Постанова

від 05.12.2023 по справі зд/460/8/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № ЗД/460/8/23 пров. № А/857/14178/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Курильця А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року з питань забезпечення позову (суддя Дуляницька С.М., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ ЕНЕРДЖІ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ Енерджі" у липні 2023 року до пред`явлення позову звернулося до суду із заявою про забезпечення позову. У поданій заяві заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження ГУ ДПС в Рівненській області № 104-Р/Л від 04.07.2023 в частині анулювання ТОВ "КМ Енерджі" ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 17160314202100001 з терміном дії з 18.01.2021 по 18.01.2026, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, м.Рівне, вул.Київська, 92-М, АЗС; № 17140314202000077 з терміном дії з 30.12.2020 по 30.12.2025, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Белгородська, 40, АЗС; та № 17160314202100003 з терміном дії з 18.01.2021 по 18.01.2026, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, м.Рівне, вул.Курчатова, 24-Б, АЗС. В обґрунтування заяви зазначає, що з моменту прийняття розпорядження № 104-Р/Л у Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Енерджі" відсутня можливість провадити свою господарську діяльність, оскільки основним видом діяльності товариства є саме роздрібна торгівля пальним. Діяльність автозаправних станцій є єдиним джерелом прибутку ТОВ "КМ Енерджі", а роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії може потягнути за собою застосування штрафу в розмірі 250000 грн. Вказує, що забезпечення позову не є вирішенням справи по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "КМ Енерджі" до розгляду справи по суті. Не вжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів ТОВ "КМ Енерджі", за захистом яких він планує звернутися до суду, крім того може бути завдано ще більшої шкоди господарській діяльності товариства.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Енерджі" про забезпечення позову до пред`явлення позову - задоволено. Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС в Рівненській області № 104-Р/Л від 04.07.2023 в частині анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю "КМ Енерджі" ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним № 17160314202100001 з терміном дії з 18.01.2021 по 18.01.2026, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, м.Рівне, вул.Київська, 92-М, АЗС; № 17140314202000077 з терміном дії з 30.12.2020 по 30.12.2025, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Белгородська, 40, АЗС; та № 17160314202100003 з терміном дії з 18.01.2021 по 18.01.2026, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, м.Рівне, вул.Курчатова, 24-Б, АЗС.

Не погодившись з ухваленим судовим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ ЕНЕРДЖІ" про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вій звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Вказує, що із наведених позивачем у заяві обставин не вбачається очевидної протиправності оскаржуваного рішення, що є одним із критеріїв забезпечення позову в силу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, а правомірність його прийняття підлягає дослідженню під час судового розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості позовних вимог будуть предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті у разі звернення заявника з таким позовом, та не можуть вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна дійти висновку, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких заходів мати незворотні наслідки.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо тимчасової охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих негативних наслідків та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення (в разі прийняття рішення на користь позивача). В тому числі метою забезпечення позову є запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ Енерджі" (код ЄДРПОУ 43252113) зареєстроване як юридична особа 26.09.2019, основним видом діяльності товариства є 47.30 Роздрібна торгівля пальним. Заявнику Головним управлінням ДПС у Рівненській області було видано Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним:

-№ 17160314202100003, термін дії з 18.01.2021 по 18.01.2026, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, м.Рівне, вул.Курчатова, 24-Б, АЗС;

-№ 17160314202100001 з терміном дії з 18.01.2021 по 18.01.2026, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, м.Рівне, вул.Київська, 92-М, АЗС;

-№ 17140314202000077 з терміном дії з 30.12.2020 по 30.12.2025, адреса місця торгівлі: Україна, Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни, вул.Белгородська, 40, АЗС.

У подальшому, розпорядженням Головного управління ДПС в Рівненській області №104-Р/Л від 04.07.2023 анульовано вказані ліцензії.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Згідно статті 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі - Закон №481) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до статті 15 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (стаття 1 Закону №481).

Отже, анулювання ліцензії на виробництво пального призводить до припинення відповідної ліцензованої діяльності заявника.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

При цьому, статтею 152 КАС України визначено, що у заяві мають бути наведені та обґрунтовані підстави і необхідність забезпечення позову.

Також суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв' язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Слід звернути увагу на те, що доводи позивача, викладені ним у заяві про забезпечення позову, зводяться лише до того, що протягом оскарження спірного розпорядження він буде позбавлений можливості здійснювати діяльність, передбачену анульованою ліцензією, проте не наведено жодних доводів, що у випадку задоволення позову виконання рішення суду буде неможливим або ускладненим.

Отже, наведені позивачем доводи не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.

На думку колегії суддів, порушення прав позивача, на що посилається він у заяві, є підставою для подання позову, проте не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд зазначає, що застосування заходів забезпечення адміністративного позову визначеним ухвалою шляхом фактично вирішує спір по суті, оскільки з дати постановлення такої ухвали платник податку фактично має право знову здійснювати діяльність відповідно до спірної ліцензії. При цьому відмова, наприклад, у позові в такому випадку не поновить попереднього становища, оскільки зазначена діяльність позивачем уже буде здійснена.

Також варто вказати, що судом першої інстанції не наведено аргументів про відсутність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки у випадку задоволення позову оскаржене рішення податкового органу буде скасовано, а дію спірної ліцензії відновлено, що відповідно поновить і права позивача в частині права на здійснення відповідної діяльності.

Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18 та від 06.12.2022року у справі №140/8745/21.

Для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

У той же час, слід відмітити, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Вказана позиція викладена у постанові від 28 березня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/521/17.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

В статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, отже застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року з питань забезпечення позову скасувати, та прийняти нову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ ЕНЕРДЖІ" відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда А. Р. Курилець

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Ніколіна В.В. у відпустці 12.12.2023 (відповідно до наказу голови суду від 07.12.2023 №746/к/тм) та тимчасовою непрацездатністю з 13.12.2023 по 29.12.2023, у зв`язку з перебуванням судді Курильця А.Р. у відпустці з 01.01.2024 по 02.01.2024 (відповідно до наказу голови суду від 18.12.2023 №803/к/тм), у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ніколіна В.В. у відпустці з 03.01.2024 по 07.01.2024 (відповідно до наказу голови суду від 27.12.2023 №814/к/тм) повний текст судового рішення складено та підписано 08.01.2024.