Рішення

від 15.09.2023 по справі 367/191/22

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/191/22

Провадження №2/367/2332/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2023 рокуІрпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Шемігон В.А.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Євротрейд» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Євротрейд» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди. Позивач зазначає,що ОСОБА_1 з 28.01.2019р.по 25.11.2019року працюваву Товариствіз обмеженоювідповідальністю «СП«Євротрейд» напосаді водія.18травня 2019року,водій ігноруючизаборонний знакПДР 3.18"Рухтранспортних засобів,висота якихперевищує 3,5м,заборонено"який буввстановлений назалізнично-дорожнійестакаді повулиці Фортечнав містіЗапоріжжя,проводить заїздпід міст,таким чином,не маючиможливість скеруватитранспортним засобом,завдає значнихпошкоджень рефрижераторумарки SCHMITZз реєстраційнимдержавним номером НОМЕР_1 .Відповідна дорожньо-транспортапригода сталасяне підчас виконанняним трудовихобов`язків,а фактичнопід чассамовільного використаннятранспортного засобупо маршруту,який небув зазначенийу заявці.20травня 2019року натериторії підприємстваТОВ «СПЄВРОТРЕЙД»,яке знаходитьсяза адресоюКиївська областьсмт.Гостомель вул.Центральна 1А,начальником транспортноговідділу підчас оглядуавтотранспорту підприємства,було виявленопошкоджений рефрижератормарки SCHMITZз державнимномером НОМЕР_2 ,яким керувавводій ОСОБА_1 20травня 2019року автомобільмарки DAFз реєстраційнимдержавним номером НОМЕР_3 та напівпричепомрефрижератором маркиSCHMITZз реєстраційнимдержавним номером НОМЕР_1 було відправленона офіційнийсервіс ТОВ"ШмітцКаргобул Україна"для калькуляціїта подальшогойого ремонту,а такожвстановлення попередніхвисновків пропричини такихпошкоджень.Спеціалістами компаніїТОВ "ШмітцКаргобул Україна"було проведенопопередню діагностикупошкоджень тапісля прорахункуробіт поусуненню збоку відповідноїкомпанії таз бокупостачальника матеріалівдля ремонтуТОВ «ТермоКінг Україна»виставлено ТОВ«СП Євротрейд»за ремонтнапівпричепа рефрижератора:рахунок №3792від 13.06.2019на суму96346,49грн.,рахунок № НОМЕР_4 від 01.07.2019на суму76371,60грн.та рахунок№ НОМЕР_5 від 30.08.2019на суму199776,19грн.Таким чиномрозмір матеріальнихзбитків тадодаткових затратна закупівлюматеріалів таобладнання дляздійснення ремонтупошкодженого рефрижераторасклав дляТОВ «СПЄВРОТРЕЙД» 372494,28грн..В подальшомуз оглядуна те,що рефрижераторне буву експлуатаційномуможливому стані,а простійтакого транспортногообладнання завдававвеликі збитки.Позивач бувзмушений замовитипроведення ремонтупро щосвідчать Активиконаних робітпо ремонтурефрижератора маркиSCHMITZз реєстраційнимдержавним номером НОМЕР_1 ,рахунки-фактурта платіжнідоручення. Зі свогобоку підприємство,власник транспортногозасобу 20.05.19р.на підставіНаказу №81-аПро проведенняслужбового розслідуванняу зв`язкуз пошкодженнямрефрижератора здержавним номером НОМЕР_2 водієм ОСОБА_1 створило напідприємстві комісіюта провелослужбове розслідування.Відповідні висновкибули зафіксованіу актівід 02.09.2019р.Водій ОСОБА_1 порушивши знак№ 3.18ПДР "Рухтранспортних засобів,висота якихперевищує 3,5м,заборонено"свідомо невикликав намісце ДТПполіцію,для оформленняфакту вчиненняДТП,не повідомивпро самуподію ДТПвідповідальним особамТОВ «СПЄВРОТРЕЙД»,а такожнавмисно залишивмісце ДТП,щоб уникнутинаслідків завданняматеріальної шкодипідприємству,а такождисциплінарної таадміністративної відповідальності,що кваліфікуютьсяознаками порушеньзазначених уст.122-4КУпАП. Позивач зрозумінням поставивсядо Відповідача,який спочаткупообіцяв частковокомпенсувати збитки,проте зогляду нате,що автомобільзнаходився наремонті.Снопов пішову відпусткуз якоївін вжене повертавсядо роботи.Лише з`явившись23.10.2019р.на територіюпідприємства йомубуло запропонованоознайомитися звисновками викладенимиу Актівід 02.09.2019р.,він відмовився,що булозафіксовано уАкті від23.10.2019року.В подальшому ОСОБА_1 надіслав поштовимзв`язком заявупро звільненняз роботиза власнимбажанням.Зі свогобоку підприємство19.12.2019р.звернулося донього іззустрічною пропозицієюповернути коштив розмірівитрат понесенихпозивачем наремонтні роботи.Відповідач проігнорувавтаку пропозицію,а томупідприємству нічогоне залишалося,як звільнититаку особуу відповідностідо поданоїзаяви тав подальшомуприймати рішенняпро стягненнявідповідних збитківв судовомупорядку.Вирішуючи питанняпро наявністьв діях ОСОБА_1 складу правопорушення,наявність об`єктивноїта суб`єктивноїсторони даногоправопорушення,оскільки, ОСОБА_1 ,результати висновківкомісії невизнавав зактом вінознайомлюватися відмовився,було прийняторішення прозвернення доГоловного управлінняпатрульної поліціїв Запорізькійобласті.За результатамитакого зверненняз бокуправоохоронних органівбуло проведенорозслідування тапередано матеріалитакого розслідуваннядо Ірпінськогоміського судуКиївської області,для подальшоговирішення питанняпро встановленнявини ОСОБА_1 та притягненняйого доадміністративної відповідальності.Постановою суддіІрпінського міськогосуду Київськоїобласті від25травня 2020року провадженняу справіпро притягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності заст.ст.122-4,124КУпАП закритоу зв`язкуз закінченнямна моментрозгляду справипро адміністративнеправопорушення строківнакладення адміністративногостягнення.Не погоджуючисьз судовимрішенням,відповідач подавапеляційну скаргу,в якійпросив постановусудді скасуватита провадженняпо справізакрити завідсутності подіїі складуадміністративних правопорушень. Апеляційний суд Київської області досконало вивчивши матеріали та заслухавши учасників сторін зробив висновок про правомірність мотивації суду першої інстанції в частині визначення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП. Суд першої інстанції послався на наявні у справі та досліджені докази, а саме: протоколи про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 226138, та серії ДПР18 № 226139, копії схеми ДТП, фотокопії, на яких зображені пошкодження транспортного засобу, пояснення надані в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідків, акт проведення службового розслідування щодо пошкодження рефрижератора, рапорт старшого інспектора ВРОМ ДТП УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Я.Іванова. Сподіваючись на добровільне виконання обов`язку по відшкодуванню матеріальних збитків до відповідача був направлений лист б/н від 23.12.2020 р. з вимогою - оплатити збитки завдані протиправними діями. Проте, такий лист також був проігнорований з боку останнього. У результаті ДТП було суттєво пошкоджено рефрижератор з державним номером НОМЕР_1 водієм ОСОБА_2 , чим завдано майнової шкоди позивачу в розмірі 372494грн 28коп., яка на час звернення до суду не відшкодована.

Позивач у судове засідання не забезпечив явку свого представника, через канцелярію суду представником позивача адвокатом Богатинською Н.О. подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, за наявними матеріалами справи, щодо розгляду справи в заочному провадженні не заперечує, позовні вимоги підтримує, та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу на підставі особистої заяви до ТОВ «СП Євротрейд» на посаду водія автотранспортних засобів 28 січня 2019 року, що вбачається з наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 № 15 від 28 січня 2019 року.

Згідно запису в трудовій книжці НОМЕР_6 25.11.2019 року ОСОБА_1 звільнений з посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України .

Згідно трудового контракту № 001/15 від 28.01.2019 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Євротрейд» в особі Генерального директора Зелінського А.Ю. та ОСОБА_1 вбачається, що працівник приймається на роботу в ТОВ «СП Євротрейд» на посаду водія ТЗ з 28.01.2019р. з виконанням посадових службових обов`язків зазначених у цьому контракті. Згідно п. 2.2.5. контракту працівник зобов`язаний дбайливо та економічно ставитися до майна та матеріальних цінностей роботодавця не допускати, щоб у разі своїх (працівника) дій або бездіяльності підприємству було завдано збитку; п. 2.2.9 якісно та дбайливо експлуатувати автотранспорт, дбати про підтримання його робочого стану, не допускати пошкоджень, перегрузок та своєчасно ремонтувати наданий для користування автотранспортний засіб підприємства; 2.2.23 нести матеріальну відповідальність за майно підприємства згідно до підписаного договору матеріальної відповідальності.

Зі ОСОБА_1 , в поряду та умовах, визначених договором та на підставі п.1ст. 134,135 КЗпП України, працівником що займає посаду водія та виконує роботу безпосередньо пов`язану з перевезенням переданих йому матеріальних цінностей, та експлуатацією автомобільного транспорту роботодавця укладено договір про повну матеріальну відповідальність № 001/15 від 28.01.2019 року за незабезпечення збереження майна, автотранспорту та будь яких матеріальних цінностей роботодавця переданих йому підприємством (роботодавцем) для перевезення, зберігання, користування та виконання ним своїх службових і посадових обов`язків.

Згідно наказу № 69 від 02 травня 2019 р. про відрядження з метою доставки вантажу ОСОБА_1 водій-експедитор ТОВ «СП Євротрейд» направлений у відрядження автотранспортом підприємства за маршрутом.

Подорожній лист № 242355 вантажного автомобіля від 07.05.2019р. автомобіль А6843КР причіп НОМЕР_1 водій ОСОБА_3 завдання водієві Україна-Руминія містить підписи водія, що прийняв автомобіль та здав автомобіль.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2020 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Зі змісту постанови вбачається, що вивчивши матеріали адміністративної справи, беручи до уваги пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 та свідка гр., ОСОБА_4 , суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАІІ. Провина ОСОБА_1 підтверджується наявними документами в матеріалах справи, а саме протоколами про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 226138, та серії ДПР18 № 226139, копією схеми ДТП, фотокопіями, поясненнями наданими в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідка - начальника транспортного відділу ТОВ «СП Євротрейд» Кучеренка С.П., актом проведення службового розслідування щодо пошкодження рефрижератора з державним номером НОМЕР_1 водієм ОСОБА_1 , рапортом старшого інспектора ВРОМ ДТП УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Я.Іванова та іншими матеріалами справи.

Постановою Київськогоапеляційного судувід 18вересня 2020року усправі №367/1819/20апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 25 травня 2020 року відносно ОСОБА_1 за ст. ст. 124,1222-4 КУпАП без змін.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що після проведеної попередньої діагностики пошкоджень спеціалістами компанії ТОВ "Шмітц Каргобул Україна" та після прорахунку робіт по усуненню з боку відповідної компанії та з боку постачальника матеріалів для ремонту ТОВ «Термо Кінг Україна» виставлено ТОВ «СП Євротрейд» за ремонт напівпричепа рефрижератора відповідно до: рахунку №3792 від 13.06.2019 на суму 96 346,49 грн.; рахунку № НОМЕР_4 від 01.07.2019 на суму 76 371,60 грн., рахунку № НОМЕР_5 від 30.08.2019 на суму 199 776,19 грн. Таким чином розмір матеріальних збитків та додаткових затрат на закупівлю матеріалів та обладнання для здійснення ремонту пошкодженого рефрижератора склав для ТОВ «СП ЄВРОТРЕЙД» 372494, 28 грн.

Таким чином, позивачем встановлено розмір матеріальної шкоди, заподіяної майновим інтересам ТОВ «СП Євротрейд», внаслідок неправомірних дій відповідача, у розмірі 372494, 28 грн.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак, відповідачем завдано майнову шкоду позивачу під час виконання ним своїх трудових обов`язків, тобто ОСОБА_1 був найманою особою ТОВ «СП Євротрейд», їхні відносини додатково регулюються Кодексом законів про працю України.

Згідно з ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Стаття 130 КЗпП України передбачає, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно з ст. 134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; 10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному цим Кодексом.

Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: 1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов`язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи (ч. 1 ст. 135-1 КЗпП України).

Згідно з Переліком посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік по праці та соціальних питанням та ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 (який був чинний станом на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Перелік №447/24), посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений такий договір.

Пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» передбачає, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Верховний Суд у справі №743/1641/15-ц від 29.01.2018 року сформулював правовий висновок, відповідно до якого водій не належить до категорії працівників, з якими згідно з ст. 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Тобто, враховуючи вищезазначене, водій автотранспортного засобу марки DAF з реєстраційним державним номером НОМЕР_3 та напівпричепом рефрижератором марки SCНMITZ з реєстраційним державним номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, а отже не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди за вказаним договором.

Вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Враховуючи положення ст. 12, 76-83 ЦПК України, позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які давали суду підстави вважати, що ОСОБА_1 може за законом нести повну матеріальну відповідальність перед ТОВ «СП «Євротрейд».

Інших обставин, які б з врахуванням положень ст. 134, 135-1 КЗпП України, давали суду підстави для висновку про можливість покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за завдану підприємству шкоду, при розгляді справи не встановлено.

За викладених обставин, суд вважає, що на відповідача не поширюються положення законодавства щодо повної матеріальної відповідальності за завдану підприємству шкоду. А відтак, згідно зі ст. 132 КЗпП України його матеріальна відповідальність обмежується середнім місячним заробітком.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.1992 року, за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню. При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. №348 (348-95-п), а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження роботодавця, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем позову до місцевого загального суду (ст. 136 КЗпП України).

Розрахунок середньомісячного заробітку відповідача позивачем не надався, самостійно суд не має можливості здійснити вказаний розрахунок, у зв`язку з відсутністю даних щодо заробітної плати. Позивачем не надано відомостей про те чи проводилося покриття шкоди працівником ОСОБА_1 згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 136 КЗпП України, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим п.7 ч. 1 ст.134 КЗпП передбачає притягнення працівника до матеріальної відповідальності і тоді, коли шкода завдана не при виконанні трудових обов`язків.

Положення КЗпП «не при виконанні трудових обов`язків» слід розуміти як самовільне використання працівником майна (устаткування, приладів, автомашин) власника в особистих цілях та всупереч інтересам власника.

Проте уп.18постанови Пленуму«Про судовупрактику всправах провідшкодування шкоди,заподіяної підприємствам,установам,організаціям їхпрацівниками» №14від 29.12.1992року зазначено,що привизначенні розміруматеріальної шкоди,заподіяної працівникамисамовільним використаннямв особистих цілях технічних засобів (автомобілів, тракторів, автокранів і т.п.), що і належать підприємствам, установам, організаціям, з якими вони перебувають у трудових відносинах, слід виходити з того, що така шкода, яка заподіяна не при виконанні трудових (службових) обов`язків, підлягає відшкодуванню із застосуванням норм цивільного законодавства (ст. 203, 453 ЦК України). У цих випадках шкода відшкодовується у повному обсязі, включаючи і не одержані підприємством, установою, організацією прибутки від використання зазначених технічних засобів.

Пунктом 2 частини 4 Постанови Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Позивачем не надано жодного підтверджуючого документу, про те що автомобіль марки DAF з реєстраційним державним номером НОМЕР_3 та напівпричепом рефрижератором марки SCНMITZ з реєстраційним державним номером НОМЕР_1 перебуває у власності ТОВ «СП Єротрейд» чи перебуває на його балансі.

Крім того, суд вважає, що позивачем не надано і достатніх та достовірних доказів, які б беззаперечно свідчили про протиправність дій працівника ОСОБА_1 , його вину у заподіянні збитків, зокрема не доведено самовільне відхилення відповідача від маршрутів, що вказані в подорожньому листі № 2442355 від 07 травня 2019 року та наказі № 69 Про відрядження з метою доставки вантажу від 02 травня 2019 року. Оскільки, подорожній лист вантажного автомобіля вд 07.05.2019 № НОМЕР_7 , містить лише інформацію щодо: завдання водієві - «Україна-Руминія» (жодних вказівок, щодо зворотнього рейсу Румунія-Україна (м.Дніпро) не значиться); робота водія та автомобіля виїзд із гаража та повернення в гараж - зазначено покази спідометра та час фактичний (однак дані є не читабельні), що позбавляє суд можливості їх використати при розгляді справи; що стосується графи особливі відмітки - будь які записи відсутні, в тому числі і щодо наявності будь-яких пошкоджень автомобіля в день його повернення водієм ОСОБА_1 після поїздки.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно з положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «СП Євротрейд» про стягнення майнової шкоди необхідно відмовити.

Оскільки позовні вимоги ТОВ СП Євротрейд» задоволенню не підлягають у повному обсязі, а відповідач не заявив про понесення ним судових витрат по справі, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 128, 141, 247, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1187 ЦК України, ст. ст. 130, 132, 134, 135-1 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Євротрейд» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза