричної енергії.

Додатковою угодою №2 до Договору сторони встановили, що додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, набуває чинності з дня її підписання Сторонами та скріплення печатками, при цьому сторони домовились, що дана Додаткова угода регламентує взаємовідносини між сторонами з 10.02.2023р. у відповідності до положень частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Відповідно п. 5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. У разі надання у встановленому порядку Постачальником Споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання Споживачу повідомлення): розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача-у разі надання Постачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін; зміненим на запропонованих Постачальником умовах - якщо Споживач не надав Постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття ЗМІН.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2. Договору).

У відповідності до п.5.4 Договору ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно п. 5.5. Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем (п.5.7. Договору).

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції до Договору Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку, грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ТОВ «ООЕК».

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р. з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії ОСР (ОСП) надає послуги комерційного обліку споживачам, точки комерційного обліку яких улаштовані на території його ліцензованої діяльності, відповідно до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018р. № 311 (надалі - ККОЕЕ).

Згідно з пунктом 8.6.1 ККОЕЕ зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.

Пунктом 4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі п.10 Постанови НКРЕКП 312 від 14.03.2018 р. функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ «ДТЕК Одеські Електромережі».

За розрахунковий період з березня 2023р. по червень 2023р. ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські Електромережі», як оператора системи розподілу, були отримані дані щодо фактичного споживання електричної енергії ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС».

Так, за даними АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» за особовим рахунком №03-2019 у період з березня 2023р. по червень 2023р. ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» спожито 219 040 кВт./ год електричної енергії.

На підставі вищезазначених даних ТОВ «ООЕК» виписано відповідачу та отримано представником останнього рахунки за спожиту електричну енергію на загальну вартість 952 408 грн 49 коп. у т.ч. ПДВ, а саме: №03-2019/1 від 04.04.2023р., №03-2019/1 від 04.05.2023р., №03-2019/1 від 05.06.2023р. та №03-2019/1 від 05.07.2023р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату вартості електричної енергії на загальну суму 166 140 грн., внаслідок чого станом на день звернення до суду із дійсною позовною заявою заборгованість ДП «МОНОЛІТ-СЕРВІС» за спожиту електроенергію в березні-червні 2023р. складає 786 268 грн 49 коп.

Як встановлено судом, що в ході розгляду справи судом відповідачем сплачено частину заборгованості, а саме: 6 400 грн від 23.07.2023р., 13 348 грн 05 коп. від 28.09.2023р. та 16 773 грн 80 коп. від 29.09.2023р.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №916/3609/23 в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 36 521 грн 85 коп. у зв`язку з відсутністю предмету спору, про що виніс відповідну ухвалу.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі вищенаведеного, за відсутності доказів оплати вартості спожитої електричної енергії у розмірі 749 746 грн 64 коп. суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ООЕК».

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» до Дочірнього підприємства «МОНОЛІТ-СЕРВІС» про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 749 746 грн 64 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «МОНОЛІТ-СЕРВІС» (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Паркова, буд.48, код ЄДРПОУ - 32927758, електронна пошта: elatiy@gmail.com) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.88, код ЄДРПОУ - 42114410, електронна пошта: court@ooek.od.ua) заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 749 746 грн 64 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 996 грн 96 коп.

3. Повернути з Державного бюджету України (ГУК в Одеській обл./Приморський р-н/ 22030101, код ЄДРПОУ 37607526, Казначейство України (ЕАП), р/р НОМЕР_1 , МФО 899998, КБК 22030101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд.88, код ЄДРПОУ - 42114410, електронна пошта: court@ooek.od.ua) зайве сплачений судовий збір у розмірі 931 грн 94 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08 січня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога