Ухвала

від 08.01.2024 по справі 202/20307/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/20307/23

Провадження № 2/202/1755/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2024 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська Марченко Н.Ю., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» про розірвання трудового договору, -

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням Верховного Суду від 29.04.2022 року за № 26/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Новогродівський міський суд Донецької області) змінено територіальну підсудність судових справ Новогродівського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду м. Дніпропетровська.

Позивач звернулася з позовом, в якому просить визнати розірваним на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України, статті 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» трудовий договір, укладений на невизначений строк між нею, ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС».

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного:

Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Згідно з частиною 1статті 19Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК)суди розглядають у порядку цивільного судочинстві справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства суд розглядає справи, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) господарські судирозглядають справиу спорах,що виникаютьу зв`язкуіз здійсненнямгосподарської діяльності(крімсправ,передбачених частиноюдругою цієїстатті),та іншісправи увизначених закономвипадках,зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня2023 року по справі № 127/27466/20 викладена правова позиція про те, що створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Водночас саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що за відсутності встановлених судами обставин укладення з директором трудових договорів (контрактів) норми законодавства про працю, зокрема, ст. 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, не застосовуються.

Так, Великою Палатою Верховного Суду враховано, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані, насамперед, на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Отже, цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, в постанові від 14 червня 2023 року по справі №448/362/22 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо юрисдикції суду, сформульованого Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18, зробивши висновок про те, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначенихзакономвипадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першоїстатті 20 ГПК України).

За змістом цього припису перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним, і охоплює зокрема спори, пов`язані з управлінням юридичною особою. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки стосується реалізації загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень.

Тому такий спір пов`язаний із управлінням юридичною особою та належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до поданої ОСОБА_1 позовної заяви протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ТД ДМС» від 28.11.2018 року її було обрано на посаду директора цього товариства.

Свої вимоги про розірвання трудового договору і фактично припинення повноважень директора ТОВ «ТД ДМС» позивач обґрунтовує неможливістю скликання нею загальних зборів учасників товариства для розгляду та вирішення питання про її звільнення з посади директора цього товариства.

Отже, зазначений спір як такий, що виник з корпоративних відносин, пов?язаних із управлінням юридичною особою, належить до юрисдикції господарського суду.

Пунктом 1 частини 1статті 186 ЦПК Українивизначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючисьст. 186 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БМС» про розірвання трудового договору відмовити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд її вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко