Ухвала

від 08.01.2024 по справі 642/1218/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районнийсуд м.Полтави

Справа № 642/1218/22

Провадження №2/552/349/24

У Х В А Л А

08.01.2024 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання Лебедєва Х.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкор-Теплоенерго»,

третя особа ОСОБА_2 ,

третя особа ОСОБА_3 ,

третя особа ОСОБА_4 ,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_5 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Анкор-Теплоенерго» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача про визнання трудових відносин припиненими.

Розпорядженням голови Верховного Судувід 14 березня 2022 року №7/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ окремих судів Донецької, Запорізької та Харківської областей.

Відповідно до даногоРозпорядження,справи, які перебували в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова та Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, підсудні Київському районному суду м. Полтави.

Справа № 642/1218/22 також передана на розгляд до Київського районного суду м. Полтави.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 14 червня 2023 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

Так, позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Анкор-Теплоенерго» про визнання трудових відносин припиненими.

В позовній заяві просив суд припинити трудові відносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Анкор-Теплоенерго» та ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

При цьому на підтвердження факту існування між сторонами трудових правовідносин позивач долучив до матеріалів справи копію протоколу зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкор-Теплоенерго» від 18 лютого 1994 року про створення ТОВ «Анкор-Теплоенерго», затвердження статуту товариства та обрання на посаду директора товариства ОСОБА_1 (а.с. 36-37).

Також позивач долучив до справи копію протоколу зборів засновників ТОВ «Анкор-Теплоенерго» від 09 лютого 1999 року про призначення директором ТОВ «Анкор-Теплоенерго» на повторний термін ОСОБА_1 , та протоколу зборів засновників товариства від 27 березня 2014 року про обрання директором ТОВ «Анкор-Теплоенерго» ОСОБА_1 на 5 років (а.с.38, 39).

При цьому з матеріалів справи не вбачається, що сторонами укладався будь-який інший договір, зокрема трудовий договір.

Як роз`яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20, провадження № 12-10гс23, у якій судами вирішувався спір в аналогічних правовідносинах, загальні збори учасників є вищим органом товариства (частина перша статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»(надалі в тексті ухвали - Закон № 2275-VIII), до компетенції якого належить, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства (пункт 7 частини другоїстатті 30 Закону № 2275-VIII).

Разом з тимЗакон № 2275-VIIIтакож передбачає укладення з членом виконавчого органу товариства договору.

Частиною дванадцятою цієї жстатті 39 Закону № 2275-VIIIпередбачено, що договір, який укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Аналіз цієї норми в сукупності з положеннями останнього речення частини сьомої статті39, частини шостої статті40та частини восьмої статті42 Закону № 2275-VIIIдозволяє дійти висновку про те, що договір, про який ідеться в частині дванадцятійстатті 39 цього Закону, є цивільно-правовим або трудовим договором (контрактом).

Таке розуміння узгоджується з подальшими змінами, яких зазнала ця норма. Так, у чинній редакції частина дванадцятастатті 39 Закону № 2275-VIIIпередбачає, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (пункти 8.8. 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20).

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену закономвідповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема,статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першоюстатті 38 КЗпП України.

Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

У вказаній справі №127/27466/20 Велика Палата досліджувала питання про правову природу відносин, що існують між товариством з обмеженою відповідальністю та його директором, який ініціював своє звільнення з цієї посади, і про те, у який спосіб директор товариства, якого позбавлено можливості звільнитись, може ефективно захистити відповідне право.

Верховний Судзвернув увагу,що Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьоїстатті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першустатті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт «г» частини п`ятої статті 41, частину першустатті 59 Закону України «Про господарські товариства»і частину п`ятустатті 58 Закону України «Про акціонерні товариства», виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.

При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі № 921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Судом встановлено, що дана справа за позовом ОСОБА_5 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Анкор-Теплоенерго» про визнання трудових відносин припиненими не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник з корпоративних правовідносин.

Тому в порядку цивільного судочинства справа розгляду не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1ст.255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.255 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 дотовариства зобмеженою відповідальністю«Анкор-Теплоенерго» про визнання трудових відносин припиненими, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м.Полтави протягом п`ятнадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 08 січня 2024 року.

Головуючий О.А.Самсонова