Постанова

від 21.12.2023 по справі 453/1377/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/1377/21 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-ц/811/928/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання - Матяш С. І.,

з участю - представника апелянтів - адвоката Іваницького Я.О., представника позивача Обухівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка підписана представником ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року, у справі за позовом Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи: державний кадастровий реєстратор відділу у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Стрийська районна державна адміністрація Львівської області про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2021 року Славська селищна рада Стрийського району Львівської області звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , в якому просила:

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0656;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0656;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером 4624580800:04:000:0668;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0668;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0669;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення щодо земельної ділянки 4624580800:04:000:0669;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0573;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0573;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0935;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0935;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:8245;

- визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:8245;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42550492 від 15.06.2021 року з закриттям розділу, припинити право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42804368 від 02.07.2021 року з закриттям розділу, припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42801007 від 01.07.2021 року з закриттям розділу, припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42551295 від 15.06.2021 року з закриттям розділу, припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42551572 від 15.06.2021 року з закриттям розділу, припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку 4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,35 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 42804415 від 02.07.2021 року з закриттям розділу, припинити право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку 4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,5 га;

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами: 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га.; 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га.; 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га.; 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га.; 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га.;4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,35 га.

Позов мотивована тим, що відповідно до норм Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» № 157-VІІІ від 05 лютого 2015 року у 2017 році було створено Славську об`єднану територіальну громаду Львівської області з адміністративним центром - селище Славське. В межі Славської ОТГ увійшли території, на які поширювалась юрисдикція місцевих рад територіальних громад, що увійшли у Славську ОТГ. Зокрема, до її складу увійшли території, на які поширювалася юрисдикція Славської селищної ради (селище Славське, село Грабовець); Волосянківської сільської ради (села Волосянка, Хащованя та Ялинкувате); Либохорівської сільської ради (село Либохора); Нижньорожанківської сільської ради (села Нижня Рожанка та Верхня Рожанка).

Відповідно до статті 8 цього Закону об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою, а юридична особа, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися.

Згідно указу Президента України від 15 жовтня 2020 року № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» всі земельні ділянки сільськогосподарського призначення в межах території об`єднаної територіальної громади підлягають передачі з державної власності у комунальну власність відповідної об`єднаної територіальної громади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад» Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01 лютого 2018 року було доручено забезпечити: формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України; передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок; здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно загальнодоступних відомостей, розміщених на сайті Держгеокадастру України (https://land.gov.ua/) наказами Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 07 червня 2021 року №1830-УБД, № 1835-УБД, № 1834-УБД, № 1831-УБД, № 1836-УБД, 1838-УБД відмовлено ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Славської селищної ради Стрийського району розмір з кадастровими номерами 4624580800:04:000:0656, 4624580800:04:000:0668, 4624580800:04:000:0669, 4624580800:04:000:0573, 4624580800:04:000:0935, 4624580800:04:000:8245, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: у зв`язку з набранням чинності окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28 квітня 2021 року в частині переходу повноважень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів до територіальних громад сіл, селищ, міст.

Однак, в подальшому, незважаючи на накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, вказані фізичні особи зареєстрували право власності на відповідні земельні ділянки.

Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624580800:04:000:0656, 4624580800:04:000:0668, 4624580800:04:000:0669, 4624580800:04:000:0573, 4624580800:04:000:0935, 4624580800:04:000:8245 зазначено наказ Держгеокадастру у Львівській області серія та номер: б/н, дата реєстрації права власності - 15.06.2021 та 01.07.2021, 02.07.2021.

На сайті Держгеокадастру (https://land.gov.ua/) відсутня інформація про накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки відповідачам.

27 травня 2021 року набрав чинності Закон України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області неправомірно було передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 5,14 га у власність громадян, що повинні були перейти у комунальну власність Славської ОТГ на підставі згаданого Закону № 1423-IX.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року провадження у цивільній справі за позовом Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , за участю третіх осіб: Державного кадастрового реєстратора відділу у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Стрийської районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності в частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га; 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га; 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га; 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га; 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га;4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,35 га - закрито.

Позов Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , за участю третіх осіб: Державного кадастрового реєстратора відділу у Сколівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Стрийської районної державної адміністрації Львівської області про визнання недійсними та скасування наказів, скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності в частині визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та скасування державної реєстрації права власності щодо земельних ділянок задоволено.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0656.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером 4624580800:04:000:0668.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0669.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0573.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:0935.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4624580800:04:000:8245.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42550492 від 15.06.2021 року з закриттям розділу, припинено право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га;

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42804368 від 02.07.2021 року з закриттям розділу, припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га;

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42801007 від 01.07.2021 року з закриттям розділу, припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га;

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42551295 від 15.06.2021 року з закриттям розділу, припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га;

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42551572 від 15.06.2021 року з закриттям розділу, припинено право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га;

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку 4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,35 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 42804415 від 02.07.2021 року з закриттям розділу, припинено право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку 4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,5 га;

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами: 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га; 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га; 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га; 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га; 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га; 4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,35 га.

Судом вирішено питання розподілу судових витрат.

В квітні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 оскаржили рішення суду першої інстанції, подавши окремі апеляційні скарги кожен, в яких просять скасувати рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що оскільки спірна земельна ділянка, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не була передана у комунальну власність, і така бездіяльність Держгеокадастру позивачем не оскаржувалась, останній мав право видати оспорюваний наказ на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин». Поза увагою суду залишилось і те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом. Також у Держгеокадастру були відсутні підстави, передбачені статтею 118 ЗК України для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Суд першої інстанції, закриваючи провадження в частині позовних вимог, дійшов невірного висновку про відсутність предмету спору у цій частині, адже не встановив, чи не є відсутність в оспорюваних наказах певних реквізитів виключно формальною неточністю, яка не породжує юридичних наслідків, як підстава для їх невідповідності вимогам чинного законодавства. У цьому зв`язку, місцевий суд допустив неповноту з`ясування обставин справи, адже не витребував інформацію щодо видання спірних наказів, їх реєстрації, не допитав особу, яка їх підписувала.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо невірного вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності.

Доводи апеляційних скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 є повністю ідентичні доводам апеляційної скарги ОСОБА_1 .

В травні 2023 року від Славської селищної ради надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому міститься прохання залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відзив на апеляційні скарги мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилася до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 17 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2500 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Волосянківської сільської ради Славської ОТГ.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21 травня 2021 року № 1714-УБД йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2500 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Славської селищної ради Сколівського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07 червня 2021 року № 1831-УБД було відмовлено ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Славської селищної ради Сколівського району, площею 1,2500 гектарів, кадастровий номер 4624580800:04:000:0573, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

15 червня 2021 року ОСОБА_8 , державним реєстратором Мостиської міської ради Львівської області, було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42551295 від 15.06.2021. Підставою реєстрації права власності на земельну ділянку 4624580800:04:000:0573 зазначено наказ Держгеокадастру у Львівській області серія та номер: б/н.

ОСОБА_6 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 12 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5000 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Волосянківської сільської ради Славської ОТГ.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21 травня 2021 року № 1717-УБД йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1, 0500 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Славської селищної ради Сколівського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07 червня 2021 року № 1830-УБД було відмовлено ОСОБА_6 у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Славської селищної ради Сколівського району, площею 1,5000 гектарів, кадастровий номер 4624580800:04:000:0656, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

15 червня 2021 року ОСОБА_8 , державним реєстратором Мостиської міської ради Львівської області, було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42550492 від 15.06.2021. Підставою реєстрації права власності на земельну ділянку 4624580800:04:000:0656 зазначено наказ Держгеокадастру у Львівській області серія та номер: б/н.

ОСОБА_5 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 13 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Волосянківської сільської ради Славської ОТГ.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21 травня 2021 року № 1718-УБД йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Славської селищної ради Сколівського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07 червня 2021 року № 1834-УБД відмовлено ОСОБА_5 у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Славської селищної ради Сколівського району, площею 0,1200 гектарів, кадастровий номер 4624580800:04:000:0669, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

01 липня 2021 року ОСОБА_8 , державним реєстратором Мостиської міської ради Львівської області, було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42801007 від 01.07.2021 року. Підставою реєстрації права власності на земельну ділянку 4624580800:04:000:0669 зазначено наказ Держгеокадастру у Львівській області серія та номер: б/н.

ОСОБА_4 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 17 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1500 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Волосянківської сільської ради Славської ОТГ.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21 травня 2021 року № 1715-УБД надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1500 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Славської селищної ради Сколівського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07 червня 2021 року № 1886-УБД було відмовлено ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Славської селищної ради Сколівського району, площею 0,8000 гектарів, кадастровий номер 4624580800:04:000:0935, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

15 червня 2021 року ОСОБА_8 , державним реєстратором Мостиської міської ради Львівської області, було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42551572 від 15.06.2021 року. Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку 4624580800:04:000:0935 зазначено наказ Держгеокадастру у Львівській області серія та номер: б/н.

ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 14 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1200 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Волосянківської сільської ради Славської ОТГ.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 21 травня 2021 року № 1716-УБД надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 1200 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Славської селищної ради Сколівського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07 червня 2021 року № 1835-УБД було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Славської селищної ради Сколівського району, площею 0,1200 гектарів, кадастровий номер 4624580800:04:000:0668, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

02 липня 2021 року ОСОБА_8 , державним реєстратором Мостиської міської ради Львівської області, здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 42804368 від 02.07.2021. Підставою реєстрації права власності на земельну ділянку 4624580800:04:000:0668 зазначено наказ Держгеокадастру у Львівській області серія та номер: б/н.

ОСОБА_7 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням від 11 травня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3500 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Волосянківської сільської ради Славської ОТГ.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 25 травня 2021 року № 1758-УБД було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3500 гектарів для ведення особистого селянського господарства на території Славської селищної ради Сколівського району.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 07 червня 2021 року № 1838-УБД було відмовлено ОСОБА_7 у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, розташованої на території Славської селищної ради Сколівського району, площею 1,3500 гектарів, кадастровий номер 4624580800:04:000:8245, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

02 липня 2021 року ОСОБА_8 , державним реєстратором Мостиської міської ради Львівської області, було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку 4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,35 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 42804415 від 02.07.2021. Підставою реєстрації права власності на земельну ділянку 4624580800:04:000:8245 зазначено наказ Держгеокадастру у Львівській області серія та номер: б/н.

Також встановлено, що на сайті Держгеокадастру (https://land.gov.ua/) відсутня інформація про накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельних ділянок; 4624580800:04:000:0668, загальною площею 0,12 га; 4624580800:04:000:0669, загальною площею 0,12 га; 4624580800:04:000:0656, загальною площею 1,5 га; 4624580800:04:000:0573, загальною площею 1,25 га; 4624580800:04:000:0935, загальною площею 0,8 га; 4624580800:04:000:8245, загальною площею 1,35 га.

ГУ Держгеокадастру у Львівській області копій наказів про затвердження проектів землеустрою та надання у власність земельних ділянок, які стали підставою для державної реєстрації права власності відповідачів на спірні земельні ділянки, надано не було.

З матеріалів справи убачається, а судом встановлено, що копії наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області, вилучених відділом примусового виконання рішень на виконання ухвали суду від 22 грудня 2022 року в державного реєстратора Мостиської міської ради Львівської області, які стали підставою для реєстрації права власності на спірні земельні ділянки, не містять номерів (індексів), дати їх вчинення, не скріплені печаткою органу, що їх видав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи, інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором, а у випадку, якщо закон або договір ефективного способу захисту не визначають - суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до положень статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (подібна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі № 916/1415/19).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що: «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

А застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Визначаючи належність обраного позивачем способу захисту, слід оцінювати його ефективність для захисту того права чи інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду. Вимога про захист цивільного права або інтересу має відповідати змісту цього права чи інтересу, характеру його порушення, оспорювання або невизнання і повинна забезпечувати поновлення права чи інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати отримання відповідного відшкодування (пункти 69 та 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц).

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З аналізу наведеного убачається, що у зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло внаслідок та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 367/2259/15).

Визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо це має наслідком поновлення порушеного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17).

За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Крім того, у частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначений статтею 118 ЗК України, відповідно до якої складовою частиною порядку приватизації громадянами земельних ділянок, до прийняття остаточного рішення про надання земельної ділянки у власність, є дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл уповноваженої особи здійснити певні дії на землі аби мати змогу в подальшому точно визначити такий об`єкт. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність та/або користування (оренду) в майбутньому. Тобто, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття в майбутньому права власності чи користування на земельну ділянку.

Подібні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від: 30 травня 2018 року у справі N 826/5737/16; 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц; 04 грудня 2028 року у справі N 32/563; 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

У справі, що переглядається:

- позивач звернувся до суду, у тому числі з позовними вимогами про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання відповідачам дозволів на розробку проектів землеустрою щодо земельних ділянок;

- оскаржувані рішення у формі наказів є ненормативними актами індивідуального характеру, які вичерпали свою дію після їх виконання, тобто розроблення проектів землеустрою та подання їх на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з метою передачі таких земельних ділянок у власність відповідачів;

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні, як накази Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення щодо спірних земельних ділянок, так і про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, перші з яких також оспорюються позивачем в межах даної справи, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення цих позовних вимог, розглянувши такі по суті, адже, виходячи з конкретних обставин цієї справи, їх задоволення не призвело до відновлення прав позивача, тобто останнім обрано неефективний спосіб захисту, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів не досліджує та не аналізує доводи апеляційних скарг в частині відповідності оскаржуваних наказів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок положенням постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», а також щодо застосування судом першої інстанції під час вирішення цих позовних вимог положень статті 118 ЗК України щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Одночасно з цим, колегія суддів погоджується з доводами скарги про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що спірні земельні ділянки, на момент звернення відповідачів із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не були передані у комунальну власність, і така бездіяльність Держгеокадастру позивачем не оскаржувалась, оскільки відсутність факту передачі спірних земельних ділянок у комунальну власність після 01 січня 2013 року та нездійснення реєстрації цього права щодо несформованих земельних ділянок, з урахуванням пункту 24 розділ ІХ ЗК України, яким доповнено Кодексу Законом України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», котрий набрав чинності 27 травня 2021 року (тобто на дату державної реєстрації права на земельні ділянки за відповідачами), не впливає на наявність права комунальної власності на відповідні земельні ділянки зі згаданої дати.

Відтак, доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження в частині вирішення даних позовних вимог, під час апеляційного розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4624580800:04:000:0656, 4624580800:04:000:0668, 4624580800:04:000:0669, 4624580800:04:000:0573, 4624580800:04:000:0935, 4624580800:04:000:8245 слід скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Щодо закриття провадження у справі.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

При цьому, норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці ЄСПЛ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/3245/15-ц зроблено висновок, що «недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними».

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21).

Згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Чинним на цю дату Національним стандартом України. Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003 (далі - ДСТУ 4163-2003), затвердженим наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 № 55 було визначено, що він поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій), а також було установлено: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Пунктом 4.4 ДСТУ 4163-2003 визначено, що документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23).

Відповідно до пункту 208 Інструкції з діловодства у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Інструкція), затвердженої наказом Держгеокадастру № 123 від 3 серпня 2018 року, реєстрація документів всіх категорій полягає у створенні запису облікових даних про документ та оформлення реєстраційно-моніторингової картки в електронній формі у системі електронного діловодства із зазначенням обов`язкових реквізитів, за допомогою яких фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим внесенням до реєстраційно-моніторингової картки необхідних відомостей. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, моніторингу стану виконання і оперативного використання наявної в документах інформації.

Згідно з пунктом 222 вказаної Інструкції, реєстрація документа здійснюється з використанням системи електронного діловодства Держгеокадастру (додатки 10 і 11 до Інструкції). Журнальна (паперова) або карткова форма реєстрації допускається лише в умовах та протягом строку дії військового чи надзвичайного стану на території, де розташована установа.

Відповідно до пункту 43 Інструкції індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень - індексів, які надаються документам під час їх реєстрації. У вихідного документа реєстраційний індекс розміщується у такій послідовності: індекс групи кореспондентів, номер підрозділу, індекс підрозділу, який готував документ, номер за порядком, номер картотеки та рік, наприклад: 4-28-0.14-3487/2-18, де 4 - індекс групи кореспондентів; 28 - Держгеокадастр; 0.14 - індекс підрозділу, який готував документ; 3487 - номер за порядком; 2 - номер картотеки; 18 - рік реєстрації документа. Для нанесення реєстраційного індексу застосовується штрих-код та/або QR-код у порядку, передбаченому Інструкцією.

Пунктом 95 Інструкції визначено, що на документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрачання коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється гербовою печаткою Держгеокадастру. Використання електронної печатки врегульовано в пунктах 93 та 94 Інструкції.

Відповідно до пункту 100 Інструкції напис про засвідчення паперової копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування Держгеокадастру (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) Держгеокадастру.

Отже, накази уповноваженого органу, за якими громадяни отримують земельні ділянки у власність повинні містити обов`язкові реквізити, що визначені ДСТУ 4163-2003 та Інструкцією, а саме: дату та реєстраційний індекс документа, а також повинні бути скріплені печатками, адже такі нормативні документи закріплюють загальні положення про форму та зміст наказу, які роблять такий документом у юридичному значенні, котрий може бути визнаний за правилами недійсності недійсним.

При цьому, колегія суддів у контексті спірних відносин вважає, що на оспорюваних наказах в обов`язковому порядку має проставлятися відповідна печатка уповноваженого органу, відтак наявність печатки на таких документах як обов`язкового елемента, створює юридичні наслідки, які випливають з цих документів при їх реалізації.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності судом встановлено, що накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення ГУ Держгеокадастру у Львівській області не видавались, що також підтвердив в суді апеляційної інстанції представник Головного управління, копії цих наказів від останнього до судів двох інстанцій не подавались. У той же час, Головне управління надало до суду копії наказів про відмову відповідачам в затвердженні проектів землеустрою. Під час розгляду справи, судами також встановлено, що такі відповідачами у встановленому законом порядку не оскаржувались. Поряд з цим, накази, подані державному реєстратору для реєстрації права власності, та зазначені як підстава виникнення права власності у відповідачів, не містять реквізитів, які визначені ДСТУ 4163-2003 та Інструкцією як обов`язкові, зокрема: дата та реєстраційний індекс документа, не скріплені печатками (електронною кваліфікованою печаткою) Держгеокадастру, тобто не відбулася їх реєстрація, котра є обов`язковою. Оригінали цих наказів у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відсутність на копіях спірних наказів обов`язкових реквізитів, разом з безспірним встановленням обставин щодо їх невидачі відповідачам, а також неподання оригіналів цих наказів останніми, свідчить про те, що оскаржувані накази як документи, котрі можна визнати недійсними як юридично, так і фактично відсутні, що свідчить про відсутність предмета спору за позовною вимогою про визнання їх недійсними, адже недійсність документа пов`язується з фактичним (юридичним) існуванням такого як об`єкта - документа, яким оформлюється, підтверджується відповідне право, в даному випадку право власності на земельну ділянку.

За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі щодо даних позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг у цій частині вірних висновків суду першої інстанції щодо вирішення питання закриття провадження у справі не спростовують.

Щодо виду судового рішення.

Відповідно до положень частини першої - третьої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (частина друга та третя статті 255 ЦПК України).

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, за приписами якої суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

Аналіз статті 367 ЦПК України свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України однією з підстав для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абзац 2 частини другої статті 376 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права, які за приписами частини третьої статті 376 ЦПК України, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, у справі, що переглядається не встановлено.

Відповідно до положень статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки предметом перегляду є рішення суду, яким одночасно з його ухваленням та безпосередньо в тексті такого вирішено питання про закриття провадження у спра, як окремого процесуального документа, враховуючи, що судовим рішенням правильно вирішено питання про закриття провадження, з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції, оцінивши такі дії суду першої інстанції з точки зору їх розумності, колегія суддів не убачає підстав для скасування та/або зміни оскаржуваного рішення в частині вирішення питання про закриття провадження у справі лише з тих підстав що таке питання вирішено в рішенні суду, а не ухвалою суду. Вирішальним при цьому є те, що судове рішення у цій частині є законним та обґрунтованим.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від: 29 грудня 2022 року у справі № 420/5748/19; 05 липня 2023 року у справі № 753/20236/21 та в ухвалі від 17 травня 2023 року у справі № 203/3768/21, а також Велика Палата Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 444/1786/15.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності, припинення права власності.

З набранням чинності Законом України від 07 липня 2011 року № 3613-VІ «Про Державний земельний кадастр» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі - Порядок) право власності на земельну ділянку та право постійного користування нею оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів (пункт 5.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Відповідно до частини десятої статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

За змістом частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.

З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

В пунктах 107-109 Порядку визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку. Під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється: державна реєстрація обмежень у використанні земельної ділянки, що існують на момент державної реєстрації земельної ділянки; внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Встановивши наявність підстав для припинення права власності відповідачів на спірні земельні ділянки, з огляду на відсутність рішень уповноваженого органу про передачу їх у власність останніх, та при наявності неоскаржених ними рішень про відмову в передачі цих земельних ділянок у їх власність, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив ці позовні вимоги, в обраний позивачем спосіб, який є ефективним та забезпечить захист та поновлення порушених прав позивача як власника спірних земельних ділянок комунальної власності у спосіб їх повернення у володіння останнього.

У цьому зв`язку, колегія суддів враховує, що подані відповідачами апеляційній скарги не містять відповідних доводів щодо вирішення даних позовних вимог в оскаржуваному рішенні, а під час апеляційного розгляду не встановлено підстав для скасування та/або зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення щодо земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності та задоволення поданих апеляційних скарг, виходячи з меж їх доводів, відсутні.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги слід задовольнити частково.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на результати розгляду апеляційних скарг, підстави вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка підписана представником ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 10 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Славської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4624580800:04:000:0656, 4624580800:04:000:0668, 4624580800:04:000:0669, 4624580800:04:000:0573, 4624580800:04:000:0935, 4624580800:04:000:8245 - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2023 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич