Ухвала

від 09.01.2024 по справі 688/128/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/128/24

№ 2/688/301/24

Ухвала

Іменем України

09 січня 2024 року м. Шепетівка

СуддяШепетівського міськрайонного суду ХмельницькоїобластіКозачук С.В., розглянувшиматеріали позовної заявиТовариства зобмеженою відповідальністю «ЖЕК Щасливий 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

08 січня 2024 року ТОВ «ЖЕК Щасливий 4» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 47581 грн. 99 коп., яка складається з основної суми зі щомісячних платежів в розмірі 40042 грн. 55 коп., пені у розмірі 1317 грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 1083 грн. 13 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 5138 грн. 50 коп. на розрахунковий рахунок ТОВ «ЖЕК Щасливий4» НОМЕР_1 в ПАТ «ПриватБанк» МФО 305299, Код ЄДРПОУ 42118737.

Дослідивши матеріали справи, вважаю даний позов слід передати на розгляд іншому суду з наступних підстав.

Згідно ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Згідно ч.1ст.27ЦПК Українипозови дофізичної особипред`являються всуд зазареєстрованим увстановленому закономпорядку місцемїї проживанняабо перебування,якщо іншене передбаченозаконом.

При цьому, згідно положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов`язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов`язаних з обігом нерухомого майна повинні бути пред`явлені до суду за місцем знаходження цього майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 року у справі №910/10647/18 зазначила, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідно до висновку про застосування норми права щодо визначення підсудності позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Водночас, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно. Отже, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відтак, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Як слідує з позовної заяви, ТОВ «ЖЕК Щасливий 4» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а саме послуги з управління багатоквартирним житловим будинок, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна (квартири), що належить відповідачу.

Оскільки вимоги позовної заяви виникли щодо нерухомого майна, а саме квартири, що розташована по АДРЕСА_1 , де і надаються житлово-комунальні послуги ТОВ «ЖЕК Щасливий 4», то позовна заява має розглядатись за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто за правилами виключної підсудності.

За таких обставин, звертаючись з даною позовною заявою до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, позивачем неправильно визначено суд, уповноважений розглядати позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до положень статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Разом з тим, суд зазначає, що ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Інтерпретація суті конструкції «суд, встановлений законом» викладена Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України». Так, ЄСПЛ наголосив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Правова позиція ЄСПЛ у вказаній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

З наведеного вище слідує, що розгляд справи судом з порушенням правил територіальної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Оскільки під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд дійшов висновку передати справу іншому суду за місцезнаходженням нерухомого майна, тобто до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 32, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя

ухвалив:

матеріали позовноїзаяви Товариства зобмеженою відповідальністю «ЖЕК Щасливий 4» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості передати на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області у зв`язку з непідсудністю даної справи Шепетівському міськрайонному суду Хмельницької області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.В. Козачук