Ухвала

від 10.08.2023 по справі 756/10352/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10.08.2023 Справа № 756/10352/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/10352/23

1-кс/756/1851/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2023 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

слідчий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023100050002862 від 08.08.2023 за ч. 3 ст. 190 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення обшуку в указаному кримінальному провадженні,

за участю слідчого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

10.08.2023 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про надання дозволу на проведення обшуку групи нежитлових приміщень, розташованих на 10 поверсі будинку №9б на проспекті Степана Бандери у місті Києві , що на праві власності належать ТОВ «Глорія» (код ЄДРПОУ 31455696).

Так, у клопотанні слідчий зазначає, що Оболонського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява від народного депутата України 9-го скликання ОСОБА_5 з приводу незаконної діяльності «кол-центру», який спеціалізується на отриманні грошових коштів незаконним шляхом від громадян України та Європейського Союзу за допомогою використання інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж. На підставі вищевикладеної заяви, працівниками Оболонського УП ГУНП у м. Києві 08.08.2023 був здійснений виїзд за вищевказаною адресою та встановлено, що в Бізнес-центрі «WaveTower», де було підтверджено, що інформація достовірна - за відповідною адресою дійсно знаходиться «кол-центр» в якому здійснюються злочинні дії, направлені на протиправне заволодіння грошовими коштами громадян.

08.08.2023 та 09.08.2023 було проведено обшук групи нежитлових приміщень, розташованих на 9 та 13 поверсі будинку №9б на просп. Степана Бандери у місті Києві , в ході якого було виявлено та вилучено ряд речей, які підтвердили інформацію, що надійшла до органу досудового розслідування. Крім того, 10.08.2023 після закінчення проведення обшуку за вищевказаною адресою, надійшло додаткове звернення від народного депутата України 9-го скликання ОСОБА_5 , з приводу незаконної діяльності «кол-центру», який спеціалізується на отриманні грошових коштів незаконним шляхом від громадян України та Європейського Союзу за допомогою використання інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж який фактично здійснює свою протиправну діяльність за тією же адресою, тобто: м. Київ, просп. Степана Бандери, будинок 9б, 12 поверх .

У зв`язку з викладеним, з метою встановлення осіб причетних до протиправної діяльності, отримання інформації, що має значення для досудового розслідування та отримання речових доказів, сторона обвинувачення просить надати дозвіл на проведення обшуку об`єкта нерухомості, а саме: групи нежитлових приміщень, розташованих на 12 поверсі будинку №9б на просп. Степана Бандери у місті Києві , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання речей та документів, які будуть використані як докази у кримінальному провадженні, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин вчинення кримінальних правопорушень, та можуть зберігатися у вказаному приміщенні.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив задовольнити з наведених в ньому підстав.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення прокурора, вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим відділом Оболонського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12023100050002862 від 08.08.2023 за ч. 3 ст. 190 КК України.

Право особи на недоторканність житла чи іншого володіння у кримінальному процесі розглядається як самостійне суб`єктивне право особи, встановлене й гарантоване Конституцією України та кримінальним процесуальним законом, що охороняє її житло та інше володіння від протиправних проникнень з боку державних органів і посадових осіб, які ведуть кримінальний процес, гарантує збереження таємниці приватного життя в житлі чи іншому володінні, забезпечує додержання законності при проведенні слідчих та інших процесуальних дій у ньому, а також можливість відновлення порушених прав особи при незаконному обмеженні недоторканності житла чи іншого володіння.

На міжнародно-правовому рівні засада недоторканності житла чи іншого володіння особи у кримінальному провадженні регламентована у таких міжнародно-правових документах, як Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

Зокрема, ст. 1 Конвенції передбачено право кожного мирно володіти своїм майном.

У ст. 8 Конвенції зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, ст. 19 Закону України від 29.06.2004 №1906-IV «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Відповідно до рішень ЄСПЛ вважатиметься, що держава виконує свої зобов`язання дотримуватися вимог цієї статті, якщо утримається від дій, що порушують ці права, а також гарантуватиме їх забезпечення. Так, у рішенні у справі «Ейрі проти Ірландії» від 09.10.1979 ЄСПЛ, констатувавши порушення ст. 8 Конвенції, зазначив: «Хоча метою ст. 8 є, головним чином, захист особи від довільного втручання з боку державних властей, ця стаття змушує державу не тільки утримуватися від такого втручання: до цього негативного зобов`язання додається також позитивне, яке є необхідним для дійсної поваги особистого і сімейного життя».

Відповідно до цих міжнародно-правових стандартів у ст. 30 Конституції України встановлено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Таким чином, Конституцією України передбачено такі основні засади недоторканності житла: проникнення до житла чи до іншого володіння особи здійснюється за вмотивованим рішенням суду; без рішення суду проникнення до житла можливе як виняток та за умови, що такий порядок встановлений законом для невідкладних випадків, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Наведена конституційна норма, що має принципово важливе значення з точки зору охорони прав та свобод людини і громадянина, визначена в п. 6 ч. 1 ст. 7 КПК України як загальна засада кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у ст. 13 КПК України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 233 КПК України визначено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання (ч. 3 ст. 234 КПК України).

Крім того, відповідно до ст. 7 КПК України однією з загальних засад кримінального провадження є законність, яка відповідно до ст. 9 КПК України полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального Кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За змістом п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені процедурою, визначеною кримінальним процесуальним законом.

Згідно з практикою ЄСПЛ та положень Конвенції держава має виконувати свої зобов`язання не тільки утримуватися від дій, що порушують права людини, а діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.

У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.

Окрім того, у рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Вирішуючи дане клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, слідчий суддя враховує також рішення по справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007, де ЄСПЛ зазначив, що він повинен впевнитися в тому, що громадянам надається достатній і ефективний захист від зловживань влади, а також визначити чи було в кожному конкретному випадку втручання пропорційним поставленій меті, оцінивши обставини, в яких було винесено постанову про проведення обшуку, її зміст, спосіб проведення обшуку, присутність понятих під час його проведення, межі його можливих наслідків, загрозу репутації осіб, в житлі яких проводився обшук. Відсутність вимоги щодо судового розгляду перевірки законності проведеного обшуку має наслідком те, що слідчі органи мають свободу дій у визначенні доцільності і меж обшуку та вилучення предметів і документів.

Також, визначаючи порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та констатуючи незаконність обшуку у справі «Ернст та інші проти Бельгії» від 15.07.2003, ЄСПЛ зазначив, що ордер на проведення обшуку не містив жодної інформації про конкретні цілі та підстави для проведення обшуку, характер розслідування, точні місця проведення обшуків та про предмети, що підлягали вилученню. Таким чином, слідчі наділялися широкими повноваженнями.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частини 1 та 2 ст. 84 КПК України).

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 234 КПК України у разі необхідності проведення обшуку слідчий, за погодженням з прокурором, або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити, серед іншого, відомості про особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться.

Однак, всупереч вищевказаних вимог процесуального закону дане клопотання, а також долучені на його обґрунтування документи не містять належний доказів на підтвердження відомостей про особу, у власності та фактичному володінні якої знаходиться вказане приміщення, оскільки як у клопотанні, так і долучених на його обґрунтування документах відсутні відомості про власників користувачів вказаного приміщення.

Пунктом 45 рішення ЄСПЛ у справі «Бук проти Німеччини» від 28.04.2005 констатовано, що держави можуть за необхідності вдаватися до проведення обшуку з метою отримання доказів на підтвердження факту вчинення певних правопорушень. При цьому, суду необхідно оцінювати, чи підстави, наведені на обґрунтування проведення обшуку житла та виїмки з нього, є належними та достатніми і чи принцип пропорційності дотриманий (рішення у справах «Функе проти Франції» від 25.02.1993; «Крем`є проти Франції» від 25.02.1993.

Таким чином, оскільки у матеріалах клопотання відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження користування ТОВ «Глорія» (код ЄДРПОУ 31455696) вказаним приміщенням слідчий суддя приходить до висновку про недоведеність, що відшукувані речі знаходяться у зазначеному в клопотанні приміщенні.

Положенням ч. 5 ст. 234 КПК України передбачено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення; 2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; 3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; 4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи; 5) за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.

З огляду на викладене, враховуючи, що слідчим у клопотанні та в ході судового розгляду не доведено як наявності достатніх правових підстав необхідності проведення обшуку так і того, що приміщення, про обшук якого порушує питання сторона обвинувачення, перебуває у фактичному володінні ТОВ «Глорія», а також того, що відшукувані речі знаходяться у зазначеному в клопотанні приміщенні, що у своїй сукупності суперечить принципу законності кримінального провадження, вищезазначеним положенням національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 7, 9, 13, 22, 26, 84, 107, 223, 233-235, 237, 309 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12023100050002862 від 08.08.2023 за ч. 3 ст. 190 КК України - слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення обшуку відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1