Рішення

від 08.01.2024 по справі 916/3153/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3153/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу

за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (код ЄДРПОУ 04704790, 65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Южне, вул. Берегова, 13)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІК. ПАРТС" (код ЄДРПОУ 42619816, 65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Десятого Квітня, буд. 20)

про стягнення 93419,76 грн.

Позивач Державне підприємство "Морський торговельний порт "Південний" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІК. ПАРТС" про стягнення 93419,76 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №Т/СН-281/21 від 13.12.2021 в частині реєстрації податкових накладних, що завдало позивачу збитків у вигляді втраченого податкового кредиту.

Ухвалою суду від 26.07.2023 позовну заяву Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вище вказана ухвала суду 26.07.2023, у зв`язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, направлена відповідачу на наявні в матеріалах справи адреси електронних пошт: giktochka@gmail.com та office@geek.parts.

При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІК. ПАРТС" (код ЄДРПОУ 42619816) відсутня офіційна електронна адреса.

У зв`язку з відсутністю відомостей, що відповідачем отримано ухвалу суду на електронні адреси, вказані у позовній заяві, суд, ухвалою від 24.10.2023, враховуючи необхідність забезпечення процесуальних прав учасників провадження, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановив розглянути справу у розумні строки та повторно направити відповідачу ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.07.2023 засобами поштового зв`язку.

25.10.2023 Господарським судом Одеської області до відділення Укрпошти "Одеса 65119" було передано поштову кореспонденцію для її відправлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІК. ПАРТС" - 65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Десятого Квітня, буд. 20.

24.11.2023 вищевказане поштове відправлення повернулось до суду як не вручене із довідкою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Приймаючи до уваги, що проставлення відмітки поштовою установою "за закінченням терміну зберігання" не може вважатись належним доказом вручення судового рішення відповідно до положень ст.242 ГПК України, суд повторно направив на адресу відповідача копію ухвал суду від 26.07.2023 та 24.10.2023.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. ГСОО від 21.12.2023), ухвали суду отримані відповідачем 19.12.2023.

Водночас, у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання відповідачем не подано.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, 13.12.2021 між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (покупець, позивач) (наразі, після зміни найменування - ДП "МТП "Південний") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІК. ПАРТС" (постачальник, відповідач) був укладений Договір поставки № Т/СН-281/21, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити на склад покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар, в кількості та за цінами, які вказані в Додатку № 1 до цього договору, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 6.3.7 договору, постачальник зобов`язаний надати покупцю належним чином складену, оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної в електронній формі та зареєстровану в ЄРПН в порядку та строки, визначені законодавством України.

Відповідно до п. 7.15 договору, у разі ненадання постачальником зареєстрованої накладної/розрахунку коригування податкової накладної або реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН з порушенням та у строки, що перевищують строки, визначені Податковим кодексом України, та у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної комісією контролюючого органу або у разі прийняття рішення комісією контролюючого органу про відмову реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної, у зв`язку з чим покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за сумою податку, постачальник, за першою вимогою покупця, протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі податкового кредиту, право на який втрачено.

16.03.2022 ТОВ "ГІК.ПАРТС" на адресу ДП "МТП "Южний" було відвантажено (поставлено) товар на суму 410123,76 грн. (у т.ч. 68353,96 грн. ПДВ), згідно видаткової накладної № 34 від 16.03.2022 та ТТН № Р34 від 16.03.2022.

За поставлений товар ДП "МТП "Южний" була здійсненна оплата, згідно умов договору на загальну суму 410123,76 грн. (у т.ч. 68353,96 грн. ПДВ) на підставі платіжного доручення № 2127 від 18.04.2022.

ТОВ "ГІК.ПАРТС" 16.03.2022 була складена податкова накладна № 3 на загальну суму 410123,76 грн. (у т.ч. 68353,96 грн. ПДВ).

Проте, як зазначає позивач, згідно даних з Електронного кабінету платника податків податкова накладна № 3 має статус "відмовлено за рішенням Комісії. "Скаргу не задоволено".

Також, у відповідності до Витягу з ЄРПН №240568, відсутня реєстрація податкової накладної № 3 відповідачем.

22.03.2022 ТОВ "ГІК.ПАРТС" на адресу ДП "МТП "Южний" було відвантажено (поставлено) товар на суму 16336,80 грн. (у т.ч. 2722,80 грн. ПДВ), згідно видаткової накладної № 41 від 22.03.2022 та ТТН № Р41 від 22.03.2022.

За поставлений товар ДП "МТП "Южний" була здійсненна оплата, згідно умов договору на загальну суму 16336,80 грн. (у т.ч. 2722,80 грн. ПДВ), про що свідчить платіжне доручення № 2126 від 18.04.2022.

ТОВ "ГІК.ПАРТС" 22.03.2022 була складена податкова накладна №8 на загальну суму 16336,80 грн. (у т.ч. 2722,80 грн. ПДВ).

Водночас, згідно даних з Електронного кабінету платника податків, податкова накладна має статус "відмовлено за рішенням Комісії. "Скаргу не задоволено".

Також, у відповідності до Витягу з ЄРПН №240568, відсутня реєстрація податкової накладної № 8 відповідачем.

31.03.2022 ТОВ "ГІК.ПАРТС" на адресу ДП "МТП "Южний" було відвантажено (поставлено) товар на суму 134058,00 грн. (у т.ч. 22343,00 грн. ПДВ), згідно видаткової накладної № 48 від 31.03.2022 та ТТН № Р48 від 31.03.2022.

За поставлений товар ДП "МТП "Южний" була здійсненна оплата, згідно умов договору на загальну суму 134058,00 грн. (у т.ч. 22343,00 грн. ПДВ), згідно платіжного доручення № 2186 від 22.04.2022.

ТОВ "ГІК.ПАРТС" 31.03.2022 була зареєстрована податкова накладна №14 на загальну суму 134058,00 грн. (у т.ч. 22343,00 грн. ПДВ).

Проте, згідно даних з Електронного кабінету платника податків, податкова накладна має статус "відмовлено за рішенням Комісії. "Скаргу не задоволено".

У відповідності до Витягу з ЄРПН №240568, відсутня реєстрація податкової накладної № 14 відповідачем.

Листами ДП "МТП "Южний" від 21.09.2022 №3364/01/104/22 та від 07.10.2022 № 3605/09/104/22 відповідача було повідомлено про те, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрацію податкових накладних в ЄРНП зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. Підприємство також просило повідомити про вжиті заходи щодо розблокування податкових накладних.

Проте, жодної відповіді від ТОВ "ГІК. ПАРТС" на адресу підприємства не надходило.

При цьому позивач наголошує, що приписами чинного законодавства та умовами договору встановлено обов`язок для ТОВ "ГІК. ПАРТС" скласти, зареєструвати у ЄРПН та надати продавцю відповідну податкову накладну за відвантажений товар на адресу позивача.

Також, Закон ставить у залежність можливість реалізації безумовного та гарантованого права платнику податків (покупцю) щодо віднесення суми ПДВ до податкового кредиту від певних дій продавця при здійснені певних господарських операцій.

Наразі, податкові накладні відповідачем не зареєстровані в ЄРПН, що підтверджується Заявою про допущення продавцем/покупцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушенням продавцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Додаток 7 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Витягом з ЄРПН № 240568 від 19.06.2023.

Таким чином, ДП "МТП "Южний" втратило право на віднесення суми ПДВ в загальному розмірі 93419,76 грн. до податкового кредиту, оскільки минув 365-денний строк, визначений Законом для реалізації такого права.

При цьому позивач наголошує, що в силу приписів ПКУ таке право є безумовним та гарантованим Державою, але за умови фактичного вчинення певних дій третіми особами.

23.05.2023 було здійснено державну реєстрацію змін відомостей про підприємство, зокрема, змінено назву ДП "МТП "Южний" на ДП "МТП "Південний".

ДП "МТП "Південний" є державним комерційним підприємством, юридичною особою публічного права, заснованим на державній формі власності, метою діяльності якого є одержання прибутку.

Пунктом 4.14 Статуту ДП "МТП "Південний" передбачено, що збитки, завдані підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами, у тому числі державними органами та органами місцевого самоврядування, відшкодовуються підприємству відповідно до Закону.

Позивач наполягає, що протиправний характер поведінки ГОВ "ГІК.ПАРТС" полягає у порушенні податкового законодавства України в частині обов`язку скласти податкові накладні в порядку та строки, визначені законодавством України.

Збитками є сума податкового кредиту у розмірі ПДВ, сплаченого відповідачу за відвантажений товар відповідно до договору та не отриманого ДП "МТП "Південний" внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача.

У такий спосіб ТОВ "ГІК.ПАРТС" позбавило ДП "МТП "Південний» права на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ за господарськими операціями - поставка товару за Договором - у сумі 93419,76 грн.

Отже, в порушення ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України, п. 6.3.7. п. 7.15 договору, відповідач не зареєстрував відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку, визначеному законодавством України, чим позбавив позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 93419,76 грн., що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів є відшкодування збитків.

За приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими (ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України).

При заявлені вимог про стягнення збитків позивач має довести факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг.

За умовами п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У постанові Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21 Велика Палата зазначила:

" 8.23. З викладеного вище Велика Палата доходить висновку, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

8.24. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

8.25. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду нагадує, що в пункті 25 постанови від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 вона вже звертала увагу на те, що обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов`язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Натомість належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних (див. також постанову об`єднаної палати КГС ВС від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

8.26. Ураховуючи викладене, Велика Палата доходить висновку, що збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів / послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов`язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Водночас покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми ПДВ за операцію з придбання товарів / послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може.

Як наслідок, такий покупець також не може вимагати від держави відшкодування збитків, спричинених невиконанням контролюючим органом обов`язку з проведення перевірки, оскільки цей обов`язок контролюючий орган має не перед покупцем і його невиконання не вважається таким, що порушує якесь конкретне право платника податків.

8.27. Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом".

Відповідачем, у зв`язку з поставкою товару позивачу на підставі договору від 13.12.2021, складались податкові накладні №3 від 16.03.2022, №8 від 22.03.2022, №14 від 31.03.2022, які були скеровані для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 56.1, п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Доказів реалізації позивачем права на оскарження в судовому порядку рішення щодо відмови в реєстрації податкових накладних до суду не подано.

Відповідач, з порушенням вимог пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 93419,76 грн., яка фактично є збитками позивача.

З огляду на викладені обставини та нормативно-правове обґрунтування, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на цю суму.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІК. ПАРТС" (код ЄДРПОУ 42619816, 65020, Одеська обл., м. Одеса, вул. Десятого Квітня, буд. 20) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Південний" (код ЄДРПОУ 04704790, 65481, Одеська обл., Одеський р-н, м. Южне, вул. Берегова, 13) - 93419 (дев`яносто три тисячі чотириста дев`ятнадцять) грн. 76 коп. збитків в сумі втраченого податкового кредиту, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 08 січня 2024 р.