Рішення

від 08.01.2024 по справі 320/6970/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року м. Київ № 320/6970/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каризма Км»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Каризма Км» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 15.08.2018 № 0008324004, від 15.08.2018 № 0008314004, від 30.08.2018 № 0026341406, від 30.08.2018 № 0026361406.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позаяк, висновки акта перевірки є безпідставними та не ґрунтуються на дійсних обставинах, позаяк зроблені на підставі власного невірного тлумачення законодавства України, без наявності факту допущення самих порушень в діяльності ресторану щодо обліку та реалізації підакцизних товарів, а також на підставі неповного з`ясування та дослідження всіх обставин, що мають значення для формування об`єктивних висновків та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

До суду від ГУ ДФС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, які не спростовують результати проведення перевірки на підставі яких були винесені податкові повідомлення-рішення. Так, на підставі проведення фактичних перевірок діяльності товариства позивача в ресторані, було встановлено факт зберігання пляшки вина виноградного червоного сухого Aloxe-Corton 2013, дата виробництва 09.01.2015, 0,75 л, 13 % обертів по ціні 5350,00 грн, маркованого маркою акцизного податку АААЕ № 029998, 8/16, 7,800 грн, на якій зазначена сума акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції не відповідає сумі, визначені з урахуванням чинної на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції.

Також, перевіркою встановлено факт зберігання пляшки вина виноградного червоного сухого «Sassigaia» 2014, дата виробництва 23.01.2017 0,75 13% обертів по ціні 10800,00 грн, маркуваного маркою акцизного податку з пошкодженнями, що унеможливлює встановлення реквізитів передбачених абз. 7 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27.12.2010. Приходні накладні на описаний товар не надано. Крім того, сторона відповідача зазначає про те, що в ході перевірки встановлено, що при реалізації двох пляшок пива «Кромбахер» по 0,5 л. по ціні 140 грн за пляшку на суму 280 грн РРО не застосовувався, розрахунковий документ не роздруковано, не видано (видано рахунок № 28184 від 02.08.2018) на загальну суму 490,00 грн. До того ж, встановлено не оприбуткування готівкових коштів в сумі 915,00 грн в касі підприємства, а саме, згідно даних фіскального звітного чеку (чеку Z-звіту) за 27.03.2018, проведено «Службова видача» на суму 1830,00 грн, в той час, як в касі підприємства за 27.03.2018 оприбутковано готівкових коштів на загальну суму 915,00 грн (ПКО № 33 на суму 415,00 грн та ПКО № 34 на суму 500 грн). Також, облік товарних запасів за місцем їх реалізації не ведеться, а саме, виявлено алкогольні напої, згідно додатку до акта, на загальну суму 41050,00 грн, на які не надано документи, що підтверджують ведення обліку товарних запасів (накладні від постачальників, ТТН тощо). З огляду на наявність вказаних порушень, що відображені в актах перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення є законними та відповідають вимогам законодавства. (а.с. 71-118)

Протокольною ухвалою від 29.03.2019 судом закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті заявлених позовних вимог.

В ході судового розгляду судом допитано у якості свідків касира-бармена та бухгалтера ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У подальшому у зв`язку із надходженням до суду клопотання представника позивача про здійснення судового розгляду даної справи у порядку письмового провадження із відміткою представника відповідача щодо відсутності заперечень на вказане клопотання, на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 30.07.2018 № 1622 та направлень від 02.08.2018 № 715, № 716, була проведена фактична перевірка ресторану, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить суб`єкту господарювання ТОВ «Киризма Км».

Перевірку проведено в присутності бухгалтера ОСОБА_2 . Перед початком перевірки перевіряючими пред`явлено ОСОБА_2 направлення на перевірку, яка ознайомилась з направленнями на проведення перевірки, отримала копію наказу про проведення фактичних перевірок.

За результатом проведеної перевірки, складено акти фактичної перевірки від 02.08.2018 № 002607 та від 08.08.2018 № 009361.

На підставі акта перевірки від 02.08.2018 № 002607, відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 № 0008324004, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 17000,00грн та податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 року № 0008314004, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 21600,00 грн.

Актом фактичної перевірки від 02.08.2018 № 002607, відповідач встановив порушення позивачем вимог:

- статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме, позивачем реалізовувалися алкогольні напої марковані недійсною (не встановленого зразка) маркою акцизного податку та пошкодженою маркою акцизного податку, що унеможливлює встановити реквізити передбачені абз. 7 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251.

Також, на підставі акта перевірки від 08.08.2018 № 009361, відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026341406, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 82101,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026361406, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4575,00 грн.

Так, актом фактичної перевірки від 08.08.2018 № 009361, відповідач встановив порушення позивачем вимог:

- п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, при реалізації двох пляшок пива реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не роздруковано та не видано. Податковим повідомленням-рішенням штрафна санкція застосована в розмірі 1 грн;

- п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме позивачем не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, що не відповідає дійсності. Відповідальність за дане порушення передбачено ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», згідно якої, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в акті зазначено не облікований товар на суму 41050,00 грн);

- п. 11 р. II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148, а саме, позивачем не оприбутковано готівкові копгги у сумі 915,00 грн.

Позивач вважає, що висновки, зроблені контролюючим органом в актах фактичної перевірки, є безпідставними, оскільки зроблені на підставі власного невірного тлумачення законодавства України, а також на підставі неповного з`ясування та дослідження всіх обставин, що мають значення для формування об`єктивних висновків та не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно змісту ст. 62 ПК України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до норм пункту 80.1 статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з підпунктами 80.2.4 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Згідно приписів пункту 80.7 статті 80 ПК України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Тобто, з наведеного слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку, достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Судом досліджено, що за висновками акта перевірки, контролюючим органом встановлено: 1) зберігання пляшки вина виноградного червоного сухого Aloxe-Corton 2013, дата виробництва 09.01.2015, 0,75 л, 13 % обертів по ціні 5350,00 грн, маркованого маркою акцизного податку АААЕ № 029998, 8/16, 7,800 грн, на якій зазначена сума акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції не відповідає сумі, визначені з урахуванням чинної на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції; 2) факт зберігання пляшки вина виноградного червоного сухого «Sassigaia» 2014, дата виробництва 23.01.2017 0,75 13% обертів по ціні 10800,00 грн, маркуваного маркою акцизного податку з пошкодженнями, що унеможливлює встановлення реквізитів передбачених абз. 7 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1251 від 27.12.2010. Приходні накладні на описаний товар не надано; 3) при реалізації двох пляшок пива «Кромбахер» по 0,5 л. по ціні 140 грн за пляшку на суму 280 грн РРО не застосовувався, розрахунковий документ не роздруковано, не видано (видано рахунок № 28184 від 02.08.2018) на загальну суму 490,00 грн; 4) встановлено не оприбуткування готівкових коштів в сумі 915,00 грн в касі підприємства, а саме, згідно даних фіскального звітного чеку (чеку Z-звіту) за 27.03.2018, проведено «Службова видача» на суму 1830,00 грн, в той час, як в касі підприємства за 27.03.2018 оприбутковано готівкових коштів на загальну суму 915,00 грн (ПКО № 33 на суму 415,00 грн та ПКО № 34 на суму 500 грн); 5) облік товарних запасів за місцем їх реалізації не ведеться, а саме, виявлено алкогольні напої, згідно додатку до акта, на загальну суму 41050,00 грн, на які не надано документи, що підтверджують ведення обліку товарних запасів (накладні від постачальників, ТТН тощо).

Слід звернути увагу на те, що податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 № 0008324004 прийняте відповідачем у зв`язку з тим, що позивачем реалізовувався алкогольний напій маркований маркою акцизного податку іншого зразка.

Так, в акті фактичної перевірки зазначено, що перевіркою встановлено факт зберігання однієї пляшки вина виноградного червоного сухого Aloxe-Corton 2013, марка акцизного податку АААЄ № 029998, 08/16, 7,800 грн, марка акцизного податку іншого зразка. Відповідач зазначив, що на пляшці зазначена сума акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції не відповідає сумі визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Сторона позивача наголошує на тому, що вказана пляшка вина, яка знаходилась на реалізації ресторану, була відкрита, як наслідок, марка акцизного податку була відірвана та знаходилась в реалізації. Марка акцизного податку, яку знайшли перевіряючі була з іншої пляшки.

Також, під час розгляду даного спору, судом отримано пояснення від сторони позивача про те, що при відкорковуванні пляшок вина, в ресторані використовується пристрій «Коравін», який, за загальнодоступними відомостями, є пристроєм для для зберігання вина та не випагає витягування пробки з пляшки (жорстка голка), при цьому, при використанні даного пристрою, марка акцизного податку може поштоджуватись.

Відповідно до приписів п. 228.2 ст. 228 Податкового кодексу України, контроль за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України здійснюють відповідні контролюючі органи.

Згідно норм п. 228.9 ст. 228 ПК України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Згідно із підпунктами 14.1.107 та 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до положень підпункту 226.6, 226.7 статті 226 ПК України, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

У п. 226.3 ст. 226 ПК України, визначено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 226.5 ст. 226 ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95- ВР).

Згідно змісту абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону № 481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно до приписів абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання алкогольних напоїв, повинні додержуватись вимог абзацу третього частини 4 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», статті 226 Податкового кодексу України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв.

У даному випадку, позивач має ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, а виявлена під час фактичної перевірки пляшка вина Aloxe-Corton, об`єм 0,7 л., з пошкодженою маркою акцизного податку, виходячи з того, що вона була пошкоджена під час відкупорювання (розкриття), при цьому, акт перевірки не містить обставин виявлення алкогольного напою не відкоркованого та з наявними ознаками підробки чи невстановленого зразка, на противагу чому, придбання даного товару (пляшки вина) підтверджується видатковою накладною № 510/80300080 від 23.03.2018.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновки в акті фактичної перевірки від 02.08.2018 № 002607 в цій частині є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 № 0008324004 є протиправним та підлягає скасуванню.

Так, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 № 0008314004 прийняте відповідачем у зв`язку з тим, що позивачем зберігалась пляшка вина виноградного червоного сухого «Sassigaia» 2014 , дата виробництва 23.01.2017, 0,75 л, 13%о б. по ціні 10800,00 грн з пошкодженою маркою акцизного податку, що унеможливлює встановити реквізити передбачені абз. 7 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251.

Відповідно до абз. 7 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, на кожну марку наноситься індекс регіону Ущзаїни (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал, у якому вироблено марки для тютюнових виробів) через скісну риску та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкоголышх напоїв.

Проте, відповідно до фото, яке додано до позову стороною позивача, можливо встановити реквізити передбачені абз. 7 п. 5 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а саме: серія із чотирьох літер і шестизначний номер - ААГО 382171, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) через скісну риску - 01/17 та сума акцизного податку (для алкогольних напоїв), сплаченого за одиницю продукції, з точністю до тисячного знака - 0,008 грн, при цьому, що придбання даного товару підтверджується видатковою накладною № 510/80600088 від 15.06.2018. Натомість, відповідач під час розгляду даного спору, не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача в цій частині. (а.с. 45)

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновки в акті фактичної в цій частині є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 15.08.2018 № 0008314004 є протиправним та підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026341406, прийняте відповідачем у зв`язку з тим, що позивачем при реалізації двох пляшок пива «Кромбахер», 0,5л. по ціні 140,00 грн за пляшку на суму 280,00 грн, реєстратор розрахункових операцій не застосовувався, розрахунковий документ не роздрукований та не виданий, чим порушено п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 гривня у відповідності до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Водночас, судом досліджено, що при реалізації двох пляшок пива «Кромбахер», 0,5л. по ціні 140,00 грн за пляшку на суму 280,00 грн, реєстратор розрахункових операцій застосовувався, що підтверджується періодичним звітом. (а.с. 46-47)

Таким чином, суд вважає, що висновки в акті фактичної в цій частині є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026341406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026341406, прийняте відповідачем у зв`язку з тим, що позивачем не вівся у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме, напоїв зазначених в додатку до акту перевірки: пляшка шампанського «Don Perignon Vintage», об`єм 0,75, за ціною по прейскуранту позивача - 11000,00 грн (ціна встановлюється позивачем); пляшка шампанського «Don Perignon Vintage Rose», 0,75 за ціною по прейскуранту позивача - 11000,00 грн; пляшка вина «Moet Chandon Brut Imperial», об`єм 0,75, за ціною по прейскуранту позивача - 2900,00 грн (ціна встановлюється позивачем); пляшка вина «Sassicaia Bolgheri Sassicaia DOC», об`єм 0,75, за ціною по прейскуранту позивача - 10800,00 грн (ціна встановлюється позивачем); пляшка вина «Aloxe-Corton», об`єм 0,75, за ціною по прейскуранту позивача - 5350,00 грн (ціна встановлюється позивачем).

Так, відповідачу при перевірці надавались документи, які підтверджували облік зазначених товарних запасів.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Зокрема, юридичною особою облік товарних запасів ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із пунктами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують придбання товарів та є підставою для їх оприбуткування, належать накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Відсутність вказаних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням порядку ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тож, з наведеного слідує, що штрафні санкції за порушення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей застосовуються до суб`єктів господарювання лише у разі відсутності у них первинних документів (накладних, товарно-транспортних накладних), які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальників до таких суб`єктів господарювання.

Суд звертає увагу на те, що до позовної заяви додано прейскурант ресторану, в якому зазначено вина, які реалізовував позивач та зазначено ціни на ці вина. Доказами того, що товарні запаси зазначені в додатку до акта фактичної перевірки обліковувались належним чином є: копія видаткової накладної № 2У005113 від 01.08.2018; № 2У003374 від 23.05.2018;

№ 2У003371 від 23.05.2018; № 510/80600088 від 15.06.2018; № 510/80300080 від 23.03.2018.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 14.08.2018 позивачем було подано відповідачу заперечення до акта фактичної перевірки, та звернув увагу на вищевказані обставини, водночас, у відповідь на зазначені заперечення, відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів (товарно-транспортних накладних, видаткових накладних) встановлено, що в зазначених документах не співпадає штриховий код, загальна та власна назва напоїв, що свідчить про їх не відображення у відповідному обліку підприємства для врахування під час розгляду заперечення.

Проте, варто врахувати те, що в запереченнях товариством зазначалось, що штрих-коди зазначені в накладних відповідали коробці в якій ця пляшка знаходилась, як подарунковий набір та штрих-коди не є обов`язковим реквізитом первинних документів. Штрих-коди не співпадали саме на пляшках, які знаходились в подарункових упаковках (видаткова накладна № 2У005113 від 01.08.2018 та № 2У003374 від 23.05.2018). (а.с. 37-44)

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки, первинна документація у позивача наявна на вказаний товар, висновки акта перевірки є такими, що не відповідають дійсності, суперечать вимогам законодавства України, та, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026341406 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Так, податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026341406, прийняте відповідачем у зв`язку з тим, що позивачем не оприбутковано готівкові кошти на суму 915,00 грн в касі підприємства, згідно даних фіскального звітного чека № 0026 від 27.03.2018, проведено операцію «службова видача» на суму 1830,00 грн, в той час, як в касі підприємства за 27.03.2018 оприбутковано готівкових коштів на загальну суму 915,00 грн.

Судом враховано, що в запереченнях поданих відповідачу зазначалось, що при закритті дня, а саме, «вилучення» з касового апарату готівкових коштів касиром помилково замість «вилучення» натиснуто кнопку «внесення» та внесено суму 915,00 грн (сума подвоїлась), а так як касовим апаратом не передбачено виправлення помилки іншої ніж «видача», то помилку виправлено цією функцією та видано готівку на суму 1 830,00 грн про, що свідчать нефіскальні чеки, Z-звіт від 27.03.2018, книга обліку розрахункових операцій та каса за 27.03.2018, з огляду на що, суд вважає, що доводи позивача в цій частині знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими та логічними, з огляду на що, не оприбутковання готівкових коштів в касі позивача, у даному випадку, не мало місце. (а.с. 48-57)

Також, слід врахувати й те, що порядок реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 (Порядок - № 547).

Відповідно до п. 7 р. 111 Порядку № 547, реєстрація видачі коштів уразі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та в інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від`ємної суми.

Пунктом 8 розділу IIІ Порядку № 547, передбачено, що при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку складається відповідний акт, в якому вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб`єкта господарювання і зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб`єкта господарювання бухгалтерії зазначені акти підклеюються до останньої сторінки відповідної книги ОРО.

Тож, у зв`язку з помилково проведеною через РРО службового внесення та на виконання вимог Порядку № 547, позивачем і було складено відповідний акт на загальну суму 915,00 грн, копію якого додано до позовної заяви, а тому, суд вважає, що висновки акта фактичної перевірки в цій частині не знайшли свого підтвердження, а отже, податкове повідомлення-рішення від 30.08.2018 № 0026361406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказані висновки судом здійснені на підставі наявних у матеріалах справи доказів, а також, беручи до уваги й те, що у судовому засіданні було допитано в якості свідків касира-бармена та бухгалтера ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які повідомили про наступне: 1) свідок ОСОБА_2 зазначила про те, що у ресторані використовується пристрій для відкорковування вина «Коровін», яким можливо пошкодити марку акцизного податку; працівниками ресторану було надано всі документи, що стосувались предмету перевірки; в ході перевірки акт про помилку в обліку в РРО не надавався, тому що перевіряючі не акцентували увагу на цьому; щодо невидачі фіскального чеку, свідок зазначила, що операцію по РРО проведено, податки сплачено, а чому чек не було надано, можливо стало наслідком халатність працівника ресторану; видаткові накладні/ТТН надавались перевіряючим; 2) свідок ОСОБА_1 надала наступні пояснення: офіцінт не повідомив, що був чек, а на робочому місці її не було, тому провела операцію при перевіряючому, тому подвійне внесення було помилкою через натиснення іншої кнопки в апараті; з приводу пошкодження марок акцизного податку, зазначила, що в ресторані використовується пристрій «Коравін»; наявний Х-звіт, контрольний покупець не випагав чек, офіціант просто приніс чек та поклав його, пізніше його було проведено; з приводу задвоєння, свідок зазначила, що його не складала, проте підписувала.

Дослідивши наявні у справі докази, а також проаналізувавши наведені вище законодавчі норми, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення, при цьому, доводи відповідача не спростовують встановлену під час розгляду справи відсутність підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за результатами проведення фактичної перевірки, як і не дають суду можливість для висновку про необґрунтованість та недоведеність покладених в основу позовних вимог обставин та доказів.

Податковим органом під час розгляду справи, не наведено переконливих та підтверджених доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів ведення позивачем обліку, та/або свідчили б про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків та користувача ліцензією підакцизних товарів.

Наведені у відзиві на позовну заяву доводи є загальними, відображають зміст акта перевірки, проте не містять належно обґрунтованої правової позиції податкового органу, з чітким посиланням на докази, що мають бути прийнятими до уваги судом, а також, не спростовують покладених в основу позовної заяви доводів.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Необхідно також врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягає застосуванню судами. Так, у п. 110 вказаного рішення, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд вважає, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що, останні є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові виграти, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1879,15 грн., з огляду на що, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 15.08.2018 № 0008324004, від 15.08.2018 № 0008314004, від 30.08.2018 № 0026341406, від 30.08.2018 № 0026361406.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Каризма Км»судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1879 грн (одна тисяча вісімсот сімдесят дев`ять гривень) 15 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.