Рішення

від 26.09.2023 по справі 199/4213/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4213/23

(2/199/1847/23)

РІШЕННЯ

Іменем України

26.09.2023 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Хамула А.С.,

за участю прокурора Пащенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради, про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся прокурор із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року у справі №199/10482/21, який набрав законної сили 28 березня 2022 року, відповідача було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, а саме в тому, що відповідач 15 грудня 2021 року на шляхопроводі з боку вул. Каруни та перед перехрестям з вул. Янтарна в м. Дніпро здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого останній спричинено тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. У зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями потерпіла перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні №1 КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР, а витрати на її лікування за період з 15 грудня 2021 року по 04 січня 2022 року склали 24810,26 гривень, з яких 2722,99 гривень витрати місцевого бюджету, 22087,27 гривень витрати державного бюджету. На підставі викладеного прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Дніпровської міської ради, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Національної служби здоров`я України 22087,27 гривень, а на користь Дніпровської міської ради 2722,99 гривень.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного з повідомленням сторін.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Інші учасники розгляду справи повторно в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши прокурора, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року у справі №199/10482/21 (провадження №1-кп/199/121/22) ОСОБА_1 , який є відповідачем у даній цивільній справі, визнано винуватим у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, а саме в тому, що 15 грудня 2021 року близько 18 години 45 хвилин на шляхопроводі з боку вул. Каруни та перед перехрестям з вул. Янтарна в м. Дніпро з вини відповідача сталася ДТП за участю автомобілів «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобілем «Nissane Note» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Після зіткнення водії вказаних автомобілів вийшли зі своїх транспортних засобів, а через деякий час відповідач повернувся до свого авто та став від`їжджати, де в цей час на смузі його руху стояла ОСОБА_2 . Однак відповідач в порушенням вимог п.10.1 Правил дорожнього руху не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто міг передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, перед початком руху в момент, коли перед автомобілем у смузі його руху знаходився пішохід, не переконався, що це буде безпечно та не створить небезпеки або перешкоди іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля, на пішохода ОСОБА_2 , яка знаходилась перед передньою частиною автомобіля у смузі його руху. В результаті наїзду потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Оскільки вказаний вирок суду набрав законної сили ще 28 березня 2022 року, викладені в ньому фактичні обставини ДТП та вина відповідача у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню. Питання про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої вироком суду не віршувалось. Копія постанови наявна в матеріалах справи.

Відповідно до листів КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР від 13 липня 2022 року №9/145, від 01 травня 2023 року №7/11-883, від 12 травня 2023 року №9/181 ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні №1 зазначеного медичного закладу в період з 15 грудня 2021 року по 04 січня 2022 року, а загальна вартість витрат на її лікування склала 24810,26 гривень, з яких: 22087,27 гривень витрати, профінансовані за рахунок коштів Національної служби здоров`я України (кошти державного бюджету), а 2722,99 гривень витрати, профінансовані за рахунок коштів Дніпровської міської ради (кошти місцевого бюджету). При цьому заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення вказаних витрат на лікування потерпілої від кримінального правопорушення не проводилось. Копії вказаних листів наявні в матеріалах справи.

Зі змісту листа Національної служби здоров`я України від 03 травня 2023 року №15867/2-16-23 судом встановлено, що між Національною службою здоров`я України та КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР у 2021 та 2022 роках було укладено наступні договори: №1424-Е421-Р000 від 20 квітня 2021 року, запланована вартість медичних послуг 46930200,9 гривень, здійснено оплати в сумі 46830126 гривень; №3660-Е421-Р000 від 11 травня 2021 року, запланована вартість медичних послуг в сумі 80326495,14 гривень, здійснено оплати в сумі 80168431,7 гривень; №0141-Е122-Р000 від 10 лютого 2022 року, запланована вартість медичних послуг 281589593,85 гривень, здійснено оплати на суму 279426299,83 гривень; №3589-Е722-Р000 від 22 липня 2022 року, запланована вартість медичних послуг 3529460 гривень, здійснено оплати в сумі 3370372 гривень. Розрахунки за вищевказаними договорами проведені в повному обсязі. Копія листа наявна в матеріалах справи.

Пунктом 5.3 статуту КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР передбачено, що джерелами формування майна та коштів підприємства є, окремі іншого, кошти місцевого бюджету та кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.

Правовідносини, які виниклі між сторонами, врегульовані положеннями конституції України, ЦК України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 року №545 (далі Порядок), Положенням про національну службу здоров`я України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року №1101 (далі Положення), Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1086 (далі Порядок №1086).

Так, за змістом норм ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Положеннями ст.18Закону України«Основи законодавстваУкраїни проохорону здоров`я»встановлено,що фінансовезабезпечення охорониздоров`я можездійснюватися зарахунок коштівДержавного бюджетуУкраїни тамісцевих бюджетів,коштів юридичнихта фізичнихосіб,а такожз іншихджерел,не забороненихзаконом. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної та реабілітаційної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.

Статтею 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» встановлено, що відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

За змістом п.1 Положення, п.п.3, 4 Порядок №1086, ст.7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» однією із функцій Національної служби здоров`я України, як уповноваженого органу, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, є укладення, зміна та припинення договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію. При цьому Національна служба здоров`я України є розпорядником відповідних бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми, а також, окрім іншого, здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 2 ст.1191 ЦК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Нормою ст.1206 ЦК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України. Аналогічне положення містить п.1 Порядку.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Пунктом 4 Порядку визначено, що стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 82 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Одним із джерел доказів є письмові докази.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку.

Так, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року по справі №450/1335/15-ц, від 19 червня 2019 року по справі №295/2579/17.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду знайшли своє підтвердження заявлені прокурором в обґрунтування позову фактичні обставини, обов`язкові для встановлення і для доведення задля можливості задоволення даного позову, як то настання 15 грудня 2021 року з вини відповідача ДТП, внаслідок якої потерпілій ОСОБА_2 завдано тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що утворило склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, вина відповідача у вчиненні якого встановлена вироком суду, який наразі набрав законної сили. При цьому через отримані тілесні ушкодження потерпіла змушена була в період з 15 грудня 2021 року по 04 січня 2022 року перебувати на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня №6» ДМР, а загальна вартість її лікування склала 24810,26 гривень, з яких: 22087,27 гривень витрати, профінансовані за рахунок коштів Національної служби здоров`я України (кошти державного бюджету), а 2722,99 гривень витрати, профінансовані за рахунок коштів Дніпровської міської ради (кошти місцевого бюджету). Питання про компенсацію таких витрат не витрушувалось при ухваленні згаданого вироку суду, а також позивачами не вчинялось і не планувалось вчинення дій щодо звернення до суду із аналогічним поданим прокурором позовом. Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а відтак і про необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, ст.5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави в якості компенсації судового збору, від сплати якого за законом звільнено позивача, 1073,6 гривень

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.11, 15, 16, 1166, 1191, 1206 ЦК України, ст.18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.ст.3, 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», п.1 Положення, п.п.3, 4 Порядок №1086, п.п.2-4 Порядку, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Центральної окружної прокуратури м. Дніпра (ЄДРПОУ 02909938; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Європейська, 17) в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422; адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 19), Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 01984441; адреса місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, вул. Батумська, 13), про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Національної служби здоров`я України (ЄДРПОУ 42032422; адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 19) в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення 22087,27 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення 2722,99 гривень.

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073,6 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко