Рішення

від 08.01.2024 по справі 927/1481/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2024 року м. Чернігів справа № 927/1481/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС КОРМ" 49000, м. Дніпро, вул. Ломана, 19, офіс 509 (mikckorm@meta.ua) 51200, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, пров. Технікумівський, 20-а (адреса представника - адвоката Беззубкіна Сергія Михайловича) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" 17311, с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 51про стягнення 72 176 грн 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області в паперовій формі (здана для відправки на пошту 23.10.2023) надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС КОРМ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 1 368,43 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 9 323,43 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 33 241,42 грн штрафу та 28 243,64 грн пені за несвоєчасну оплату товару, поставленого згідно Договору поставки № 2312-01 від 23.12.2022.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2023 постановлено:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС КОРМ" про стягнення 72 176 грн 92 коп. залишити без руху;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКС КОРМ" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху зареєструвати Електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" та подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

- позовну заяву, оформлену з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;

- докази направлення відповідачу копії заяви про усунення недоліків та копій належно оформленої позовної заяви та доданих до неї документів;

- докази сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн;

роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "МІКС КОРМ", що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У зв`язку з обмеженим фінансуванням на оплату поштових послуг вказана вище ухвала суду від 31.10.2023 позивачу та його повноважному представнику засобами поштового зв`язку в паперовій формі не направлялась, проте була направлена на їх електронні пошти, зазначені в позові, з проханням повідомити про її отримання (відповідна інформація до суду не надходила); як наслідок - суд вважає за доцільне відлік встановленого десятиденного строку, призначеного для усунення виявлених недоліків позовної заяви, починати з наступного дня (з 01.11.2023), а тому останнім його днем є 10.11.2023.

13.11.2023, у встановлений судом процесуальний строк (здані для відправки до відділення поштового зв`язку 09.11.2023), з метою усунення виявлених недоліків, через систему "Електронний суд" позивачем до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані документи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.11.2023:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлено процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

роз`яснено сторонам, що подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення є правом учасників справи;

роз`яснено сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачі мають подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвала суду від 20.11.2023 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 21.11.2023 17:23.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 20.11.2023 є такою, що отримана відповідачем 22.11.2023.

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

23.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс Корм» (постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (покупець) укладено договір № 2312-01 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, обумовлених у цьому договорі.

Асортимент, кількість, вид упаковки, ціна товару вказуються у видаткових накладних на товар, складених на підставі заявок покупця та/або специфікації до цього договору (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору оплата товару здійснюється н умовах: 100% вартості партії товару покупцем сплачує за фактом поставки товару на склад покупця протягом 5 банківських днів з дати поставки товару.

Датою поставки за цим договором вважається дата передачі товару постачальником покупцеві в місці поставки (п.3.3 Договору).

Згідно п.6.2 Договору за відмову в оплаті вартості поставленого постачальником покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

Відповідно до п.6.4 Договору у випадку порушення покупцем строку розрахунку за отриманий товар більш ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості неоплачуваної партії товару, а також за користування чужими коштами, на підставі ст.625 ЦК України, покупець сплачує постачальнику 30% річних від простроченої до сплати суми.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних №25 від 03.05.2023 на суму 220096,09 грн, №26 від 05.05.2023 на суму 223535,10 грн, №29 від 15.05.2023 на суму 188783,09 грн.

Згідно з умовами договору відповідач повинен був здійснити оплату товару поставленого згідно видаткової накладної №25 від 03.05.2023 до 10.05.2023 включно, згідно видаткової накладної №26 від 05.05.2023 до 12.05.2023 включно, згідно видаткової накладної №29 від 15.05.2023 до 22.05.2023 включно.

Відповідач за поставлений товар розрахувався повністю, але з порушенням строків оплати. Так, 05.05.2023 відповідач перерахував позивачу 100000 грн згідно платіжної інструкції №1132 від 05.05.2023, 12.05.2023 - 200000 грн згідно платіжної інструкції №1221 від 12.05.2023, 19.07.2023 - 332414,28 грн згідно платіжної інструкції №1879 від 19.07.2023.

За своєю правовою природою договірні відносити, які склалися між сторонами є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ст. 610, 612, 613 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 692, 693 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі умов Договору позивач, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого товару, нарахував пеню в сумі 28243,64 грн. за період з 15.05.2023 по 19.07.2023 та штраф в сумі 33241,42 грн (10% вартості неоплачуваної партії товару).

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків розрахунку за поставлений товар, а тому з нього підлягає стягненню штраф в сумі 33241,42 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 27529,68 грн, оскільки судом враховано, що прострочка оплати товару, поставленого по видатковій накладній №29 від 15.05.2023 рахується з 23.05.2023 та день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (постанова Верховного суду №910/2615/18 від 25.02.2020, № 912/2750/18 від 10.12.2019, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16).

Також позивач просить стягнути з відповідача 9323,43 грн відсотків річних за період з 15.05.2023 по 19.07.2023 та 1368,43 грн інфляційних за період з 15.05.2023 по 19.07.2023.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних та відсотків річних, враховуючи допущені позивачем помилки при розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних підлягають частковому задоволенню в сумі 7381,94 грн, оскільки судом також враховано, що прострочка оплати товару, поставленого по видатковій накладній №29 від 15.05.2023 рахується з 23.05.2023 та день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних, інфляційних нарахувань та пені (постанова Верховного суду №910/2615/18 від 25.02.2020, № 912/2750/18 від 10.12.2019, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16). Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню повністю в сумі 1368,43 грн.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав та своєчасно не оплатив отриманий товар, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 33241,42 грн штрафу, 27529,68 грн пені, 7381,94 грн відсотків річних, 1368,43 грн інфляційних, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 2585,25 грн.

Керуючись ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС КОРМ" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 72176,92 грн задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (17311, с. Калюжинці Срібнянського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 51; код 30875436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКС КОРМ" (49000, м. Дніпро, вул. Ломана, 19, офіс 509; код 42181424) 7381,94 грн відсотків річних, 1368,43 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 27529,68 грн пені, 33241,42 грн штрафу та 2585,25 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2024.

Суддя А.С.Сидоренко