Постанова

від 08.01.2024 по справі 300/3477/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3477/23 пров. № А/857/17539/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року (головуючий суддя Гомельчук С.В., м.Івано-Франківськ) у справі № 300/3477/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомора" до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

В С Т А Н О В И В:

12.06.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару Івано-Франківської митниці ДМСУ № UA206020/2023/000022/2 від 22.03.2023.

Позов обґрунтовує тим, що позивач подав електронну вантажну митну декларацію (ЕВМД) UA206020/2023/004457 з метою оформлення тягача сідельного, вантажного, марки - DAF, модель - XF480, №кузова НОМЕР_1, бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2017, виробник "DAF", EU. До ЕВМД додано всі супровідні документи, які підтверджували визначену декларантом митну вартість вказаного товару першим методом. 22.03.2023 відповідачем відмовлено у митному оформленні, прийнято рішення № UA206020/2023/000022/2 про коригування митної вартості товару та видано картку відмови № UA 206020/2023/000140. Причина відмови та невизнання митної вартості полягала у ненаданні банківських платіжних документів про оплату товару. Вимога митного органу про надання додаткових документів, зокрема, банківського платіжного документу про оплату товару, що підтверджує визначену декларантом митну вартість, виконана в повному обсязі та надана разом з заявою про перегляд рішення. У зв`язку з надання додаткових документів та поданням заяви про перегляд оскаржуваного рішення, митний орган повинен був скасувати своє рішення. Однак, відповідач не переглянув та не скасував своє рішення з урахуванням статті 55 Митного кодексу України.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару №UA206020/2023/000022/2 від 22.03.2023.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що 22.03.2023 до відділу митного оформлення 1 м/п "Прикарпаття" Івано-Франківської митниці декларантом ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію (ЕМД) 23UA206020004823U1 для митного оформлення товару "тягач сідельний, вантажний марки "Daf" модель "Xf480", ідентифікаційний номер (VIN)- НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний. номер двигуна - нема даних, об`єм двигуна - 12902 см.куб., потужність двигуна -355 kw, бувший у використанні, колісна формула - 4Ч2, кількість місць для сидіння включаючи водія-2, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2017, виробник "Daf",Eu". Апелянт стверджує, що за результатами перевірки поданих декларантом документів до митного оформлення встановлено, що заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних та аналогічних. Інспектору було необхідно перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Сума митної вартості автомобіля була значно нижчою від інформації, що міститься в ЦБД Асмо "Інспектор". На виконання згенерованих АСАУР форм митного контролю та у зв`язку із наявними розбіжностями, відсутністю всіх відомостей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена з метою недопущення заниження митної вартості, посадовою особою було направлено повідомлення декларанту відповідно до ч.3 ст. 53 МК України про необхідність надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, декларантом надано відповідь про відсутність можливості надання запитуваних документів. Митний орган не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за №UA206020/2023/000022/2 від 22.03.2023, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом. 22.03.2023 оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206020/2023/000140. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

05.03.2023 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України товариством з обмеженою відповідальністю "Екомора" подано електронну вантажну митну декларацію (EBMM UA206020/2023/004457, з метою митного оформлення тягача сідельного, вантажного, марки - DAF, модель - XF480, № кузова НОМЕР_1, бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2017, виробник "DAF", EU.

До ЕВМД вказаного транспортного засобу було додано супровідні документи, а саме: рахунок-фактуру від 11.01.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 12.12.2022 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.03.2018, висновок про вартісні характеристики товару, розмір підготовлений спеціалізованою експортною організацією 15032023_IF20230315-001 від 15.03.2023, калькуляцію транспортних витрат 01/13/03/2023 від 13.03.2023. Всі додані до ЕВМД товаро-супровідні документи підтверджували визначену декларантом митну вартість вказаного товару за першим методом.

22.03.2023 Івано-Франківською митницею ДМСУ відмовлено у митному оформленні, прийнято рішення № UA206020/2023/000022/2 про коригування митної вартості товару, згідно з яким митна вартість транспортного засобу була скоригована з 23000 до 26000 ЄВРО та видано картку відмови № UA 206020/2023/000140.

Причина відмови та невизнання митної вартості, визначеної декларантом, полягала у ненаданні банківських платіжних документів про оплату товару. В картці відмови № UA206020/2023/000140 визначено можливість прийняття нової ЕВМД Івано-Франківською митницею ДМСУ за умови декларування митної вартості, визначеної у рішення від 22.03.2023 № UA206020/2023/000022/2.

При поданні до митного оформлення ЕВМД UA206020/2023/004457, декларантом позивача здійснювалося декларування митної вартості за 1 методом визначення митної вартості (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України) - за ціною договору. В даному випадку, в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, декларантом до ЕВМД додано рахунок- фактуру від 11.01.2023 року б/н, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 12.12.2022, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.03.2018 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експортною організацією 15032023 IF20230315-001 від 15.03.2023, калькуляцію транспортних витрат 01/13/03/2023 від 13.03.2023 р., які підтверджують визначене декларантом числове значення митної вартості вказаного товару, яка становила 23000 ЄВРО.

Відповідно до вимог, визначених у картці відмови №UA 206020/2023/000140 та у рішенні про коригування митної вартості №UA206020/2023/000022/2, декларанту запропоновано для підтвердження визначеної ним митної вартості при поданні декларації, надати банківські платіжні документи про оплату товару.

Керуючись п. 2.1. та п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту 12.12.22 від 12.12.2022 р. ТОВ "Екомора" здійснила переказ за сідельний тягач, вантажний, марки - DAF, модель - XF480, № кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, модельний рік виготовлення 2017, виробник "DAF", EU у сумі 23000 євро.

Серед матеріалів справи міститься копія платіжної інструкції від 29.12.2022 № 60JBKLMC на суму 23000 євро, подана на вимогу митного органу про надання додаткових документів (банківського платіжного документу про оплату товару), що підтверджує визначену декларантом митну вартість.

Не погоджуючись зі скоригованою митним органом митною вартістю та вважаючи рішення № UA206020/2023/000022/2 від 22.03.2023 прийнятим з порушенням ст. 53, 54, 55 Митного кодексу України, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача від 26 грудня 2019 року №UA204000/2019/000023/2 прийняте всупереч нормам чинного законодавства, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товару, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 Митного кодексу України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною шостою статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товару, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товару, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товару; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товару та є умовою продажу оцінюваних товару; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товару, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товару на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товару, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товару здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товару як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару.

У свою чергу, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товару, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товару за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товаарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 ст.53 МКУ. Однак, апеляційний суд звертає увагу, що у оскаржуваному рішенні відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави колегії суддів для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі 820/6315/15, суд апеляційної інстанції зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При прийнятті оскаржуваного рішення митним органом використано інформацію з ЦБД, а саме МД UA205140/2023/16992 від 03.03.2023. При цьому, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товару, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У той же час, доказів того, що митний орган провів необхідні консультації у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультацій не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Колегія суддів звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно з частиною третьою статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги висновки Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17, а саме, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом до матеріалів справи не було надано жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що рішення відповідача від 26 грудня 2019 року №UA204000/2019/000023/2 є протиправним.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі № 300/3477/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний