Постанова

від 30.11.2023 по справі 459/3054/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2023 рокуСправа № 459/3054/18 пров. № А/857/10782/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач - Качмара В.Я.,

суддів - Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, ОСОБА_10 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт ЧГ», про зобов`язання знести самочинно збудовані балкони, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року (суддя Брильовський Р.М., м.Львів, повний текст складено 30 серпня 2021 року), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області (далі - Виконавчий комітет; Міська рада відповідно) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якому просив зобов`язання відповідачів знести самочинно збудовані балкони.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржила ОСОБА_2 , яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та посилається на їх невірне тлумачення, зокрема вказує, що на час подання позову будинок за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Будинок 15 ) не перебуває у відданні Міської ради та переданий на баланс Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт ЧГ» (далі - ОСББ). Зазначає, що позивачем не подано суду доказів того, що відповідачами порушено правила благоустрою та те, що за вказаний будинок відповідає саме Виконавчий комітет або Міська рада.

Позивач та ОСОБА_10 у відзивах на апеляційну скаргу заперечують вимоги такої, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В подальшому ОСОБА_10 у заяві від 10.09.2023 зазначила, що вимоги у відзиві не підтримує, просить його не розглядати. Жодних претензій до відповідачів не має та підтримує вимоги апеляційної скарги. Просила проводити розгляд справи у її відсутності.

Позивач та ОСББ просили розгляд справи проводити у відсутності їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та ОСОБА_6 , переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено існування за відповідачами порушення, зокрема архітектурних та містобудівних норм і правил, доказів самостійного усунення цих порушень відповідачами до суду не надано.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що листом від 16.07.2018 ОСОБА_10 ініціювала перед міським головою м. Червонограда питання про вжиття заходів щодо знесення незаконно збудованих балконів у Будинку 15, оскільки останні їй заважають.

17.07.2018 працівниками Міської ради складено акт перевірки самочинного будівництва прибудов балконів до квартир 67 , 71 , 74 , 75 , яким зафіксовано, що власники квартир ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , здійснили самочинне будівництво балконів до цих квартир.

01.10.2018 працівниками Міської ради повторно складено такий же самий акт.

Також 26.02.2019 працівниками Міської ради складено акт перевірки самочинного будівництва прибудов балконів до квартир №74 , яким зафіксовано те, що власник квартири №74 ( ОСОБА_11 ) здійснив самочинне будівництво з реконструкції своєї квартири шляхом влаштування двох прибудов балконів.

Листами від 31.08.2018 представник позивача просив відповідачів надати підтверджуючі документи законності реконструкції квартир з метою будівництва балконів, а у разі відсутності таких документів в термін до 30.09.2018 знести такі балкони.

Згідно з технічним висновком № 18, що складений 22.03.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 , (далі - ФОП) за результатами візуального обстеження квартири №74 нею встановлено, що несучі конструкції знаходяться у задовільному стані. Приміщення квартири у подальшому можуть надійно та безпечно експлуатуватися. Виконати демонтаж двох прибудованих балконів до квартири №74 без нанесення шкоди її приміщенням неможливо.

Право власності відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на зазначену вище квартиру та факт самочинної добудови балконів також підтверджують відомості з технічного паспорту на квартиру.

Аналогічні за змістом висновки містяться у технічних висновках №№16, 17, 15 за результатами візуального обстеження квартир №№71 , 75 , 67 відповідно.

Право власності відповідачів на вище вказані квартири підтверджується їхніми поясненнями та відомостями з технічних паспортів, що містяться в матеріалах справи.

Факт прибудови відповідачами спірних балконів до своїх квартири ними не заперечується.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон №687-XIV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VІ; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Право на виконання будівельних робіт та документи, що необхідні для його отримання, визначені стаття 34Закону №3038-VI.

Згідно з частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

У відповідності до статті 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з підпунктами 3, 4 пункту «б» статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - №280/97-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; здійснення контролю за забезпеченням надійності та безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачі здійснили реконструкції своїх квартир шляхом добудови балконів без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, визначених Законами №№№687-XIV, 3038-VI, внаслідок чого таке нерухоме майно має статус самочинного будівництва та порушує права й інтереси позивача.

Проте, відповідачі самочинно збудовані прибудови не демонтували, у зв`язку із чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Згідно зі статтею 154 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів здійснюють контроль за утриманням будинків (квартир), що належать громадянам.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частини другої статті 319 ЦК власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частина п`ята статті 319 ЦК визначає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з частиною другою статті 383 ЦК власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до частини першої статті 151 ЖК громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Статтею 152 ЖК передбачено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

За змістом підпунктів 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3, 1.4.4 пункту 1.4 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 25.08.2005 за №927/11207; далі - Правила) переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

Відповідно до підпункту 1.4.6 пункту 1.4 Правил власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану. У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Пунктом 3 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.07.2009 № 295 передбачено, що реконструкція житлового будинку - це перебудова житлового будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості житлових квартир, загальної і житлової площі тощо у зв`язку зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»(далі - Закон №2807-IV)об`єктом благоустрою є території загального користування.

Відповідно до статті 14 згаданого Закону утримання в належному стані території - і використання її за призначенням відповідно до правил благоустрою території населене пункту, збереження та відновлення об`єктів благоустрою. Об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

На об`єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом (статті 16 Закону №2807-IV).

Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

Закон № 3038-VIвстановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Стаття 34 Закон №3038-VI визначає підстави виникнення у замовника права на виконання будівельних робіт.

Так, відповідно до частини першої статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва (частина друга статті 34 Закону№3038-VI).

Як передбачено частиною п`ятою статті 34 Закону №3038-VI контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про клас наслідків (відповідальності) об`єкта, ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта), замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) (частина п`ята статті 34 Закону №3038-VI).

За приписами частини сьомої статті 34 Закону №3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Для вирішення цього спору слід встановити наявність/відсутність підстав, з якими чинне законодавством пов`язує можливість знесення самочинного будівництва.

У постанові від 29 січня 2020 року по справі №822/2149/18 Верховний Суд сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:

1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки;

2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (в) без належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК).

У цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Таким чином, у справі №822/2149/18 Верховний Суд сформував правовий висновок проте, що обов`язковому знесенню об`єкт будівництва підлягає у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.

Як уже встановлено вище відповідачі здійснили виконання будівельних робіт з реконструкції квартир шляхом прибудови лоджій та веранди без отримання жодних дозвільних документів.

Окрім того, приписи позивача про усунення порушень будівельного законодавства відповідачами проігноровані та не виконані.

У розглядуваному випадку, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідачі здійснили будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконали вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29 січня 2020 року у справі №822/2149/18, від 3 березня 2021 року у справі №826/13266/18.

За змістом частини першої, другої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС).

Відповідно до частини другої статті 374 КАС суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що особа, яка ініціювала вказану перевірку самочинно встановлених балконів ОСОБА_10 , а також існуючий станом на даний час балансоутримувач Будинку №15 - ОСББ, жодних претензій до відповідачів не мають, однак станом на час виникнення спірних відносин Будинок 15, був на балансі Міської ради, і Виконавчим комітетом в межах наданих йому Законом №280/97-ВР повноважень здійснено обстеження спірних квартир та виявлено самочинне будівництво з реконструкції цих квартир шляхом влаштування прибудов балконів без жодних дозвільних документів, то апеляційний суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову.

Для узаконення вказаних прибудов власники спірних квартир Будинку №15 мають вжити усіх належних та невідкладних заходів для отримання дозвільних документів на здійсненні прибудови.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду є законними та обґрунтованими і скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний В. В. Ніколін Повне судове рішення складено та підписано 8 січня 2024 року у зв`язку з перебуванням судді Ніколіна В.В. у період з 12.12.2023 по 17.12.2023 у відпустці, з 13.12.2023 по 29.12.2023 тимчасова непрацездатність, 03.01.2024 по 07.01.2024 у відпустці; судді-доповідача Качмара В.Я. у період з 25.12.2023 по 31.12.2023 у відпустці, судді Затолочного В.С. у період з 27.12.2023 по 07.01.2024 у відпустці.